Формування національної свідомості засобами народної педагогіки

 Теорії нації та націоналізму

На це звернув увагу Дж Армстронг. Аналзуючи проблему мовно дентичност як аспекг становлення нацонально дентичност укранцв, вн зауважував, що мова сама по соб не вдгра виршально рол у становленн ц дентичност, вона набува значення лише тод, коли перетворються на символчну цннсть[289]. Так само й розумння «територ» може стати надзвичайно важливим символчним чинником у формуванн нацонально свдомост. Коли на рубеж XIXXX ст. в укранськй суспльнополтичнй думц виникла дея «соборно» Украни, тобто Украни в межах етнчних земель (тарасвц, Ю. Бачинський, М. Мхновський), то стало цлком очевидним, що ця дея  надзвичайно важливим елементом нацонально свдомост укрансько нтелектуально елти  вдповдно розумння поняття «укранська наця». Утм, доведемо наш мркування до логчного завершення. «Обктивн» ознаки, снуючи на рвн субктивному (як символи в даному випадку), в реальному житт мають нструментальне, практичне значення. Коли вони входять у суспльну свдомсть, то сприймаються як обктивна реальнсть, отже, стають «обктивними»  вже дють саме як обктивн чинники

 Науковий потенціал незалежної України

Відповідно до свого Статуту, АПН покликана сприяти найповнішому використанню й відтворенню інтелектуального та духовного потенціалу народів України, пріоритетному розвитку людинознавчих наук, забезпечувати випереджальний розвиток незалежної науки з урахуванням перспектив соціально-економічного розвитку України, утверджувати загальнолюдські й національні цінності. Впродовж 1990-х рр. інститути Академії педагогічних наук працювали над розробленням основоположних принципів системи безперервної освіти, її державних стандартів, обґрунтуванням структури й основних параметрів змісту освіти, психолого-педагогічним обґрунтуванням формування у дітей і молоді національної свідомості, громадянськості, прищеплення їм почуттів патріотизму та національної гордості, високої моральності, гуманізму і працелюбності. Провадилася велика робота з обґрунтування теоретико-методологічних засад національного виховання, зокрема використання народного педагогічного досвіду. Розроблялися науково-методичні основи вивчення народознавства в школі й у вищому закладі освіти, використання народного досвіду виховання. Було видано навчальні посібники «Українська народна педагогіка» та «Українська родинна педагогіка».

 Теорії нації та націоналізму

Визнаючи мркування Б. Кравченка цлком слушними, все ж зазначимо, що вн дещо абсолютизу вплив соцальних змн на формування нацонально свдомост. Ус згадуван ним аспекти соцальних, а в ширшому контекст суспльних змн можна трактувати  з нших позицй. Зокрема, зростання комункативних можливостей суспльства в рамках Укрансько РСР могло посилити  прискорити «денацоналзацю» суспльно свдомост укранцв, сприяти консервац  на рвн етнчних почуттв. Змни в соцальнй структур, наприклад збльшення клькост етнчних укранцв у мстах, дйсно могли сприяти створенню яксно ново соцально бази для формування нацонально свдомост, проте не варто недооцнювати й нший аспект цих змн так звану маргналзацю етнчних укранцв (розмивання традицйно культурноетнчно дентичност та неспроможнсть повнстю прийняти новий тип культури, який був переважно росйськорадянським) з вдповдними культурними втратами. Цлком очевидно, що проаналзован Б. Кравченком процеси мали складншу специфку анж це нод вигляда у нього, проте слд визнати, що його верся генези нацонально свдомост укранцв, яку можна розглядати також як версю нацогенези, створила нов аналтичн рамки для дослдження цих процесв  значною мрою вплинула на подальш науков пошуки в цй галуз[308]

 Форми і методи контролю знань учнів з біології

Персональний контроль - це не одноразова дія (перевірив - надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя. Тематичний контроль - це контроль за розв'язанням окремих педагогічних проблем. Він може переслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової і індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв'язків у процесі вивчення навчальних дисциплін і ін. Це можуть бути такі, наприклад, теми: «Здійснення диференційованого підходу до учнів на уроці», «Виконання вимог єдиного мовного режиму», «Організація індивідуальної роботи з учнями», «Використання засобів навчання і навчальної техніки в процесі вивчення навчальних дисциплін», «Стан викладання інформатики в школі», «Про роботу із здібними і обдарованими учнями», «Організація гурткової роботи в школі, роботи факультативів, клубів, студій, секцій», «Забезпечення наступності у навчанні і вихованні при переході учнів із початкової в неповну загальноосвітню школу» та ін.

 Українська усна народна творчість

Однак не слд забувати, що колядки це календарно-обрядова лрика, яка мала утилтарне призначення  виконувала специфчн функц у житт  побут народу. Тому не можна говорити про сторизм цих текств у такому розумнн, як сторизм герочного поетичного епосу. Зародження жанру сторично псн вдбувалося значно пзнше, нж обрядов жанри, крм того його формування вдбувалося на зовсм ншй основ естетичнй,  мало нше призначення суспльно-полтичне. «¶сторична псня виростала на Aрунт всього народнопоетичного досвду мас, засвдчуючи при цьому нову, вищу ступнь х сторично свдомост  дальший художнй  суспльний розвиток трудового народу»203. Тому початок виникнення жанру власне сторично псн датують не ранше 15 ст., коли нацональна свдомсть уже була спроможна витворити тексти суспльно-полтичного (а не тльки практичного) значення. Найважлившим фактором у формуванн нацонально свдомост були численн спустошлив набги на Кивську Русь кочових народв. Саме тод, моблзовуючи ус сили на боротьбу з ворогом, укранський народ почав творити герочний епос (билини, думи, сторичн псн)

 Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст.

Без врахування специфіки суспільно-по­літичних умов, у яких перебували окремі частини укра­їнської етнічної території, порізненої в минулому політич­ними кордонами кількох держав, об'єктивне висвітлення загальноукраїнського культурно-мистецького процесу не­мислиме. Пильну увагу вивченню культурно-мистецьких процесів окремих регіонів має бути приділено в процесі розробки і здійснення цілісної концепції розвитку україн­ської національної культури, яку розпочато в нашій рес­публіці на хвилі перебудови всіх сфер нашого життя. У даній роботі ми дослідили розвиток вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. Ця тема є дуже вагомою і рекомендується для вивчення учнями загальноосвітніх закладів Буковини. Об Забезпечує безпосередній культурно - мистецький зв'язок, який передається з покоління в покоління, на основі якого відбувається збагачення, розвиток і творення національної культури. Дипломне дослідження не висвітлює всіх питань, щодо використання музично - краєзнавчого матеріалу вчителем музики, як засобу формування національної свідомості, виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, патріота своєї Батьківщини.

 Українська жінка. Її громадська і суспільна роль. Славетні українки: Маруся Богуславка, Настя Лісовська, Маруся Чурай

Тема: Українська жінка. Її громадська і суспільна роль. Славетні українки: Маруся Богуславка, Настя Лісовська, Маруся Чурай. Мета: познайомити дітей з славетними дочками України; виховувати повагу до народної Берегині, почуття гордості за українську жінку; розвивати пізнавальний інтерес учнів; розвивати мовлення учнів; формувати цікавість до системних знань. Наочне приладдя: дума Навіть по-турецьки. То ж була наука люта: Як зброю тримати. От і блиснула шаблюка! От і впала мати. З того часу промайнули Не літа - століття. Дай Бог, щоб вас обминули Такі лихоліття. А щоб ми це, люди милі, Могли пам'ятати, Не спочили у могилі А ні син, ні мати. Бога мудрість незвичайна І велика сила: Він з матері зробив чайку, Зробив вовком сина. І чаєчка все кличе На ковилу сиву, А прислухаєшся - кличе: - Сину ти мій! Сину! А він виє вовком клятий, Темними лісами, Ніби вчиться вимовляти: - Мамо моя! Мамо! Галина Гордасевич VI. Узагальнення і систематизація навчального матеріалу. Отже, давайте підсумуємо, що ви відкрили для себе на уроці. Як бачить Катерина Мотрич особливе призначення жінки у формуванні національної свідомості народу? Розкажіть про Марусю Богуславку, Настю Лісовську (Роксолану), Марусю Чурай. VII. Підведення підсумків навчальної діяльності.

 История Украины

Величезний вплив на формування національної свідомості молоді справляв приклад Наддніпрянщини. «Кобзар» Т. Шевченка, твори П. Куліша, «Основа» та інші українські видання, які діставалися Галичини, захоплювали молоду західноукраїнську інтелігенцію, прилучаючи її до загальнонаціонального визвольного руху. У 1867 р. за допомогою українців зі сходу у Львові було започатковано часопис «Правда», в якому друкувалися твори П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова, Панаса Мирного та інших видатних діячів української культури. Через рік народовці заснували товариство «Просвіта», яке видавало популярні книжки, підручники, організовувало читальні для населення. Першим головою Товариства став А. Вахнянин. «Просвіта» ініціювала створення друкованого органу народовців «Діло», а також першої політичної організації народовців. У 1873 р. за сприяння меценатів із Наддніпрянщини у Львові постало Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке в 1892 р. було реорганізоване в наукове. У товаристві працювали М. Грушевський, І. Франка, В. Гнатюк, Ф. Вовк та ін. За період свого існування (до 1939 р.) воно видало понад 1100 різноманітних наукових і літературних праць. У 1885 р. представники консервативної інтелігенції, які остаточно перейшли на службу російському царизмові, заснували свою політичну організацію — «Народну Раду».

 Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"

Урок-формування національної свідомості Тема. Охорона природи України Мета: ознайомити учнів з рослинами і тваринами, які потребують охорони Червоною книгою України, розкрити зв'язок між ставленням людини до природи і різноманітністю, та кількістю тварин і рослин; формувати національну самосвідомість на основі розкриття взаємозв'язку явищ природи; показати значення діяльності кожної людини для збереження рослинного і тваринного світів; виховувати відповідальне, чуйне ставлення до природи. Обладнання: Червона книга України, картки із зображенням рослин і тварин, що охороняються, газета «Лютий», атласи з природознавства, реферати, запис пісні «Мій рідний край» у виконанні С. Ротару. Чом, чом, чом, земле моя, Так люба ти мені? Тим, тим, тим, дитино, знай, Що ті поля й ліси — твій рідний край. (В. Лебедева.) Хід уроку I. Організаційний момент. II. Підсумки спостережень за погодою. Прикмети лютого. Прислів'я. В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів. Лютневий сніг весною пахне. Сніг іде, мов крупа, — чекай за тиждень морозу. Ранкова зірниця швидко гасне — на мороз. III. Повідомлення теми уроку. IV. Сприймання нового матеріалу. 1. Слово вчителя. Природа України щедра, багата і різноманітна.

 Рівненщина в контексті історичного краєзнавства

Вступ 1. Історичне краєзнавство – комплексна наука про історію розвитку суспільства в певній місцевості 1.1 Предмет історичного краєзнавства 1.2 Проблематика історичного краєзнавства 1.3 Методи історико-краєзнавчих досліджень 1.4 Джерельна база історичного краєзнавства 1.5 Роль історичного краєзнавства у патріотичному вихованні 2. Рівненщина в контексті історичного краєзнавства 2.1 Дослідження історії Рівненщини – складова частина волинієзнавства 2.2 Історія та сучасність Рівненщини 2.3 Історія Рівного 2.4 Остріг та Дубно – історичні міста Рівненщини 2.5 Історія села Борове Зарічненського району Рівненської обл. 2.6 Відомі діячі науки, освіти, культури Рівненщини 3. Рівненщина в краєзнавчих дослідженнях 3.1 Історія розвитку краєзнавства на Волині 3.2 Перспективи програми дослідження історії міст і сіл України, в тому числі Рівненщини Висновок Література ВступВ розбудові Української держави постає чергове завдання: формування національної самосвідомості та історичної пам янський вісник. Збірник наукових праць. – № 2. – Рівне, 2003.

 Олена Пчилка - найкраще для дїтей

Псевдонімів у письменниці було багато, серед них: Бабуся, Бабуся Олена, О.Б-а, П., К-ч., Кочубеївна, Княжна Кочубеївна, О.Колодяжинська, Хтось, Цяцька. Твори у часописі різноманітні за змістом та жанрами. "Молода Україна" багата на оповідання, казки, п'єси, байки, вірші, науково-художні та історичні розповіді, фольклорні твори і навіть, узори для вишивки. На сторінках "Молодої України" Олена Пчілка знайомить юних читачів з кращими зразками російської і світової класики. Діти отримали можливість прочитати рідною мовою твори Ч.Діккенса, С.Лагерлеф, Р.Кіплінга, В.Гауфа, Д.Свіфта, Е.Сетона-Томпсона, А.Доде, В.Гюго, Г.Андерсена, О.Уайльда, Л.Толстого, МТоголя, І.Тургенева, Д.Маміна-Сибіряка, МЛермонтова. На історичну тему в журналі можна було прочитати оповіданняАндріана Кащенка "Мандрівка про пороги", "В гостях на Запоріжжі","Славні побратими" (про Данила Нечая та Івана Богуна). Ці твори разом зрозповідями про кращих представників української культури Т.Шевченка,М.Лисенка, Б.Грінченка сприяли формуванню національної самосвідомості удітей.

 Билеты по литературе (Украина)

З такими настроями митець іде знову до людей. 2.Художнє відтворення проблеми українізації у комедії “Миііа Мазайло” Миколи Куліша. Один із кращих творів Миколи Куліша “Мина Мазайло” висвітлює проблеми русифікації України, яку у 20-х роках більшовицькі ідеологи намагалися прикрити так званою українізацією. Українізація “зверху” не означала серйозних намірів щодо відновлення повноправного функціонування української мови та формування національної свідомості. За роки тотальної русифікації пересічний українець-міщанин загубив почуття приналежності до своєї нації, потребу користуватися рідною мовою. Типовим представником такого міщанина-безбатченка у комедії М. Куліша є Мина Мазайло. Як тягар і сором герой носить власне прізвище. Він байдужий до свого родоводу і до походження прізвища – Мазайло. Для Мини воно звучить занадто по-українськи, і в цьому полягає почуття меншовартості, Саме тому герой комедії вирішує змінити прізвище. Він також шукає вчительку, яка навчила б його правильно говорити “по-руському”. У той же час, коли Мина задумується над кращим варіантом свого майбутнього прізвища (Сіренєв, Розов, Тюльпанов, Алмазов, Мазєзін), син його, Мокій, хоче відтворити повну форму родового прізвища Мазайло-Квач.

 Історіографія исторії Польщі

Історіографія історії Польщі Становлення історичної науки у західних і південних слов'ян, зокрема у Польщі, відбувалося в період національного відродження на зламі ХVШ-ХІХ ст., в умовах втрати чи відсутності власної державності. Історична наука відіграла величезну роль у пробудженні та формуванні національної самосвідомості, у боротьбі за власну державу. Поширення ідей Просвітництва у Польщі співпало з часами ліквідації Польської держави. Після першого поділу Речі Посполитої в 1772 р. розгорнулася полеміка публіцистів щодо правомірності цього акту, що одержала назву Проблеми слов'янознавства. - Львів - 1996. - випуск 48.

 Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті

Динаміку суспільного руху визначали українсько-польське протистояння та невщухаюча боротьба між москвофілами, народовцями та радикалами. Наприкінці XIX ст. суспільний рух у західноукраїнських землях вступає в політичний етап свого розвитку, який характеризується утворенням політичних партій, кристалізацією їхніх програм та активною боротьбою за вплив на маси. Саме в цей період галицькими вченими за участю східноукраїнських політичних діячів було науково обґрунтовано окремішність українського народу з його власною неповторною мовою, письмом, звичаями, релігією від інших слов'янських народів та доведено етнічну цілісність українців Східної Галичини з українцями, які проживали на теренах південної Росії, західної Польщі та північної Угорщини. Ці ідеї стали науково-теоретичною основою формування національної свідомості та піднесення українського національно-визвольного руху. Найважливішими факторами, що стимулювали національний рух за політичні, соціально-економічні права українців, стали соціально-економічні чинники, серед яких можна назвати скасування кріпосного права та закріплення у конституційних актах права власності всіх громадян на землю; виникнення та розвиток кооперативного руху та інших українських економічних інституцій; створення системи господарської (економічної) освіти для українського населення; розвиток промисловості та поява робітничого класу; розгортання боротьби селянства та робітничого класу за свої соціально-економічні права тощо.

 Гетьманщина і розвиток українознавства

Куліша («Основа», «Записки о Южной Руси») пелена затемнення чи й фальсифікації української історії була розірвана. Не тільки І. Котляревський, Т. Шевченко та їхні однодумці засобами мистецтва, а й М. Максимович, М. Костомаров («Об историческом значении русской народной поэзии», праці з історії), П. Чубинський засобами науки поставили і проблему України, і українознавство на загальносуспільний та загальнослов'янський рівень, а також окреслили його універсальні підходи і межі: від онтологічного, етнологічного, краєзнавчого до історико-філософського, педагогіко-психологічного, мовно-культурного і, тим самим, державотворчого з відповідними йому національним та загальнолюдським аспектами. «Бог создав світ: небо і землю, і населив усякими тварями, і поставив над усею тварією чоловіка, і казав йому плодитися і множитися, і постановив, щоб род чоловічеський поділився на коліна і племена, а кожному колінові і племені даровав край жити.», — говориться в «Книгах Битія українського народу» 1847). І неважко було помітити, що маніфест української демократичної інтелігенції виявив як органічний (філософський, духовний) зв'язок з основоположними документами Київської Русі та Гетьманщини, так і новий рівень української національної самосвідомості, передусім державницький.

 Історія України

Внаслідок чого реєстрове козацтво перетворилося на впливову самостійну силу, яку вже наказами та "ординаціями" обмежувати було не тільки важко, а й небезпечно, бо виписані з реєстру козаки, на думку офіційних польських властей, ставали "постійними резервами бунту". Селянсько-козацькі повстання першої половини XVII ст. сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростанню національної самосвідомості українського народу, посиленню єдності козаків та селян у боротьбі за національне визволення, формуванню психологічної готовності боротися до переможного кінця. Важливими причинами, що робили можливим початок козацького повстання, є посилення та розширення сфери впливу Запорозької Січі, яка того часу була своєрідним зародком української державності, що за певних умов міг стати основою для створення повноцінної держави. На жаль, серед істориків досі немає одностайності стосовно питань типології, хронологічних рамок та періодизації боротьби, що розпочалася 1648 р. У науковій та навчальній літературі, описуючи цей народний виступ, найчастіше вживають три терміни: "повстання" (козацьке, народне, українське, селянське), "війна" (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, національно-визвольна) та "революція" (козацька, буржуазна, національна, національно-визвольна, українська).

 Елементи демократії в історії України

Грушевським проблеми національно-історичної ідентичності українського народу та його національної самосві­домості, визначення чинників їх формування (спільний історичний шлях розвитку, етнічне походження, мова та самоусвідомлення своєї належності до певної культурно-етнічної спільноти). Наголос на важливості самоусвідомлення приналежності до певної спільно­ти і навіть на праві вільного вибору національності засвідчує демократичний підхід М. Грушевського до національного питання, який втілився і в осно­вах етнополітики української держави. М. Грушевський послідовно обстоював політику національної злагоди та гармонії. Універсали Центральної Ради були звернені не лише до українців, а й до усіх, «хто живе на Україні»; вони закликають ук­раїнську демократію до злагоди та порозуміння з демократією інших націо­нальностей. Конституція Української Народної Республіки декларувала прин­цип «національно-персональної автономії», гарантувала всім націям «право на впорядкування своїх культурних прав у національних межах. Центральна Ра­да і проголошена нею Українська Народна Республіка стали важливою віхою демократичного пос­тупу України, перед усім світом заявили про українців як про політичну націю. 6. Демократичні ідеї у політичній думці України І половини XX століття.

 Економіка підприємств будіндустрії

Ціни перехідного періоду: 1) кошторисні; 2) договірні; 3) вільні(контрактні). Для створення рівних умов господарювання необхідно: 1) рівні ставки оподатковування; 2) рівні орендні платежі; 3) рівні умови доступу до торгів 4) рівні умови забезпечення матеріальними і фінансовими ресурсами. Моделі ринку: 1) Японська – високий життєвий рівень; – низька фіксована зарплата; – не приймаються серйозні заходи для контролю за майновим розшаруванням. – базою є високий розвиток національної самосвідомості. 2) Шведська – сильна соціальна політика, спрямована на скорочення майнової нерівності. База моделі – високий вихідний рівень економічного добробуту. 3) Американська – заохочення індивідуальних здібностей; велике майнове розшарування мас. 2. Основні виробничі фонди промислового виробництва План 1) Поняття і склад основних фондів 2) Оцінка основних фондів 3) Знос і амортизація основних фондів 4) Використання основних фондів 5) Джерела формування основних фондів О.П.Ф. – це фонди підприємства, що цілком і тривалий час бере участь у виробничому процесі, а свою вартість переносять на готовий продукт поступово в міру зношування. О.П.Ф. складається з 8 груп: 1) будинку; 2) спорудження; 3) передатні пристрої; 4) машинні устаткування; 5) транспортні засоби; 6) інструменти (тривалого використання, більше 1 року); 7) виробничий інвентар; 8) господарський інвентар. 2. Облік ОВФ виробляються в двох формах: – натуральної; – грошової. Оцінка ОВФ.: – по повній первісній вартості; – по повної відбудовної вартості; – по повній первісній чи вартості по повної відбудовної вартості з урахуванням зносу.