![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Политология, Политистория |
Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
З іншого боку, марксистам і передусім більшовикам у тих небагатьох випадках, коли порушувалося українське питання, лише частково вдавалося приховати свою ворожість до українських «сепаратистських» тенденцій. Українські політичні партії Українці, аналогічно росіянам та іншим народам імперії, також поринули в політичну діяльність, що характеризувала 1890-ті та початок 1900-х років. З одного боку, це було їхнім реагуванням на репресії 1880-х років, а з іншого — перед ними стояв надихаючий приклад нового пожвавлення й свіжих ідей, що зароджувалися в середовищі російських радикалів. Ще одним важливим стимулом стала поява нового покоління українських діячів, які вже не вагалися щодо власної національної належності й гордо називали себе «національне свідомими українцями», войовничо вимагаючи для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості. Ці «нові» українці були переважно студентами, й особисті контакти між собою вони зав'язували в гімназичному та університетському колі, де й виникали погляди, котрі згодом штовхали їх до активної опозиції царатові
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ: СУТНІСТЬ І ТИПИ План Вступ Суть та теоретичні підходи до класифікації партійних систем Сучасна типологія партійних систем Висновки Література Вступ Типовою формою громадських організацій для політики виступають політичні партії. Вони є одним із головних інститутів політичної системи. Саме завдяки їх діяльності визначається характер і спрямування політичного процесу, стратегія і тактика боротьби за владу. Політична партія – це спільність людей, об'єднаних ідеологічно і організаційно, яка виражає інтереси певних соціальних спільнот і намагається їх реалізувати через завоювання, утримання та використання державної влади або участі в ній. Основною причиною виникнення політичних партій є необхідність захисту інтересів певної групи людей. Однак слід зауважити, що партія як діючий політичний інститут саме до певної міри має можливість формувати свою соціальну базу, виробляючи ту чи іншу політичну лінію, схиляючи на свій бік або відштовхуючи від себе певні соціальні верстви. Тому й електорат усіх без винятку політичних партій є змішаним у соціально-класовому плані. Суспільно-політична роль партій проявляється в їх функціях, головними з яких є представництво соціальних інтересів, розробка ідеології та поширення її серед електорату, участь у боротьбі за владу та її здійснення, формування громадської думки, політична соціалізація населення, формування політичної еліти, інтеграція соціальної групи тощо.
Цю велику виховавчу піонерську працю робили нечисленні одиниці української патріотичної інтелігенції, а особливо духовенство Православної та Євангельської Церков, народні вчителі, техніки та інші працівники умової та фізичної праці, що в основній масі були петлюрівці. Чинно включаючись в процес відродження Полісся, наша організація вирішила: — не виступати, як політична партія, — у суворому підпіллі переформуватися у військово-революційну організацію, — для ширшої роботи серед населення використовувати всякі інші офіційні організації, аж до євангельських сект включно (вони мали повну свободу дії, зборів і т.п.), — членство організації має бути дуже довірочне, а не масове, — світоглядово, не включаючись в жодну партію, стояти на державницькій плятформі політичного та мілітарного руху Симона Петлюри та боротися під державним прапором Української Народньої Республіки, — всю зброю у нашій боротьбі скеровувати проти комуністичної партії, російської імперії та польської реакції. Таким чином, ми напружували усі свої сили на боротьбу, головним чином, проти компартії
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 м. Каховки Херсонської області Обласний конкурс науково-дослідницьких робіт “В сім’ї вольній новій” Сучасні політичні партії України.Роботу виконалаДоценко Анна Віталіївнаучениця Х класу ЗОШ І- ІІІ ступенів №2 м. КаховкиНауковий керівник:вчитель історії ЗОШ І- ІІІ ступенів №2 м. КаховкиЗубков Віктор Анатолійович КАХОВКА-2001 ЗмістВступ І Розвиток політичної системи на Україні за часів її незалежності(1991-2001рр) 4 Розділ ІІ Політичні партії Каховщини 6 Висновки 8 Список використаних джерел та літератури 9Додатки 10 ВСТУП Десять років тому, після розпаду СРСР, колишні її республіки проголосили незалежність. Україна – одна з них. Її самостійність підтверджує “Декларація про державний суверенітет України” від 16 липня 1990 року та “Акт проголошення незалежності України” від 24 серпня 1996 року (1(. Для громадян новоутвореної держави, адже десять років для держави малий строк існування, актуальною є проблема висловлення довіри до сучасних політичних партій на найближчих парламентських виборах.
За твердженням провідного діяча українського національного руху Миколи Ковалевського, цей рух набув справжньої масовості в 1912 p. У 1902 p. сталися, а в 1908 p. — повторилися значні селянські заворушення. Це була важлива ознака пробудження народних низів, оскільки на відміну від владущих класів, які складалися головним чином із неукраїнців, корінне — в основному сільське — населення було українським. Націоналістичний рух, що народжувався, мав в Україні (як і в Польщі, в майбутній Чехо-Словаччині та інших країнах) переважно соціалістичний напрям. Перша справді політична партія — Революційна українська партія (РУП), заснована в 1900 p., невдовзі потрапила під марксистський вплив і розкололася. Одна її частина приєдналася до Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), але скоро припинила існування, а друга, прибравши назву Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), відійшла від Леніна на грунті самоврядування. Однією з найважливіших національних партій була Українська партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка, щоправда, аж до 1917 p. не користувалася великім впливом. У 1905 p. з'явилася перша в імперії україномовна газета — «Хлібороб», а слідом за нею почали виходити й інші (особливо слід відзначити першу українську щоденну газету «Рада»). 1907 року, нагадаємо, вийшло друком повне видання творів Тараса Шевченка
Як вже говорилося, на підставі нового Основного закону «Про уряд» міністр почав обиратися загальним народним голосуванням. Цей закон закріплює, що прем'єр-міністром може бути обраний будь-який громадянин Ізраїлю, який досяг 30-річного віку та володіє пасивним виборчим правом у кнесет. Кандидат на пост прем'єр-міністра може бути висунутий як громадянами, так і політичними партіями і блоками. Основний закон закріплює, що блок, що має не менше 10 членів у складі попереднього парламенту і має список кандидатів до нового парламенту, може висувати свого кандидата на цю посаду. Крім того, 50 000 громадян має право висувати кандидата на пост прем'єр-міністра.5 Згідно з Основним законом обраним вважається кандидат, за якого проголосувала абсолютна більшість виборців. А у випадку, якщо жоден з кандидатів не отримає такої більшості, проводиться другий тур. Щоб зайняти пост прем'єр-міністра, у другому турі потрібно отримати просту більшість голосів. Обраний повинен представити Кнесету склад свого уряду і його програму протягом 45 днів з дня опублікування результатів виборів. Відповідно до п. 5 Основного закону, один або два міністри можуть бути заступниками прем'єр-міністра, при цьому треба відзначити, що до 1977 р. пост заступника голови уряду міг займати один міністр.
Поряд з політичними партіями важливу роль у формуванні й існуванні громадянського суспільства відіграють професійні об'єднання громадян (насамперед, профспілки) як виразники фахових корпоративних інтересів. Проте вони (профспілки), за невеликим винятком, також не дуже швидко перетворюються зі слухняної «школи комунізму» на самостійну структуру репрезентації та захисту інтересів трудящих. Однак ті з них, які звільнилися від опіки держави і не потрапили у інші «лещата» залежності, показують себе реальною силою, здатною впливати на політичні процеси в країні. Інтелектуально-духовна сфера сучасної України також переживає глибокі й доволі болісні трансформації. Ситуація перехідного суспільства разом з очевидною недосконалістю реформаційних процесів породжують феномен «культурного шоку», дезорієнтованості масової свідомості, підвищують конфронтаційність суспільства. 4. «Економічний вимір» української демократизації і політика Ситуація перехідної невизначеності зберігалась. Повільність у створенні правової бази економічних реформ стримувало ділову активність, а недосконалий механізм соціального захисту робив тягар реформ непосильним для значної частини населення.
Втім, ідея залишилася нереалізованою. Ю. Тимошенко часто заявляє про демократичний спосіб прийняття рішень усередині блоку, однак нерідко в ЗМІ проходять повідомлення про те, що із внутріпартійною демократією в БЮТ не всі так здорово, як декларується. Багато з тих, хто вийшов зі складу блоку, називали його «білим братерством»: не тільки за те, що білий - один з «фірмових» кольорів БЮТ, але й за авторитарну систему керування. Блок декларує захист національно-демократичних цінностей. У сфері зовнішньої політики й оборони виступає за інтеграцію в європейські й світові структури (зокрема, у Євросоюз, НАТО, ВТО). Що стосується економіки, то у своє перебування главою уряду Ю.Тимошенко виявила схильність скоріше до адміністративно-планового стилю керівництва. Список використаної літератури Компроміс і життя після нього. Інтервью Юлії Тимошенко // Дзеркало тижня. – №2 (730) – 24—30 січня 2009 р. – БЮТ на парламентських виборах 2007 р. – Блок Юлії Тимошенко, досьє. – Персональній сайт Юлії Тимошенко. – офіційний сайт Блоку Юлії Тимошенко. – Новини Блоку Юлії Тимошенко. – Політичні партії України. – Політичні стратегії на 2007 р. – Блок Юлії Тимошенко. – БЮТ в енциклопедії. Центр Разумкова. Динаміка виборчих рейтингів найпопулярніших політичних партій України. – Блок Юлії Тимошенко. – Передвиборна програма. – Блок Юлии Тимошенко. – Юлія Тимошенко. Про популізм. – Тимошенко в українській політиці. – Біографія Ю.Тимошенко. – Президентские выборы пройдут без сюрпризов от Тимошенко.
ЗМІСТВступ Передумови розвитку та розміщення соціальної інфраструктури України в системі РПС Характеристика елементів соціальної інфраструктури України Основні етапи формування і оцінка сучасного рівня соціальної інфраструктури України Динаміка соціальної інфраструктури України у системі РПС Регіональні особливості та територіальні відмінності соціальної інфраструктури України Пріоритетні завдання та механізми соціальної інфраструктури України на майбутні роки Висновки Список використаних джерел Вступ Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціальними-економічними показниками: - величина валового суспільного продукту; - національний доход; - частка національного доходу для споживання та нагромадження; Рівень розвитку продуктивних сил визначається виробничим потенціалом, розвитком соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура охоплює галузі забезпечення нормальних умов життєдіяльності людей. Соціальна інфраструктура є похідною величиною від розвитку виробництва, розміщення галузей народного господарства.
Динаміку суспільного руху визначали українсько-польське протистояння та невщухаюча боротьба між москвофілами, народовцями та радикалами. Наприкінці XIX ст. суспільний рух у західноукраїнських землях вступає в політичний етап свого розвитку, який характеризується утворенням політичних партій, кристалізацією їхніх програм та активною боротьбою за вплив на маси. Саме в цей період галицькими вченими за участю східноукраїнських політичних діячів було науково обґрунтовано окремішність українського народу з його власною неповторною мовою, письмом, звичаями, релігією від інших слов'янських народів та доведено етнічну цілісність українців Східної Галичини з українцями, які проживали на теренах південної Росії, західної Польщі та північної Угорщини. Ці ідеї стали науково-теоретичною основою формування національної свідомості та піднесення українського національно-визвольного руху. Найважливішими факторами, що стимулювали національний рух за політичні, соціально-економічні права українців, стали соціально-економічні чинники, серед яких можна назвати скасування кріпосного права та закріплення у конституційних актах права власності всіх громадян на землю; виникнення та розвиток кооперативного руху та інших українських економічних інституцій; створення системи господарської (економічної) освіти для українського населення; розвиток промисловості та поява робітничого класу; розгортання боротьби селянства та робітничого класу за свої соціально-економічні права тощо.
Новизна роботи полягає у тому, що була зроблена спроба узагальнити, проаналізувати різнопланові дослідження присвячені сучасному етапу в українсько-російських відносин, визначити їх проблеми та перспективи подальшого розвитку. Структура роботи складається із вступу, 3 розділів, висновків та списку інформаційних джерел. У вступі сформульовані основні завдання роботи, мета роботи і новизна, її практичне застосування. В 1 розділі розглянута політична сфера українсько-російських відносин, її проблеми, шляхи вирішення цих проблем та перспективи розвитку. В 2 розділі досліджена економічна сфера з усіма своїми проблемами, запропоновані шляхи вирішення існуючих проблем та розглянуто майбутнє українсько-російських економічних взаємин. 3 розділ присвячений стану соціальної сфери в міждержавних відносинах, там також виділені проблеми українсько-російських відносин та запропоновані шляхи їх вирішення. У висновках наведені загальні підсумки роботи та висновки, щодо кожного з трьох розділів. В додатку міститься допоміжний матеріал ? діаграми, результат соціологічного дослідження. Розділ І. Сучасний стан українсько-російських відносин у політичній сфері І.1 Напрямки українсько-російських відносин у політичній сфері Україна і Росія, досить часто назви цих країн зустрічаються разом.
Соціальний склад рядових членів відділів СРН був досить строкатим: дрібна буржуазія, торговці, духовенство, селянство, пізніше — робітники. Зокрема, київський відділ очолювали професор М. Міщенко і домовласник Ф.Постний, одеський — граф О.Коновнин, київську "Партию националистов" — журналіст В.Шульгін і цукрозаводчик В.Бобринський. Центральними друкованими органами СРН були "Русское знамя" (1905-1907) і "Вестник Союза русского народа" (1908-1917). Основні ідеологічні засади СРН запозичив з програми "Русского собрания", а саме: непорушність самодержавства, панування православної релігії, державність російської народності. Одним з болючих питань для монархістів був бурхливий розвиток українського національного руху. I якщо поява перших українських політичних партій в Російській імперії спочатку не викликала у чорносотенців особливого занепокоєння і вони взагалі не відокремлювали їх від загального антиурядового руху, то поступово монархісти усвідомлювали, що український національно-визвольний рух є однією з небезпечних для царизму сил.
Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне оформлення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення. Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпечення захисту інтересів своїх членів (осн. захисна, допоміжна функція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції). Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до діючого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваженнями. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету оволодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з притаманними їм особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників, незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами їхньої діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність).
Вважаємо за необхідне зупинитися на окремих із цих питань Отже, Центральна Рада утворилася 4 березня 1917 року на зборах київської групи Товариства Українських Поступовців, яке складалося, в основному, з інтелігенції. Спочатку вона нараховувала кілька десятків чоловік. Потім, у квітні, відбувся Український Національний Конгрес, на який прибули делегати від українських політичних партій та організацій. На ньому було перебрано Центральну Раду. Впродовж травня - липня 1917р. вона поповнилася делегатами від цілого ряду всеукраїнських з'їздів: селянського, другого військового, робітничого. Склад Центральної Ради збільшився до 600 чоловік. Таким чином, вона поступово трансформувалася в демократичний орган. Враховуючи те, що продовжувалася війна, організувати більш демократичні її вибори було практично неможливо. Тому можна стверджувати, що з цілому склад Центральної Ради відображав ту соціально-політичну ситуацію в Україні, що склалася після лютого 1917 року. Провідну роль в її політиці відігравала інтелігенція. Це цілком звичайне явище в кожній цивілізованій країні, бо управління державою, а тим більше її будівництво, вимагає неаби яких знань. Основу Центральної Ради становили середні та заможні селяни, в липні 1917 року вона поповнилась національними меншинами.
Щодо політичних партій в Конституції також заначається, що політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути за цією Конституцією лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією і законами України. Як складова частина права громадян України на об'єднання закріплюється їх право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (ст. 36). Щодо гарантій цього права в Конституції зазначається, що ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Разом з тим Конституцією передбачаються певні обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій. Зокрема, відповідно до статті 37 Основного Закону утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення забороняється.
Політичні партії центриської спрямованості 51. Функції і методи груп тиску 52. Типи груп тиску. 53. Партійні системи. 54. Політичне лідерство. 55. Політична свідомість. 56. Лібералізм та неолібералізм як пол. течі сучасності 57. Лібералізм та неолібералізм як пол. течі сучасності 58. Концепція екологічного соціалізму 59. Фашизм та неофашизм 60. Правий і лівий екстремізм як сучасна ідеол-огія і політика. 61. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст. 1. . Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук. Політика (гр. роli ikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Термін «політика» виник завдяки твору видатного мислителя античного світу Арістотеля про державу, правління й володарювання, що мав назву «Політика». політика (гр. роli ikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо Політологія, якою вона є сьогодні — це явище новітнього часу.
В свою чергу Комітет Міністрів 8 листопада 1995 року запросив Україну стати 37 членом Організації. Офіційне оформлення документів щодо вступу України до РЄ відбулося 9 листопада у Страсбурзі. Ретроперспектива і перспектива України в Раді Європи Під час вступу до Ради Європи Україна, як і всі країни-члени Організації зобов`язувалась виконувати положення статі 3 Статуту: реалізація принципу верховенства права та забезпечення кожному основних прав і свобод людини. Вона також взяла на себе низку особливих зобов`язань, які містяться у Висновку №190 (1995 рік), Парламентською Асамблею. Було також узгоджено терміни їх виконання від одного до трьох років по різних позиціях. Згідно з вимогами Парламентської Асамблеї протягом одного року з моменту вступу повинні бути прийняті: нова Конституція, рамковий документ про правову політику України у сфері прав людини, рамковий документ про правову та судову реформи, нові кримінальний, кримінально-процесуальний, цивільний та цивільно-процесуальний кодекси, нові закони про вибори та політичні партії.
Вступ Поняття закону про кримінальну відповідальність, як джерела кримінального права України Ознаки закону про кримінальну відповідальність Основні етапи формування та розвитку кримінального законодавства України Види, система і структура закону про кримінальну відповідальність Співвідношення норм міжнародного та кримінального права України Висновки Література Вступ Вибір даної теми роботи не випадковий. Зростання злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України і деякими іншими негативними чинниками. Це ставить перед державою серйозні завдання боротьби з таким явищем. Необхідно добиватися припинення зростання злочинності, а потім й її істотного скорочення. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи. Юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне законодавство. Щоб це законодавство було досить ефективним, необхідно правильно його застосовувати. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року на КК України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 року, є знаменною віхою в становленні України як правової держави.
![]() | 978 63 62 |