Королівство Іспанія

 Московство

Знищити назву «Польське королвство»  навть «Польща». Натомсть запроваджувати московськ губерн, навть  в пруськй та австрйськй Польщ. 5. Приднати Угорщину, Сербю, Болгарю та вс словянськ народи до московсько мпер. 6. Вигнати туркв з ґвропи, вдбудувати грецьку державу пд опкою московського царя. 7. Створити московський флот у Грец, щоб вдбрати вд Англ  торгвлю у Середземному мор. 12. Переселити врев до Сибру й охрестити х. 30. Виробити план вйни з Персю  захопити ¶ндю. 42. Приднати Норвегю до московсько мпер[265]. Отже, будь-яка полтична течя в Московщин загарбницька, мпералстична. Московський лберальний письменник ¶ван Аксаков писав сто рокв тому, що польський повстанський уряд купка пройдисвтв, як запродалися ворогам Московщини,  т запроданц гнали народ до повстання. Таке самсньке слово в слово пишуть по 1917 р.  пишуть по сьогодн в СРСР  поза ним ус: монархчн, лберальн, демократичн, соцалстичн аксакови про московсько-укранськ вйни 19171922, 19411965 рр. Про УНР, ОУН, УПА. «Нацонально ненавист мж народами СРСР тепер нема

 Малый географический атлас укр

Греція — індустріально-аграрна країна з середнім рівнем розвитку. Для неї характерна висока зайнятість у невиробничій сфері (50% ВНП). Промисловість монополізована великим місцевим та іноземним капіталом. Головні галузі промисловості: харчова: легка, зокрема, текстильна: хімічна: гірничодобувна: металургійна. Країна має значні запаси корисних копалин (боксити, нікелева руда). Частка с. г. в ВНП — 17%. Головна галузь — землеробство (обробляється 3, 96 млн. га). Довжина залізниць — 2577 км, автошляхів — 42 тис. км. Імпорт — машини, обладнання, нафта, споживчі і продовольчі товари. Експорт:: гірничодобувна продукція (боксити, нікель, марганець), с. г. (тютюн, ізюм, оливки, цитрусові, виноград) Торгові партнери: ФРН, Італія, США, Франція. Широко розвинутий туризм (4,28 млрд. дол.). Іспанія (Королівство Іспанія). Держава на півд. зах. Європи. Територія — 504, 7 тис. км2. Столиця — Мадрид (3, 8 млн. жит.). В адм.-територіальному відношенні поділена на 60 провінцій. Населення — 39, 1 млн. чол. (1992 р.). Мова—іспанська. Релігія—католицизм. Грошова одиниця—песета. Іспанія — конституційна монархія. Глава держави — король. Законодавчий орган — Генеральний кортес.

 Большая Советская Энциклопедия (КО)

Брук), «Гамлет» (режиссер Т. Нанн).   К. Ш. т. приезжал в СССР в сезон 1958—59, в 1964 и 1967.   Лит.: Королевский Шекспировский театр, вступ. ст. А. Аникста, М., 1967; Бояджиев Г., Весна в Стратфорде-на-Эйвоне, в кн.: Шекспировский сборник 1967, М., [1968]; Ellis R., The Shakespeare memorial theatre, L., 1948; Royal Shakespeare theatre-company, 1960—63, [Album], L., 1964.   Ф. М. Крымко. Королевское общество Короле'вское о'бщество, название ведущего научного центра, часто выполняющего функции академии наук, в ряде стран — Австралии, Великобритании, Дании, Канаде, Новой Зеландии, ЮАР; старейшим К. о. является Лондонское королевское общество . Королевство польское Короле'вство по'льское, Царство Польское, название части Польши, отошедшей по решению Венского конгресса 1814—15 к России. 27 ноября 1815 Александр 1 подписал конституцию К. П., по которой К. П. получало статут конституционной монархии, связанной с Российской империей реальной унией. После подавления Польского восстания 1830—31 автономия К. П. была упразднена, а после Польского восстания 1863—64 процесс унификации К. П. в составе Российской империи стал особенно интенсивным

 Італійські війни XV–XVI ст.

Досить енергійну агресивну політику проводило папство, що не зупинялося при розширенні своїх володінь перед обманом, зрадництвом і злочином. У Південній Італії – Неаполітанському королівстві – правила іноземна Арагонська династія, що вело до залежності Південної Італії від Іспанії. Політична роздробленість Італії, негаразди між італійськими державами полегшували здійснення агресивних задумів великих держав. Політична роздробленість робила Італію легкою і звабливою здобиччю сусідніх держав – Франції й Іспанії, – кожна з яких закінчила своє об'єднання наприкінці XV ст. і перетворилася в сильну централізовану монархію. Італійські держави, які постійно ворогували між собою, самі дали привід до іноземних вторгнень – так званим італійським війнам, які спустошували територію країни протягом 65 років – з 1494 по 1559 р. Французький король Карл VIII після смерті неаполітанського короля Фердинанда I (січень 1494 р.) заявив про свої домагання як спадкоємець Анжуйської династії (бічної лінії французького королівського дому) на Неаполітанське королівство (захоплене в Анжуйського дому в середині XV ст.

 Большая Советская Энциклопедия (ЛЕ)

Преподавала в музыкальной школе, организованной ею в 1880 совместно с Мусоргским в Петербурге, и театральном училище в Москве (1888—92). Автор «Воспоминаний» («Исторический вестник», 1891, №№ 1—4).   Лит.: Яковлев В., Д. М. Леонова, М. — Л., 1950. Д. М. Леонова. Леоно-Кастильское королевство Лео'но-Касти'льское короле'вство, Королевство Кастилии и Леона, образовалось на территории Пиренейского полуострова в процессе Реконкисты в результате объединения королевств Леон и Кастилия в 1037, окончательно (после неоднократных разделений снова на 2 королевства Леон и Кастилию) — в 1230 (столица — Толедо). В 1479 Л.-К. к. стало частью объединившейся Испании. Леоно-Либерийская возвышенность Лео'но-Либери'йская возвы'шенность, в Западной Африке, на территории Гвинейской Республики, Сьерра-Леоне и Либерии. Протягивается с С.-З. на Ю.-В., спускаясь рядом уступов к прибрежной низменности Атлантического океана и полого понижаясь в глубь материка. Сложена докембрийскими гранитами, гнейсами, кристаллическими сланцами и кварцитами, прорванными интрузиями основных пород

 Основные этапы создания государства на Украине

Суздальская область зависила от кіевского митрополита, свою очередь находившагося подъ вліяніемъ кіевского князя.”. Цією фразою відображають сутність історичного процесу в Київській Русі ХІІ-ХІІІст В південно Західний Русі існували Київське Чернігівсько-сіверське, Переяславське, Галицьке і Волинське князівства у ІІ третині ХІІ ст. – середині ХІІІ ст. Практично кожна князівство в мініатюрі відтворювало політичну структуру Київської держави. Ну, а як норми права визнавали “Руську правду”. Але правоприємницєю Київської Русі ми можемо зазначити лише Галицько- Волинською державою (перше українське королівство) існуючу у ІІ половині ХІІІ ст. – 1365р. Це була монархія. Законодавча та виконавча влада в руках князя, влада якого була спадковою. У 1263 році Галицько-Волинський князь Данило Романович був проголошений королем Русі. У 1366 році в наслідок династичної кризи королівство Руське було поділено мін польським королівством (Галичина) і великим князівством Литовським (Волинь). Сучасні історики вважають що у другій половині ХІІ ст. сформувалися три центри об’єднавчих сил населення колишньої Русі. Один із сил – український: Галицько-Волинська держава, що намагалась у першій половині ХІІ ст. об’єднати більшість українських земель (Волинь, Галичина, Поділля, Київське і Переяславське князівства).

 Люблiнська унiя 1569 р. та ii наслiдки для Украiни. Брестська унiя та посилення нацiонального гнiту

Проте Сигізмунд-Август за підтримки польських магнатів та шляхти обох країн оголосив універсал про відібрання в Литви та приєднання до Польщі Волині й Підляшшя. Не відчувши реального спротиву послабленої війною та суперечностями Литви, король видав ще один універсал про приєднання до Польщі Київщини й Брацлавщини. Таким чином, територія Великого князівства Литовського вдвічі зменшилася. Тепер литовські посли змушені були повернутися на сейм. Вони просили не відбирати в них маєтності й зберегти певну автономію залишкам їхньої держави. Поступилися і найбільші противники унії українські магнати О.Чарторийський, К.Острозький, Б.Корецький, К.Вишневецький, розраховуючи на те, що не будуть позбавлені своїх привілеїв. Отже, 1 липня 1569 р. було підписано Люблінську унію, у відповідності до якої Польське королівство та Велике князівство Литовське об`єдналися в єдину державу – Річ Посполиту з виборним королем, спільним сеймом, спільною казною й грошовою одиницею, єдиною зовнішньою політикою. Литва втратила свою державність, ставши частиною Речі Посполитої та зберігаючи автономію лише в місцевому управлінні, організації війська та судочинства.

 Великобритания

На душу населення: $46 432 6-й в світі Етнохоронім: Британець, Британка, Британці Валюта: Фунт стерлінгів (GBP) Інтернет-домен.uk, .eu (як член ЄС), .gb (не використовується) Телефонний код: 44 Годинний пояс: U C 0 Великобританія (англ. U i ed Ki gdom; повна назва — Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії, англ. U i ed Ki gdom Grea Bri ai a d or her Irela d) — острівна держава в Західній Європі, форма правління — парламентська монархія. Столиця — місто Лондон. Назва країни походить від англійського Grea Bri ai . Британія — по етноніму племені бритти. Держава на британських островах (острів Великобританія і північно-східна частина острова Ірландія, велика кількість дрібних островів і архіпелагів, Нормандські острови), омивається Атлантичним океаном і його морями. Площа: всього — 244 820 км2, суша — 240 590 км2, внутрішні води — 3 230 км2. Найвища вершина — р. Бен-Невіс (1343 м) — розташована на півночі Шотландії (Грампіанські гори), найнижча крапка — Фенланд (24 м). На півночі і заході переважає гірський рельєф — Північно-Шотландське нагір'я (до 1343 м), Пеннінські і Кембрійські гори; на півдні і південному сході — горбисті рівнини. Клімат помірно океанічний, вологий.

 Великобританія

Зараз за розмірами виробництва, рівнем соціально-економічного розвитку вона посідає одне з провідних місць у світі. 54 її колишні колонії і домініони входять до Співдружності, яку очолює Великобританія (14 з них навіть офіційно визнають британську королеву головою своєї держави, створивши таким чином специфічну форму правління). Населення країн британської Співдружності сумарно становить майже 2 млрд. осіб. 2. Склад території. Суспільно-географічне положення Країна розташована на островах Північно-Західної Європи. Їй належать острів Великобританія, північно-східна частина острова Ірландія та низка довколишніх островів (Гебридські, Оркнейські, Шетландські, Нормандські, Мен, Уайт та інші). Країна поділяється на чотири історико-географічних області: Англію – головне ядро держави, та приєднані пізніше шляхом завоювань Уельс, Шотландію і Північну Ірландію (Ольстер), які мають незначні елементи автономії. Часто країну називають Англією – за назвою історичного ядра її території. Офіційна ж назва – Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.

 Поняття і елементи форми держави

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою прими­рити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтере­си буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістич­на монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871—1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших краї­нах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії. В історії держав світу виникали різні види республік: антична; середньовічна (феодальна); буржуазна; соціалістична. Розглянемо сучасні види республік. Республіка парламентська президентська змішана (напівпрезидентська) Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина) Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам.

 Інкорпорація України в державну структуру Російської і Австрійської Імперій

Австрійські Габсбурги стали володарями великої частини України площею понад 70 тис. кв. км з населенням понад 2,5 млн. осіб, з яких близько 2 млн. – складали українці. Австрія дістала Галичину в стані занепаду. Війни, російська окупація довели країну до зубожіння. Міське населення занепало одночасно з занепадом торгівлі та промисловості. Селянство страждало під гнітом кріпацтва. Хліборобство мало екстенсивний характер. Ремісництво ледве животіло. Галичина разом з частиною польських земель була виділена в окремий коронний край — «королівство Галіції і Лодомерії (Володимирії) з центром у Львові. Східний кордон нового краю проліг по р. Збруч, яка стала більш на півтора століття символом розчленованості українського народу двома імперіями. В адміністративному відношенні «королівство» було поділено спочатку на 6 округів, до складу яких входило 59 дистриктів. У 1780 – 86 рр. було запроваджено новий поділ, згідно з яким налічувалось вже 18 округів, з них 12 становили українську частину краю — Східну Галичину. На чолі Галичини стояв губернатор, призначений Віднем. Представник освіченого абсолютизму, імператор Йосиф II, намагаючись піднести господарське і духовне життя Галичини провів ряд реформ. Уже в 1774 р. було засновано народні школи трьох типів: однокласні, з навчанням українською мовою, трикласні та чотирикласні – з викладанням німецькою мовою. У 1784 р. у Львові створено університет з чотирма факультетами, а в 1787 р. відкрито окремий богословський факультет для українських студентів з викладанням українською мовою.

 Монетні системи античності

Турнози були еквівалентом 12 денаріїв, що дорівнювало тодішній лічильній одиниці – солідові. Турські гроші швидко поширилися у Західній Європі, їх наслідування карбували в Нідерландах, Німеччині та інших країнах під різними назвами (гро, гросо, грош, грошей). Перший англійський срібний гріш відкарбував король Едуард І (1272 – 1307). Його назва – гроут, вага – 5,2 г і дорівнював він 4 пенні та їх карбування тривало недовго. Вміст срібла в гроші був неоднаковим і невпинно зменшувався внаслідок псування монет. Поява грошів, особливо турноз, дала початок новому періоду грошового обігу в Європі (після періоду денаріїв) . У Центральній Європі карбування подібних монет, т.зв. грошів празьких, розпочалося у Чехії бл. 1300 p. Чеське королівство, що входило до складу Священної Римської імперії, було одним з тих королівств, де на високому рівні була розвинута монетна справа. Цьому сприяли великі поклади срібла в районі містечка Кутна Гора. Празькі гроші карбували до 1547-го. Вони мали значний вплив на грошове господарство не лише Чехії, а й сусідніх країн.

 Політична історія Галицько-Волинського князівства

Монголо-татарська навала урвала цей злет творчої думки, чимало пам'яток архітектури, живопису» літературних творів загинуло в згарищах. Проте й у тяжких умовах ординського іга наші предки зберегли і примножували багатющі традиції давньоруської культури. В першій половині XIII ст. у Південно-Західній Русі підноситься Галицько-Волинське князівство («королівство Русі»), Проте влада великого князя, помітно посилившись, не зміцнилася остаточно, процес феодальної роздробленості на цих землях не був подоланий. У 1239—1240 рр. процеси централізації й політичного піднесення, що визначилися в Південно-Західній Русі, були перервані монголо-татарською навалою. Із завоюванням руських земель Золотою Ордою закінчився великий період вітчизняної історії, період поступального розвитку Давньої Русі. Загарбники практично зруйнували господарство, матеріальну й духовну культуру Русі. Від багатьох міст і сіл залишилися лише згарища. Проте руський народ ціною величезних жертв врятував Західну Європу від ординців.

 Хрестові походи

Особливо велику роль в історії четвертого походу зіграли венеціанці, які змінили і самий маршрут походу. Феодальні керівники хрестоносців спочатку припускали йти на Єгипет — у володіння турецько-єгипетського султана. Венеція, що торгувала вигідно з Єгиптом, але була зацікавлена в ослабленні Візантії, відхилила хрестоносців від їх первинного наміру і штовхнула їх на завоювання свого суперника і конкурента по торгівлі — Константинополя. Скориставшись династичними неладами усередині нової візантійської династії Ангелів (правлячих з 1185 р. після Комнінів), хрестоносці захопили в 1204 р. Константинополь і створили на південній частині Балканського півострова нову державу під назвою Латинської імперії. Як і Єрусалимське королівство, це була також типова феодальна держава. На чолі імперії був поставлений північнофранцузький феодал Балдуїн, граф Фландрській. У складі імперії було декілька крупних васальних володінь: Фессалоникійське королівство, герцогство Афінське, князівство Ахейське та ін. Велику кількість земельних володінь у Візантії отримала Венеція. Вона отримала частину Константинополя, Іонічні, Кикладські острова, о. Кріт, південно-західну частину Пелопоннесу, Галліполі.

 Оцінка інвестиційної привабливості Австралії

Угоди з Шрі-Ланкою і Туреччиною також були підписані, але не знаходяться ще в силі. Згідно з ABS статистикою, потік іноземних інвестицій в Австралії в кінці червня 2008 склав $1,565.7 мільярдів. Це представляє збільшення на $244.9 мільярдів (19 відсотків) над рівнем 30 червня 2007. FDI дав звіт про $331.4 мільярдів загальних інвестицій, $41.5 мільярдів (14 відсотків) зростання над рівнем в 30 червні 2007. В той же час потік австралійських інвестицій за кордон склав $923.3 мільярдів. Це представляє збільшення на $155.1 мільярдів (20 відсотків) рівня 30 червня 2007. FDI дав звіт про $318.8 мільярдів загального потоку інвестицій за кордоном, збільшення $44.4 мільярдів (16 відсотків) від 30 червня 2007. Діаграма 1 зображає недавні тенденції в FDI потоки між Австралією і її п'ятьма найбільш важливими партнерами FDI: США, Сполучене Королівство (Великобританія), Японія, Нова Зеландія і Євросоюз (ЄС) (окрім Великобританії). США- австралійське єдине найбільше джерело внутрішнього FDI і найголовніше місце призначення для Австралійського FDI за кордоном. Майже чверть всього FDI в Австралію прибуває з США і приблизно 40 відсотка всіх Австралійських прямих інвестицій за кордоном витікає в США.

 Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття

З мого погляду, прикладів тому всього три: З'єднані провінції в середині XVII в., З'єднане Королівство - у середині XIX, і Сполучені Штати - у середині XX в. У кожному випадку їхня гегемонія, що відповідає наведеному вище визначенню, тривала від двадцяти п'яти до п'ятдесяти років. Коли такі періоди закінчуються, тобто, коли колишня пануюча держава знову стає просто однієї із провідних країн поряд з іншими (навіть якщо протягом якогось періоду вона ще продовжує зберігати перевагу над ними у військовому відношенні), що відбулося зміну, мабуть, супроводжується зниженням рівня стабільності й, відповідно, - рівня законності. Це припускає й стан менш міцного миру. У цьому змісті нинішній період, що випливає за часом гегемонії США, по суті справи, ні чим не відрізняється від того, котрий випливав за закінченням британського панування в середині XIX в. або голландського - у середині XVII. Однак якби цим й обмежувався опис періоду 1990 - 2025, 1990 - 2050 або 1990 - ?, навряд чи виникла б необхідність обговорення цього часу, за винятком хіба технічних деталей керування хибким миро порядком (саме з такого погляду його й обговорюють багато політиків, дипломати, учені й журналісти).

 Османська Імперія

Затиснуте з усіх боків Габсбургами Французьке королівство змушене було в XVI ст. у нелегких війнах з арміями «світової імперії» Карла V відстоювати свою незалежність. А коли після розгромної поразки під Павією французький король Франціск І (1515-1547) потрапив у полон, він сам став ініціатором франко-турецького військове,-політичного анти-габсбурзького союзу. Гордий Сулеймаи Кануні відповів королю натхненним повчанням і обіцянкою перемоги , а коли Франціск І звільнився, союзники спочатку таємно узгодили спільні воєнні операції проти Габсбургів, а в 1535 р. «на великий сором усьому християнському світові» був укладений перший франко- турецький договір, за яким Франція в обмін на торговельні пільги в Туреччині зобов’язувалася воювати з основними османськими ворогами в Європі - Австрією та Венецією. Габсбурги не мали сил воювати на два фронти, тому, коли в 1532-1533 рр. Сулейман І чергового разу розорив Угорщину, Карл V запропонував османам вигідний для них мирний договір, який і підписали в Стамбулі 1533 р. Угорщина була розчленована на Північно-Західну, що офіційно відійшла до Австрії за умови сплати щорічної данини султанові, і Східну, де надалі правили турецькі васали.

 Саудівська Аравія

Зміст 1. Загальна характеристика 2. Природа Саудівської Аравії 3. Економіка Саудівської Аравії 4. Корисні копалини Саудівської Аравії 5. Культура Саудівської Аравії 6. Висновок Загальна характеристика Королівство Саудівська Аравія (араб. Аль-Мамляка аль-Арабія ас-Саудія, англ. Saudi Arabia), країна на Аравійському півострові, що простягнулося від Червоного моря до Перської затоки, межує на півночі з Йорданією, Іраком і Кувейтом, на сході з Катаром і Об'єднаними Арабськими Еміратами, південному-сході з Оманом, на півдні з Єменом; на заході омивається Червоним морем. Площа 220518 кв. км; Столиця Ер Ріяд; Рельєф: пустеля, що спускається до Перської затоки з висоти 2750 м на заході, пустеля Нафул на півночі і Руб.-ель-Халі на півдні; Глава держави й уряду король Абдалла ібн Абдель Азіз аль-Сауд; Політична система: абсолютна монархія; Експорт: нафта, продукти нафтопереробки; Населення: 16,758 млн. чол. (1990) 20,74 млн. чол. (2001). (16% кочівники); Офіц. мова: арабська; Грошова одиниця – саудівський ріал. Член ОПЕК (1960), ОАПЕК (1968), Ліги араб. держав (ЛАД) і Ради співпраці країн Персидської затоки з 1976. Природа Саудівської Аравії Клімат: жаркий, сухий, тропічний – на півдні, субтропічний-на півночі, більша частина Саудівської Аравії перебуває у жаркій і засушливій зоні.