Політологія як наука і політика як суспільне явище

 Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди

З сумом доводиться констатувати: на сьогодн втчизняна суспльствознавча наука дуже слабо освола великий за обсягом сегмент творчост В. Винниченка, який торкаться глобалстських проблем, його умовиводв щодо переустрою пслявонного свту. Однак  спорадичних знань у цй галуз, гадаться, достатньо, щоб дйти висновку: Винниченков модел суспльства колектократ, його концепця конкордизму не лише стотна вха, яскрава, оригнальна сторнка стор нацонально суспльно-полтично думки, яка в низц позицй випереджала досягнення свтово флософсько, полтологчно науки, а й потужне джерело дей, як не втратили сво актуальност, й можна передбачити, привернуть увагу в майбутньому. Вони мстять фундаментальн думки справд талановитого мислителя, який усе життя витратив на пзнання сутност несправедливо влаштованого свту й шукав шляхи до його вдосконалення, переустрою. Навть не ставлячи завдання аналзу велетенсько художньо творчост В. Винниченка, що, безперечно, становить предмет особливо, масштабно, цкаво розмови, гадаться, можна наполягати на аксоматичнй констатац

 Історія світової політичної думки

СЕМІНАР 1. Політична думка стародавнього Сходу; Політична думка стародавнього Заходу; Політичні ідеї Раннього Християнства та Середньовіччя; Політична думка епохи відродження та Реформації; Світська політична думка Нового часу; Утвердження політології як науки; Політична думка Київської Русі; Українська політична думка періоду феодальної роздробленості та козацько-гетьманської доби; Українська політична думка ХІХ століття; Українська політична думка ХХ століття; Узагальнена характеристика світової політичної думки. 1. Політична думка стародавнього Сходу. Проблема зародження й еволюції політичних знань охоплює різноманітні форми теоретичного пізнання природи, суспільства, сутності влади, держави, політичної системи, явищ політичного процесу. Складність і мінливість сучасного політичного буття потребує вдумливого застосування виробленого й осмисленого людством сукупного досвіду, всієї духовної культури, створеної багатьма поколіннями мислителів. Ці політичні знання належать не тільки минулому, вони є надбанням сучасних і майбутніх політичних процесів, політичних ідей, політичної культури.

 Українська усна народна творчість

Для них властива й свордна метафорика. Так, наприклад, битва асоцються з бенкетом (почати битву наварити меду, наварити пива), важка виснажлива битва змальовуться як спорудження моств чи гребл, поле бою у вигляд зорано рлл, засяно кулями, смерть козака внчання з могилою. Давнсть походження тако художньообразно структури пдтверджуться  спордненстю з давнми писемними пам'ятками лтописами, «Словом о полку ¶горевм». Тому козацьк псн, що збереглися до нашого часу,  особливо цнними творами соцально лрики. Вони стали основою подбних за тематикою  поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнрських псень. Чумацьк псн За тематикою та поетикою найближче до козацьких стоять чумацьк псн. Вони такого ж давнього походження, бо чумакування як суспльне явище виникло приблизно в той же час, що  козацтво. Першим, хто видлив х в окрему групу  дослджував як свордний, з специфчними рисами, пласт фольклору, був ¶. Рудченко, який в 1874 р. видав у Кив книгу «Чумацкя народныя песни», що стала першим окремим збрником чумацьких псень. Уже з 15 ст. (а може й з 14 ст.) в Укран вдомий торговельний промисел чумакв, як волами здили до берегв Чорного  Азовського морв (рдше в Молдавю чи Угорщину) за необхдними товарами

 Політика як суспільне явище

Реферат з політології Політика як суспільне явище Поняття фактично бездіяльні, обмежені у правовому аспекті різноманітні громадські організації, об'єднання. Авторитаризм однак відрізняється від тоталітаризму ще більш реакційним, антинародним політичним режимом (типу фашизму в Німеччині, Іспанії, Італії чи сталінізму в СРСР). Відмінність між авторитаризмом і тоталітаризмом полягає саме в тому, що авторитаризм, як правило, обмежується суто сферою політики, а тоталітаризм ще й активно проникає і деструктивно впливає на приватне життя людей (латиноамериканські військові режими і режими особистої влади в окремих африканських країнах). Авторитаризм і тоталітаризм часто взаємозамінюються, один тип влади переходить в інший. Окремі вчені вважають авторитаризм необхідним засобом формування громадянського суспільства під час переходу від тоталітаризму до демократії. Тоталітарний режим характеризується практично повним поглинанням державою громадянського суспільства, всеохоплюючим контролем і репресивним примушенням громадян до виконання владної волі.

 Теорії нації та націоналізму

Полтологи цкавляться проблемами буття нац у таких аспектах, як полтика, державне управлння тощо. Для них наця форма органзац певного народу, певно полтично спльноти. Флософи прагнуть розглядати нацю здебльшого як культурну спльноту, в дност  стор, мови, лтератури, традицй, мфв тощо. Соцологи потрактовують нацю з погляду групово поведнки, вважаючи  найбльшим з можливих колективв людського суспльства. Сво пдходи до проблем життдяльност нац розробляють психологи, лтературознавц, психатри, психоаналтики, бблзнавц  навть дослдники мжстатевих стосункв, сексопатологи. Так чи накше, необхдна для наукового пзнання формалзаця поняття «наця» вдбулася, однак цей процес, очевидно, триватиме доти, доки снуватимуть нац. Отже, цлком очевидно, що «унверсальне» визначення «нац» як людсько спльноти, якщо воно претенду на повну змстовнсть, ма включати в себе, як мнмум, мовн, культурн, територальн, економчн, соцальн, соцальнапсихологчн й полтичн характеристики

 Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)

Тут його цўкавлять насамперед проблеми влади, взаїмовўдносин мўж державою ў суспўльством, мўж загальногромадянськими прўоритетами та особистими правами, ўндивўдуальною свободою; одне слово, широке коло питань, яке в сучаснўй термўнологў? визначаїться як предметна сфера ет- нополўтологў? - науки, що виражаї етнонацўональний аспект соцўально-по- лўтичних процесўв. Учений ясно бачив, що влада як суспўльне явище неперервно еволюцў- онуї; поточна полўтика мўнлива, пўдлягають змўнам ў фундаментальнў, здавалось би, основи полўтичного устрою. Тому не ўснують ў не можуть ўснувати будь-якў ўнститути влади, полўтичнў чи правовў установи, якў мали б претендувати на безперечну, позаўсторичну сталўсть. Полўтичне життя за сво?м змўстом ї процесуальним, тут усе рухаїться, виникаї, деякий час впливаї на суспўльство й поринаї в небуття; старе змўнюїться новим, причому цў процеси в цўлому закономўрнў, - така методологўчна установка Драгоманова в дослўдженнў тих проблем, якў в сучаснўй соцўо- логўчнўй науцў визначають предметне поле соцўологў? влади.

 Політологія

Тому вивчення П буде сприяти зростанню свідомості і культурного рівня молоді, виховувати її моральність та стимулюватиму свідому пол та економ актавність, сприяти демократиза-цїї, сусп-ва, формувати кул-ний, економ-й та 9. Основні етапи розвитку політичної науки. Політологія в її сучасному вигляді — це явище новітнього часу. Вона виникла на сучасному етапі людської цивілізації. Це сталося в період утвердження індустріального суспільства, коли разом з бурхливим розвитком наукового знання виникли нові нетрадиційні стосунки між людиною і навколишнім світом. Нові історичні умови життя породили великий попит на ідеї демократії, яка все більше стає формою організації суспільно-політичного життя. Демократична організація суспільства, проте, потребує проведення такої державної політики, яка б ґрунтувалася на наукових політичних знаннях, а не на соціальних утопіях. Відповіддю на цю історичну необхідність стала поява ліберальної демократії з її гострим попитом на політологічні знання. Ліберальна демократія створила сприятливі умови для розвитку суспільно-політичної думки і зокрема політології як науки.

 Політологія

Окрім базових, стандартних тем навчальний посібник збагачено дослідницьким матеріалом із сучасних напрямків політологічного знання – політичного маркетингу, політичного менеджменту, політичної глобалістики. Рекомендується студентам усіх спеціальностей. © Харківський національний економічний університет © Колектив авторів 2004 Зміст Вступ . .4 Розділ І. Теоретико-методологічні підвалини політичної науки .6 Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна . .6 Тема 2. Історія політичних вчень Тема 3. Політична думка України Розділ ІІ. Політика і влада Тема 4. Політика як соціальне явище .76 Тема 5. Політична влада Тема 6. Особистість і політика . 104 Тема 7. Політичні еліти. Політичне лідерство . . .118 Тема 8. Соціальні групи як суб єктів видавничої справи Дк № 481 від 13.06.2001 р. Видавець і виготівник – видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

 Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

Об’єктами безпосереднього дослідження стали п’ять букварів, розповсюджених в школах: чотири україномовні і один – російськомовний. Таким чином, вихідні дані до дослідження наявні, залишається лише обробити інформацію і синтезувати її в межах дипломної роботи. Це я і намагатимусь зробити. -5- І. Теоретична частина: аналіз досліджуваних категорій і понять. Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації в початковій школі. Під соціалізацією взагалі розуміють процес залучення індивідів до наявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває зв’язки між людиною і суспільством, її можна охарактеризувати і як “процес цивілізації суспільства”, за влучним висловом індійського політолога П. Шарана. Поняття соціалізації, пов’язане з розвитком соціології, було введене в науковий обіг наприкінці ХІХ ст. американцем Ф. Гідденсом та французом Г. Тардом. Бурхливий розвиток політичної науки призвів до формулювання поняття “політичної соціалізації”, що було зроблено на межі 50-60х рр. ХХ ст. американськими політологами. Початкове визначення політичної соціалізації як “процесу, завдяки якому індивід засвоює політичну культуру суспільства, основні політичні поняття, свої права та обов’язки відносно уряду та набуває уявлень про структуру та механізм політичної системи”.

 Політична влада

Харизматичний тип влади спирається на беззаперечну віру, сліпе підкорення вождеві, Авторитет у даному випадку ґрунтується на видатних особистих якостях керівника: сміливості, інтелекті, ораторських здібностях тощо. Раціонально-правовий тип влади спирається на віру в силу права. Той, хто реалізує таку владу, має право піддавати накази і вимагати, щоб їх виконували відповідно до чинного законодавства. Можлива ситуація, коли реалізація політичної авторитетної влади санкціонується широкими масами населення; таке санкціонування називається легітимацією. Легітимація — одна з основних категорій політології. За рівномірного розвитку суспільства вона сприяє стабільності авторитетної влади, але можуть бути випадки, коли правитель позбавляється легітимації без утрати авторитетної влади. Якщо керівник держави нездатний зупинити ріст інфляції, зменшити безробіття, то він може втратити легітимацію. Трапляються випадки, коли авторитетна влада і легітимація не належать одній людині. У Польщі перед виборами до парламенту 1989 р. В. Ярузельський, безперечно, мав авторитетну владу, а Л. Валенса — легітимацію, забезпечену йому підтримкою широких народних мас.

 Содержание, особенности и задание украинской политологии

Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про природність парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому вигляді. Система виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого типу парламент і президент нам потрібні і як домогтися обрання саме таких основних політичних інституцій. Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства. Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні підвалини лідерства ще тільки визрівають. Тому будівництво української демократії - це економічне і культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної України і відбувається за допомогою ораганізаційних заходів, що з неминучістю підносить роль лідерства, зокрема політичного, у становленні української державності.Висновок. В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України.

 Ідеальна держава Платона

Спільність (усуспільненість), рівність і колективізм – основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття. Ясна річ, Стародавня Греція не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По–перше, тому, що йдеться про одне й те ж саме суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно–політичного життя як античності, так і сучасності,– про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо–деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур – вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні. Цікавий факт. Платон, як виявляється, не обмежувався чисто філософськими розумуваннями щодо ідеальної держави.

 Философские аспекты культуры /Укр./

Культурна спадщина - сукупність цінностей, створених попередніми поколіннями і включених у соціокультурний процес кожного суспільства. На Всесвітній конференції з питань культури (Мехіко, 1983) традиція визнана в якості одного з рушійних принципів історії. Функції культури. Як суспільне явище культура виконує численні функції. Вона містить у собі пізнавальну діяльність людини, виконує інформативну функцію, являючись засобом передачі соціального досвіду й освоєння культури інших народів. Розвиток культури з необхідністю обумовлений її комунікацією з іншими культурами. Культура виконує також нормативну функцію: вона реалізує норми, сформовані в конкретній цивілізації, а також створює власні норми і цінності, розповсюджуючи їхній вплив на всі сфери життя і діяльності людини. У соціокультурному процесі суттєве значення мають цінності державного життя: ідеократична, теократична або політична держава спираються на істотно різноманітні культурні орієнтири. Держава забезпечує домінування тих норм, що зміцнюють її основи і витісняють усе, що несе їй потенційну загрозу. У свою чергу, і культура здійснює відбір, селекцію суспільного досвіду, закріплення його в знакових системах.

 Выборы как форма непосредственной демократии

Соціальне призначення виборів : 1. Вибори є вихідним принципом організації державного механізму та системи місцевого самоврядування. 2. Вибори, проведені з дотриманням вимог Конституції України та міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом надання владі легітимного характеру. Як підкреслює Г.Майєр, вибори – це “єдиний акт, в якому політична воля народу безпосередньо втілюється у владні політичні структури, найважливіший і єдиний акт, за яким народ може визначати , до того ж в обов’язковій з позиції права формі, державну волю”. 3. Вибори відіграють визначальну роль у формуванні політичної еліти суспільства. 1.4. Види виборів та виборчих систем Вибори — надзвичайно багатогранне суспільне явище. Як зазначав німецький державознавець Г. Майєр, у загальнонаціональному масштабі вибори — це наймасовіший процес, який знає право. Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів. За територіальною ознакою вибори бувають: 1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України; 2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

 Религия как потребность мировоззрения

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ IНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГIЧНИЙ IНСТИТУТ КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇРЕФЕРАТ з релігієзнавства на тему:"Релігія як потреба світогляду" Перевірив: Виконав: Студент групи СМ-510 Дронін Борис ЧЕРКАСИ 1997.План. Що являє собою Релігія. Світоглядна функція Релігії. Виникнення первинного світогляду. а) міфологічний аспект. б) космологічний аспект. Ядром теоретичного релігієзнавства виступає «філософія релігії». Під останньою розуміється філософське пояснення релігії. В сучасній філософській думці існують два напрями обгрунтування філософії релігії: ідеалістичний (релігія визначається як центральне суспільне явище, в релігійній свідомості відображається зміст потойбічних, надприродних факторів) і матеріалістичний (релігія є суспільно-історичним продуктом з її внутрішніми закономірностями розвитку). Від ідеалістичної філософії слід відрізняти релігійну філософію. З цієї причини неможливо ототожнювати філософію релігії, яка, наприклад, випливає з корінних принципів філософського ідеалізму (об'єктивного чи суб'єктивного), з конкретною формою релігійної філософії.

 Обучение детей письму укр

Тобто клинописне письмо існувало протягом багатьох віків на великих територіях серед різних народностей. Багато сучасних систем письма створено на основі латинського алфавіту, який склався ще в античну давнину на основі західного різновиду старогрецького письма. Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користувались і користуються всі.    Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Рельєфне визначення письма можна дати, порівнюючи його не змовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення – це мова в дії. Письмо ніби зупиняє мовленнєвий потік, дає можливість “слухати, чути” (тобто читати) сказане (тобто написане) в будь-який час. На цій основі письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше – тексту мовлення. Написання – процес такої фіксації, письмовий текст – її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова – це система засобів спілкування та правил їх вживання. Аналогічно цьому письмо є системою письмових засобів та правил їх використання .    В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення.

 Поняття і наукові засади державного управління

Тому при розробці проблематики спеціально-методологічного рівня гостро відчувається потреба у використанні багатодисциплінарного (міжгалузевого) підходу. Зазначимо, що на будь-якому рівні методологічних знань обов'язковим є достатня визначеність у пізнавальному об'єкті, тобто у тому, яке саме суспільне явище розуміється як державне управління. Акцентування на цьому необхідне тому, що у вітчизняній юридичній літературі тривалий час дискутувалось питання про співвідношення так званих «широкого» та «вузького» тлумачень поняття «державне управління». Причому в останні роки переваги набувала тенденція широкого його розуміння. Проте кожний з цих варіантів е виправданим лише на чітко визначеному теоретико-пізнавальному рівні використання даного поняття. Інакше кажучи, у кожному випадку те чи інше тлумачення державного управління повинно мати відповідне методологічне обгрунтування. Так, широке тлумачення державного управління як сукупності усіх видів діяльності держави (тобто усіх форм реалізації державної влади в цілому) правомірно лише на рівні аналізу в цілому системи соціального (суспільного) управління, виділення її відносно самостійних підсистем.

 Когнітивна лінгвістика

Таким чином, лінгвістика ніби повернулася назад, до тих парадигмрякі розгля­дали мову як явище суспільне, явище, тісно пов'язане з історією народу, його культурою. Іншими словами, на сучасному етапі відбувається гуманізація мовознавства. Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст. (у 1975 р. в назві статті американських мовознавців Дж. Лакоффа та X. Томпсона з'явився термін когні­тивна граматика). Деякі вчені часом виникнення ког-нітивної лінгвістики вважають організований у 1989 р. Р. Дірвеном у Луйсбурзькому університеті (Німеччи­на) симпозіум, на якому було засновано журнал «Ког­нітивна лінгвістика». 2. Когнітивна лінгвістика На зміну системно-структурній парадигмі (струк­туралізму), де мова інтерпретувалася як своєрідна су­воро організована система, в якій кожне явище має свою цінність залежно від місця в цій системі, і де було проведено чіткі межі між мовною синхронією і діахро­нією, мовою і мовленням, звуком і фонемою, морфом і морфемою, словом і лексемою, значенням і смислом, висловленням і реченням тощо, прийшла когнітивна лінгвістика, котра розглядає мову не як «систему в самій собі і для самої себе», а у зв'язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим.