![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Экономика и Финансы | подраздел: | Маркетинг, товароведение, реклама |
Збутові стратегії підприємства | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
PСАМОДОСТАТН¶ РЕГ¶ОНИ УДР, як формуватимуть на свох теренах вльн центри суспльно творчост. PГНОСТИЧН¶ ЦЕНТРИ. Вльн науков асоцац, академ з всеосяжним спектром теоретичних та практичних дослджень, мистецьк академ, школи, студ, унверситетськ мстечка, гмназ, коледж, курси з суверенною методикою та сучасною нформацйно-виробничою базою для експериментв реалзац нових вдкриттв. PОЗДОРОВЧО-МЕДИЧН¶ ЦЕНТРИ. PС¶ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬК¶ ЦЕНТРИ, створен для реалзац стратег дружби Людини з Природою, вирощення необхдного запасу продуктв харчування та виробництва предметв ужитку з застосуванням гармонйних безвдхдних технологй. PЕКОНОМ¶ЧН¶ ЦЕНТРИ комерцйн банки, розробка перспектив гармонйного господарювання, торгвля з ншими кранами та обднаннями. PТЕХНОЛОГ¶ЧН¶ ЦЕНТРИ лаборатор та пдпримства, альтернативна енергетика, пошук нових технологй. Оцнюючи Чорнобильську трагедю як свдчення всеохопно катастрофи людського пзнання суспльно стратег, УДР вважа методи оволодння силами природних стихй не лише справою технологчного умння, а насамперед любов. 7.PСТРАТЕГ¶Я УКРА·НСЬКО· ДУХОВНО· РЕСПУБЛ¶КИ УДР вважа, що настала пора для ршучого воскресння духовного життя Народв Земл
Сукупний обсяг продажу продукції в планованому році визначається по всіх видах і строках поставок продукції, а також умовах її оплати й відвантаження, погоджених зі споживачами. Питання для самоконтролю Назвіть фактори, що впливають на збутову політику підприємства Які маркетингові дослідження необхідно провести при плануванні збуту продукції? Які основні фактори впливу на збут? Які додаткові фактори впливу на збут? Які задачі на підприємстві вирішує планування збуту? Назвіть складові плану збуту підприємства. Рекомендована література Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006 р. З.О. Манів, І.М. Луцький: Економіка підприємства, «Знання», 2006р. Швайка Л.А.: Планування діяльності підприємства, «Новий світ»,2004 р. І.М. Брюховецький, В.І. Мищенко : Планування агропромислового комплексу, «Вища школа», 1989 р. П.С. Березовський, Н.І. Михалюк : Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу, «Магнолія плюс», 2006 р. Орлов О,О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.: « Скарби», 2002. Віханский О.С. Стратегічне управління
Тарифна система оплати прац використовуться для розподлу робт залежно вд х складност, а працвникв залежно вд х квалфкац та за розрядами тарифно стки. Вона основою формування та диференцац розмрв заробтно плати. Тарифна стка (схема посадових окладв) формуться на основ: тарифно ставки робтника першого розряду, що встановлються у розмр, не нижчому нж визначений генеральною (галузевою) угодою; ( Абзац другий частини третьо статт 6 в редакц Закону N 1766-III ( 1766-14 ) вд 01.06.2000 ) мжквалфкацйних (мжпосадових) спввдношень розмрв тарифних ставок (посадових окладв). Тарифно-квалфкацйн характеристики (довдники) розробляються Мнстерством прац Украни. Стаття 7. Законодавство про оплату прац Законодавство про оплату прац грунтуться на Конституц Украни ( 888-09 ) складаться з Кодексу законв про працю Украни ( 322-08) , цього Закону, Закону Украни "Про колективн договори угоди" ( 3356-12 ), Закону Украни "Про пдпримства в Укран" ( 887-12 ) та нших актв законодавства Украни
Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами)-комісіонерами. На субрахунку 284 «Тара під товарами» ведеться облік наявності й руху тари під товарами й порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка». На субрахунку 285 «Торгова націнка» торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між купівельною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунка 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом — зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунка 285 і кредитом субрахунків 281 і 282. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунка 28. Рахунок 28 «Товари» кореспондує за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків: 15 «Капітальні інвестиції» 15 «Капітальні інвестиції» 20 «Виробничі запаси» 20 «Виробничі запаси» 27 «Продукція сільськогосподарського 23 «Виробництво» виробництва» 28 «Товари» 28 «Товари» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 42 «Додатковий капітал» 41 «Пайовий капітал» 80 «Матеріальні витрати» 42 «Додатковий капітал» 84 «Інші операційні витрати» 46 «Неоплачений капітал» 85 «Інші затрати» 63 «Розрахунки з постачальниками та 90 «Собівартість реалізації» підрядчиками» 92 «Адміністративні витрати» 64 «Розрахунки за податками й 93 «Витрати на збут» платежами» 94 «Інші витрати операційної 68 «Розрахунки за іншими операціями» діяльності» 71 «Інший операційний дохід» 99 «Надзвичайні витрати» 73 «Інші фінансові доходи» 74 «Інші доходи» Клас 3.
Норми колективного договору, що допускають оплату прац нижче вд норм, визначених генеральною, галузевою або регональною угодами, але не нижче вд державних норм гарантй в оплат прац, можуть застосовуватися лише тимчасово на перод подолання фнансових труднощв пдпримства термном не бльш як шсть мсяцв. Стаття 15. Органзаця оплати прац на пдпримствах Форми системи оплати прац, норми прац, розцнки, тарифн стки, схеми посадових окладв, умови запровадження та розмри надбавок, доплат, премй, винагород та нших заохочувальних, компенсацйних гарантйних виплат встановлюються пдпримствами у колективному договор з дотриманням норм гарантй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регональними) угодами. У раз, коли колективний договр на пдпримств не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ц питання з виборним органом первинно профсплково органзац (профсплковим представником), що представля нтереси бльшост працвникв, а у раз його вдсутност з ншим уповноваженим на представництво органом. ( Частина перша статт 15 з змнами, внесеними згдно з Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) вд 10.07.2003 ) Конкретн розмри тарифних ставок (окладв) вдрядних розцнок робтникам, посадових окладв службовцям, а також надбавок, доплат, премй винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою ц статт
Збільшення залишків готової продукції на 25,5% свідчить про погіршення її збуту. Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року розрахунки з покупцями та замовниками складали 5,61%, то на кінець року цей показник дорівнював 14,38%, а в загальному підсумку за рік він збільшився на 258,1%. Зміни, що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше. З точки зору фінансового менеджменту можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов’язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов’язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці. 5. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ АБО ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ЗА 2003 РІК І ОЦІНКА СТРУКТУРНИХ ЗМІН.
Таблиця 2 Характеристика етапів ЖЦТ і основні стратегічні зусилля товаровиробника Етап Етап росту Етап зрілості Етап спаду виведення на ринок ХАРАКТЕРИСТИКА Збут Слабий Швидко-зроста Повільно Падаючий ючий зростаючий Прибуток Мізерна Максимальний Падаючий Низький або нульовий Споживачі Любителі Масовий ринок Масовий ринок Відстаючий нового Число Невелике Постійно Великий Убуваючий конкурентів зростаючий РЕАКЦІЯ ВИРОБНИКІВ У ВІДПОВІДЬ Основні Розширення Проникнення Відстоювання Підвищення стратегічні ринку вглиб ринку своєї частки рентабельнос зусилля ринку ті виробництва Розподіл товару Нерівномірний інтенсивний Інтенсивний Селективний Ціна Висока Трохи нижча Сама нижча Зростаюча Товар Основний вдосконалений Диференційовани Підвищеної варіант й рентабельнос ті Благополуччя підприємства надійно забезпечується тільки тоді, коли життєві стадії різних товарів, що випускаються ним, перекривають один одного. Це означає, що ще до моменту насичення ринку одним товаром на нього повинен бути введений вже слідуючий, новий товар. Поява розриву між стадіями в часі часто веде до втрати підприємством позицій на ринку, зниження його економічних показників, і навіть можливому банкрутству.
Створення гнучких, мобільних, адаптованих до зміни умов функціонування систем управління і відповідних організаційних структур – важлива передумова успішної діяльності спільних підприємств. З точки зору макроекономічного регулювання міжнародні СП виявляються чи не найбільш організаційно-економічно самостійними суб”єктами господарювання в Україні. В цілому самостійність, яка надається СП у здійсненні виробничої, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, дає їм змогу напрацьовувати та здійснювати власну стратегію. При розробці ефективної стратегії СП потрібно брати до уваги досвід підприємства та особливості його діяльності. На початкових етапах функціонування СП орієнтується преважно на пошук прибуткових ринків збуту, входження в них, утримання, а згодом і на розвиток своїх конкурентних позицій. У практиці стратегічного менеджменту вирізняють провідну стратегію (“продукт-ринок”), яка визначає види продукції і базові технології їх виробництва, ринки збуту, шляхи та засоби досягнення переваг над конкурентами, а також функціональні (стратегія НДПКР, виробнича стратегія, стратегія маркетингу) та ресурсні або забезпечуючі (стратегія фінансування, кадрова стратегія, стратегія матеріально-технічного забезпечення) стратегії.
Переваги: висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту. Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки інших країн. 7. МАРКЕТИНГ ПЛАН 7.1. Маркетинг стратегія Основна мета нашої фірми – розширення збуту товару на ринку. Це довгострокова стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження ціни. Стратегія маркетингу - включає такі основні рішення і положення: 1. ринок, на якому виступає підприємство; 2. особливості поводження на ньому; 3. склад і об'єми продукції, що буде пропонуватися на ринку; 4. розробка нової продукції; 5. форми і методи реклами; 6. доставка і збут продукції; 7. ціни на продукцію. Деякі з цих питань розглянуті в попередніх розділах, інші ми розглянемо в цьому розділі. Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних оперативних рішень по різноманітних питаннях, що можна назвати тактикою маркетингу. 7.2. Концепція поводження фірми на ринку Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства щодо досягнення своєї мети на ринку.
На кожну з цих чотирьох стадій слід використовувати відповідну маркетингову стратегію. ВПРОВАДЖЕННЯ Першою стадією життєвого циклу товарів є стадія впровадження, на якій виробник намагається стимулювати попит. Звичайно цей етап вимагає широкої рекламної кампанії і заходів, спрямованих на просування товару, а також витрат на дослідження і розробки. Як правило, на стадії впровадження необхідні великі інвестиції, щоб покрити видатки на розробку товару, сформувати канали збуту і переконати людей в перевагах даного товару. На цій стадії виробник не одержує великих прибутків. ЗРОСТАННЯ Після цього слідує стадія зростання, на якій, за умов вдало проведеного впровадження, спостерігається різкий стрибок обсягів продажу, і, як правило, зростання числа конкурентів. Зусилля, затрачені на першій стадії, починають окупатися. Коли товар вступає в фазу зростання, конкуренція посилюється і починається боротьба за частку на ринку, і виробник вимушений вкладати великі кошти в просування товару і водночас знижувати ціни. Така конкурентна боротьба вимагає великих витрат, тому маленькі слабкі підприємства часто розорюються. Підприємства що вижили, ділять ринок, і конкуренція слабшає.
Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми. Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають: - розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту; - адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища; - пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару; - цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".
Результати досліджень беруться за основу при розробці стратегії фірми, її технічної, асортиментної та збутової політики. Проведення економічного дослідження та використання великого набору показників неможливе без використання комп`ютерної техніки. 1.4. Маркетингова діяльність в системі управління конкурентоспроможністю. Під маркетингом приймається така система управліення фірмою, яка направлена на вивчення і облік попиту та потреби ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на виробництво КС видів продукції в заздалегіть установлених об`ємах відповідаючим відповідним техніко- економічним характеристикам. Філософія маркетингу проста: виробник повинен виготовляти таку продукцію, яка забеспечить збут і одержання фірмою (підприємством) прогнозуючого рівня рентабельності і мати прибуток. Сучасною концепцією маркетинга є замкутий і постійно діючий процес безперервного впливу споживача на виробника. Маркетинг - це система управління, яка має свої принципи, функції, структуру, нормативні і правові акти, Основним принципом маркетингу є: обгрунтований вільний вибір відповідних цілей і стратегій функціонування и розвиток підприємства; комплексний підхід розвитку цілей з ресурсами і можливостями підприємства; досягнення оптимально сполучення в управлінні фірмою, вияву нових форм та інструментів для підвищення ефективності виробництва.
В той же час, зосередження лібералізації умов підприємницької діяльності лише на сфері малого бізнесу за збереження загальної фіскальної орієнтації економіки означатиме посилення податкового тиску на великі підприємства. З огляду на те, що малий бізнес зосереджено переважно у сфері торгівлі та послуг, в той час як виробнича діяльність представлена здебільшого середніми та великими підприємствами, така політика видається небезпечною у стратегічній перспективі. “Детінізація” у сфері виробництва створює передумови для спрямування продукту за легальними каналами збуту, в той час як “детінізація” сфери обігу відіграє щодо “тіньового” виробництва скоріше каральну (забороняючу), аніж легалізуючу роль. Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні внаслідок накопичення значних обсягів “тіньових” коштів, доцільним видається запровадити на певний перехідний період політику амністії по відношенню до “тіньового” капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування при одночасній протидії його поверненню в “тінь”, утворенню нових “тіньових” капіталів та відпливу за межі України.
Крім того, повинна бути врахована соціальна цінність варіантів, яка відображується в покращенні умов праці, усуненні різниці між розумовою і фізичною працею, усуненні поганих дій на навколишнє середовище. При цьому можуть бути розраховані показники, які виражають зміну соціального складу та структури працюючих, підвищення механізації та автоматизації праці, покращення умов праці та безпеки роботи. Економічна необхідність втілення варіанта визначається у розділі “Техніко-економічні розрахунки проекту”. Рекомендуються показники, які використовуються у плані техніко-економічного пояснення проекту, подавати у вигляді наочних порівняльних таблиць. 3.3 Третим етапом ТЕОМО є розробка розділів бізнес-плану, конкретизуючого основні моменти практичної реалізації даного проекту. Пропонується при формуванні основних розділів бізнес-плану визначити наступні питання: 3.3.1 Оцінка ринку збуту: -регион збуту; -основні конкуренти і опис їх продукції; -стан справ конкурентів по об(ємам продажу, прибутках, внесенням нового; -рівень цін на продукцію конкурентів. 3.3.2 Стратегія маркетингу: -схема розповсюдження продукту; -ціноутворення; -реклама; -методи стимулювання продажу; -організація післяпродажного обслуговування клієнтів; -формування суспільної думки про виробника, товар. 3.3.3 План виробництва: -на якому підприємстві буде реалізація проекту; -оцінка виробничих мощностей; -забезпечення матеріальними ресурсами; -виробнича кооперація. 3.3.4 Організаційний план: -склад виробничих підрозділів, спеціалістів і система їх оплати; -організаційна структура підприємства; -планіровка цеху, ділянки де товар виробляється. 3.3.5 Юридичний і страховий план: -форма власності і правовий статус підприємства; -оцінка риску і страхування. 4.Техніко-економичні розрахунки проекту. 4.1 Техніко-економічні розрахунки у проектуванні різноманітних засобів автоматизації. 4.1.1 Розрахунок річного економічного ефекту та ефективності проекту.
Питання про ціну на новий товар необхідно вирішувати в процесі створення товару-новинки (починаючи зі стадії розробки). У маркетинговій практиці для розробки товару - справжньої новинки, що володіє принципово новими характеристиками, і тим більше унікальних товарів, звичайно виділяють наступні стадії розробки: 1) формування ідей для товару-новинки. На цій стадії доцільна груба, укрупнена прикидка (у що обійдеться реалізація кожної ідеї, втіленої в новинці, скільки платоспроможного попиту може виділити ринок); 2) відбір ідей, коли необхідно відсіяти не придатні до реалізації ідеї з урахуванням їх ефективності (неефективність) і реалізації підприємством маркетингової політики. У вітчизняній практиці цій стадії, мабуть, ближче усього підходить техніко-економічне обгрунтування; 3) розробка відібраних ідей, їх перевірка, розрахунок ціни попиту (верхньої межі ціни) і ціни пропозиції (нижньої межі ціни), їх зіставлення і обгрунтування ефективності в реалізації маркетингової політики підприємства. У нових умовах все це повинне бути відображене в технічному завданні на розробку нової продукції; 4) розробка стратегії маркетингу товару, можливостей його збуту, реалізації в умовах підприємства і взаємодії із суміжниками - розрахунок ціни нового товару на основі більш детальної інформації; 5) розробка і створення нового товару на базі технічного проекту, робочої документації, проведення приймальних випробувань і прийняття дослідного зразка - уточнення ціни за даними реального товару; 6) випробування товару в ринкових умовах - створення дослідної партії, її пропозиція на ринку, аналіз сприйняття покупцем, оцінка можливих розмірів збуту і ціни, що приймається ринком (пробний маркетинг); 7) розгортання комерційного виробництва нового товару, встановлення ринкової ціни і розробка плану маркетингових дій по просуванню товару на ринку.
Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об'єднуються зусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно. Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства, збутові філії. Кожна із розглянутих вище стратегій виходу фірми на зовнішній ринок має свої недоліки та безумовні переваги, які треба розглядати в контексті, насамперед, особливостей товару. Водночас доцільно зіставити стратегії за такими критеріями: • контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропонування); • гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів бізнес-середовища, що змінюються); • ресурсні вимоги (необхідність мати певну кількість фінансових, матеріальних та трудових ресурсів для організації та розвитку діяльності); • ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу або майна, коштів у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності або інших обставин); • причетність до міжнародного маркетингу (необхідність та ступінь використання концепції міжнародного маркетингу в організації діяльності фірми) Проблема вибору стратегії (стратегій) виходу фірми на зарубіжний ринок виникає в таких ситуаціях: при вироблені міжнародної маркетингової стратегії фірми; при виникненні можливості (або необхідності) розвитку діяльності на певному зарубіжному ринку.
Зміст Вступ 1. Стратегія розвитку цільового ринку 2. Сильні і слабкі сторони роботи підприємства 3. Мета і завдання підприємства у відношенні інноваційної продукції 4. Маркетингова стратегія 5. Товарна стратегія 6. Стратегія формування і розвитку каналів збуту та товароруху 7. Цінова стратегія 8. Стратегія формування попиту і стимулювання збуту 9. Бюджет маркетингу Висновок Список використаних джерел Вступ Багато українських компаній опинились в умовах економічної кризи, стає усе складніше здійснювати планування й орієнтуватися в прийнятті управлінських рішень. Подібним чином відбуваються справи й з формуванням бюджетів на маркетингові заходи, рекламні кампанії, B L-акції. Служба маркетингу в кризовій ситуації повинна зіграти одну з головних ролей, тому як купівельна спроможність людей у зв'язку із кризою різко скорочується, грошові маси в населення стають менше. Внаслідок, істотно скорочуються ринки споживання. Відповідно, успішною буде та компанія, що зможе обслуговувати скорочений ринок, без втрат для себе.
Конкурентоспроможність товару – поняття складне й інтегральне, оскільки охоплює не лише економічні та технічні, а й технологічні показники. Конкурентоспроможність оцінюють залежно від того, є товар кінцевим продуктом, що призначений для задоволення певних потреб (індивідуальних або суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. У першому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певний товар за певну ціну. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини: визначення потреб і вибір альтернативних способів їх задоволення. Конкурентоспроможність, як комплексне поняття, є показником стабільності положення підприємства на ринку, а маркетингові дослідження його складовими. У дипломній роботі були поставлені такі задачі: Вивчення основних аспектів конкурентоспроможності. Аналіз діяльності підприємства. Аналіз збуту товарів і оцінка конкурентної діяльності ДП «Спектр». Аналіз організаційної структури і кадрового потенціалу підприємства. Аналіз ринку збуту і розробка маркетингової стратегії. Надання рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності ДП «Спектр». 1. Теоретичний розділ-комплекс теоретичних складової конкурентоспроможності підприємства Комплекс теоретичних складових конкурентоспроможності припускає розгляд таких питань як: – умови нормального функціонування організації; – якісні й кількісні показники конкурентоспроможності продукції; – забезпечення ефективного просування товару на ринок, а також створення позитивного іміджу; – контроль всієї господарської діяльності організації й знаходження в результаті маркетингових досліджень оптимальних шляхів досягнення високої конкурентоспроможності підприємства.
![]() | 978 63 62 |