Північно-Кавказький економічний район Росії

 Націократія

Цей парадокс змусив Лнна виробити нову теорю, що вже унезалежнювала процеси революц вд  економчно дозрлост В умовах диктатури компарт,  вождев вльно було голосити як завгодно спекулятивн теор. Та це справ не помогло! Як з дерева й глини немислимо збудувати модерну машину, так  нерозвинена економчна система Рос не могла стати базою для соцалстично реконструкц. Цла сторя господарських пятирчних планв СССР це сторя компромсв фантастично доктрини комунзму з непереможними законами економки. Економчний сталнзм це не комунзм  не соцалзм; це особлива форма державного капталзму, де основн принципи приватновласницько капталстично системи нещасливо сполучен з урядовим плановим бюрократизмом. Цей останнй, вдкинувши якраз най]бльш життв елементи капталстичного устрою, заабсорбував у соб його негативн прикмети: моноползм, матеральну експлуатацю, соцальну нервнсть. У вислд, на тл матерально ожебрачено крани, заснував економчний режим доганяння Америки, кермований не господарською доцльнстю, лише нтересами полтики панування

 АПК Північного Кавказу

Зміст: Вступ 1. Сутність агропромислового комплексу  2. Особливості Агропромислового комплексу Північного Кавказу 3. Агропромисловий комплекс Південного федерального округу в першому півріччі 2007 року Висновок Список використаної літератури Вступ До складу Північно-Кавказького економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Інгушська і Чеченська. Площа: 355,1 тис. км2. Населення: 17,7 млн. чол. У Північно-Кавказькому економічному районі сформовані агропромисловий, індустріальний і курортно-рекреаційний комплекси, які в умовах переходу до ринкових відносин можуть і повинні внести значний внесок у вирішення завдань економічного та соціального відродження

 Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення

Украна, всупереч незлченним прогнозам захдних аналтикв, не розпалася на дв половини, не поринула в громадянську вйну, ан навть в економчний хаос, попри загальну дисфункцональнсть гперкорумповано держави й очевидний занепад нереформовано постсовтсько економки. Закономрно, отже, що псля тривалого скепсису багато хто з-помж захдних спостергачв вдчув певний подив, а вдтак  бажання розбратися в цьому дивному укранському феномен. У липн 1995 року американська дослдниця Елзабет Понд опублкувала в аналтичному мсячнику «Гарман ревю» статтю пд характерною полемчною назвою: «Польща - не Югославя. ¶ Украна теж». Схдновропейськ крани, вважа авторка, досягли значних успхв у здйсненн неймоврно складних, одночасних реформ економки, державного управлння, соцально сфери. На жаль, пише вона, цей важливий досвд (зокрема - «взрцеве трактування Украною свох етнчних меншин») мало вдомий на Заход  належно не оцнений. А тим часом саме Украна, на думку авторки,  ключовою державою регону: Украна може поширити надю на схд або кавказький хаос на захд

 Подходы к экономическому районированию Украины

Формування адміністративно-територіального устрою та економічного районування – динамічний процес, який на сучасній території України і на прилеглих до неї українських етнічних землях почався за часів Київської та Галицької Русі. Встановим, що ж таке економічний район і економічне районування взагалі. Економічний район – це економічно цілісна частина території країни, якій властиві такі ознаки, як спеціалізація і комплексність господарства. Економічне районування – це науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що вклалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Економічне районування сприяє раціональній територіальній організації господарства. Загальноекономічне районування України показане у Схемі №1. 2. Схеми економічного районування України. Існує багато схем регіоналізації України. Наприклад, ще в кінці XIX століття Михайло Драгманов, а в 1926 році Степан Рудницький поділили Україну на Правобережжя, Лівоббережжя та Южну частину. Тут регіоналізація була проведена на основі історіко-географічного принципу. Напередодні першої світової війни на території України, яка надлежала до Російської імперії, було 9 губерній: Київська, Харківська, Чернігівська, Полтавська, Волинська, Подільська, Катеринославська, Херсонська і Таврійстка.

 Нестор Махно: легенда і реальність

Те ж саме констатували й учасники махновщини. На допит В. Блаш заявив: "Спвчували Махну вс райони усх губернй, де тльки проходив Махно, до червня 1921 року. У зв'язку ж з новою економчною полтикою ставлення селян рзко змнилося у бк радянсько влади за винятком частини куркульського елемента". ¶деологю анархо-махновщини, спрямовану на створення безвладно держави  вльних Рад, призначених насамперед для координування господарсько-економчних, а не полтичних питань, децентралзацю влади, з ентузазмом зустрло куркульство, яке становило 20% усх дворв у так званому махновському район. Матералзаця ц теор робила куркульство абсолютно вльним вд податкв на утримання громздкого й розгалуженого державного апарату, велико арм, не потрбно селянству, пдтримку мст. Вона давала повну свободу сльським багатям, ще бльше змцнюючи хнй полтичний й економчний вплив на сел. Та й бднш верстви села, спостергаючи у роки революц й громадянсько вйни часту змну на Укран рзних урядв, бачачи хню слабксть  крихксть, легко поврили, що можна жити взагал без усяко влади

 Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України

Основні промислові виробництва зосереджені у Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці, а багато малих міст і селищ розвинуті недостатньо, особливо в Полтавській і Сумській областях. - Сучасна географія розміщення харчової промисловості у Північно- Східному економічному районі. Північно-Східний економічний район має потужний агропромисловий комплекс, який забезпечує сировиною харчову промисловість, адже більшість галузей харчової промисловості переробляють сільськогосподарську сировину. Основу АПК становить сільське господарство. Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважається провідною галуззю, бо, окрім продуктів харчування та сировини для промисловості, воно виробляє корми для домашніх тварин. Сільськогосподарські угіддя становлять 78% усієї площі району. Рослинництво розвивається краще, ніж тваринництво. Сільське господарство в основному спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу. Розміщення основних галузей сільського господарства ілюструє Додаток 1.

 Соціально-економічна характеристика столичного економічного району. Проблеми та перспективи його розвитку

ВступСтоличний економічний район розміщений у північній частині України, в басейні Дніпра. Площа його становить 90,7 тис. км2. Населення - 7,5 млн. чоловік. Район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському. Тут розташована столиця України - м. Київ. У районі 70 адміністративних районів, в його межах 50 міст, 106 містечок, 1712 сільських рад, які об'єднують 4354 сільських населених пункти. Київ як столиця держави зумовлює сучасне транспортно-географічне положення району. До неї сходяться залізниці, автомагістралі, річкові шляхи. Позитивно впливає на економічний розвиток району також наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю. Займаючи 15% території України район посідає вагоме місце в її господарському комплексі. За валовою сільськогосподарського продукцією та ефективністю ЇЇ виробництва район займає передові позиції в державі.

 Власність у суспільстві

Звільнення від особистої залежності привело, з одного боку, до юридичної рівноправності всіх громадян, а з другого боку, до нового типу відносин: економічної влади одних і економічної залежності інших. Економічне стимулювання дрібного бізнесу, активно здійснюване в Росії сьогодні, безумовно, лімітується украй недостатніми фінансовими можливостями держави. У міру подолання фінансової кризи стимулювання створення приватного сектора повинне стати однією з пріоритетних задач економічної політики держави. Проте вже сьогодні можна значно поліпшити правові умови діяльності у сфері дрібного бізнесу і усунути численні штучно створені перешкоди на його шляху. Від створення ефективного середнього класу вирішальним чином залежить майбутнє Росії. Отже, подальший економічний розвиток Росії у вдосконаленні форм власності. Після довгих літ панування держави і відчуження людини від власності, в країні стало формуватися суспільство, орієнтоване на те, що кожний його член має право бути власником. Незавершеність в даний час процесів формування різних форм власності створює широке поле діяльності для різних наукових досліджень, рекомендації яких необхідно апробовувати на практиці з тим, щоб визначити оптимальні для економічно розвинутого суспільства форми власності і відношення з приводу розпорядження даною власністю.

 Подільский економічний район

На Поділлі є пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі речовина, яка використовується для виробництва скламитого цементу, кахельних плит, перліту, кольорового бетону. В Придністров’ї знаходяться невеликі залежі горючіх сланців. Подільський економічний район має багаті поклади цінних корисних копалин, особливо будівельних, значні запаси підземних вод, сприятливі кліматичні умови. Природні умови Поділля – один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно- економічних зв’язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.3. Населення. Середня густота населення 74,9 чол./ км2. Найгустіше заселене Придністров’я ( 117 чол./ км2), рідше – північна частина. Подільский район є одним з найменш населених районів України. Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня. Тепер Поділля належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення.

 Причини скасування кріпосництва й основні положення кріпосної реформи 1861 р.

Поміщицькі й селянські господарства втрачали натуральний, замкнутий характер, втягувалися в ринкові відносини. Прагнучи пристосуватися до них і збільшити прибутковість своїх господарств, більшість поміщиків підсилювало кріпосницьку експлуатацію. Капіталістичні відносини, хоча й повільно, проникали в селянське господарство. Значна частина селян розорялася й змушена була продавати свою працю як товар. У різних формах продовжувало розвиватися дрібне товарне виробництво: селянські промисли й дрібна міська промисловість. На базі селянських промислів виростала капіталістична мануфактура й формувалася промислова буржуазія. Найбільше швидко розвивалася бавовняна промисловість, у якій використалася наймана праця, сталі застосовуватися машини й виникнули перші капіталістичні фабрики. З розвитком промисловості й торгівлі відбувався ріст міст і міського населення. Феодально-кріпосницькі відносини затримували економічний розвиток Росії. 2.2 Внутрішня політика царату Після придушення селянської війни 1773 - 1775 років, що дощенту потрясла дворянську імперію, підсилилася кріпосницька реакція.

 Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття

Курсова робота на тему: Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття План Вступ 1 Буржуазні реформи 60-х рр 1.1 Земська реформа 1.2 Судова та фінансова реформи 1.3 Реформи в галузі народної освіти та друку 1.4 Військова реформа 1861-1874 рр. Російської армії 1.5 Зміни в системі управління містами в 70-х рр. ХІХ ст 2 Соціально - економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття 2.1 Промисловість 2.2 Аграрно-селянське питання 2.3 Соціальний склад населення на кінець ХІХст Висновки Список використаної літератури. Вступ Проблема становлення та розвитку соціально-економічних відносин, як об ємність цієї тематики дуже велика та багатогранна. Реформи, реформи й ще раз реформи, це слово означає дуже багато, зміни, якісь кардинальні перетворення. Росія давно потребувала реформ, але самодержавство, чиновницька бюрократія яка охопила своєю павутиною всю країну, не давала рух реформам, всіляко саботувала їх впровадження. Сам пануючий стан не був готовий до реформ, які давно вже мали бути проведені, та побоювання царизму народного гніву, збройних повстань та інших методів боротьби все-таки пішла на деякі поступки ми сьогодні називаємо буржуазно – демократичними реформами.

 Галузі спеціалізації господарчого комплексу Східного економічного району, передумови їх розвитку і особливості розміщення

Це єдиний економічний район України, в якому на частку машинобудування в докризовий період припадало близько половини усієї товарної продукції промисловості. Саме ця галузь була локомотивом зростання продуктивних сил. Машинобудування району представлене як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетична (Харків), електротехнічна (Полтава, Конотоп), гірничошахтна (Харків), транспортна (Харків, Кременчук). Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, приладобудування. До провідних галузей, крім машинобудування, належать також паливно-енергетична, харчова, хімічна і легка промисловість. Паливно-енергетична промисловість у її сучасному вигляді була створена у другій половині XX ст. Район займає перше місце за запасами і видобутком природного газу і нафти у країні. На його частку припадає п'ята частина виробництва електроенергії. У структурі галузі виділяються нафто- і газовидобування, нафтопереробка (Кременчуцький завод) і електроенергетика, яка представлена великими тепловими електростанціями, найпотужніша з них Зміївська ГРЕС.

 История Украины (шпаргалки)

Здійснення реформи в поміщицьких селян: 1) помещик давав селянину землю в такій малій кількості, щоб економічно змусити селянина звернутися по допомогу і потрапити в нову економічну залежність від поміщика; 2) система відрізків, коли для кожного регіону установлювалася вища і нижча норма наділу; 3) вага відрізків полягала не тільки в розмірах, але й у методах здійснення, тому що: а) поміщик відрізав найбільше необхідні для селян землі, чим змушував селян орендувати ці ж землі на кабальних умовах; б) черезсмужжя, коли поміщик, що мав право відрізати будь-яку частину селянської земли-отрезал її смугами, розташованими найчастіше на значному видаленні друг від друга, у результаті чого один селянський наділ надавався в 5-6 місцях, для з'єднання яких селянин змушений був орендувати свою колишню землю в поміщика на його умовах. Значення реформи 61 року: 1) реформи поклали початок капіталістичному розвитку Росії й У, перетворивши феодально-кріпосницьку монархію в монархію - буржуазну; 2) реформа сприяла більш швидкому капіталістичному розвитку країни; 3) Відбулася деяка демократизація товариства, якщо порівнювати внутрішню і зовнішню політику Миколи I і Олександра II; 4) проте через той, що буржуазні реформи проводилися «поверх», тому в країні залишилися многие феодальні пережитки. 29. Соціально-економічний розвиток У. у ІІ пол. 19 ст. Становлення капіталізму.

 Господарство України періоду утвердження капіталізму

Це не лише обмежувало можливості їхнього пересування, а й позбавляло нагоди опановувати ремесла, що давали змогу росіянам та євреям легко пристосовуватися до міського оточення. Тому коли розпочалися промисловий бум та урбанізація, українці виявилися неготовими взяти в них участь. Відтак, якщо росіяни переїжджали на сотні миль до заводів Півдня, українські селяни - навіть ті, що жили у безпосередньому сусідстві з заводами, - воліли в пошуках землі долати тисячі миль на Схід. Мине небагато часу, як тяжкі соціальні, культурні й політичні наслідки цього явища відіб'ються на перебігу подій на Україні. Висновки Соціально-економічний розвиток Східної України наприкінці XIX ст. характеризують три основні риси: економічний застій у більшості сільських районів; швидка індустріалізація в Кривому Розі та Донбасі; зростаюча присутність в країні неукраїнців. Як ми пересвідчилися, саме неукраїнці, головним чином росіяни та євреї, були найбільш причетними до промислового розвитку та зростання міст. У свою чергу українці лишалися на селі.

 Стан і перспективи розвитку СНД

Головні напрямки геополітичної стратегії РФ щодо країн СНД були окреслені в указі Президента Єльцина № 940 від 14 вересня 1995 р. "Стратегічний курс РФ щодо країн - учасниць СНД", в якому весь пострадянський простір проголошено "насамперед зоною інтересів РФ". Розвинула цю стратегію Російська служба зовнішньої розвідки (СЗР) у доповіді "Росія і СНД: чи потребує зміни позиція Заходу?", яка стверджувала, що "об'єктивні" реінтеграційні процеси з неминучістю зумовлять реставрацію в рамках СНД "нової економічної, оборонної зони" за лідерством РФ. Ця доповідь пропонувала дві чітко означені альтернативи: або тотальна інтеграція в економічній і військовій сферах з формуванням "спільної оборонної зони", об'єднаним командуванням і військовими підрозділами, що має гарантувати стабілізацію, демократизацію і просування реформ, або повна дестабілізація СНД, яка "є загрозою всьому людству". Тому цілком очевидно, що РФ не має наміру будувати відносини з країнами - членами СНД на основах рівного партнерства і норм міжнародного права, поважати їхній економічний і політичний суверенітет і територіальну цілісність.

 Економічне районування України

Як вже відзначалось, Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” прийнято у жовтні 1992 р. У 1994 р. урядом затверджено Концепцію створення цих зон в Україні. Спроби створення ВЕЗ вже кілька років робилися на Закарпатті, Поліссі, сході і півдні України. Проте досі в Україні реально функціонує лише зона “Сиваш” - впроваджуваний за ініціативою Кабінету Міністрів України в Автономній Республіці Крим локальний економічний експеримент на території Красноперекопського району та м. Армянська. Слід відзначити, що СЕЕЗ “Сиваш” відноситься до підприємницької ВЕЗ і спрямована на пожвавлення малого та середнього бізнесу у депресивному районі за рахунок створення сприятливих умов для вільної торговельно- економічної діяльності підприємцям та надання пільг для створення нових виробництв. Рішення про утворення північно-кримської спеціальної експериментальної економічної зони “Сиваш” Верховна Рада України прийняла у березні 1996 р. СЕЕЗ ”Сиваш” має спеціалізацію на виробництві експортноспроможної продукції хімічної промисловості у містах Армянську та Червоноперекопську, також на вирощуванні рису на зрошуваних землях радгоспів Червоноперекопського району.

 Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi

Вступ Розділ1. Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі. 1.1 Загальна економічна характеристика аграрної галузі Іршавського району. 1.2 Роль молочного скотарства в економічному розвитку сільського господарства Іршавського району. Розділ 2. Природно-кліматичні та економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. 2.1 Природно-кліматичні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. 2.2 Економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. Розділ 3. Економічний аналіз сучасного рівня розвитку галузі. 3.1 Показники економічної ефективності розвитку галузі. 3.2 Динаміка розвитку галузі в різних правових формах господарювання. Розділ 4. Прогнозування розвитку галузі на перспективу. 4.1 Прогнозування розвитку галузі в Іршавському районі. Висновки і пропозиції Використана література Зміст Вступ Розділ1.Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі 1.1 Загальна економічна характеристика аграрної галузі Іршавського району 1.2Роль молочного скотарства в економічному розвитку сільського господарства Іршавського району Розділ 2.

 Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті

При цьому їх рішення могли здійснюватися тільки після затвердження імператором або відповідним австрійським міністерством . 1.2 Економічний розвиток західно-українських земель у другій половині ХІХ ст. Західноукраїнські землі мали сприятливі природні умови — гарний клімат, багатий рослинний світ, зокрема ліси, родючі ґрунти, великі запаси корисних копалин (нафта, вугілля, сіль, озокерит та ін.). Незважаючи на це, їх економіка розвивалася дуже повільно, оскільки австрійська правляча бюрократія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії — на ринок збуту товарів корінної австрійської промисловості, джерело сировини й дешевої робочої сили. Саме в інтересах австрійської метрополії, в інтересах одержання найбільших прибутків і спрямовувалися австрійським урядом в Галичині, Буковині, на Закарпатті і залізничне будівництво, і розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі. Будівництво залізниць, без яких не міг розвиватися капіталізм, на західноукраїнських землях австрійський уряд, австрійські та німецькі капіталісти вели так, щоб зв'язати залізничним сполученням, насамперед, центральні райони Австрії зі східним, російським кордоном та забезпечити цим стратегічні інтереси, і, з другого боку, сполучити ці райони з метою збуту там товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини.