Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти)

 Античный город

Земные владыки использовали рабов в своих обширных хозяйствах, дарили их сотнями и даже тысячами храмам и знати. Рабов давали в виде награды особо отличившимся воинам. Но даже полученные от царя, в отличие от тех, что покупались на свои средства, они не принадлежали полностью хозяевам (кстати, их можно было и лишиться в том случае, если вельможа, например, попадал в опалу и лишался должности). Оказавшиеся в царских, храмовых или вельможеских хозяйствах, рабы сливались с многочисленной категорией так называемых «царских людей», то есть зависимых подневольных, но всё же обладающих известным правовым статусом работников. Вельможа, владевший сотнями «царских» рабов, не имел права распоряжаться их жизнью или продать их. «Царские люди» имели свои дома и семьи. Следовательно, рабами в строгом смысле слова их назвать нельзя. Слой царских людей пополнялся не только за счёт рабов, в него входили попавшие в зависимость общинники, нередко беглецы из других стран, а в некоторых странах прежде всего в Китае и Ассирии осуждённые преступники

 Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи

Міністерство освіти і науки України Донецька державна академія управління Кафедра правознавства Курсова робота з дисципліни: «Цивільне право України» на тему цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Поняття особистих немайнових прав та їх значення в сучасному цивільному праві 1.1 Історичний розвиток правової охорони особистого життя людини 1.2 Сутність і зміст охорони особистого життя людини – правове регулювання РОЗДІЛ 2. Цивільно-правові аспекти втручання в особисте життя фізичної особи 2.1 Критерії правомірного втручання в особисте життя фізичної особи. 2.2 Інститут охорони особистого життя фізичної особи у сучасному цивільному праві України 2.3 Цивільно-правовий захист особистого життя від неправомірних втручань РОЗДІЛ 3. Міжнародні стандарти захисту особистого життя фізичної особи 3.1 Характеристика міжнародних правових актів щодо захисту особистого життя фізичної особи 3.2 Порядок розгляду спорів з захисту особистого життя людини 3.3 Міжнародні організації з захисту прав людини ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку політичної системи й проголошення України правовою державою передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини.

 Международное частное право: учебное пособие

Смешанный подход к решению данной проблемы можно встретить в законодательстве России, Австрии, Швейцарии, Мексики, Венесуэлы и некоторых других стран. Из него исходит и ст. 7PКодекса Бустаманте. Эта классификация, однако, является во многом условной, так как речь здесь идет о выборе коллизионного принципа, имеющего не императивное, а преимущественное применение. 2.PЛичный закон юридического лица (lex societatis). Данный тип коллизионной привязки оговаривает применение права того государства, к которому принадлежит юридическое лицо (в котором оно имеет статус, подлежащий признанию за границей). Она используется главным образом при определении гражданско-правового статуса иностранных юридических лиц. Ситуация здесь осложняется тем, что право различных государств по-разному решает вопрос о способе определения национальной принадлежности юридического лица, используя такие, например, несовпадающие критерии, как место регистрации (инкорпорации) юридического лица; место нахождения его административного центра; место осуществления основной деятельности юридического лица и др

 ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово- кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.Виборчий процес здіснюється на засадах: багатопартійності, вільного і рівноправного висування кандидатів у Президенти України; гласності івідкритості, свободи агітації; рівності можливостей всіх кандидаів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.Участь громадян України у виборах Президента України є добровільною.

 О сущности правосознания

Живой контакт между юридическою наукою и сознанием масс есть второе условие для развития правосознания. Содержание положительного права должно быть не только «доступно» народу так, чтобы каждый в каждом случае мог без труда установить свои правовые полномочия, обязанности и запретности; оно должно быть фактически введено в сознание народа по всей своей определенности и недвусмысленной ясности. Правосознание состоит прежде всего в том, что человек знает о «существовании» положительного права и о своей «связанности» им и, далее, он знает, что смысл этого права един и определенен, неизменяем по личному произволу и случайному интересу и что содержание его «таково-то». Необходимо, чтобы каждый фактически знал то, что ему по праву «можно», «должно» и «нельзя», чтобы он как бы воочию осязал пределы своего правового «статуса» в уверенности, что они могут быть изменены по праву, но не против права и не в обход его. Понятно также, какое огромное значение имеет популярное преподавание права и школьное воспитание правосознания в жизни народа

 Цивільне право України

Цивільне право України Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими. Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у цілому), і галузевих цивільно- правових (зокрема). Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини. Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права й обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особливостями предмета і методу цивільного права. Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно- правових відносин: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

 Шпоры по Праву

В зависимости от того, как сформулирован вариант поведения в диспозиции правовой нормы, финансово-правовые нормы разделяются на нормы, которые: 1) обязывают; 2) запрещают; 3) уполномочивают.Поняття та джерела цивільного права Цивільне право — одна з провідних галузей національного права України, Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання. Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно- правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: Майновими відносинами є правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство) Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками: юридичною рівністю сторін; диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати їхні взаємовідносини на власний розсуд вирішення майнових спорів через загальний суд, арбітражний чи третейський суд" наявністю майнової відповідальності сторін. цивільне право являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.

 Социальное ядро нации

Эта структура включала в себя как официально признаваемые элементы (рабочий класс, колхозное крестьянство, интеллигенцию), так и не входившие в данный перечень, но тем не менее реально существовавшие и игравшие значительную роль социальные группы, среди которых следует назвать постепенно обособлявшуюся от всех партийно-советскую номенклатуру, а также складывавшуюся в системе распределения дефицита нелегальную, теневую буржуазию.   В отличие от сословий «классы» и «прослойки» советского общества не имели какого-то особого публично-правового статуса. По Конституции 1936 года советские граждане пользовались равными правами и имели одинаковые обязанности. Однако на уровне некодифицируемого «фактического» права, включавшего целый комплекс разнопорядковых регулятивных механизмов (подзаконные акты, распоряжения, закрытые постановления, система прикреплений и квот, административные полномочия, создававшие возможность использовать государственную собственность в своих интересах), неравенство реальных прав советского времени было ощутимым фактом, не составлявшим особого секрета.   В квазисословном советском обществе социальный статус определялся не столько формально фиксируемым доходом, сколько неодинаковым доступом к различным благам (привилегиям).

 Суверенитет Украинского государства

Тепер загальний строк позовної давності встановлений тривалістю 3 роки незалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична особа), юридична особа чи держава. Оновлення ЦК України дає можливість пристосувати його для регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні. У 1993 р. був прийнятий Повітряний кодекс України, в якому поряд з іншими галузевими нормами містяться цивільно-правові норми, в тому числі про страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника. Цивільно-правові норми містяться також в окремих указах Президента України, зокрема указ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». Значну роль у регулюванні майнових відносин відіграли декрети і постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, декрет від 31 грудня 1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається». У сфері цивільного законодавства діє чимало відомчих нормативних актів, деякі з них прийняті останнім часом. Елементами системи цивільного законодавства є також примірні статути кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного управління або прийняті вищими органами кооперативних та інших структур.

 Административное право как отрасль российского права

Административно-правовой статус общественных объединений включает комплекс принадлежащих им прав и обязанностей, которые реализуются в их взаимоотношениях с государственной администрацией. Для осуществления своих уставных целей и задач эти объединения имеют право: право: свободно распространять информацию о своей деятельности; участвовать в выработке решений в органах государственной власти и органах местного самоуправления в порядке и объеме, предусмотренном законодательством; проводить собрания, митинги, демонстрации, шествия и пикетирование; учреждать средства массовой информации и осуществлять издательскую деятельность; представлять и защищать свои права, законные интересы своих членов и участников, а также других граждан в органах государственной власти, органах местного самоуправления и общественных объединениях; осуществлять в полном объеме полномочия, предусмотренные законами об общественных объединениях; выступать с инициативами по различным вопросам общественной жизни, вносить предложения в органы государственной власти; участвовать в избирательных кампаниях (в случае государственной регистрации общественного объединения и при наличии в уставе данного общественного объединения положения об участии его в выборах).

 Поняття, встановлення, зміна цільового призначення земель України

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Порушення порядку встановлення та зміни цільо­вого призначення земель тягне за собою настання пев­них негативних правових наслідків. По-перше, такі порушення є підставою для визнан­ня недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, з якими пов'язане виникнення права власності чи права землекористу­вання громадян та юридичних осіб. Визнання недійс­ним рішень уповноважених органів здійснюється в судовому порядку. По-друге, визнання недійсними угод щодо земель­них ділянок. Маються на увазі цивільно-правові уго­ди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земель­них ділянок), при здійсненні яких було порушено по­рядок встановлення та зміни цільового призначення відповідних земельних ділянок. Такі угоди визнають­ся недійсними за рішенням суду. Правові наслідки та загальні підстави визнання таких угод недійсними встановлені ст.ст. 48-49 Цивільного кодексу України (див. комент. до ст. 210 ЗК України). По-третє, відмова в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

 Проблемы и защита осуществления родительских прав и обязанностей

Теоретически родители имеют равные права и обязанности в отношении своего ребенка. Практически этот паритет существует только в благополучном браке, когда родители совместно проживают друг с другом. Расторжение брака, фактическое раздельное проживание или рождение ребенка вне брака влекут возможность перераспределения прав и обязанностей между родителями. Хотелось бы отметить, что родитель, проживающий отдельно от ребенка, сохраняет полный комплекс родительских прав и обязанностей, изменяются лишь способы и формы их осуществления. Кроме того, проживание отдельно от ребенка обуславливает применение таким родителем особых способов защиты своих родительских прав. Возраст родителей также выступает критерием в классификации родительских правоотношений. Следует учитывать, что возможность реализации репродуктивных прав и возможность приобретения родительских прав представляют собой самостоятельные категории. Ныне действующий СК РФ впервые предусмотрел нормы, определяющие правовой статус несовершеннолетних родителей и порядок осуществления ими своих родительских прав.

 Психологічні проблеми цивільного судочинства

Процесуальний статус значною мірою визначає соціально-рольову поведінку громадянина. Позивач — це особа, яка звернулася в суд або третейський суд по захист свого порушеного (що оспорюється) права або інтересу, який охороняється законом. Предметом позову є спірні правовідносини. Вид позову визначається характером вимог, виставлених позивачем до іншої сторони: він може бути спрямований на присудження відповідача до учинення певних дій або до стримування від неправомірних дій, на зміну або припинення правовідносин. Відповідач — одна із сторін цивільної справи, притягнута до справи у зв'язку з пред'явленням до неї позову. Статус відповідача пов'язаний із цивільно-правовою відповідальністю, із юридичними наслідками невиконання обов'язків, передбачених цивільним правом, із порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи. Найскладнішою і психологізованою для аналізу цивільної справи є судова ситуація при протиборстві сторін, тобто конфліктна ситуація. Причини міжособистісних конфліктів різноманітні: природне зіткнення матеріальних і духовних інтересів сторін у процесі їхньої життєдіяльності; неправильні рішення, наприклад, з оплатою праці або розподілом завдань; нездатність зрозуміти іншу сторону як наслідок значної втрати і перекручування інформації в процесі міжособистісного спілкування; незбалансована рольова взаємодія; егоїстичні орієнтації однієї зі сторін, необґрунтоване прагнення бути лідером в усіх справах; неврівноваженість характеру, причепливість, схильність до підбурювання людей та ін.

 Административно-правовой статус гражданина как субъекта административного права

Перенос центра тяжести административного законодательства а создание усилиями органов и должностных лиц государственного и муниципального управления надлежащих условий для полноценной реализации прав и свобод российских граждан актуализирует научное осмысление административно-правового статуса граждан и его законодательного обеспечения. Однако приходится констатировать, что преимущественное внимание исследователей административного права традиционно сосредоточено на таких его категориальных (понятийных) составляющих, как государственное управление, исполнительная власть, органы государственного управления (органы исполнительной власти), государственная служба, правовые акты управления, административно-правовые методы, административное принуждение, административный процесс, административно-правовые режимы. Не умаляя значение перечисленных и иных институтов административного права, все же нельзя не признать, что они по своей юридической природе производны от правового статуса граждан в сфере управления. Именно обеспечение и защита прав и свобод граждан наполняют деятельность государственных органов и органов местного самоуправления социальным смыслом, служат целевым ориентиром всех управленческих действий и решений.

 Особенности правового положения иностранных граждан в МЧП

Более узким является понимание правового положения (правового статуса) иностранного гражданина и лица без гражданства как совокупности прав, предоставляемых этим лицам, и обязанностей, возлагаемых на них, в стране пребывания. В международном частном праве речь идет о правах и обязанностях, возникающих в таких областях, как гражданские, семейные, трудовые отношения, осложненные иностранным элементом. К имущественным отношениям, основанным на административном или ином властном подчинении одной стороны другой, в том числе к налоговым и другим финансовым и административным отношениям, гражданское законодательство не применяется, если иное не предусмотрено законодательством (п. 3 ст. 2 ГК ПМР). Вопросы правового положения иностранцев и лиц без гражданства, возникающие в сфере соответствующих отраслей публичного права, находятся большей частью за рамками рассматриваемой темы и затрагиваются в настоящей работе в основном в силу их тесной связи с отношениями, составляющими предмет международного частного права. Исключение образует процессуальное право: вопросы правового положения иностранцев и лиц без гражданства в международном гражданском процессе относятся к области науки международного частного права.

 Право

Основные права и свободы составляют стержень правового статуса индивида, в них коренятся возможности возникновения других многочисленных прав, необходимых для нормальной жизнедеятельности человека. Эти права очень важны для индивида, его взаимодействия с другими людьми, с обществом и государством. От основного права может отпочковаться значительное количество других прав индивида. Например, ст.21 Всеобщей декларации прав человека предусматривает, что каждый человек имеет право принимать участие в управлении своей страной непосредственно, либо через посредство свободно избранных представителей. Это основное право порождает иные права: право на участие в самоуправлении, право выдвигать своего кандидата на время избирательной кампании, право требовать отчета у избранного депутата о выполнении им своих обязанностей, право обращаться с запросом к депутату по какому-либо вопросу, связанному с деятельностью последнего. Часть 1 ст.22 Конституции РФ закрепляет свободу и личную неприкосновенность каждого. Это основное право порождает целую систему прав, закрепленных в УК РСФСР, ГК РСФСР, Кодексе РСФСР об административных правонарушениях, УПК РСФСР и других нормативных актах.

 Шпоры по ТГП

СИСТЕМА “СДЕРЖЕК И ПРОТ-В”. Принцип сдержек и противовесов это принцип разделения власти на зак, исп, закон, теоритически обосновал и изучил Шарль Монтеськье. Каждая из властей явл самостоятельной и независимой, исключает присвоение власти (узурпации) отдельн орган власти. Элемент сдер и прот: - право вета президента на законы принемаемые парламентом (106); - процедура импичмента; - наличие независимой судебной власти, путём рассмотрения на суде споров о праве суд является котнрол и сдержив все другие ветви власти; - деятельность конституционного суда рассматрив акты законодательной власти по требованию исполнительной и наоборот.11. ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА: ПОНЯТИЕ, ПРАВОВАЯ ОСНОВА, КЛАССИФИКАЦИЯ ГОС. СЛУЖАЩИХ. Гос служба это работа в гос учереждениях, особый вид гос деятельности осущ на профессиональной основе в соотвецтв возложен на этот орган задачами и функциями, служба рассматривается на ряду с материальной трудовой деятельностью, как отдельный правовой институт, состоит из норм определяющих правовой статус гос-х служащих: - порядок поступления на службу; - должностные права и обязанности; - ограничения и поощерения; - соц защита и льготы.

 Понятие, роль и правовая форма государственного и местного (муниципального) (бюджетов WinWord)

Указанные права обеспечивают также органам местного самоуправления в пределах их компетенции возможность регулировать на своей территории бюджетные отношения с учетом местных особенностей. Основы бюджетных прав муниципальных образований в лице органов местного самоуправления закреплены в Конституции РФ (гл. 8), законах «Об основах бюджетного устройства и бюджетного процесса в РСФСР», «Об основах бюджетных прав.» (действует до 1 января 2000 г.), «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации», «О финансовых основах местного самоуправления в Российской Федерации». Бюджетный кодекс РФ 1998 г. обобщенно определяет круг полномочий органов местного самоуправления, отнесенных к компетенции этих органов в области регулирования бюджетных отношений. Положения федерального законодательства конкретизируются в законодательстве субъектов РФ и нормативных актах самих органов местного самоуправления. Вместе с тем определение основ бюджетно-правового статуса муниципальных образований в федеральном законодательстве усиливает гарантированность этих прав.