![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Искусство, Культура, Литература |
Культурний розвиток України в XV-XVII ст. | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Та й хто їх пробудить?! Гадаєш, юрченки? Чи, може, наш земляк Прочухан? Та він тебе перший застрелить, як українця… А Король на доказ своєї правоти декламував Тараса Шевченка: Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру. Хоч і називав Василь товариша мрійником, усе ж відчував, що його думки відгукуються в серці. Але обставини ж не сприяли українцям: міста зрусифіковано, а село «української свідомості не мало», і не лише не читало творів українських письменників, а й навіть нічого не відало про них, в тому числі й про Тараса Шевченка. Навіть сільська інтелігенція задовольнялась набутками російської культури [96, с. 155, 156]. — Хіба знову прийде революція… — якось вихопилося у Проходи. — Тоді, може, за підтримкою російської демократії й вдасться вибороти право на національно-культурний розвиток — щоб село українську книжку побачило та навчилося читати рідною мовою. Тут вже Король підняв Василя на кпини. — Може, революція і прийде, — вигукнув він, — але сподіватись на допомогу російської демократії — ілюзія
ЗМІСТ Вступ 1. Політичне становище в Україні в 17-18 ст. 2. Культурний розвиток України протягом 17-18ст. Висновок Список використаних джерел ВСТУП Україна – друга за величиною країна в Європі. Але ця країна лише не так давно отримала довго очікувану незалежність – факт досить дивний в наш час, коли повним та беззаперечним суверенітетом користуються навіть найвідсталіші держави. І це не єдина загадка в історії країни и народу, які досить часто залишались взагалі непомітними або в кращому випадку незрозумілими істориками світу. Чисельні сучасні нації історично затверджувались та розвивались як раз в якості націй-держав – але тільки не українці і не Україна. Тобто, історія України – це історія нації, яка змогла розвинутись та вижити поза межами повноцінної державності. Друге питання в розвитку української держави – це питання модернізації. Перше за всього процес перетворення України, свого часу істинно аграрної країни, в країну індустріальну був не лише незвичайно швидким, але і досить болючим. Ще більший інтерес викликає та обставина, що модернізація України відбувалась в основному під егідою неукраїнців. В результаті до нинішнього часу багатьом в цій країні я, зберігала ідею незалежності, прагнення суверенності.
Вд «Лтопису Самовидця» до «¶стор Русв» Культурно-нацональний рух XVI-XVII ст. та визвольна боротьба козаччини за укранську Державнсть, розбудили серед освчених кругв укранського громадянства тих часв живе зацкавлення сторю. В 70-их роках XV II ст. повста т. зв. «Лтопис Самовидця» (Романа Ракушки?), хронка сучасних анонмному авторов сторичних подй, вд повстання Хмельницького до 1702 р. «Лтопис», створений представником шляхетських сфер укранського громадянства, характеристичний простотою стилю й яснстю викладу, при неприхильному наставлен до скрайного демократизму, все таки вдзначуться великою обктивнстю. Писаний мовою зближеною до народньо, ма «Лтопис», крм сторично, ще й лтературну вартсть. Цнний з сторичного, хоча слабший пд лтературним оглядом Лтопис Григоря Грябянки, гадяцького полкового судд а вдтак полковника, що згинув у кримському поход 1738 р. Його «Дйствя презльной от начала поляков ставшой, небивалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского с поляки», закнчен в 1710 р., зберегли в соб багато з пропавшого документарного матерялу часв Хмельниччини, але писан т. зв. «високим стилем», втратили через те свою позицю в лтератур
На селян накладено грошовий штраф у 800 тис. крб. У червні-серпні 1902 р. відбувся масовий страйковий рух селян Західної України, в якому взяло участь понад 100 тис. чол. Був придушений військами. Поміщики пішли на поступки Активізації руху сприяли «Тимчасові правила про відбування військової повинності вихованцями вищих навчальних закладів, яких виганяють з цих закладів за вчинення гуртом безпорядків», затверджені в 1899 р. У червні 1900 р. в Одесі пройшов нелегальний Всеросійський з'їзд студентів. Поліція заарештувала делегатів. У січні 1901 р. за розпорядженням властей 183 студентів Київського університету за революційну діяльність було віддано у солдати. У січні-лютому 1902 р. пройшов загальноросійський студентський страйк, в якому взяло участь 30 тис. студентів 35 вищих навчальних закладів. У 1901 р. активізувався студентсько-учнівський рух у Галичині. Його очолили студенти Львівського університету. Вимагали скасування обмежень на культурний розвиток українського народу, створення українського університету Центрами ліберального руху стають земства. У 1901 р. у Полтаві представники земств чотирьох лівобережний губерній України провели з'їзд.
Украна вд середини XVII ст. дуже часто укладала з Кримом союзи в боротьб проти Польщ Москов. Вдомий успшний похд укранського вйська через Перекоп до Бахчисарая в 1628 роц на захист Шагн-Грея вд московських вйськ пд проводом Кантемра. Другий морський похд запорожцв в союз з Кримом проти туркв 1629 року, ще бльше скрпив цей союз, хоч недовговчний. Розвиток укранського козацтва з самого початку його зародження супроводжувався постйними контактами з кримськими татарами. Ось чому, пднмаючи всенародне повстання проти Реч Посполито, обраний за Старшого Вйська Запорозького, Богдан Хмельницький не мг залишити поза увагою ставлення Бахчисарая до ц проблеми. Адже вд поведнки хана значною мрою залежав успх майбутньо кампан. Скажмо, навть його нейтралзаця давала можливсть убезпечити тил з пвдня. Але для Богдана Хмельницького, як доброго знавця вйськового мистецтва, поряд з цим не менш важливо було заручитися збройною пдтримкою Криму. Бо, розумючись на тактиц стратег, вмючи свочасно користатися фортифкацйними засобами, знаючи, коли залучити артилерю, пхоту, а коли слд перейти до оборони, вн добре усвдомлював, що для того, щоб воювати з польською кннотою, козацтву браку ще власних сил вмння
З цим гаслом національного визволення й мають виступити українські маси в Петрограді. Найголовнішим вираженням ідеї національного визволення є національно-державна самостійність. І лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайкращий культурний розвиток українського народу. В світлі сього ідеалу як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня українська маса в Петрограді повинна висунути, вкупі з демократією інших народів Росії, лозунг перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку з якнайширшими правами окремих націй і особливо з національною територіальною автономією України». Отже, українці Петрограда були першими, хто заявив про автономію України в державній спілці вільних народів. Однак у самій Україні до оцінки поточного моменту підходили обережніше. У Києві 15 березня зібралися представники громадських організацій та політичних партій і заснували Виконавчий комітет, який впродовж перших трьох місяців після перевороту уособлював найвищу владу в Києві. Із 12 його членів 5 були українці.
УРСР підписала Статут ООН. Як член ООН УРСР брала участь в роботі декількох департаментів службових структур, а саме в Комісії прав людини, в статистичній, гуманітарно-культурній і інших. Перша сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1946г. вибрала УРСР членом Економічного і Соціальної Ради ООН строком на 1 рік. У 1948г. її вибирають постійним членом Ради Безпеки. Представників України залучають до роботи Міжнародного Суду. (1, стр.26-27) 1 Україна як один із засновників ООН Україна - молода незалежна держава на політичній карті світу, проте як колишня УРСР вона є однією з країн - засновників Організації Об'єднаних Націй. Український уряд наполегливо і цілеспрямовано готувалося до конференції в Сан-Франциско, яка проходила в 1945р. Був складений меморандум, в якому всесторонньо освітлювали історико-культурний розвиток українських земель, спираючись на численні факти, доводили законне право України як держави, брати участь в створенні нової міжнародної організації. 6 травня 1945 року українська делегація на чолі з народним комісаром прикордонних справ УРСР Дмитром Мануїльським прибула спеціальним рейсом в Сан-Франциско.
Негайного вирішення вимагає перетворення в екологічно безпечну систему об'єкту "Укриття" і поховання радіоактивних відходів на атомних електростанціях. Відсутність національних центрів з переробки, зберігання та поховання відходів стає серйозною перешкодою для безпечної роботи АЕС. Наявність цих проблем пов'язане з відсутністю стратегії, науково-технічної підтримки та відповідної інфраструктури, тобто інтегрованої системи безпечного поводження з радіоактивними відходами. Створення такої системи і забезпечення належних умов її функціонування є необхідною умовою подальшого розвитку ядерної енергетики.Державна політика спрямована на охорону і раціональне використання мінерально-сировинних, земельних, водних, лісових, біологічних та інших ресурсів. Здійснення належного фінансування природоохоронних заходів сприятиме підтриманню екологічної рівноваги, відтворенню природно- ресурсного потенціалу і забезпеченню насамперед сировинно-ресурсної, енергетичної, продовольчої безпеки.VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК.Україна є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.
Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення. Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів. VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.
Намагаючись прискорити хід цього процесу, польська сторона посилила національно-релігійне гноблення. Спираючись на католицизм, польські магнати здійснювали політику національного та культурного поневолення українського народу. Одним з основних інструментів окатоличення в їхніх руках стала уніатська церква, яку активно підтримувала Римська курія. Папа Урбан (1623—1644 рр.) у своїх листах до керівництва Речі Посполитої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фізично знищувати її противників. Один за одним в українських землях виростали костьоли, кляштори (монастирі), колегіуми та школи єзуїтів, а водночас дедалі більшого поширення набував процес передачі, захоплення або руйнації православних культових споруд, утисків православних за їхню віру, переслідування вживання української мови та поширення українських книг. Отже, відсутність власної держави, прогресуюча втрата національної еліти, церковний розкол, наростаюче закріпачення селянства не тільки помітно гальмували у середині XVII ст. суспільний розвиток українського народу, а й робили цілком реальною загрозу втрати його національної самобутності, асиміляції та зникнення з історичної сцени.
Елегійність, пісенні прийоми поширені у всій медитативнійліриці Олени Пчілки. Наспівність лірики Олени Пчілки виявляється і вритмомелодиці - широке використання інтонаційно гнучких і мелодійниххореїчних форм, звукове багатство рими, динамічна строфіка з комбінацієюрізноскладових рядків. Серед ліро-епічних жанрів поезії Олени Пчілки представлені байка, легенда, вірш-алегорія, поема. Жанр байки розроблявся письменницею здебільшого в ранній період творчості. У легендах Олена Пчілка охоче використовує античні та біблійні сюжети, мотиви, образи („Пророк", „Найперші діаманти"). У поемах ,Дозачка Олена" і „Орлове гніздо" постають події історичного минулого України. В поемі „Козачка Олена" першорядною є ідея соціальної активності жінки. Твір становить спробу художньої реалізації жіночого образу-характеру, основним ціннісним орієнтиром якого є обов'язок у найширшому його розумінні. У поемі „Орлове гніздо" широко розгорнуто події політичного життя України другої половини XVII ст. У центрі твору - державна діяльність гетьмана правобережної України Петра Дорошенка, його прагнення здобути політичну незалежність України. . Значний внесок Олени Пчілки і в розвиток української драматургії. Інтерес письменниці до. цього виду мистецтва у значній мірі зумовили культурно-громадські та дружні зв'язки із засновниками українського професійного театру М.Старицьким та М.Кропивницьким. Драматичні твори Олени Пчілки були народжені бажанням поповнити небагатий на той час репертуар українських театральних труп, розширити тематичне коло української драматургії, обмежене сільською тематикою.
Культура України ІІ пол. XVIІ - XVIII ст. Проблемна ситуація. Українська культура ІІ пол. XVIІ - XVIII ст. — це духовний образ однієї з найважливіших епох нашої історії. Це час, що вмістив у собі кілька історичних діб – визвольну війну, державність, руїну, втрату завоювань і закріпачення – в культурному відношенні був надзвичайно плідним. Незважаючи на складні політичні обставини на українських землях виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з М. Петренка. Таким чином, розвиток української культури у ІІ пол. XVII - XVII ст. є послідовним, об'єктивно зумовленим процесом, процесом засвоєння та успадкування традицій культури Київської Русі, процесом зародження в духовному житті українського народу нових явищ, органічно пов'язаних з впливами ідей гуманізму, ренесансу, Реформації, а дещо пізніше й бароко та просвітництва. Йдеться про процеси творення культури нового часу, де ці ідеї та впливи на місцевому, українському ґрунті дали оригінальні зразки інтелектуальних надбань у сфері освіти й педагогіки, наукових знань і книгодрукування, літератури, архітектури, образотворчого та музичного мистецтва.
Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст. , якому при- таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю , під- несеність художнього образу , витонченість кольорових поєднань.Видат- ною пам”яткою цього періоду є ікона “Архангел Гавриїл” з Дальови.Вона привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-позицією. Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток- ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з Да- льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи , деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні еле- менти. Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних ідей та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене почуття людської гідності. До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить викона- на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної скульптури, книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського наро- ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з Росі- єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.
Значення реформ адміністративно-політичного управління 60— 70-х років XIX ст. полягає в тому, що, незважаючи на свою обмеженість та непослідовність, вони прискорили перебудову життя Російської імперії на нових капіталістичних засадах. Внаслідок цих реформ суттєві зміни відбувалися і в економічному, політичному та культурному розвиткові України.28. Економічний розвиток українських земель у 60-90-ті роки ХІХ ст. Реформи 60-70-х років ХІХ ст. відчутно вплинули на характер та динаміку економічного, політичного та духовного розвитку Російської імперії. Значно прискорилися, зокрема, процеси господарського розвитку на принципах ринкових відносин. Це добре видно на прикладі українських земель. В Україні у 1869 р. вже налічувалося 3712 фабрик і заводів, а в 1900 р. — 5301 промислове підприємство. Швидкими темпами розвивався залізничний транспорт. Протягом 1866— 1879 рр. в Україні було прокладено 4,5 тис. верст залізничних колій. Вантажообіг здійснювався в ці роки в основному механізованим транспортом, що значно підвищувало його роль у господарському житті країни. На кінець XIX ст. довжина залізниць в Україні становила одну п'яту всієї залізничної мережі Росії.
В історії української освіти Острозька колегія мала непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл, підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її приміщеннях єзуїтську колегію. Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвиток освіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створений Київським митрополитом П.Могилою у 1632 р. на базі київської братської школи та Лаврської школи, створеної ним же напередодні, у 1631 р. У 1701 р. Києво-Могилянський колегіум було перетворено в Академію. Вона забезпечувала європейську академічну освіту. Дослідник вважають саме її першим вищим навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в 1755 р., а Петербургський університет у 1819 р.
Зараз в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності. Зупинимось на таких видах діяльності, як експорт та імпорт. Слід відмітити, що в України забороняється: експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу; імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров’ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища; імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України (Основного Закону); експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності. На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору.
2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави. В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна має всі можливості стати спливовую світовою державою, виконувати значну роль в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі. Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших завдань: . утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; . забеспечення стабільності міжнародного становища України; . збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її кордонів; . включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу; . захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом; . поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.
Етнографічні матеріали з порубіжних земель Молдавії та Буковини підтверджують існування історичної мирної традиції спілкування двох сусідніх народів. У порубіжних землях молдавани і українці проживали і проживають часто в одних і тих самих селах. Схожий і характер матеріальної та духовної культури цих народів у даному регіоні. Це говорить про те, що предки їх — слов'яни та фракійці віддавна мали мирні економічні і культурні контакти.Пліній Старший зачисляв фракійців до найсильніших народів Європи, які перебували на високому щаблі культурного розвитку. Вони, стикуючись з найбільшими європейськими осередками політичної могутності — Грецією і Римом, зробили значний внесок у культурний розвиток цих держав. У фракійців греки запозичили вірування, обряди, таїнства богослужіння, релігійні та бойові пісні — пеани. Фракійцем був за походженням грецький поет і засновник своєрідної теогонічної та космогонічної системи уявлень Орфей.Базисом релігійних поглядів фракійських племен була віра в безсмертя душі та потойбічне життя.
![]() | 978 63 62 |