Адаптація й спадковість

 Країна Моксель, або Московія. Книга 1

Були у Катерини II в руках і інші оригінали першоджерел, що не дійшли до нашого часу. Зокрема, «Книга степенна царського родоводу», написана духівником Івана Грозного Афанасієм з ініціативи митрополита Макарія. Але чимось і «шедевр Івана Ірозного» не влаштовував Катерину II, хоча він «обґрунтував» «пряму спадковість московських Рюриковичів від Візантійських імператорів». А отже, московські князі і російські царі стали у спадкоємний ряд візантійських кесарів. Здавалося б, чого ще вимагати? Ми знаємо: Катерина II була німкенею, тобто людиною працьовитою і пунктуальною. Німці пустопорожньою справою ніколи не займалися. Тож марно витрачати час на «твір» російської історії без потреби вона б не стала. Тим паче, що її під ту пору з усіх боків облягли серйозні проблеми. Певно, щось у «Повісті минулих літ» та в «Книзі етепенній царського родоводу» принципово не влаштовувало Катерину II, Переконаймося, що і «Книга степенна…» була в імператриці: «Двічі запросили для розмови про Російську Історію. Задоволені, що знайшли в Степенній Книзі ім'я опікуна Короля Шведського Вольдемара І» [23, стор. 255]

 Украинская драматургия

Це була не просто модна тема, а заявка на постановку загальнолюдських проблем. П'єси В. Винниченка — теж своєрідні «дарвіністичні етюди». Але, на відміну від західноєвропейської драматургії, драматург все ж таки остаточний вибір залишає за людиною. Вона не є фатально приреченою в цьому світі. Тому в «При-гвождених», а назва ця сприймається як відгук на назву п'єси Г. Гауптмана «Самотні», набуває такого значення не так мотив спадковості, як мотив родинного виховання. З гнівом закидає Родіон батькові- професору те, що, тридцять років навчаючи молодь науці, він не пояснив їй, як треба створювати сім'ю, щоб не скалічити своє та чуже життя. «Такої науки немає у вас в університеті!». Власне, герої-фанатики ідеї В. Винниченка є не що інше, як жертви родинного виховання, так само, як і герої Г. Гауптмана. Якщо в «Примарах» Г. Ібсена звернення до теорії спадковості має яскраво виражений природничий характер, то у В. Винниченка в «Пригвождених» та Г. Гауптмана в «Святі миру» спадковість не стільки фізична, скільки духовна реальність. Саме в цьому розумінні герої «Свята миру» кажуть, що всі вони невиліковно хворі. «Дарвіністичні етюди» в німецькій та українській драмі (а до певної міри до них можна віднести й «Блакитну троянду» Лесі Українки) демонструють еволюційну деградацію родини в умовах росту індивідуалістичної самосвідомості особистості. «Давайте поставимо самі собі закон,— говорить героїня «Самотніх»,— і будемо за ним діяти».

 Країна Моксель, або Московія. Книга 1

У четвертому розділі автор подасть думки Катерини II щодо підкорення Персії, Туреччини й Балкан. На превеликий жаль великоросів, імперія династії роду Кобили розвалилася 1917 року. Уже більшовицькі потуги зі «збирання російських земель» ми спостерігали в XX столітті. Ось що заявив стосовно цього В. М. Молотов: «Своє завдання як Міністр закордонних справ я бачив у тому, щоб якнайбільше розширити межі нашої Батьківщини. І здається, ми зі Сталіним непогано впоралися з цим завданням». Не інакше! Справді, скільки землі прихопили, скільки народів підкорили: від Куби, Анголи й Мозамбіку — до Афганістану, Польщі й Монголії. Однак і радянська імперія, а по суті — відновлена імперія Чингісидів — розвалилася в 1991 році! Нині в московській державі знову бродять хмільні думки про «втрачені землі», про «велике призначення Москви», про «геостратегічні інтереси» тощо. Пропоную читачам простежити спадковість думок і діянь нинішньої московської еліти стосовно думок і діянь їхніх предків із Московського улусу Орди. Ще раз послухаємо старі пісні московитів в оновленому, сучасному виконанні. Отже! 1. Жириновський Усі ми знаємо байку про триголового Змія ГЬринича

 Товарознавчі аспекти ринку виноградних вин в Україні

Для підтримки системного підходу розділимо їх на внутрішні і зовнішні. 1. Негативні фактори. У группу внутрішніх факторів входять усі політичні, економічні, психологічні й інші фактори, що знаходяться під контролем різних державних органів, а також організацій і приватних осіб, покликаних захищати національні економічні інтереси. Це: важка спадковість. Більшість українських виноробних підприємств відносяться до заводів вторинного виноробства (в основному міського типу). Багато їх побудовано до 90-х років і орієнтовано на розлив вин і коньяків, що надходять з регіонів первинного виноробства. Ці підприємства мали міцні зв'язки з обмеженим колом постачальників виноматеріалів, тому практично не мали проблем з оцінкою якості продукції. Держава відповідала за виробництво, збут і споживання виноробної продукції. Вітчизняні підприємства на тривалий період виявилися нездатними вирішувати питання виробництва конкурентноздатної продукції. виноробна продукція. Дозвіл виготовляти виноробну продукцію підприємствам, а нині акціонерним товариствам, при сучасних економічних умовах і стані галузі стало невигідно в комерційному відношені.

 Теорії нації та націоналізму

Народ, або етнчний колектив, за ¶. ЛисякомРудницьким це основа, «пдбудова», на якй формуться наця (у вигляд «надбудови»)[300]. Вчений погоджувався з тим, що формування укранського народу загалом завершилося «в половин першого тисячолття нашо ери». Що ж до початкв становлення укрансько нац, то х, на думку дослдника, «треба шукати щойно в Кивськй Рус (чи, точнше, в перод розпаду Кивсько держави), себто набагато столть псля сформування укранського народного (етнчного) колективу»[301]. Аналтичний подл, запропонований ¶. ЛисякомРудницьким, дав змогу йому сформулювати свй пдхд до проблеми континутету й перервност в нацогенез. Становлення укрансько нац це процес, у якому спостергалися перерви, однак наявнсть «основи», народу гарантувало спадковсть у нацогенез. Вчений не заперечу того очевидного факту, що в побут, матеральнй  духовнй культур укранського народу, в його мов  територальному розселенн вдбувалися змни. Однак вони, на думку дослдника, мали еволюцйний характер,  саме це забезпечувало спадкомнсть розвитку, континутет

 История болезни по хирургии - гангрена

A am esis vi ae Ведибіда Іван Лук`янович народився в м. Львові в 1930 році, був першою дитиною в сім`ї. В розумовому та фізичному розвитку не відставав від норми. В школу пішов з 7 років. Працював на підприємстві, професійних шкідливостей не зазнавав. Житлово-побутові умови та матеріальне забезпечення задовільні.З інфекційних заворювань переніс вірусний гепатит. Наявність венеричних захворювань та шкідливих звичьок заперечує. Вдитинстві хворів ангінами , а також простудними захворюваннями. Алергії у хворого не виявлено. Спадковість не обтяжена. S a us praese s objec ivus Загальний стан хворого – важкий;свідомість - ясна:положення в ліжку – пасивне, кульгає, користується інвалідним візкомтілобудова - правильна, конституція – нормостенік. Вага 62кг. Зріст 167 см.вираз обличча – звичайний, міміка виражена добре.Стан шкірних покривів та видимих слизових оболонок – шкірі блідорожева, суха, тургор збережений, на шкірі правої гомілки трофічна виразка., гомілка і стопа ціанотичні. Краї виразки нерівні.Слизові оболонки без змін.Підшкірна клітковина - розвинена помірно.

 История родов

Алергологічний анамнез необтяжний. Спадковість: родичі хворіють на гіпертонічну хворобу. Чоловік здоровий, шкідливих звичок не має. ФОГТ 21.09.98 р.: легені, органи грудної клітини, середостіння, діафрагма без змін. III. Об’єктивні дослідження. Стан жінки задовільний. Свідомість ясна. Положення у ліжку активне. Будова тіла нормостенічна. Шкіра нормальна, тургор її не знижений. Колір - блідо-рожевий. Висипів, ерітем, крововиливів, рубців вагітності, трофічних змін немає. В ділянці білої лінії черева є пігментація. Підшкірно-жировий шар развинений добре. Лімфатичні вузли не збільшені. М’язи доброго ступеню розвитку з нормальним тонусом. З боку кістково-суглобового апарату видимих змін не виявлено. Обличчя симетричне, вираз обличчя звичайний. Вуха звичайної форми та кольору. Волосся темне, густе та еластичне. Оволосіння за жіночим типом. Випадіння брів та волосся не спостерігається. Слизова губ блідо-рожева, волога. Язик без нальоту. Пародонтоз. Мигдалини рожеві, не гіпертрофовані. Запаху з рота немає. Шия пропорційна, без видимих змін. Лімфовузли шиї не пальпуються. Пульсації шийних судин візуально не спостерігається. Зріст -165 сантиметрів; вага - 75 кілограмів. Температура 36.7 градусів. Група крові А(II)Rh " ". Щитовидна залоза. Щитовидна залоза розміщена на передній поверхні шиї у типовому місці, пальпується перешийок та долі залози, які мають еластичну консистенцію, безболісні, ущільнень та вузлів немає.

 Технология сборки и монтажа печатных плат

Заготівельні операції: а)підготовка EРЕ до монтажу; б)складання печатної плати; 2. Складання і монтаж вузлів (індивідуальна, на потоці, на багатопредметному конвейєрі). ІІ схема 1. Заготівельні операції: а)підготовка радіоелементів до монтажу; б)складання печатної плати; 2. Встановлення деталей і радіоелементів на конвейєрі: а)ручне встановлення; б)ручне встановлення, підрізка і формовка виводів за допомогою підгинальної головки; в)контроль правильності встановлення радіоелементів і деталей; 3. Групова пайка: а)обезжирення; б)висушування; в)флюсування; г)висушування; д)пайка; е)промивка; ж)висушування; 4. Допайка. 5. Остаточна промивка. 6. Контроль.ІІІ схема 1. Заготівельні операції: а)підготовка радіодеталей на конвейєрі; б)складання печатної плати; 2. Встановлення радіоелементів на конвейєрі: а)встановлення радіоелементів з циліндричною формою корпусу за допомогою укладальної головки; б)встановлення діодів за допомогою укладальної головки; в)встановлення транзисторів за допомогою укладальної головки; г)встановлення радіоелементів, що не підлягають механізації вручну; д)контроль правильності встановлення радіоелементів і деталей; 3. Групова пайка. 4. Допайка. 5. Остаточна промивка. 6. Контроль. Типові операції Як видно з приведених схем технологічних процесів, вони виразно розділені по видам робіт, типові операції які мають спадковість в кожній схемі.

 Молодіжна субкультура

Вступ Проблема формування особистості підлітка до теперішнього часу залишається однією з самих складних проблем у вітчизняній педагогіці. Її вирішення потребує комплексного науково-педагогічного підходу, адже процес формування особистості складається з різних факторів: впливу спадковості, виховання в сім’ї та школі та впливу оточуючого середовища. Спадковість залежить від генотипу (або генофонду) людини, від успадкування зовнішніх та внутрішніх рис батьків, або ще раніших генерацій, проявляється у схожості задатків, здібностей, темпераменту, характерів, рис обличчя, тощо. Але спадковість може бути також і генетичним наслідком розумового відставання (через недорозвиненість інтелекту або алкоголізму батьків). Виховання ж являється цілеспрямованим організованим процесом формування особистості, який впливає на свідомість та поведінку людини. Метою цього процесу є формування відповідних життєвих установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови для розвитку людини, підготовки її до суспільного життя та успішної трудової діяльності.

 Історичні аспекти вивчення інстинктів

Результати цих досліджень частково відповідали основним положенням схеми Тінбергена, частково вимагали її удосконалення. Вони як би продемонстрували межі її застосовності і намітили напрями її подальшого розвитку. Висновок У надрах зародження думки про інстинктивну поведінку, що належить Древнім мислителям, інстинкти розглядувалися як несвідомі, внутрішні спонуки і отожествлялись з божественним початком. У міру накопичення знань про інстинктивні поведінки думки мінялися і розділялися, висувалися гіпотези. Учені різних країн приходили до думки, що інстинктивна поведінка є основою життєдіяльності тварин, тому виділяли зовнішні і внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Приділялася важлива увага такому аспекту як спадковість інстинктів і їх мінливість у зв'язку з поступовим підвищенням рівня організації тварини в ході історичного розвитку. Учені виявили велику адаптивну варіабельність інстинктивних дій. Існують різні що індивідуально набувають і тому максимально варіабельні форми поведінки, в яких головну роль грають вже різні форми навчання, що мають під собою інстинктивну основу і поведінки, що переплітаються з природженими компонентами.

 Загальні питання антропосоціогенезу

Так, відомий американський філософ Говард Парсонс запропонував нове поняття «планетарна людина», змістом якого є як планетарна природа людини та її пристосованість до умов нашої планети, так і незаперечність факту саме земного її походження та мешкання, що, на думку вченого, не виключає можливості її міжпланетних подорожей. Інакше кажучи, географічні та екологічні умови нашої планети спричинили зародження, проходження та завершення процесу антропосоціогенезу. Російський дослідник В. А. Анучін звернув увагу на те, що крім своєрідності екологічних умов розвитку флори і фауни земної кулі, для отримання істотних наслідків еволюційної перебудови організмів необхідно ще мати певний час для трансформації існуючих біологічних форм у нові, які лише згодом можна буде розглядати як наслідок впливу географічного чинника. Водночас для еволюції організмів, крім зміни природного середовища, потрібні ще боротьба за існування, природний відбір, спадковість. Однак без різноманітності географічного середовища та його перманентних змін живим істотам не треба було б пристосовуватись.

 Лікувальна фізична культура в системі реабілітації хворих з сердечно-судинними захворюваннями

Вправи виконують із вихідного положення лежачи на спині з трохи піднятим узголів'ям, у повільному темпі, кількістю повторень3-6 разів. Тривалість заняття 6—8 хв. Атеросклероз Атеросклероз — це хронічне захворювання артерій, при якому виникає ущільнення судинної стінки, звуження просвіту та зниження еластичності судин. В основі захворювання лежать порушення ліпідного обміну, що веде до збільшення холестерину в крові, відкладення його у внутрішню оболонку артерій, утворення атеросклеротичних бляшок, розростання сполучної тканини. Останні звужують просвіт артерій, погіршуючи кровопостачання тих тканин і органів, які вони живлять. Зміни внутрішньої оболонки, що втрачає при атеросклерозі свою гладкість і стає шорсткою, а також ущільнення і суттєве зниження еластичності судин разом з іншими чинниками можуть призвести до розриву судин, утворення тромбу. Найчастіше атеросклерозом уражається грудна аорта, вінцеві артерії серця, головного мозку, нирок, нижніх кінцівок. Виникненню захворювання і його розвитку сприяють так звані чинники ризику: довготривалі нервово-психічні перевантаження на фоні малорухливого способу життя, спадковість, нераціональне харчування з великим вмістом у продуктах жирів і холестерину, ожиріння, цукровий діабет, гіпертензія, паління.

 Нейрогенні розлади сечовипускання. Енурез. Діагностика. Лікування

Розглядаючи сечовиділення у здорової людини як акт, який регулюється рефлекторною і свідомою сферою, а нічне нетримання сечі у дітей — як наслідок слабості умовного рефлексу на сечовиділення, деякі вчені вважають, що різноманітні подразники, особливо сильні, легко призводять до зриву незакріпленого рефлексу. Причиною такого зриву нерідко є психічні травми, зокрема переляк. Тому енурез можна зарахувати в групу неврозів. Оскільки неврози далеко не у всіх дітей супроводжуються нічним нетриманням сечі, для виникнення енурезу потрібен ще додатковий чинник, наприклад спадковість, уроджена чи набута слабість сечовидільного апарату (вади розвитку, хронічні запалення сечового міхура, нирок тощо). З урахуванням цього розрізняють дві форми енурезу: 1) первинний, зумовлений відсутністю умовнорефлекторного прокидання при позиві до сечовипускання від народження; 2) вторинний, пов'язаний із гальмуванням уже виробленого рефлексу внаслідок якогось захворювання психічного чи соматичного характеру. Нічне нетримання сечі, певно, більшою мірою належить до неврологічних захворювань, ніж до урологічних. Як свідчать клінічні спостереження, у багатьох хворих відзначаються ослаблення пам'яті, недостатній загальний розвиток, дефект мови та інші вади.

 Індивід у групі: вплив групи, відносини влади й підпорядкування

Дивно, чому соціально-психологічний експеримент ще не знайшов свого Йонеско». Однак штучність експериментальної ситуації - це ще не найважливіше. Вона моделюється як нестабільна, невизначена, що породжує непевність і сумніви. Слів ні, у житті досить часто виникають такі ситуації, але абсолютизувати їх - значить щонайменше спотворювати реальний процес взаємодії. І головне - це те, що критерієм об'єктивності служить думка групи, що протиставляється думці індивіда. У підсумку виходить, що індивідуальна думка відбиває одну реальність, а групова - іншу. Індивід сприймає об'єктивну реальність і формує уявлення про неї, група ж формує якусь особливу конвенціональну реальність, що повинна бути прийнята (доказу цієї гіпотези присвячена більшість експериментів) тільки тому, що група кількісно більше індивіда. Справа представляється таким чином, що індивід завжди неправий, група, більшість, завжди праві, оскільки тільки за нею зізнається здатність виносити вердикт про істину, що приймається як би шляхом голосування. Література 1.Левонтин Р. Людська індивідуальність: спадковість і середовище. - К, 1993. 2. Фром Е. Анатомія людської деструктивності. - К., 2002 3. Парсонс Т. Про структуру соціальної дії. - К., 2000. 4. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991 5.Гостев А.А. Образная сфера личности. - М., 1992.

 Індивідуальні розходження: Френсис Гальтон (1822-1911)

Хоча генетичні проблеми еволюційних процесів протягом довгого часу не залучали уваги Гальтона, соціальний підтекст був присутній у його наступних роботах, що й визначило його вплив на сучасну психологію. Психічна спадковість Перша книга Гальтона по психології «Спадкоємний геній» (Heredi ary Ge ius) була опублікована в 1869 році. (Коли з нею познайомився Дарвін, він написав своєму кузенові, що ніколи раніше не читав нічого більше цікавого й оригінального.) У цій роботі Гальтон намагався показати, що народження в родинах геніальних дітей відбувається значно частіше, ніж це можна було б пояснити винятково впливом навколишніх умов. Основна думка цієї книги полягала в тому, що у видатних батьків народжуються видатні сини. (Доньки в той час мали мало можливостей зайняти високе положення крім шлюбу з видатною людиною). Більшість біографічних даних, на які посилався у своїй книзі Гальтон, ставилися до родоводів відомих учених і лікарів. Його дослідження показували, що кожна знаменита людина успадковує не тільки геніальність, але й особливу форму її прояву.

 Онтогенез особистості

Біосоціальна єдність, якою є організм людини, не детермінує розвиток особистості, а навпаки — сама детермінується цим розвитком, змінюється, варіює, в тому числі, змінюючи і «соціальну спадковість». Точно так, як розвиток особистості не обмежується її генотипом, він не обмежується й історією покоління. Діти завжди відрізняються від батьків з точки зору соціального існування, навіть якщо вони продовжують трудові династії, виконують ті самі соціальні ролі й не виходять за межі соціальної стратифікації, займають в ній ті самі місця, що й їхні батьки та діди. Безумовно, у продовженні соціальної «справи» батьків відіграє роль і генетична спадковість, безумовно, тут важливе мікросоціальне оточення в дитинстві. Але тут немає жорсткого детермінізму й рамок: людина все одно сама вибирає шлях життя, сама йде ним, досягаючи власних вершин. Є діти, які продовжують справи батьків (хоча їх не так і багато), але вони — не «поставлені» на цей шлях, і не є простим зліпком — копією особистості батьків. Вони йдуть цим шляхом, тому що мають власні мотиви й цінності. Дуже яскраво цей момент висвітлено в Юнга. Розвиток особистості в дитячому, а особливо в підлітковому віці як початок руху життєвим шляхом, супроводжується і спрямовується архетипом (зрілість, мудрість, обізнаність).

 Психологічні фактори агресії

Одержавши у своє розпорядження пульт дистанційного керування, маленька мавпа навчилася натискати на кнопку, що активує електрод, щораз, коли мавпа-тиран починала поводитися загрозливо. Активація мозку проявляється й у людей. Так, після безболісної для пацієнтки електростимулювання мигдалеподібного тіла (ділянка кори головного мозку) вона розлютувалася й ущент розбила об стіну свою гітару. Лише випадково вона промахнулася й тому не ушкодила голову психіатрові). 1.3 Генетичні фактори Спадковість впливає на чутливість нервової системи до збудників агресії. Добре відомо, що деяких тварин розводять із розрахунком використання їхньої агресивності. Іноді це робиться із практичних міркувань (розведення бійцівських півнів), іноді переслідуються наукові цілі. Кирсти Лагерспец, фінський психолог, взяла звичайних мишей-альбіносів і розділила їх на дві групи: на агресивні й неагресивні. Повторивши цю процедуру в 26 поколіннях, вона одержала один виводок неймовірно лютих мишей, а інший - винятково спокійних. Точно так само агресивність варіюється й у приматів, і в людей. Наш темперамент - те, наскільки ми сприйнятливі й реактивні, - частково дається нам від народження й залежить від реактивності нашої симпатичної нервової системи (Kaga , 1989).

 Теорії особи в психології

Передбачається, що життєвий стиль визначається специфічною неповноцінністю дитяти, уявною або реальною. Тобто життєвий стиль — це компенсація конкретній неповноцінності. В його основі лежать наші зусилля, направлені на подолання відчуття неповноцінності і за рахунок цього що зміцнюють відчуття переваги. Креатівне «Я». Концепція креативного «Я» є найголовнішим і найостаннішим (у тому числі і в хронологічному плані) елементом теорії особи Адлера. Згідно ідеї креативного «Я», людина сама творить свою особу. Спадковість і навіть суб'єктивний життєвий досвід є лише матеріалом, з якого людина сама будує свою особу. І навіть таке основоположне для Адлера поняття, як стиль життя, виявляється підпорядкованим креативному «Я»: стиль життя формується під впливом творчих здібностей особи. Тобто кожна людина може вільно створювати свій власний стиль життя. Таким чином, саме креативне «Я» є в теорії Адлера першопричиною особи — тією першопричиною, яка визначає і життєвий стиль, і розвиток соціального інтересу, і самі цілі життя, а також способи їх досягнення.