телефон 978-63-62
978 63 62
zadachi.org.ru рефераты курсовые дипломы контрольные сочинения доклады
zadachi.org.ru
Сочинения Доклады Контрольные
Рефераты Курсовые Дипломы

РАСПРОДАЖАТовары для животных -30% Видео, аудио и программное обеспечение -30% Товары для спорта, туризма и активного отдыха -30%

все разделыраздел:Законодательство и правоподраздел:История государства и права зарубежных стран

Вільна торгівля на Донеччині в період переходу від "воєнного комунізму" до НЕПу (1921 – перша половина 1922 рр.)

найти похожие
найти еще

Наклейки для поощрения "Смайлики 2".
Набор для поощрения на самоклеящейся бумаге. Формат 95х160 мм.
19 руб
Раздел: Наклейки для оценивания, поощрения
Совок большой.
Длина 21,5 см. Расцветка в ассортименте, без возможности выбора.
21 руб
Раздел: Совки
Брелок LED "Лампочка" классическая.
Брелок работает в двух автоматических режимах и горит в разных цветовых гаммах. Материал: металл, акрил. Для работы нужны 3 батарейки
131 руб
Раздел: Металлические брелоки
ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ НА ДОНЕЧЧИНІ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ВІД «ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ» ДО НЕПУ (1921 – ПЕРША ПОЛОВИНА 1922 РР.) Проблеми обумовленості та змісту обміну, його впливу на продуктивні можливості індивідів упродовж багатьох століть були в центрі уваги економістів й досі залишаються предметом дискусій. Ще Арістотель намагався дати відповідь на питання про те, чим визначаються пропорції обміну товарів, чи, інакше кажучи, що саме робить товари порівнюваними? Відповідь на це питання поділила дослідників на дві величезні течії в історії економічної думки – прихильників трудової теорії цінності та тих, хто виводив вартість, як категорію суб'єктивну, з оцінки самими індивідами корисності товару. Знову ж таки, від Арістотеля в європейській суспільній думці набули поширення твердження про аморальність, протиприродність, огидність комерційної діяльності як такої; про обумовленість обміну звичаєм чи певною угодою між людьми, у владі яких є виведення його з ужитку; про обмін як особливу процедуру зрівняльної справедливості з властивим їй принципом еквівалентності; про штучний характер прирівнювання та його чужість істинній природі речей. Додамо, що «раціонально» осмислена антипатія до комерційного завжди спиралася на певні психологічні настанови та емоції індивідів, основу яких складали недовіра, страх, ворожість, підозра, нерозуміння. Впродовж майже всієї історії людства торговці були об'єктом загального презирства й морального осуду: людина, що купувала задешево й продавала втридорога, вважалася апріорно бесчесною . Зазначені вище тези Арістотеля були сприйняті й розвинуті християнськими мислителями середньовіччя, і перш за все – Т. Аквінським. Останній, розмірковуючи про «справедливу ціну», доводив, що вона повинна забезпечувати як еквівалентність обміну (тобто – відповідати речі), так і повагу до соціального статусу учасників обміну (тобто – забезпечувати перерозподіл у процесі обміну певної частки благ, відповідно до цього статусу). В. Петті та фізіократи такі види діяльності як натуральний та грошовий обмін, різноманітні складніші форми торгівлі, організації й управління, переміщення товарів з метою їхнього продажу, відповідно до рівня прибутковості, не вважали справжньою, продуктивною працею. К. Маркс, фетишизуючи уявлення про працю як істинне джерело багатства та деякі інші постулати трудової теорії цінності В. Петті, А. Сміта, Д.Рікардо, тези послідовників Д.Рікардо (П. Рейвістона, В. Томпсона, Т. Годскіна, Д. Грея, Т. Едмондса, Д.Ф. Брея та ін.) ідеї Ж.Б. Сея, С. де Сісмонді, А. Сен-Сімона та його учнів, Ш. Фур'є, П.Ж. Прудона, В. Годвіна, але не усвідомлюючи значення й цілком ігноруючи відповідні інтелектуальні прориви В.С. Джевонса, К. Менгера та Є.Ф. Бем-Баверка, взагалі оголосив обмін обманом й у псевдонауковій формі обґрунтував необхідність цілковитого усунення «системи приватного обміну». Його аргументація зводилася до того, що: «праця окремої особи, розглядувана в самому акті виробництва, – це ті гроші, на які людина безпосередньо купує продукт, предмет власної особливої діяльності; але це – особливі гроші, на які можна купити лише цей певний продукт.

Аби поділити ризик, вони іноді об'єднували свої зусилля: «спекулянти, – читаємо в інформзведенні ДГЧК, – під виглядом голодуючих робітників здійснюють організацію робітництва й голоти для довезення хліба з сусідніх губерній: Полтавської і Харківської. На місцях через це безлад: ОДТЧК хліб затримує, відсилає у розпорядження Райзаготконтори; потім часто-густо хліб повертається до спекулянтів під маркою «бідноти», а хліб робітництва конфіскується, оскільки робітники не самі їздять за хлібом, бувши не в змозі полишити працю, а дають доручення спекулянтам, які під час фільтрації прагнуть мерщій вирвати свою частку хліба, а про доручене мовчать» . При перевезеннях вантажів такі ділки використовували залізничну прислугу. Попри всі зусилля влади саме торбарі царювали на українських залізницях. Мовби сарана вони обліплювали «все навкруги: вокзали, шляхи, вагони, дахи, площадки й буфера». Особливо багато енергії в цьому напрямі проявляли жінки. Всі потяги були забиті жінками з лантухами, торбинками, вузлами і т.ін. На всіх станціях десятки й сотні таких самих жінок юрмилися в очікуванні потягу, з галасом і шумом оточували його й зі слізьми умоляли надати їм місце, бо, в більшості випадків, потяг вже на попередніх станціях був переповнений. Скільки ж енергії треба було мати, скільки голоду й холоду, бруду, принижень – перенести, щоби привезти додому хоча б пуд хлібу чи півпуда солі! Тогочасник визнавав, що більшістю цих жінок керувала «не жадоба зиску, а дійсно тяжкі злидні» . До «самопостачання» харчами, – зазначає один сучасний публіцист, – вдавалися і самі залізничники, беручи з собою в дорогу «лантухи з бахмутською і слов'янською сіллю, щоби обміняти її на хліб» за межами губернії; загалом же, – провадить він далі, – з 56 тис. працівників Донецької залізниці (кожен з яких отримував зарплатню та продпайок), реально працювали залізничниками лише 25 тис. осіб . Чи гаяла час решта? Ціни на хліб, як прийнято вважати, визначаються цінами на борошно, але на початку 1920 х рр. при цьому, здається, часто давалося взнаки махлярство пекарів. Так, на подібну практику увагу наглядових служб звертав дописувач одного з місцевих часописів: на базарі продавали житній, пшеничний, ячневий, білий, чорний хліб. Просили за нього, відповідно, 30, 25, 7 тис. крб. Затурканий покупець мав 100–150 тис., а вдома 5–7 душ; отож він і шукав, де б дешевше купити, аби більше додому принести. «Ось купив, біжить до хати. Зустрічають його, яко посланця Божого з манною небесною. Благоговіючи, беруться краяти дешевий хліб (23–24, якщо не 25 тис.), що скидається на мішанку, яку раніш давали були коням: борошно, солома, зернята, висівки. До того ж уся ця маса недбало пропечена. Благоговіння хутко зникає. Їси той хліб, давишся, випльовуєш солому і зерно, та й гадаєш, куди дивиться Санупр, навіщо міліціонери вештаються по базару?» . Розвиток коливань цін на м'ясо та сало, на наш погляд, значною мірою зумовлювався взаємодією природнокліматичних та соціально-економічних чинників. Якщо на початку 1921 р. на ринках губернії пару биків можна було придбати за 500–800 тис. крб., коня – за 100–300 тис., свиню піврічну – за 40–70 тис. крб., гусака – за 20–25, пару курей – за 15–17 тис. крб., фунт сала – за 5–6 тис. крб., яловичини – за 2–3 тис. , то в наступні місяці ціни на зазначені товари певною мірою знижувалися (в абсолютних та відносних показниках).

Всмоктуючись у робітниче середовище, дрібнобуржуазна психологія не тільки притлумлювала «соціалістичну свідомість мас», але цілком знищувала її, й, так би мовити, породжувала «контрреволюцію» . Відносно політекономічного принципу, пануючого «в царстві Леніна», тогочасник висловився геть недвозначно: «хто не спекулює, той не їсть» . Є очевидним, що у вир небезпечних оборудок з перепродажу (зиск від чого, за спостереженнями представників ЧК, становив, як правило, не більше 20%) тьму-тьмущу «нероб» штовхала можливість розраховувати, буцімто будь-яка пропозиція товару зустріне автоматичний і більш-менш тривалий прихильний прийом. «Якщо б існував на світі ідеально чесний купець, – бідкався тогочасний публіцист, – то він брав би такий відсоток, котрий за погашенням видатків дорівнював би найвищому заробітку якої-небудь добре оплачуваної професії. Але в тім то й річ, що таких ідеальних торговців на світі не існує. Є навіть народне прислів'я «Не обдуривши – не продаси». І всі торговці намагаються зробити якомога більшим цей відсоток прибутку, під різними приводами обдурюючи споживачів У торговій справі те й приваблює, викликає азарт зиску, що цей прибутковий відсоток не створюється працею власних рук, а нібито звалюється з неба. Гонитва за цим прибутком і є спекуляцією яка для зиску використовує найнечесніші прийоми. Жадоба спекулянтів не має жодних меж. Усі ми бачимо, як у нас на очах зростає цей огидний азарт. Спекулянтові зовсім не властиві людські почуття. Цих товстошкірих гендлярів не може торкнути жодне горе, жодне суспільне лихо» . На ринках міст губернії, за даними відповідальних працівників ДонгубЧК, серед спекулюючих були дружини робітників, відпускні червоноармійці, радянські службовці, «колишні торгівці», «інтелігенція», безробітні, зрідка траплялися і робітники; до спекуляції й торбарства були причетні також селяни, бо ж саме вони постачали різноманітні матеріали та продукти, отож слугували джерелом прибутку. У недільні дні торгівля набувала «колосальних розмірів»; базар майорів «різного штибу гендлярами». Там можна було побачити «дітей, котрі привчаються спекулювати, жінок, циганів, євреїв». На ринок йшов і «обиватель», що продавав «свої останні речі», розпродував свої пожитки і багато хто з селян. Внаслідок масових облав, влаштовуваних підрозділами ЧК, міліції, співробітниками продкомів, карного розшуку, «загальний вид спекуляції» нібито зменшувався, але продавали «з-під поли», і ціни все одно мало не щодня зростали – гостра продовольча криза давала «змогу наростити ціни на предмети першої необхідності на ринку до неймовірних розмірів» . Радянська влада «вдавалася до різноманітних заходів боротьби з так званою спекуляцією Однак більшість цих заходів призводили до ще більшого зростання цін, а отже – й до ще більшої спекуляції» . Так само й «неодноразові підвищення ставок, які мали на меті поліпшити матеріальне становище службовців й робітників, ні до чого не призводили», «оскільки спекулянти, довідавшись обхідним шляхом про передбачене збільшення жалування», одразу підвищували ціни на всі найістотніші предмети споживання.

Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты
Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок

 Нарис Історії ОУН (Перший том: 1920-1939)

Політичний та фізичний терор і економічна грабіж, а згодом повне економічне узалежнення українського населення від держави були засобами підкорення України. Не в усіх обставинах удавалося московській партійній верхівці послідовно переводити цю лінію терористичної диктатури. На перешкоді цьому стояв активний і дуже міцний пасивний спротив усіх прошарків українського народу, як теж загрозлива небезпека катастрофи большевицької господарської системи. Тому большевики, побачивши своє повне безсилля, були примушені зробити на деякий час (1923-1929) тактичний відступ, щоб не довести до загальної революції та до свого провалу і рятуватися перед господарською руїною. Скріпивши за час цієї передишки свій апарат поневолення і приготовивши кадри до побудови тотального політичного й економічного узалежнення населення від держави, большевики повернулися знову до терору, цим разом удосконаленого й охоплюючого всі ділянки життя, як до головної основи „пролетарської” диктатури. З уваги на змінливість тактики, а не політичних цілей, московсько-большевицька окупація України поділяється на три окремі і неподібні до себе періоди: період воєнного комунізму (1918-1922), НЕП-у й українізації (1923-1929 рр.) та сталінського терору 1930-1941 років

скачать реферат Социология Гоббса /Укр./

Але мати право на все в природньому стані - означає не мати ніякого права, тому що те, що ти по праву вважаєш своїм, другим вважає також своїм. Ось чому головна характерна риса природнього стану полягає у відсутності особистості, у відсутності точного розмежування між “моїм” і “твоїм”. Для Гоббса, на відміну від більшості теоретиків 17-18 ст., “природній стан” людського роду не тільки деяка історична гіпотеза про стародавність держави. Гоббс визнає стан війни всіх проти всіх природнім станом людей завжди і всюди, нормальним виявленням людської сутності. Держава лише накидує вуздечка на людські пристрасті. Всесторонній антагонізм “природнього стану”, змальований Гоббсом, представляє собою вираження стану суспільства, в якому загальна частина індивідуальних товаровласників виявляється як незаперечна або природна форма існування. Невпевненість, ізолювання та варварство “природнього життя” людей відображає реальну невпевненість і ворогуючу ізоляцію людей в суспільстві, в якому загальний конфлікт матеріальних інтересів є необхідним наслідком способу виробництва. “Війна всіх проти всіх” - це “природній” закон буржуазного суспільства, закон, увічнений Гоббсом. “Вільна промисловість та вільна торгівля на місце пільг ставлять людину, звільненого від пільг і не пов’язаного з іншою людиною навіть баченням загальних зв’язків, і породжують загальну боротьбу людини проти людини, індивідуума проти індивідуума Все громадське суспільство є ця війна, окремих один від одного вже тільки своєю індивідуальністю індивідіуумів, один проти одного і взагалі небриборканого рухом від кайдан привілегій стихійних життєвих сил”.

Набор маркеров, металлик, 5 цветов.
Высокое качество, выдерживают сильный нажим. Защита от высыхания чернил, долгий срок службы. Ширина линии: 1-2 мм. В наборе: 5
457 руб
Раздел: Для творчества, рисования
Лото пластиковое. Орнаменты. Комплект из трех игр.
Набор «Орнаменты» – это комплект из трёх игр для развития для развития логики, образного мышления, внимания и восприятия цвета. В него
549 руб
Раздел: Лото детское
Пазл "Динозавры" (35 элементов).
С фотографической точностью прорисованы обитатели и растительный мир самых отдаленных уголков планеты. Многообразие форм вырубки и
548 руб
Раздел: Пазлы-вырубки
 Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор

Ленін зневажливо називав їх «богадільнями». Певну кількість колишніх великих панських маєтностей було перетворено на державні підприємства — радгоспи, їх уважали найвищою формою соціалістичного сільського господарства — справжніми сільськими фабриками. Згідно із законом про соціалістичне володіння землею від 14 лютого 1919 р., призначення радгоспів полягало у створенні умов для повного переходу до комуністичного сільського господарства. Але вони не були ні ефективними, ні популярними, незважаючи на численні державні привілеї та пільги. Радгоспи й колгоспи не відігравали ніякої реальної ролі й під час воєнного комунізму, й після нього. Що ж до модернізації сільського господарства в більш віддаленому майбутньому, то тут великі надії покладалися на трактор. Ленін у 1919 р. зауважував: 100 тис. тракторів перетворять селян на комуністів. По закінченні громадянської війни політика воєнного комунізму не послабилася. Навпаки, запроваджувалися нові утопічні заходи. Так, відтепер користування засобами комунікації й помешканнями ставало безплатним

скачать реферат Захист вітчизняного виробника

. ПЛАН Вступ3 1. Проблема захисту вітчизняного виробника в контексті економічної безпеки країни6 1.1 Вільна торгівля і протекціонізм – проблема вибору6 1.2 Роль стандартизація та сертифікація у захисті економічних інтересів України11 2. Практичні аспекти політики протекціонізму в Україні14 2.1 Проблеми узгодження інтересів при проведенні політики захисту вітчизняного товаровиробника14 2.2 Аналіз особливостей застосування політики протекціонізму на прикладі фармацевтичної галузі України15 3. Політика по захисту вітчизняного товаровиробника: сучасний та шляхи оптимізації19 3.1 Загальна характеристика вітчизняної політики по захисту товаровиробника19 3.2 Аналіз підходів до проблеми захисту вітчизняного товаровиробника23 Висновок36 Список використаної літератури38 Вступ Загострення кризи в економіці України вимагає чіткого усвідомлення дійсних перешкод економічному зростанню країни та розробки заходів щодо їхнього усунення. Досвід реформування доводить, що досі кроків по розбудові засад економічного зростання, підвищенню мотиваційних важелів в реальному секторі економіки зроблено не було.

 Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор

Отже, справа форсувалася. Та Сталін настільки вміло приховував свій намір здійснити «прискорену колективізацію», що навіть на початку вересня один із його найближчих прибічників Г. Орджонікідзе говорив про «роки й роки», а Андреєв заперечував можливість досягнення «суцільної колективізації» в межах п'ятирічки. Більш відповідний сталінським намірам погляд висловив Г. Пятаков — колишній впливовий лідер «лівих» — у промові на засіданні РНК у жовтні 1929 р.: «Ми зобов'язані прийняти найвищі норми колективізації сільського господарства», після чого закликав до «тієї самої напруги, з якою ми працювали в час збройної боротьби з класовим ворогом. Настав героїчний період для нашої побудови соціалізму». Отже, схильність до старих партійних традицій якраз і стала базою для згуртування навколо Сталіна прибічників політики воєнного комунізму. При цьому, з одного боку, існувало переконання, що попри всю брутальність своїх методів генсек щиро бореться за перемогу соціалізму на «вирішальному етапі», а з іншого — що сама небезпечна обстановка даної фази потребує партійної єдності

скачать реферат Державне регулювання ЗЕД

Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм. Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Саме вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого — може призвести до застійних явищ в еко номіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни ведуть гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм. Політика вільної торгівлі переважає за умов високого рівня розвитку продуктивних сил і ринкових відносин, а протекціонізм — за умов становлення ринкових відносин і недостатнього розвитку експортного потенціалу країни.

скачать реферат Шпоры по международной экономике

Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир- ва на створення певного товару. (неповна спеціалізація; (внутр. мобільність і зовн. немобільність; (схожість смаків у 2-х країнах; (вільна торгівля; (відсутність затрат на транспортування товарів. Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах: 1. Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва. 1. Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва. 2. Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру. 3. Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару. Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують.

скачать реферат Экзаменационные вопросы по курсу "Международная торговля" укр

Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. ·неповна спеціалізація; ·внутр. мобільність і зовн. немобільність; ·схожість смаків у 2-х країнах; ·вільна торгівля; ·відсутність затрат на транспортування товарів. Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах: 1. Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва. 2. Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва. 3. Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру. 4. Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару. Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують.

скачать реферат История Украины

Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація. Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати.

Насадка для зубных щеток "Oral-B (Орал-би). Kids Stages Cars Miki Princess", 2 штуки.
Сменные насадки Oral-B Stages Kids имеют специальные укороченные щетинки, которые обеспечивают бережную, сверхмягкую чистку и делают ее
1064 руб
Раздел: Зубные щётки
Одежда для куклы 42 см (теплый комбинезон).
Куклы тоже любят менять наряды! И для них создается стильная и модная одежда, похожая на одежду для настоящих малышей. Этот теплый
362 руб
Раздел: Для кукол от 25 см
Форма для выпечки силиконовая "Медвежонок", 26x23,5x4 см.
Форма для выпечки «Медвежонок» изготовлена из пищевого силикона, экологичного, прочного, и пластичного материала. Изделие можно
433 руб
Раздел: Формы и формочки для выпечки
скачать реферат Генезис меркантилізму

Французький меркантилізм У Франції меркантилізм також відіграв важливу роль в економічній політиці абсолютизму, особливо у XVII ст., хоча буржуазія тут була слабшою, ніж у Англії, а абсолютизм був дворянською диктатурою. Політику меркантилізму взяв на озброєння вже Генріх IV, всіляко стимулюючи торгівлю. Він уклав у 1606—1607 рр. ряд угод з іноземними державами, відмовився від прав корони на стягнене майно іноземних купців, сприяв колонізації Канади, заборонив ввезення текстильних товарів і вивіз цінної сировини — шовку, вовни. У країні за допомогою привілеїв та субсидій насаджувалося мануфактурне виробництво. Але ще більшого розмаху політика меркантилізму зазнала при Людовіку XIV, завдяки старанням міністра Кольбера у 1661—1683 рр. Останній вважав, що могутність держави визначається кількістю грошей у її розпорядженні, а їх може дати тільки торгівля. Найбільш відомим представником теоретичної школи меркантилізму у Франції є Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575—1621). У 1615 р. він опублікував працю «Закони суспільного господарства» («Трактат політичній економії»), яку присвятив королю і матері-королеві.

скачать реферат Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.

Це рішення, прийняте під тиском тодішніх скрутних обставин, можливо, було чи не єдиним більш-менш серйозним кроком більшовицької влади за весь період її існування. Але більшовицька влада не була б такою, коли б вона дала змогу реалізувати цю політику в усіх її вимірах. Введена відповідно до рішень Х з'їзду РКП(б) у березні 1921 р., НЕП передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання елементів ринкового розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами.

скачать реферат История Украины (2)

Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація. Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати.

скачать реферат Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 - 1924 року

Наслідком цього було зникнення в Росії золота з обороту , воно було тезавровано. На кінець 1917 року грошовий обіг Росії складався лише з паперових грошей без ніякої домішки золота чи срібла. Таким чином невдала економічна та воєнна політика привели , зміни урядів , економічні кризи сильно підірвали грошову систему. Всього за три роки карбованець знецінився по відношенню до долара США на 50 % і перетворився з повноцінного золотого на знецінений паперовий. Наступним періодом стало правління уряду більшовиків. Однак зміна влади не принесла нічого крім подальшого падіння купівельної спроможності карбованця 9 за період 1918 -1921 у 188 раз ) Назріла необхідність проведення грошової реформи. Її проведення було обтяжене господарською розрухою, неврожаєм 1921 р. гострим бюджетним дефіцитом , а також пережитками воєнного комунізму. В наслідок введення товарного виробництва та дозволу вільної купівлі продажу товарів до кінця 1922 р. були досягненні перші успіхи у відбудові народного господарства і розвертанні товарообігу.

скачать реферат История НЭПа в Ярославской области

Заключение Анализ задействованных нами источников позволяет сделать следующие выводы о восприятии ярославскими рабочими Новой Экономической Политики: В 1921-1923 гг. отношение рабочих к НЭПу характеризовалось тремя разнонаправленными тенденциями. Первая из них, с особой остротой проявившаяся в 1921- первой половине 1922 гг. носила отчетливо негативный, политизированный, антибольшевистский характер. Причем в наибольшей степени такая реакция была свойственна «сознательным» пролетариям, возлагавшим преувеличенные надежды на коммунистическую революцию. Как верно отметил один из партийных публицистов того времени, «Новый переход был истолкован (этими рабочими – Авт.) как сдача позиций, как возврат к капитализму»63. Если раньше такие рабочие были склонны более или менее стойко переносить экономические лишения, оправдывая их условиями военного времени, то теперь наступило горькое разочарование: «Если это возврат к капитализму, то значит и революция лишь только неудачный эксперимент, которого, пожалуй, не следовало производить»64.

Грязевая фреза для минимоек, для пистолета 375 серии.
Грязевая фреза для мойки высокого давления ЗУБР 70404, предназначен для расширения функциональности моек ЗУБР. Завихренный поток воды под
497 руб
Раздел: Мойки высокого давления
Бумага "Color copy", А4, 220 г/м2, 250 листов.
Формат: А4. Плотность: 220 г/м2. Количество листов: 250. Белизна: 161% CIE.
835 руб
Раздел: Формата А4 и меньше
Мелки для доски, 12 цветов.
Набор цветных мелков для досок. Количество цветов: 12. Яркие цвета. Без пыли и крошек. Легко стирается. Обернуты в бумажную манжетку. В
416 руб
Раздел: Мел
скачать реферат 1933г. Трагедия голода на Украине (1933: Трагедія голоду)

Напередодні суціль­ної колективізації питома вага тсозів на Україні дорівнювала 74,5%, артілей—22,6%, а комун, де рівень усуспіль­нення засобів виробництва підходив до максимуму,- лише 2,9%. ЦК ВКП(б) у постанові від 5 січня 1930р. «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву» висунув завдання здійснити суцільну колекти­візацію в артільній формі з перспективою дальшого зрос­тання рівня усуспільнення. Ще навесні 1928р. допускалося, що колгоспники можуть вільно розпоряджатися результатами своєї праці ї зробити вибір між субсидіями та можливістю продати хліб на рин­ку. У «рік великого перелому» торгівлю хлібом на ринку було заборонено. Обмолочений хліб просто з колгоспних токів почали вивозити на зсипні пункти та елеватори. ТРИ РОКИ ПРОДРОЗКЛАДКИ «Рік великого перелому» характеризувався остаточним відступом до політики воєнного комунізму. Початок форсо­ваної колективізації збігся з фактичною забороною торгівлі і введенням практики планових завдань щодо здавання державі хліба та інших сільськогосподарських продуктів з розкладкою плану по кожному селу, колективному або ін­дивідуальному господарству.

скачать реферат Голодомор 32-33 років (голод на Украине в 32-33 гг.)

По суті, партія більшовиків брала на озброєння есерівську аграрну програму. Соціалізація землі була узаконена Декретом про землю. Аграрні перетворення перших років Радянської влади зняли основну частину класових суперечностей, які нагромаджувались всередині селянства. Якщо раніше на селі гостро відчувалося протистояння двох більш-менш сформованих класових спільностей – пролетарів та напівпролетарів, з одного боку, і куркулів – з другого, то за нових умов класів позиції всього селянства почав уособлювати середняк. Середняцькими стали майже половина бідняцьких господарств і три четверті куркульських. Куркульський клас, який почав формуватися ще в дореволюційному селі, перетворився на прошарок всередині селянства. Соціалістичне будівництво у перші роки Радянської влади здійснювалося на воєнно-комуністичних засадах. Система воєнного комунізму передбачала продуктообмін між містом і селом при забороні торгівлі, націоналізаю всієї промисловості, включаючи дрібну, встановлення практики замовлень-нарядів на державних підрпиємствах при максимальній централізації управління промисловістю (главкізм), поступове згортання грошового обігу.

скачать реферат Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання

Хто ж протистояв один одному в дискусії 1923 р.? Назвемо головних учасників. Це так називаний “тріумвірат”, створений Зинов'євим, Камєнєвим, Сталіним, і група Троцького. Оскільки за Троцьким йшла меншість, вона виявилася в положенні опозиції. Друга криза: у 1925 р. Л.Троцький зненацька пропонує вирішити проблему закупівлі імпортного устаткування для розвитку фермерських господарств у селі, вважаючи, що такий крок допоможе стати промисловості на ноги, а потім з її допомогою колективізувати сільське господарство. Троцький так само зненацька відмовився від своєї ролі заступника фермерів і висловлювався за примусове вилучення в куркуля хліба. Що означало “застосування в селі методів “воєнного комунізму”. Непослідовність Троцького могла бути викликана зривом державних постачань хліба в 1925р. Але це міг бути і черговий політичний маневр. 1925 р. приніс нові економічні проблеми і труднощів. Якщо в ході відбудовного періоду країна відразу одержувала віддачу у вигляді сільськогосподарських і промислових товарів, то при будівництві нових і розширенні старих підприємств віддача наставала через 3-6 років, а окупалося будівництво ще довше.

скачать реферат Фінанси Київської Русі

Вільний селянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам, якщо ж він мав лише дочок, то на його землю міг претендувати князь. Сільське господарство було провідним у давньоруській економіці й досягло для свого часу рівня розвитку. Воно спиралося на прадавні традиції східних слов'ян, що з незапам'ятних часів були землеробами. У різних регіонах величезної держави залежно від грунтів і кліматичних умов застосовувалися різні системи обробітку землі, такі як дво - і трипільна, перелогова, підсічна системи сівозміни. Основними зерновими культурами в Київської Русі були жито, просо, ячмінь, пшениця й овес. Іншим важливим видом сільськогосподарської діяльності було скотарство. Великими стадами корів і кіз, табунами коней, отарами овець володіли князі й багаті бояри. А серед промислів особливо розвинутими були мисливство, й риболовство, бортництво та бджільництво. Важливе значення у господарському житті Київської держави мала внутрішня торгівля. Вона забезпечувала обмін між сільськогосподарським виробництвом, ремеслом і промислом.

телефон 978-63-62978 63 62

Сайт zadachi.org.ru это сборник рефератов предназначен для студентов учебных заведений и школьников.