Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина

 Сповідь у камері смертників

Жахлив наслдки застосування цього права захдно-вропейськими державами псля Друго свтово вйни бльш нж очевидн: у Франц. Нмеччин, Англ, Бельг, нших вропейських кранах представники нших рас органзовують вуличн заворушення, чинять пожеж, руйнують магазини, перевертають автомобл. ·м через комплекс меншовартост здаться, нбито х щокроку зневажають, вони вимагають фактично особливого до себе ставлення. Коли хтось з них звичайним чином опиняться без прац, це вмить витлумачують як дискримнацю на расовому грунт, пднмають неймоврний галас з зверненням до Мжнародного суду з прав людини та нших мжнародних органзацй. Живучи у цих кранах, батьки виховують дтей у дус ненавист до народу крани, яка дала м прихисток. Приждж африканц й азйц зростають кльксно значно швидше за вропейцв, тому ц крани швидко втрачають свою нацональну самобутнсть. У цй неоголошенй расовй вйн бл вропейц програють ншим расам. Прагнення ниншнх укранських полтикв якомога швидше приднати Украну до рзних вропейських структур (не маю на уваз НАТО) означа не тльки пдвищення технологчного рвня промисловост (що можна робити й не без втягування Украни у вропейськ структури) та збльшення статкв населення, а й перенесення в нашу державу жахливого змшування рас, деградацю нацонально культури  моральний занепад

 Конституційний суд України

Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, визнаних обов'язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх використання. У рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, а якого — неконституційними і нечинними. Конституційний Суд розглядає справи й дає висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремих частин.

 Еврейский вопрос глазами американца

Мы должны сохранить наше наследие и завоёванные в нелёгкой борьбе права и свободы. Мы должны повести наш народ по лестнице эволюции к звёздам. ПОСЛЕСЛОВИЕ Книга, которую держит в руках читатель, может повергнуть его в шок. Ибо она открывает перед нами новую Америку, которую большинство из нас никогда себе не только не представляло, но и представить никогда не могло. Все разговоры досужих любителей политики о том, что эта страна есть «колония Израиля» лишь бледное подобие того, что открывается нам со страниц книги Дэвида Дюка талантливого историка, публициста и необыкновенно честного человека. Америка поистине «еврейская страна», готовы воскликнуть мы, узнав, что, оказывается, своими наиболее характерными чертами, которые обсуждаются (восхваляются либо критикуются) во всем мире, американское общество обязано еврейской общине, формирующей его нравственные, культурные и политические стереотипы и стандарты. Дотошно и тщательно, оперируя цифрами, фактами, именами, почерпнутыми как в официальных документах, так и в специальных еврейских источниках, Дюк выстраивает перед нами картину захвата евреями всех ключевых позиций в прессе и телевидении, банковском, издательском и книготорговом деле, кино и шоу-бизнесе, внутренней и внешней политике, органах национальной безопасности и обороны Соединенных Штатов Америки

 Державно-церковні відносини в період незалежної України

Дане реферативне дослідження має на меті проаналізувати українську модель державно-церковних відносин та продемонструвати місце української моделі в системі міжнародного права. Виконанню мети допоможе виконання наступних конкретних завдань: Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин; Дослідження джерельної бази українського національного та міжнародного законодавства щодо права на свободу совісті та державно-церковні відносини; Дослідження аналітичних праць та аналіз реальної взаємодії державних органів та релігійних інституцій в Україні. Об // від 02.12.2008. Положення про Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій // від 13.03.2008р. Религиозная палитра Донецкой области: Справочник религиозных организаций. Под ред. А.И. Шевченко, И.А. Козловского. – Д.: Наука і освіта, 2008. – 242 с. Саган О. Особливості розвитку державно-конфесійних відносин в сучасній Україні // Релігійна свобода: Релігія в постмодерному суспільстві: соціально-політичні, правові та конфесійні аспекти. Науковий щорічник. Ред. А. Колодного, О. Сагана, Л. Филипович, М. Бабія. – К, 2008. – С. 47-53.

 Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учебное пособие

Для оценки реальности обеспечения прав человека конституционно-правовая практика значительно важнее чистой конституционной теории, закрепленной в тексте соответствующего раздела Основного Закона. В качестве успешно действующей (или действовавшей) конституционной схемы можно признать только ту, которая обеспечила своим гражданам максимально возможный для данного периода времени уровень развития прав и свобод. Так, античные Афины или город-государство Флоренция эпохи Возрождения создали для своих граждан оптимальные для того времени условия для творческого развития, что уже само по себе позволяет дать высокую оценку их государственно-правовой структуре. Великобритания страна неписаной конституции в определенные века обеспечивала своих подданных высшими стандартами свободы и благосостояния. Таков же многовековой пример Швейцарии, Нидерландов или Швеции. Масштаб системы конституционно-применительных нормативных актов США можно оценить только после ознакомления с многочисленными законодательными актами, а также судебными решениями, регламентирующими обеспечение прав и свобод личности

 Конституцiйний Суд Украiни. Досвiд та проблеми.

Діяльність Конституційного Суду України Конституційний Суд України: досвід і проблеми 18 жовтня 1996 р. судді Конституційного Суду України, склавши присягу, зобов'язалися іабезпсчувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина. Два роки від дня юридичного і фактичного {впровадження конституційної юрисдикції — дата надто скромна. Ще не стерлися в пам'яті слова Президента України Л. Кучми, висловлені у вересні 1996 р. на третьому (позачерговому) з'їзді суддів України: «Від вас сьогодні багато залежить, яким буде цей Суд. Я його бачу писококо.міістснтним, абсолютно незалежним, а його суддів — кваліфікованими, сміливими, порядними і — особливо — патріотичними людьми. З таким складом цей Суд стане поряд гі Президентом України справжнім гарантом додержання Конституції». Не буду. наводити статистику розгляду справ, нона загальновідома. Зосереджу увагу на окремих проблемних питаннях. Ідея створення конституційного правосуддя як форми конституційного контролю порівняно швидко увійшла в громадську правосвідомість, не зустрінувши значного опору.

 Органи внутрішніх справ України

Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при їх комплектуванні принципів добровільності та загального військового обов'язку. Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами. Контроль за діяльністю внутрішніх військ здійснює Міністр внутрішніх справ України. Нагляд за дотриманням законності в діяльності внутрішніх військ Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. ЗАКЛЮЧЕННЯ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Проблема забезпечення реалізації, охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів громадян на нинішньому етапі розбудови держави набула особливої актуальності. Конституцією України гарантується державний захист прав та свобод людини і громадянина. Для органів внутрішніх справ виконання цього положення Основного Закону є одним з головних завдань. Аналіз завдань і функцій, що виконуються різними підрозділами системи МВС України свідчить, що в діяльності органів внутрішніх справ питання забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян займають особливе місце.

 Конституционная реформа в Украине, года 1988-1996

Екологічні права: право на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, а також безпечні продукти харчування і предмети побуту, право вільного доступу і поширення вірогідної інформації про стан природного середовища, умови життя і праці, якість продуктів харчування і предметів побуту, право на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, яка спричинена його здоров'ю чи майну екологічними правопорушеннями, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з усуненням шкідливого впливу цих правопорушень. Культурні права: право на освіту, право брати участь у культурному житті, користуватися досягненнями культури і результатами науково-технічного прогресу, Гарантії прав і свобод: рівний захист законом, право кожного знати свої права й обов'язки, юридична відповідальність фізичних осіб за правопорушення має індивідуальний характер, ніхто не може бути притягнений двічі до відповідальності за одне і те ж правопорушення, принцип презумпції невинуватості, особа не несе відповідальності за відмову давати свідчення щодо себе чи близьких родичів, право підозрюваного, звинувачуваного чи підсудного на захист, адвокатську та іншу кваліфіковану правову допомогу, закон, який встановлює або посилює відповідальність особи, не має зворотньої сили, право на оскарження в судовому порядку дій органів державної адміністрації, органів місцевого і регіонального самоврядування та об'єднань громадян, їхніх посадових та службових осіб, які порушують чи обмежують права та свободи людини і громадянина, право на кваліфіковану юридичну допомогу.

 Права людини

Та це й зрозуміло, адже зростання та урізноманітнення людських потреб є об'єктивною соціальною закономірністю. Цей припис фіксує відкритість переліку конституційних прав і свобод людини, тобто — невичерпуваність їх тими, які закріплені у Конституції. У такий спосіб резервується, передбачається можливість наступного розширення такого переліку, виникнення і державного забезпечення нових прав людини і громадянина. Але є ще один висновок з цього положення він полягає у тому, що розвиток прав і свобод людини може існувати та існує поза Конституцією. По-перше, є такі права і свободи людини, які зафіксовані у міжнародно- правових актах і документах, офіційно схвалених (ратифікованих) у встановленому порядку, але у Конституції з певних причин поки що не відображені. По-друге, є й можуть бути такі права та свободи людини і громадянина, які закріплено у законах чи інших нормативно-правових актах, хоча у Конституції вони не згадуються. “Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.” Гарантування прав і свобод — це встановлення і використання (застосування) їх Гарантій.

 Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту

Загальні гарантії прав і свобод класифікуються як економічні, політичні і організаційні. Механізм захисту прав і свобод людини передбачає систему правових за­собів, спрямованих на захист прав людини при скоєнні певного правопору­шення чи об'єктивно-протиправного діяння. Право на захист означає можливість використання примусової сили дер­жави. Важли­ву роль відіграють такі атрибути захисту прав і свобод людини, як наявність конституції, надійне законодавство, конституційне закріплення основних прав і свобод людини, незалежність судової влади, наявність органу консти­туційного контролю тощо. Для надійного захисту прав людини важливе значення має співробітниц­тво держав у цій галузі і створення системи міжнародного контролю за вті­ленням у життя взятих ними юридичних зобов'язань. Спеціальні установи, що функціонують як на світовому, так і на регіональному рівнях, є одним із найзначніших досягнень другої половини Література. Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право в галузі прав людини: Джерела і практика застосування: — Київ, 1997. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Ук­раїні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — Київ, 2000. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. — Київ, 1999. Международные акты о правах человека: Сборник документов. — Москва, 1999.

 Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст

Вони розглядають всі господарські справи, які виникають між юридичними особами, державними і іншими організаціями. Систему арбітражних судів в Україні складають Вищий арбітражний суд України, Арбітражний суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські арбітражні суди. З прийняттям Основного Закону утворено якісно нову інституцію у системі державних органів — Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію і зміцнення конституційного ладу, утвердження принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Конституційний Суд України діє на основі положень про нього, закріплених у розділі XII Конституції, Закону України від 16 жовтня 1996 року "Про Конституційний Суд України" та затвердженого ним регламенту. Конституційний Суд є окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції, єдиним в Україні органом конституційної юрисдикції. Його функція полягає у вирішенні питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційному тлумаченні Конституції та законів.

 Шляхи формування правової держави в Україні

Важливим принципом гарантування здійснення прав і свобод людини г) забезпечує реалізацію у державі усіх прав і свобод людини і громадянина, що закріплені у міжнародних актах, ратифікованих Україною. Реальна цінність права завжди пов’язана з цінностями держави. При цьому цінність права витікає не із його зв’язку з державою, взятою самою по собі, а з його зв’язку з особою. Вимірюється вона тим, чи забезпечує право , і якою мірою , гармонічний та прогресивний розвиток особи, розширення її свободи. Українська держава повинна мати таку систему ознак формування концепції правової держави та її реалізація передбачають: аналіз витоків теорії .правової держави та її філософської основи, дослідження зарубіжних концепцій правової держави, конституцій країн, що закріпили створення правової держави за мету свого розвитку, переоцінку економічної ролі держави в умовах ринкових відносин, перегляд взаємовідносин держави і суспільства, невтручання держави у вирішення тих питань, що належать до компетенції громадських формувань, вдосконалення національно-державних відносин, відповідність законів потребам суспільства і особи, принципам Права як синоніма Правди, Праведності, розробку процедур і механізмів щодо розв’язання конфліктів між різними суб’єктами, високу правову і політичну культуру членів суспільства.

 Международная политика Украины в 90-е годы ХХ века /Укр./

Наша держава підписала Європейську хартію регіональних мов (травень 1996), Протокол №6 Європейської конвенції з прав людини (травень 1997 року). Значна робота проведена у галузі реформування внутрішнього законодавства України відповідно до норм і стандартів Ради Європи. Як уже зазначалося 28 червня 1996 року була прийнята нова Конституція України, норми якої будують на фундаментальних принципах Ради Європи: верховенство права плюралістичної демократії, та поваги до прав людини; рамковий акт про правову політику України щодо захисту прав людини (червень 1999), який забезпечую практичні юридичні механізми реалізації положень Конституції України відносно основних прав та свобод людини. Було прийнято низку законів стосовно виборів; а саме: а) Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 року; б) Закон України "Про вибори народних депутатів Автономної Республіки Крим" від 12 лютого 1998 року; в) Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 року; г) Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1995 року.

 Государственное строительство и самоуправление Украины

Президентом України. Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України щодо: реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина; представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України; здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони; визначення стратегії економічного розвитку держави; вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії; розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень; вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, у тому числі і відзнаками

 Конституцiя Украiни - фундамент подальшоi розбудови правовоi держави

Окрема увага приділяється в Конституції захисту конституційного ладу України. Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність. Гарантіями конституційного ладу є наступні положення Конституції: - неможливість зміни Конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ст. 157); - неможливість зміни Конституціїв умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.157); - ускладнений порядок внесення змін до першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу; - конституційне визначення статусу Президента як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102) та встановлення відповідальності Президента України в разі вчинення ним державної зради абор іншого злочину (ст. 111); - заборона утворювати політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом (ст. 37); - присяга народних депутатів України щодо додержання конституційного ладу та законів України (ст. 79); - конституційний обов’язок Кабінету Міністрів України забезпечувати її державний суверенітет, виконання Конституції і законів (ст. 116); - діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу – Конституційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента та Кабінету Міністрів (ст. 150). Екстраординарним засобом захисту конституційного ладу є режим надзвичайного стану, який може бути введений з метою нормалізації обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав органів влади та місцевого самоврядування та інших інститутів суспільства.

 Конституція Пилипа Орлика

Як не було і таких законів, які можна було б розглядати як юридичну базу чинної нормотворчості, як акти, які б визначали належну організацію державної влади, закріплювали гарантії прав і свобод людини. Сучасна наука конституційного права використовує термін «конституція» у кількох значеннях: конституція юридична, конституція фактична, конституція соціальна. . Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації і функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави. У залежності від способу вираження цих норм, юридичні конституції, в свою чергу, можуть мати формальний або матеріальний характер. . Формальна конституція становить собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів). . Матеріальна конституція становить собою акт або велику кількість прийнятих у різні часи нормативних актів, судових рішень та конституційних звичаїв, які визначають засади державного ладу, основи організації органів державної влади, закріплюють та гарантують права і свободи людини, регулюють її взаємовідносини з державною владою.

 Історія держави та права України

Як не було і таких законів, які можна було б розглядати як юридичну базу чинної нормотворчості, як акти, які б визначали належну організацію державної влади, закріплювали гарантії прав і свобод людини. Сучасна наука конституційного права використовує термін “конституція” у кількох значеннях: конституція юридична, конституція фактична, конституція соціальна. Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації і функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави. У залежності від способу вираження цих норм, юридичні конституції, в свою чергу, можуть мати формальний або матеріальний характер. Формальна конституція становить собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів).

 Поняття громадянського суспільства і правової держави

Як вважають деякі російські вчені, ідеї громадянського суспільства слід було закріпити в Конституції РФ. Для цього перелік основоположних принципів конституційного ладу необхідно було доповнити положеннями, які б зобов`язували державу сприяти формуванню і розвиткові громадянського суспільства, його інститутів. До Конституції РФ пропонувалося ввести спеціальний розділ “Громадянське суспільство і особа”. Між державою і громадянським суспільством існує діалектичний взаємозв`язок. Держава - результат функціонування суспільства, яке на сучасному етапі не може існувати без держави, її регулюючого впливу на суспільні відносини. В політико-правовій практиці будь-якої країни одним із основоположних питань є співвідношення держави і суспільства, можливості впливу громадянського суспільства на діяльність державних інституцій. Це безпосередньо відноситься до проблеми становлення демократії, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, “характеристики” політичного режиму. Особливе значення ця проблема має для країн активного конституційного будівництва, до якої відноситься і Україна. В умовах України, як і в інших країнах СНД, держава за допомогою правових та інших засобів повинна сприяти становленню структур громадянського суспільства.