Економічна думка Древнього Сходу

 Націоналізм і націоналістичний рух

Соцально-економчна пpогpама. Господаpське життя кpани буде будуватися на основ спвпpац деpжави, коопеpац  пpиватного капталу. У агpаpному питанн деpжава затвеpджу за селянами вс т помщицьк земл на Сход Укpани, як внаслдок pеволюцйних змн були надлен м без викупу. Вона дбатиме пеpш за все пpо pозвиток сеpеднх селянських господаpств, обмежуватиме  pегулюватиме пpодаж  купвлю земл, з метою запобгти надмpному збльшенню чи зменшенню земельних надлв. Деpжава всяко спpиятиме pозвитков агpокультуpи, пднесенню загального агpоосвтнього pвня селянства. Лсов площ без викупу будуть пеpедан деpжав з огляду на х важливе екологчне значення. Мськ земл та неpухоме майно пеpейдуть у pуки пpиватних власникв. Оpгани самовpядування pегулюватимуть мське будвництво, запобгаючи кpиз й не допускаючи земельно спекуляц. Пpомисловсть. Вс пдпpимства обоpонно пpомисловост  т, що особливо важлив для снування деpжави, будуть нацоналзован. Вс нш залишаються пpиватному капталов, на основ вльно конкуpенц  пpиватно нцативи

 Економічне піднесення в Межиріччі у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

Економічна історія забезпечує тісний зв'язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому. Як джерело фактичного матеріалу для всіх економічних наук вона допомагає у вивченні економічної теорії, економіки промисловості, сільського господарства, фінансів, грошового обігу тощо. Галузеві та функціональні економічні науки без обґрунтування історико-економічними дослідженнями втрачають власний теоретичний рівень. Поняття економіка таке ж старе, як і людське суспільство. Але оскільки економічна думка першоначально не відділяється від других форм мислення про суспільство, точно визначити її перші прояви неможливо. Народження економічної науки потрібно шукати в ученнях давнього миру, перед усім країн Стародавнього Сходу, Стародавнього Єгипту, Шумеру, Вавилонського царства - колибелі стародавнього світу. На думку сучасних вчених, китайська цивілізація виросла на власному підґрунті. Стверджувати те саме щодо цивілізацій Месопотамії і Єгипту аж ніяк не можна. На думку професора єгиптології Лондонського університету Уолтера Емері, «приблизно у 3400 році до н. е. в Єгипті відбувається велика зміна, і країна стрімко переходить від культури неоліту до добре організованої монархії».

 Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор

Вони всі виглядають як привиди. Я бачив горщик на печі — кілька картоплин у воді. То була їхня вечеря сьогодні». Селян особливо приголомшувала експропріація колишніх незаможників, які тяжко працювали під час непу і спромоглися нарешті купити коня чи корову. І зовсім уже парадоксально: доходи пересічного «куркуля» були нижчі, ніж у пересічного сільського урядовця, що переслідував його як представника багатої верстви! Таким чином, економічна класифікація втратила тепер будь-який сенс. У використанні податкових списків при вирішенні конкретних питань розкуркулювання — метод, принаймні зовнішньо не позбавлений певної раціональності — просто не було вже потреби. В одному із звітів ОДПУ наголошувалося: подані списки «часто не відповідали дійсності й не були виправдані жодними серйозними причинами». Взагалі весь процес розкуркулювання вийшов із-під контролю і поширювався, повторимо ще раз, на селян усіх категорій. Іван Стаднюк (Нева. 1962. № 12) згадує про село, в якому, на думку місцевого комуніста, лише п'ять родин (чисельністю по п'ять — вісім чоловік) із 16 розкуркулених можна справді було вважати куркульськими

 Трудовой потенциал Украины

смотреть на рефераты похожие на "Трудовой потенциал Украины" План: Трудовий потенціал України 1. Вступ 2. Відтворення трудового потенціалу 3. Зайнятість населення 4. Безробіття і ринок праці 5. Соціальний захист населення 6. Література Трудовий потенціал України. В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Недвозначно на це натякає християнська заповідь: "в поті лиця твого будеш їсти свій хліб". Носієм, персоніфікатором праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудового потенціалу, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Та вже сама спроба такого визначення свідчить про новаторські пошуки в економічній науці, яка не задовольняється традиційним понятійним апаратом. Перші спроби застосування нових понять були зроблені економістами західних країн. Ще в 50-х роках вони почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п. В Україні кілька десятиліть економічна думка перебувала в полоні ідеологізованих догм, а тому тут гору брали кількісні показники розрахунків населення і трудових ресурсів, які були прирівняні до матеріально- сировинних факторів виробництва.

 Микола Міхновський: Життя і Слово

Виходячи з конкретносторично ситуац, у якй опинилася Украна («чужинц користуються на Укран бльшими впливами, нж сам укранц»), Мхновський заклика обирати до Державно думи «укранцв, а не чужих, як дос робили Обрання неукранцв за представникв укрансько нац, це очевидне убожество  нацональнополтично думки й органзац». У зверненн «Групи виборцв» прописан вимоги, як мають обстоювати депутати вд укранських губернй в Державнй дум: навчання у школах усх рвнв укранською мовою; заснування на державний кошт укрансько Академ наук; загальна й обов'язкова початкова освта; забезпечення громадянських  нацональних свобод законом; прогресивне робтниче законодавство; законодавче забезпечення рвноправност укрансько та росйсько мов; зниження податкв; справедлива щодо Украни економчна  фнансова полтика центру; автокефаля укрансько церкви; об'днання всх земств в Укран в дину самоуправу укранського народу. Втлення цих вимог у життя по сут означало для Украни повноцнну автономю

 Генезис меркантилізму

Початок формування останнього поклали великі географічні відкриття XV—XVI ст. Після відкриття Америки і морського шляху навколо Африки почалося небувале зростання зовнішньої торгівлі країн Західної Європи. Дрібне товарне виробництво не могло задовольнити зростаючий попит на промислові вироби. Назріла необхідність створення капіталістичних підприємств, які могли б поставляти великі партії товарів на експорт. З'явилися великі майстерні, що працювали під контролем капіталістів (проста корпорація). Запроваджений розподіл праці обумовив перетворення капіталістичне організованих майстерень у мануфактури. Велику роль у виникненні капіталістичного виробництва відіграв торговий капітал, який у період розкладу феодального способу виробництва був панівною формою капіталу. Світова торгівля призвела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, перш за все, купців і монопольних торговельних компаній. Торговий капітал підпорядковував дрібних виробників і одночасно сам проникав у сферу виробництва. Разом з капіталізмом виникла і розвивалася буржуазна економічна думка. Розклад феодального устрою, розвиток товарно-грошових відносин, зародження капіталістичного укладу зачіпали інтереси усіх верств населення і надавали питанням економічного розвитку у період пізнього феодалізму більшого значення.

 Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин

Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства. Могутнім поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З’явилася потреба в дослідженні всіх ціх явищ, вивченні закономірностей функціонування економії в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела богатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру. Не відразу, суперечливо, але формується система погл ядів на всі ці питання. Відбувається і становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкрет’є у праці «Трактат політичної економії» (1615 р.). Тривалий час саме під цією назвою розвивалася економічна теорія.

 Порівняння поглядів та концепцій Г. Кана та А. Вінера на теорію зростання добробуту в економіці суспільства майбутнього

Це концепції «якості життя», «етики розвитку», «екорозвитку», «Соціального розвитку» тощо. Вони включають не лише економічні, а й соціальні, політичні, психологічні та інші аспекти. Зрозуміло, що майбутнє суспільство в характеристиці футурологів має «мозаїчний» характер. Фактично йдеться тільки про створення в уяві футурологів окремих «картин майбутнього», про своєрідне «винайдення майбутнього». Як писав англійський фізик і футуролог, лауреат Нобелівської премії Д. Габор: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна винайти». Проте на деякі тенденції суспільного розвитку футурологи вказують цілком правильно. Список використаної літератури Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка): Навч. посіб. / За заг.ред. Мочерного С.В. - Львів: Новий світ-2000, 2004. - 480 с. Історія економічних учень: Підручник за ред. /Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К.: 2001. ru.wikipedia.org

 Економічна природа дефіциту бюджету

Отже, бюджетний дефіцит — це стан державного бюджету, при якому державні витрати перевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податкова політика — це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробницт­ва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку. Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовле­на неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансуван­ня бюджету. Відомо три класичних концептуальних підходи до збалансу­вання державного бюджету: 1) збалансування на щорічній основі; 2) збалансування в ході економічного циклу; 3) функціональні фі­нанси. Кожна з цих концепцій має характерні риси та економічні наслідки. До яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка. – 1997. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.

 Економічна криза, держава, суспільство: проблеми та шляхи їх подолання

РЕФЕРАТ на тему: ЕКОНОМІЧНА КРИЗА. ДЕРЖАВА. СУСПІЛЬСТВО. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ ЗМІСТ Вступ 1. Історія економічних криз 2. Економічні цикли 3. Причини економічних криз 4. Приклад Славутича Висновок Література Вступ Як би довго аналітики не шукали основну причину економічної і фінансової кризи, очевидно одне – крах світової економіки відбувається в результаті її недосконалості. Природно, що причина фінансової кризи це не який-небудь косметичний дефект, причина кризи повинна бути достатньо вагомої, це серйозна вада робить всю економічну систему недосконалій, схильній кризам. При чому, корінь цієї недосконалості криється в самому відношенні до фінансів, жаданням отримання суперприбутку, доходу від єднатися навколо ідеї Української державності і не шукати кращої долі по світах, а будувати її тут, у власному українському домі, приймаючи формулу успіху: ІНІЦІАТИВА-ТВОРЧІСТЬ-НАТХНЕННА ПРАЦЯ. Література Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є. Кваснюка -К. –Х: Форт. 2003. – 423 с. Артур М. Окун Рівність та ефективність: великий компроміс. Інститут Брукініза. Вашингтон. Переклад з англійської Олександра Лотоцького, 1996 рік, с. 149. С.В. Модерний, Л.О. Каліщенко, О.А. Устинко. Короткий курс економічної теорії: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 324 с. ISB 966-7411-81-8. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с. ISB 966-574-781-9. Карл Маркс «Капітал», Москва, 1983. Дуглас К. Стівенсон. Життя та організації в США.

 Маржинальна революція та її особливості

Особливу увагу при цьому надавав міжнародній торгівлі, оскільки лише вона приносить прибуток країні. Продуктивною вважав працю, зайняту в торгівлі, насамперед міжнародній. Упродовж півтораста років після А. Монкретьєна політичну економію розглядали переважно як науку про державне господарство, про економіку окремих національних держав, що керувалися здебільшого монархами. Лише з розвитком капіталізму на порядок денний виходять вимоги свободи торгівлі та підприємництва. В політичній економії концепція меркантилізму поступається місцем поглядам фізіократів. Література 1. Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. Базилевич В.Д., Леоненко П.М., Гражевська Н.І., Гайдай Т.В., Маслов А.О., Нестеренко О.П., Вернигора Л.В. — К.: Знання, 2004. 2. Методичні вказівки та контрольні завдання до вивчення дисципліни «Історія економічних вчень» для студентів заочної форми навчання. ( Укл.: Н.І. Волкова, О.М. Козакова, Т.О. Окландер. – Одеса: Наука і техніка, 2008. – 20 с. 3. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / За ред. В.В. Кириленка. – Тернопіль: «Економічна думка» , 2007. – 233 с. 4. Історія економіки та економічних учень. Проскурін П.В. Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. 23

 Розвиток економічної думки

Вони спрямовані на подолання феодальної подрібненості земель, посилення древньокиївської держави. У XVI - поч. XVII ст. суспільно-економічна думка спрямову­ється на захист національної незалежності українських земель, які були захоплені шляхетською Польщею. Серед цілої плеяди мислителів-публіцистів виділяється І. Вишенський, який мріяв про суспільство майбутнього як «царство боже», де всі люди бу­дуть рівні, не будуть володіти власністю, вести «иноческое житие». Розгортання національно-визвольної боротьби у XVII ст. було пов'язане не лише із звільненням від гніту Речі Посполитої, а й створенням сприятливих умов для розвитку селянського госпо­дарства. Ці потреби суспільно-економічного розвитку знайшли вираз у економічній політиці Б. Хмельницького, яка була спрямо­вана на обмеження великої земельної власності, на послаблення феодальної залежності селян, розвиток ремесел, промислів, тор­гівлі. З другої половини XVII ст. центром культури та освіти стала Києво-Могилянська колегія (а з 1701 р.- Академія). Видатними її діячами були І. Гизель, Л. Баранович, Ф. Прокопович, а голов­ним напрямом їхньої діяльності була боротьба проти загарбниць­кої політики польських панів та католицької церкви, проти жорстокостей кріпосного права.

 Історія єкономічної теорії

Сумнівно, щоб подібні драматичні зрушення фокусування пояснювалися лише через терміни інтелектуальних сил, як це схильні стверджувати абсолютисти . З релятивістської точки зору, цінність подібних сумнівів особливо зростає з урахуванням того факту, що сам М. Блауг — прибічник абсолютизму. Недоліком релятивістського підходу є те, що він не дає змоги простежити за внутрішньою логікою виникнення та розвитку економічної теорії, провести грунтовний порівняльний аналіз різних концепцій економічної думки. Коридор вибору розширюється також за рахунок визначення та дотримання певного напряму економічної науки, з позицій якого трактується й оцінюється історія різних економічних теорій. Адже відомо, що світова економічна думка відзначається множинністю альтернативних теорій, шкіл, напрямів. Проте існують певні традиції. Представники інституціонально-соціального напряму виступають зазвичай з релятивістських позицій (Р. Хейлбронер. “Філософи світу. Життя, часи та ідеї великих економічних мислителів” (3-е вид., 1968); Дж. К. Гелбрейт. “Історія економічної науки: минуле як теперішнє” (1989); У. Дж. Семюелс. “Історія економічної думки як інтелектуальна історія” (1974)).

 Введення в курс “Основи економічної теорії”

Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії. Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430 – 355 рр. до н.е.), Платона (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотеля (384 – 322 рр. до н.е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з’ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) – так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обґрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.

 Звітність сільськогосподарських підприємств

ЗмістВступ І. Роль звітності, як бази для прийняття управлінських рішень в системі управління сільськогосподарським підприємством ІІ. Формування звітної інформації в сільськогосподарських підприємствах ІІІ. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств Висновки Список використаних джерел ВступЕфективність управління економікою залежить передусім від якості одержаної інформації, цінність якої визначається придатністю комплексно характеризувати діяльність складних за своєю структурою об база контролю за господарськими процесами та їх учасниками як на рівні самого підприємства, так і галузевому. Звітність є джерелом зведеної інформації про фінансові результати діяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою. Вона концентрує дані, що характеризують якісний стан підприємства і можуть мати несистемний або системний характер. Отже, звітність завжди займала особливе місце в економічному життєвому циклі як окремого підприємства, так і держави в цілому. Список використаних джерел Біла Л.М. Роль звітності в системі управління сільськогосподарським підприємством // Економіка АПК. - 2005. - № 8. - С.85-90. -Бібліогр. в прим. Біла Л. Формування в сільськогосподарських підприємствах звітної інформації // Економіка АПК. - 2003. - № 5. - С.100-104 Біла Л.М. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2004. - № 2. - С.69-73 Маренич Т.Г. Внутрішньогосподарська звітність агроформувань у системі управління виробництвом // Економіка АПК. - 2005. - № 3. - С.63-71. Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. - № 24. – Бланки звітності. Гарасим П.М. Податковий облік і звітність на підприємствах : Підручник/ П.М. Гарасим, Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. -К.: Професіонал, 2004. -448 с. Хомин П.О. Облікове забезпечення звітності сільськогосподарських підприємств (Методологія і практика). – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 453 с.

 Форми та прояви слабоумства

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ I ФОРМИ І КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ СЛАБОУМСТВА 1.1 Набуте слабоумство 1.2 Вроджене слабоумство 1.3 Ідіотія, імбецильність, дебільність РОЗДІЛ II СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ОЛІГОФРЕНІЇ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Слабоумство — це хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або такий, що розвинувся через психічне захворювання), який характеризується неповноцінністю розумової діяльності. Слабоумство (недоумство, деменція) є синдромом захворювання мозку, як правило, хронічного чи прогресуючого характеру, коли з це в більшості випадків обвинувачені, але можуть бути і потерпілі, позивачі і відповідачі. У ході судово-психіатричної експертизи складається акт судово-психіатричної експертизи (СПЕ), який, з одного боку, є медичним документом, який повинен відображати процес експертного дослідження на тлі клініко-психопатологічного та експертного методів , а з другого — є джерелом доказів у суді й підлягає оцінці судом. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Судов психіатрія: Н вч. посіб. / С. В. Ж бокрицький,А. П. Чуприков. -- К.: МАУП, 2004. -- 176 с. -- Бібліогр.:С. 169 170. Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – с. 328. Судова психіатрія. Навчальний посібник Авторы: Марчук А. І. Город: К.: Атіка, - 2003.- 240 с. Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Обґрунтування експертних висновків в акті судово-психіатричної експертизи // Український медичний часопис. — 2003. — № 4. — С. 105–108. Рудник В.І. Судова психіатрія:Навч. посіб. для юристів.-К.:Вид-во Національного авіаційного ун-ту «НАУ-друк», 2009.- 248с.

 Столипінська реформа

В ті роки Росія впевнено захоплювала позиції на ринках Далекого і Середнього Сходу, витісняючи своїх конкурентів, про що свідчив промисловий під’єм 90-х років. Головною причиною промислового зростання 90-х років, з’явилася економічна політика уряду, однією із складових частин, якої стало встановлення митних податків на ввозимі в Російську імперію товарів і одночасне усунення перешкод на шляху проникнення в країну іноземного капіталу. Ці заходи, за думкою їх ініціаторів повинні були позбавити молоду російську промисловість від пагубної конкуренції, і тим самим сприяти її розвитку, якому допомагали іноземні інвестиції.До речі, що по цілому ряду причин, особливістю саме російської крупної буржуазії була готовність піти на будь який компроміс з сучасністю, і тобто, відповідною йому феодально соціально-економічною базою. Влада йшла на перетворення в суспільстві і державі із міркувань збереження монархії, династії, посилення своїх позицій. Пожвавлення в промисловості супроводжувалося жвавим будівництвом залізниць. Уряд вірно оцінив значення залізничних шляхів для майбутнього економіки і не жалів грошей для розширення їх мережі. Залізниці зв’язали багаті сировиною окраїни імперії з промисловими центрами, індустріальні міста і сільскогосподарські губернії - з морськими портами.

 Стародавні жартують

Отож, над ким найчастіше жартують стародавні майстри слова? Хто їх цікавить в першу чергу? Це – людина. Різних авторів, які творили в Римі чи Греції, хвилювали якісь окремі риси людей, адже суспільна та економічна ситуація в країнах була різною, однак усі вони сходяться на одному – міжособистісних відносинах та майстерності їх чітко виділити, висміяти, щоб показати людям їх же самих зі сторони. Для дослідження теми «Стародавні жартують» варто звернутись до творчості давньогрецьких письменників Феокрита, Лукіана, байкаря Езопа та комедіографа Арістофана, римських комедіографів Плавта та Теренція, байкаря Федра, а також до влучних фразеологізмів стародавніх часів. Отже, це і буде завданням реферату. Його метою є визначення основних людських вад, над якими жартують майстри слова минувшини. Актуальність роботи виявляється в тому, що, дізнавшись про недоліки як у людині давніх часів, так і в цілому суспільстві тих віків, ми можемо провести паралель із сьогоденням; визначити для себе чужі помилки та намагатися їх надалі не повторювати; в цілому – багато почерпнути із вічного джерела древньої мудрості.