Адміністративний примус

 Армія без держави

Принагідне повсталі хліборобські, промислові, торговельні та адміністративні осередки мають бути змінені новими пляново-розміщеними оселями, залежно від тереново-кліматичних, сировинно-продукційних, торговельних та адміністративних умов та потреб країни. 22. УПА бореться за справедливе унормування відносин в державі та за дійсне піднесення життєвого рівня всього трудового населення України. 23. УПА бореться за право довільного вибору роду праці на підставі добровільної умови. Трудовий люд має право до зміни праці через розв'язання умови, а не бути прикованим до заводу диктатурним «указом» держави, або всякими примусами працедавця. 24. УПА бореться за право на безкоштовну освіту і повну культурну, соціяльну та санітарно-медичну опіку для всіх громадян української держави. 25. УПА бореться за право трудових мас на максимально 8-годинний день праці, на нормальний відпочинок і на оборону своїх інтересів професійною організацією, як перед приватним, так і перед кооперативним і державним капіталом. 26. Всі революційні кадри і вояки УПА мають право належати до своїх політичних партій та громадських і професійних організацій та визнавати той чи інший політичний світогляд

 Шпоры по Праву

Під методами адміністративного права слід розуміти спосіб реалізації завдань і функцій виконавчої влади органами державного управління через вплив їх на волю і свідомість підпорядкованих органів, а також громадян. У літературі не існує єдиної загальноприйнятої класифікації методів. Метод переконання є провідним, з допомогою цього методу здійснюється вплив на свідомість людей та дотримання з їхнього боку певної поведінки. Він формує у громадян правосвідомість, використовуються різноманітні засоби переконання, а саме: роз'яснення, виховання, поширення передового досвіду, моральне та матеріальне стимулювання. Метод примусу — спосіб впливу на громадян , нездатних керувати власною поведінкою відповідно до волі держави. Заходи примусу застосовуються тоді, коли вичерпано засоби переконання до тих осіб, які не дотримуються чи порушують вимоги законів та інших нормативних актів, дисципліну. Адміністративний метод полягає в тому, що органи управління безпосередньо встановлюють підпорядкованим суб'єктам певну поведінку. Вплив на суб'єкти, що управляються, здійснюється через запровадження для них правил поведінки, обов'язків і завдань, у разі порушення яких може бути вжито заходів адміністративного примусу.

 История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии

Принагдно постал хлборобськ, промислов, торговельн та адмнстративн осередки мають бути змнен новими планово розмщеними оселями, залежно вд тереново-клматичних, сировинно-продукцйних, торговельних та адмнстративних умов  потреб крани. 22.PУПА бореться за справедливе нормування вдносин у держав та за справжн пднесення життвого рвня усього трудового населення Украни. 23.PУПА бореться за право добровльного вибору роду прац на пдстав добровльно умови. Трудовий люд ма право до змни прац через розв'язання умови, а не бути прикованим до заводу диктатурним «указом» держави або всякими примусами працедавця. 24.PУПА бореться за право на безплатну освту  повну культурну, соцальну та сантарно-медичну опку для усх громадян укрансько держави. 25.PУПА бореться за право трудових мас на 8-годинний день прац, за нормальний вдпочинок  на оборону свох нтересв професйною органзацю як перед приватним, так  перед кооперативним  державним капталом. 26.PУс революцйн кадри  вояки УПА мають право належати до свох полтичних партй та громадських  професйних органзацй, визнавати той чи нший полтичний свтогляд

 История Украины (шпаргалки)

Феодальна експлуатація здійснювалася шляхом: а) економічного примуса - виплата княжої данини; висновок селянами кабальних договорів із феодалами («купа», «ряд»); роздача феодалами землі селянам, за що останні сплачували земельну ренту (панщина, натуральний оброк, згодом грошовий оброк); б) позаекономічного адміністративного примуса - станова нерівноправність селян стосовно феодалів. До другої половини Х сторіччя на Русі не існувало індивідуально» власності на землю. Вона рахувалася спільною власністю князів, бояр, старших дружинників, а уособлювала її глава своєрідної корпорації - київський великий князь. Власне ж боярська земельна власність укладається лише на початку XII сторіччя. У силу цих особливостей повстання населення в Києві (у 1068 і 1113 роках - найбільше значні) не носили характеру класової боротьби. 7. Соціально-економічні відносини в Київській Русі. Панує натуральне . господарство, при якому все необхідне провадиться не для продажу на ринок, а для внутрішнього вжитку. Землеробство - основне заняття, 2--3-польною системою розроблялися: пшениця, овес, просо, жито, ячмінь та ін. культури. Основними знаряддями праці були: рало (дерев'яний плуг), борона, серп, коса.

 Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.)

Перший Уряд вдроджено державности @енеральний Секретарат. А в слдуючих днях, як виплив з Унверсалу, як лоAчне переведення його в життя було зосновано @енеральний Секретарат Укрансько Центрально Ради, нсттут, який мав реалзувати виставлен в Унверсал тезси. Це не було Мнстерство в звичайному розумнню. Центральна Рада не хотла гратися бучними словами, для яких ще не було реальних, дйсних передумов. Але це була Рада Мнстрв для укрансько, свдомо орAанзовано демократ. Це був Уряд для тих, хто почував над собою примус законв духу, а не законв фзично сили. Це був деальний Уряд, прообраз тих Урядв, як колись матиме людськсть, коли позбавиться вд усх засобв насильства й грубого, злочинного примусу. Основою його була добра воля, доврря й спльна мета тих, хто визнавав його. @енеральннй Секретарат у тому перод свого стнування не мав няко влади, яку ма звачайне Правительство. До його розпорядження не було н одного салдата. Але сотн тисяч укранцв, як були в арм, готов були на найбльш жертви по одному його слову. @енеральний Секретарат не мг н наставити н скинути н одного урядовця, не мг н однй адмнстративнй нсттуц дати разпорядження чи наказу

 Поняття та види адміністративного примусу

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра правознавства Реферат на тему: Поняття та види адміністративного примусу Виконала: Студентка 1 курсу 6 групи Економічного факультету Спеціальності облік і аудит Бондарук Марія Л. Перевірив: доц. Семенов В. Г. Рівне – 2005 ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ І. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 1.1 Загальна характеристика джерел адміністративного права 1.2 Державна служба в Україні 1.3 Загальна характеристика кодексу про адміністративні правопорушення 1.4 Поняття адміністративного проступку 1.5 Адміністративна відповідальність 1.6 Порядок притягання до адміністративної відповідальності і види адміністративних стягнень 1.7 Стадії адміністративного провадження ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Демократизація суспільних відносин у суверенній українській державі сприяє підвищенню активності особи як суб єкти адміністративного права України: навчальний посібник. – Київ, 1998. – 197 с.

 Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)

ЗМІСТ 1. Т.О. Коломоєць як провідний український вчений-правознавець у галузі адміністративістики 2. Викладення наукових розробок Т.О. Коломоєць у галузі дослідження адміністративного примусу у публічному праві України Список використаних джерел та літератури 1. Т.О. Коломоєць як провідний український вчений-правознавець у галузі адміністративістики Тетяна Олександрівна Коломоєць народилася 15 листопада 1972 р. у місті Запоріжжя. У 1996 році закінчила юридичний факультет Запорізького національного (державного) університету, отримала диплом юриста з відзнакою. Свою науково-педагогічну роботу розпочала з серпня 1996 року в ЗНУ, працювала асистентом, викладачем, старшим викладачем, доцентом, професором кафедри. Працювала асистентом (1996 р.), згодом – викладачем (1997–1998 рр.), старшим викладачем (1998–1999 рр.), доцентом (1999–2005 рр.), професором (з 2005 р.). Тетяна Олександрівна Коломоєць обіймала посади заступника декана юридичного факультету з наукової роботи (1996–2001 рр.), заочного відділення (2000–2005 рр.), з навчальної роботи (2005– 2006 рр.), декана (з 2006 р.), завідувача кафедри адміністративного та господарського права ( з 2005 р.). Керівник науково-пошукового товариства студентів та викладачів ЗНУ з дослідження проблем адміністративного права, член Запорізької обласної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення, Асоціації працівників України, Запорізького обласного осередку громадської організації . — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. — Т.З. — С.26-29. 11. Коломоєць Т.О. До питання системи публічного права України як нормативного підґрунтя адміністративного примусу // Підприємництво, господарство і право. — 2004. - №5. - С.49-52. 12. Коломоєць Т.О. До питання удосконалення дослідження та практики використання адміністративного примусу в Україні на сучасному етапі // Держава і право: Збірник наукових праць.

 Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)

Обмеження демократії, викликані обставинами воєнного часу, згодом привели до обвального примусу, насильства. Більшовики витісняють з політичної арени Росії майже всі партії й у 20-і роки залишаються єдиною партією. Перетворенню більшовицької партії в державну структуру влади сприяли глибокі зміни усередині самої партії. У першу чергу до кінця 20-х років у результаті Ленінського і Жовтневого закликів вона стає масовою партією, що нараховує до 1927 року 1200 тисяч чоловік. Велика маса прийнятих тоді в партію - люди малограмотні, від яких було потрібно насамперед підкорятися партійній дисципліні. Комуністи, що пройшли через боротьбу проти опозиції, міцно засвоїли основи репресивного мислення: необхідність політичного відсікання ідейного опонента і придушення всякого інакомислення. Шар же старої більшовицької гвардії ставав усе тонше і тонше. До того ж його верхівка була утягнена в боротьбу за владу була розколота, а потім і зовсім знищена. Наступним важливим кроком на шляху перетворення в державну партію і твердження адміністративно-командної системи керування в країні з'явився XVII з'їзд ВКП(б).

 Основні правові системи сучасності

По питанню судової практики, як джерела романо-германського права позиція доктрини вельми суперечлива. Не дивлячсись на це, можна зробити висновок про можливість зарахування судової практики до числа допоміжних джерел. В першу чергу це стосується «касаційного преценденту». Касаційний суд - це вища інстанція,і тому по суті, «просте» судове рішення, засноване, наприклад, на аналогічному чи загальному принципах, благополучно минувши «касаційний етап», може сприйматися іншими судами при вирішенні схожих справ, як фактичний прецедент. Тут можна казати про судовий прецедент як деяке виключення, яке не доторкується початкового принципу верховенства закону. Також є принципово важливим і те, що суди не перетворюються в законодавця. У всіх країнах романо-германської сім’ї визнається ділення права на публічне і приватне. Публічне право регламентує відносини субординаційні, які базуються на владі і підкоренні, на механізмі примусу зобов’язаних особ. В ньому домінують імперативні норми, які можуть бути змінені, доповнені учасниками правовідносин. До сфери публічного права можна віднести конституційне, кримінальне, адміністративне, фінансове, міжнародне право, процесуальні галузі ООН, інститути Трудового права и т.д. Приватне право опосередковує відносини між рівноправними, незалежними суб’єктами.

 Проект кримінального кодекса України

У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання. (5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. (6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою(1) Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати мету, зміст та правові наслідки кримінальної відповідальності за вчинене. До такої особи застосовуються примусові заходи медичного характеру, відповідно до статей 92 - 95 цього Кодексу. (2) Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.

 Державне регулювання економіки

Адміністративні засоби не пов'язані зі створенням додаткового матеріального стимулювання або небезпекою фінансового збитку. Вони базуються на силі державної влади і містять у собі міри заборони, дозволи і примуса. Наприклад, уряд заборонило будувати підприємства в межах Москви. Воно не збільшило податки або штрафи, а просто припинило видачу ліцензій. Примусового заходи можна показати тим, що держава ставить за обов'язок промисловим підприємствам організовувати на місцях виробниче навчання, створювати побутові умови для робітників, зайнятих на виробництві. Адміністративні засоби регулювання в розвитих країнах із ринковою економікою використовуються в незначних масштабах. Їхня сфера діяльності обмежується в основному на охороні навколишнього середовища, створення умов для соціально слабко захищених прошарків населення. Основні інструменти державного регулювання: -фіскальна політика, тобто політика в області правових витрат і податків; -грошова політика; -політика регулювання прибутків; -соціальна політика; -державне регулювання ціноутворення; - зовнішньоекономічне регулювання.

 Суржик - проблема української мови

Втім, уже на початок ХХ століття за дії Емських заборон (хоча й з допомогою галичан, що могли принаймі вільно друкуватися й розвивати шкільництво і які єдині витворили до 1900 року міське українське “койне”) українська літературна мова на Наддніпрянщині в основному виробила як усі стилі, притаманні для інших мов, так і основи власної фахової термінології. Ця літературна мова то існувала в своєрідному гетто (до 1917 року), то інтенсивно проникала в усі сфери суспільного життя за адміністративної підтримки, а чи й примусу держави, то на довший час обмежувалася новим, хоча й значно ширшим, аніж до 1917 року, гетто (майже весь період від початку 30-х до середини 80-х років, за винятком млявої і скороминущої “шелестівської” відлиги). Тим часом пресинг на повсякденне мовлення практично всіх громадян, аж до найзатурканіших селян, в умовах тотального одержавлення всіх сфер життя значно посилився. До того ж приблизно в середині цього століття стався історичний злам: унаслідок переміщення великих мас сільського населення в місто вперше в історії, по-перше, більшість українців стали городянами, а по-друге, більшість городян в Україні – українцями.

 Принципи цивільного процесуального права

Він проявляється в перевазі над іншими формами, зокрема: а) суд приймає завершальне рішення по спору, якщо такий спір був розглянутий у попередньому позасудовому порядку (трудові спори, спори з договору перевезення з транспортною організацією та ін. (п. 2 ст. 136 ЦПК); б) суд перевіряє законність рішень товариського і третейського суду при розгляді питання про видачу виконавчого листа для примусового їх виконання (ст. 18 Положення про третей­ський суд); суд перевіряє законність і обгрунтованість рішень і постанов державних органів і посадових осіб, які були прийняті з державних, адміністративних, податкових та інших правовідносин у галузі управління (розділ III, підрозділ Б ЦПК); при об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі судові, а інші — арбітражному судові, всі вимоги підлягають розглядові у суді (ст. 26 ЦПК); тільки органові судового виконання надано право вживати заходів державного примусу, спрямованих на реалізацію суб'єктивних прав і виконання обов'язків, визначених рішеннями третейського і товариського суду, Комісії по трудових спорах адмі­ністративних органів та ін. (ст. 348 ЦПК). 4. Принципи територіальності і спеціалізації побудови системи су­дів загальної юрисдикції проголошені ст. 125 Конституції України.

 Основи адміністративного права України

Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права, є такі: — виникають у результаті державної владно-управлінської діяльності; — суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган; — їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності. Методи адміністративного права — це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного прана. Аналізуючи засоби, з допомогою яких законодавець здійснює правовий пилин на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це — зобов'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ряді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань. Серед способів як складового елемента адміністративно-правового методу слід виділити авторитарний (наказовий, щоб не сказати владний чи диктаторський) та субординаційний. Авторитарний спосіб виправданий «нерівністю» сторін адміністративних правовідносин, а саме: наявністю владного суб'єкта управління та підвладністю об'єкта управління.

 Історія світової політичної думки

Вважаючи людей рівноправними від природи, Конфуцій ніколи не був демократом. Він вчив, що трудящих треба відмежовувати від панівної верстви, а жінок ставив значно нижче чоловіків. Йому не подобалося політичне управління за допомогою писаних законів. Він надавав перевагу управлінню на основі вдосконалення людської природи, а покарання закликав замінити вихованням. Конфуціанство з II ст. до н. е. до 913 p. н. е. було офіційною ідеологією Китаю, хоч на ньому давньокитайська політична думка не замикалася. Другу її течію — моїзм — заснував Мо Цзи (479— 400 до н. e.). Однойменний трактат містив обґрунтування теорії виникнення держави, ідею федеративного устрою, принципи державного управління, пропозиції щодо створення жорсткої адміністративної структури, концепцію поєднання заохочення і покарання як важеля державного адміністрування, політичну доктрину «всезагальної рівновеликості» — казарменого рівноправ'я, залочаткування егалітаризму (зрівнялівки) у соціально-політичних відносинах. Провідником третьої течії — легізму — був Шан Ян (400—338 до н. e.). У трактаті «Шан цзюнь шу» він обґрунтовує державу як абсолютну інституцію, найвищу мету і вінець діяльності людини, велетенську безжалісну машину примусу, а право, закон — як найефективніший засіб досягнення такої мети.

 Принципы раcпределения власти, его необходимость и механизм реализации (Принципи поділу Влади, його необхідність і механізм реалізації)

Сукупність ycix можливих i фактично використовуваних pecypciв владарювання є потенціалом влади. Врахування pecypciв владарювання i pecypciв спротиву владній волі дає можливість визначити силу влади. Ресурсами влади можуть бути наявні у розпорядженні її суб’єкта i важливі для об’єкта цінності, засоби, що здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви поведінки об’єкта, засоби мистецтва, засоби позбавлення людини тих чи інших цінностей. Різноманітні ресурси влади можуть класифікуватись за різними ознаками. Так, за характером вони поділяються на утилітарні, примусові та нормативні. Утилітарні (від лат. u ili as – користь, вигода) ресурси – це матеріальні й соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних інтересів i потреб людини. За їx допомогою влада, особливо державна, може залучити на свій бік не тільки окремих ociб, а й цілі верстви населення, шляхом надання їм особливого соціального статусу. Примусові (силові) ресурси влади – це заходи адміністративного i кримінального впливу. Вони передбачають встановлення державою в законодавчому порядку адміністративної i кримінальної відповідальності.

 Відповідальність за порушення податкового законодавства

Термін, протягом якого може бути накладене стягнення, — той самий в обох випадках — два місяці. 3. Фінансові санкції — покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет. Дуже часто між фінансовими і адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Проте така позиція вимагає докладної аргументації. Нам видається, шо фінансові санкції відрізняються від адміністративних, які застосовуються за податкові правопорушення за такими підставами. По-перше, вони розрізняються за суб'єктами (якщо при адміністративних — це тільки фізичні особи, то при фінансових — і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, саме цей термін і підходить їм ближче, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансові санкції за податкові правопорушення засновані на податковому примусі, і характеризуються специфічними рисами. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі: — стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку; — штрафу (що накладається податковими органами); — пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.

 Звіт про проходження практики в ДПІ

Якщо в першому та другому випадках дії засновані на активній ролі платника податків (у правомірному обході в межах діючих податкових норм і у порушенні їх при ухиленні від податків в формі податкових проступків або злочинів), то в третьому випадку активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства. Примус у галузі оподаткування являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов’язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчиненні податкового правопорушення. Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками : . Регулються нормами фінансового права, а також адміністративно- процесуальними. . Застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб. . Використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів. . Припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання. . Припускають позасудове застосування заходів податкового примусу. . Податковий примус поєднує стягнення податкових платежів і стягненя податків.