![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Религия |
Історична генеза релігії | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Виникли нш нов свтоглядн системи (комунзм, лбералзм, консерватизм), вдчутн змни вдбулися у традицйних свтоглядах (релгя). Отже, його генезу слд сприймати не як осбну еволюцю специфчного свтогляду, а як вияв загального свтоглядного зламу. Загальна схема, за якою нацоналзм еволюцонував як свтове явище, збгаться з тим аналтичним подлом, який ми запропонували ранше: нацоналзм зявляться як почуття, сентимент, форма рефлекс освчено елти (нтелектуально чи полтично), згодом перетворються зусиллями ц елти на полтичну доктрину, деологю, свтогляд, на основ яких виника нацоналстичний (нацональний) рух, який в деал приводить до формування нацонально держави, або ж трансформац попередньо державно форми в нацональну. Подальш трансформац нацоналзму визначаються конкретносторичною ситуацю вн функцону на всх згаданих рвнях одночасно, або ж обмежуться одним чи клькома з них. «Експорт нацоналзму», як уже вироблено доктрини, уможливлю нш варанти його еволюц, де згадан етапи й рвн функцонування можуть мнятися мсцями
Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції. Зазначимо, що релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості – однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного. 1. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Розкриваючи функції релігії та її роль у житті суспільства , підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в тому випадку, якщо вона враховує форми суспільної свідомості – одного з суттєвих компонентів духовної культури. При цьому необхідно мати на увазі, що релігія є творенням людського суспільства. Особливою формою пізнання ним себе самого і оточуючого світу.
Це стосуться не лише фольклору. Московський письменник Бальмонт пише: «Ф. Достовський пише нбито романи. Н, це не романи, а жахливий, пророчий, чаклунський лтопис. ¶ сам Ф. Достовський назива свй роман «Бси» майже сторичним нарисом. Вустами героя того роману Верховенського-батька Ф. Достовський визнав, що т «бси», тобто моральна гнилизна, моральний бруд накопичувалися в Московщин столттями». ¶нший дослдник пдтверджу: «Ф. Достовський оповда, що заможний московський селянин убив ножем у спину свого приятеля, щоб забрати в нього годинника. А вбиваючи, молився: «Благослови Боже прости». ¶нш змагалися з Богом тим, що прилаштовували причастя в рушницю вистрлювали ним. ¶ Ф. Достовський пдкреслю, що подбн д були не випадковими, не окремими лише вибриками божевльних. Вн говорить, що ц д досконало вддзеркалюють духовнсть ус московсько нац»[656]. «Релгя опум». Кривавого нищення того «опуму» вимагали народники С. Нчав, М. Бакунн, М. Чернишевський, лберал В. Блнський, декабристи О. Бестужев, В
РЕФЕРАТ з дисципліни: Гігієна На тему: «Значення води для людського організму» Донецьк 2009 Вода у навколишньому середовищі Життя та здоров'я людини тісно пов'язані з навколишнім середовищем (біосферою). Одним із найважливіших компонентів цього середовища є вода, без якої неможливі були б зародження і послідовний розвиток органічного життя на Землі. Не випадково регіонами формування стародавньої цивілізації стали території, розташовані поблизу річок Тибр, Євфрат, Ніл, Йордан. Про велике значення води свідчать історичні документи, релігійні видання тощо. Величезні світові запаси води мають особливе значення для існування сучасної людини. Загальний об'єм води на земній кулі досягає 1,5 млрд км3. Якщо прийняти їх за 100 %, то розподіл водних ресурсів буде таким: на частку світового океану— 93—94 %, підземних вод — 4,12 % (із них прісних — 0,76 %, таких, що пов'язані з активним водообміном,— 0,27 %), вод річок, озер, боліт та інших поверхневих об'єктів — 0,06 %, льодовиків та постійного снігового покриву — 1,65 %.
Москвин визна розум лише примус, загрозу кари. Так це в СРСР не тому, що бльшовики винищили стару лберальну нтелгенцю, а тому, що нова, радянська (як стара, царська) нтелгенця насамперед щиро московська, породжена московським сторичним Aрунтом. Марксистська ж балаканина московсько нтелгенц в СРСР це лише тимчасова данина мод; лише зовншня тоненька плвка червоно фарби на дуже грубому сторичному шар московсько нацонально духовност»[675]. До цього висновку прийшов М. Бердяв: «Вся сторя московсько нтелгенц це власне приготування до комунстичного ладу. Вдом ознаки комунзму: спрага за суспльною справедливстю, визнання робтничого класу за альфу омегу людства, ненависть до капталстичного ладу буржуаз, вороже ставлення до культурно елти, заперечення духу духовно творчост, сектантська нетерпимсть, мстичне, релгйне сприймання матералстичних догм т. п. Вс ц комунстичн ознаки завжди мала московська радикальна нтелгенця ¶де московських народникв виявилися в житт люзями. ¶дея особистих прав, дея постйних реформ, дея еволюцйного прогресу суспльства, дея парламентарського шляху до полпшення дол робтництва вс ц суто вропейськ де не сприйнялися в Московщин
З іншого боку, авторитетність людських висловів — цілковито іншого походження, оскільки вона залежить від зовнішніх засад і опосередкована низкою вчителів і традицією. На підставі таких міркувань Доусон приходить до висновку, що прозріння (одкровення) — це первинне джерело релігійної істини, а розум, інтуїція — вторинне. Тому історично рання релігія — первинна, а філософсько-теологічна релігія — результат вторинної, теоретичної діяльності. Марксистський погляд на релігію. Специфічне тлумачення релігії дають німецькі філософи Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1893). Згідно з марксистською філософією релігія має винятково суспільну природу. І зрозуміти релігію, як і будь-яке інше суспільне явище, виходячи лише з природної сутності людини, неможливо. Суспільне ніколи не зводиться до біологічного й не може бути пояснене біологічними законами, властивими організму людини. Тому марксизм шукає джерела релігії не в глибинах внутрішньої природи окремого індивіда, не в конфліктах і проблемах, що одвічно супроводжують його існування, а в економічному житті та відповідних йому відносинах.
Давньогрецькі написи II ст. до н.е. є не Кіпрі. В VII ст. до н.е. давньогрецький тридцятимільйонне письмо поширився материкової Греції, у Південній Італії й на островах Середземного моря. Давньогрецька епіграфіка представлена численними зводами законів (Гортинский закон), урядовими декретами, міжнародної трактатами, списками посадових осіб, історичними й релігійними текстами. Латинська епіграфіка включає пам'ятники писемності давньоримської цивілізації. Це державно-правові документи, здобутки літератури, побутові записи, написи на предметах домашнього побуту, на зброї й ін. У Росії перші наукові пошуки в області епіграфіки відносяться до часів утворення Кунсткамери. В указі Петра I (1718 р.) відзначалося, що в музей варто приносити те, що «зело старо й незвичайно», «старі підписи на каменях, залозі або міді». Формування російської епіграфічної школи тісно пов'язане з ім'ям професора Петербурзького університету Ф.Ф. Соколова. Представники цієї школи В.В. Никитский, Н.И. Новосадский, В.Б. Латишев, С.А. Жебельов, И.И. Толстой поклали в основу вивчення написів історико-філологічний принцип. В 1909 р. вийшов перший російський підручник по грецькій епіграфіці, що включав лекції, прочитані Н.И. Новосадским у Московському археологічному інституті по історії науки.
П’яте і четверте століття до нашої ери – це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області, яку звуть Аттіка (гр. – узбережка країни). Щедро обдарована природою, населена енергійним і працелюбним, мислячим і хоробрим народом, що добре надбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного, політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни – центром всіх подій. Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним. Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін в греко-перських війнах (500-499 рр. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоський союз держав. В саміх Афінах підсилилася демократія. Влада належала Раді п’ятисот (бум), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це був суверенітет народу. Релігія знаходилась під наглядом держави. Так, нагляд за священним майном здійснювали архонти, які поступилися своїм впливом стратегами, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіями, жертвоприношенням і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення.
Це – символи рушнику, вишиванки, хлібу, калини.№ І міфоло- гізовані образи козака – запорожця, Запорізької Січі. Це і історичні постаті, що стали напівлегендарними в національній свідомості: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Тарас Шевченко, 1. Алмонд Г., Верба С. Згадана праця. – С. 133. -39- Іван Франко, Леся Українка. Це – звичайно, і глибинний релігійний чинник – православна традиція, Церква, Собор. Це – неповторна краса рідної землі і т.д. Тобто мова йде про традиційні цінності, які укорінені дуже глибоко у підсвідомості на архетипічному рівні. Вони є відображенням національного менталітету і спільної історичної долі. У дитячому віці, враховуючі особливості психології молодших школярів дуже важливу роль відіграють і народні казки, легенди, пісні, ігри, свята. Згадаємо і історичне минуле – в плані козацьких демократичних традицій (неважливо, якими були запорожці насправді, важливо – який міф про них ми закладемо у дитячу свідомість), у попередніх розділах ми говорили, що діти краще розуміють історичне минуле, якщо воно пов’язуються з сьогоденням.
Саме до давньогрецької філософської традиції слід віднести і початки виокремлення людини з-поміж інших “речей” навколишнього світу. “Людина стає спеціальним “предметом” філософствування Протагор висловив це у своїй знаменитій тезі “Людина є мірою всіх речей – існування існуючих і неіснування неіснуючих”. Це дозволяє говорити про людиномірність предмета філософії. Певної трансформації зазнав предмет філософії за часів середньовіччя. Перебуваючи під необмеженим впливом релігії, середньовічна культура тлумачить речовий світ як зовнішню видимість духовного світу. При цьому найдосконалішим втіленням духовності середньовічна думка одноголосно визнає Бога, людина ж заслуговує на увагу філософії як така, що створена за його "образом і подобою". Формування індустріального суспільства, що розпочалося в Західній Європі наприкіні Х111 – на початку Х1У ст., виявилося тісно пов’язаним з радикальними змінами в суспільній свідомості, переходом її на вищу сходинку культурно-історичного розвитку – добу Відродження з її новою гуманістичною культурою, орієнтованою на людини як вищу цінність.
Але і “класичний матеріалізм” 17-18 ст., що розглядав людину як природну істоту, що ппідпорядкована виключно природним законам, його не влаштовував. Створення нової маьтеріалістичної філософії – “антропологічний” матеріалізмСвоєрідність людської діяльності та історичний розвиток людини виводиться з природності самої людини. Людська сутність не міститься в окремому індивіді; сутність людини – воля, мислення, чуттєвість – її родові, тобто суспільні властивості. Людська сутність проявляється в єдинстві людини з людиною, що спирається на різницю “Я” і “Ти”. Людська природа трактується переважно як біологічна.Критикував релігію, протиставляв її філософії.З точки зору теорії пізнання – сенсуаліст. Реальний світ є дійсністю, що чуттєво сприймається, і завдяки чуттєвому сприйманню можливе його пізнання.Нова інтерпритація поняття “об’єкт” – формується на досвіді людського спілквання. Перший об’єкт – завжди інша людина. Заперечує існування об’єктів, що недосяжні для чуттєвого сприйняття. Завдання мислення – збирати, порівнювати, класифікувати дані чуттєвого сприйняття.
Суспільна свідомість – складова духовної культури суспільства. До духовної культури належать результати людської діяльності: наука, філософія, мистецтво, мораль, право і відповідні установи: Інститути, театри, школи, музеї. Людина – творепь культури, її споживач і продукт. Створюючи культуру, вона створює себе. Духоваа культура несе на собі відбиток рис суолільно- економічної формації та класів, нації, що її створюють. Світогляд відбиває дійсність у її цілісності – як природничо-суспільний світ життя і діяль-ності людини – в її значущості для людини – крізь призму суспільних відносин, життєвих Інтересів. Чільне місце в структурі суспільної свідомості посідають її форми. За допомогою форм суспільної свідомості остання стає реальним компонентом суспільного буття. Основними формами суспільної свідомості є: політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія, наука. Кожну з цих форм вивчають окремі науки: юриспруденція, політологія, етика, естетика і т.ін.82. Політична свідомість та її роль у житті суспільства. !!!У ЖЕНИ!!!83. Людина як мета і вища цінність історичного розвитку.84.Цінності в житті людини і суспільства.
Князь Аскольд, проводячи виважену і активну зовнішню політику, зміцнив Київську Русь, поставивши її нарівні з Візантією та Хазарією. Закріпившись на узбережжі Чорного моря, Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію (860, 863, 865, 874 рр.), в результаті яких було підписано вигідні для русів угоди. До часів правління Аскольда вчені відносять і першу спробу введення християнства як офіційної релігії у Київській Русі. І саме це, згідно з однією з історичних версій, стало причиною заколоту, ініціаторами котрого виступили місцеві волхви та бояри. Для реалізації своїх планів вони звернулися до Новгорода, де з 870 р. утвердилося правління запрошеного варяга - Рюрика. В 879 році Рюрик помирає і залишає свого малолітнього сина Ігоря під контролем фактичного регента Олега, який у 882 році захоплює Київ і вбиває Аскольда. Незважаючи на протидію новгородців, під владою київських князів об'єднуються землі ільменських слов'ян, кривичів, полян, древлян, сіверян, радимичів. В Києві відновлюється язичницький культ.
Феномен цих суспільств свідчить про багатоваріантність самої суспільної еволюції. Оскільки в Європі середньовіччя є синонімом феодалізму, той й досить умовними треба вважати і застосування поняття середньовіччя до східних суспільств у силу крайніх труднощів визначення його нижніх і верхніх хронологічних границь. Тим часом у чисто методичному плані необхідність визначеної періодизації настільки тривалого періоду в історії Сходу пов’язується з комплексом історичних факторів, з якісними змінами в політичній структурі, зі створенням централізованих імперій, із завершенням формування найбільших цивілізованих центрів, світових релігій і їхнім могутнім впливом на периферійні зони й ін. Виділяючи найбільш загальні риси подібності соціально-економічної еволюції середньовічних країн Сходу, слід зазначити , що жодна з цих країн не досягла в епоху середньовіччя європейського рівня пізнього феодалізму, коли в його надрах почали розвиватися капіталістичні відносини. Тут у порівнянні з основними середньовічними європейськими країнами різко відставав розвиток промисловості, товарно-грошових, ринкових відносин.
Культури гинуть не передаючи нічого одна одній. Вони позбавлені загального звязку і змісту. Крім того, вони абсолютно не проникливі. Але навіть сам Шпенглер у своїй книзі привів вражаючі ілюстрації, які свідчать про те, що культури все ж чують одна одну. Шпенглер рельєфно описував десятки загинувших культур. Пифагор розумів єгиптян. Середньовіччя прийняло від античності християнство. Відродження виявило сприйняття античності. Все це свідчить про те, що ідея універсальності історії не безгрунтовна. Карл Ясперс “Смысл и назначение истории”Філософія історії Ясперса виросла у намагання мислителя знайти історичні витоки сучасності, зв’язати пошматовані жорстоким XX століттям нитки, поновити зв’язок племен. Тому в своїй роботі Ясперс роздумує над долею сучасного людства, обговорюючи проблеми науки, техніки, індустріальної цивілізації, післявоєнної ситуації в Європі і в світі.Ясперс наполягає на єдності світового історичного процессу, на пріоритеті його “духовної складової”. Оскільки єдність історичного розвитку людства науково довести неможливо, він називає це припущення постулатом віри.Звертаючись до лінійної схеми історії, Ясперс відмовляється бачити її “вісь” в боговтіленні, аргументуючи це тим, що історична вісь повинна мати значення для всього людства, в той час як поява Христа значуща лише для християн.Всі питання виростають в одне – про зміст людського існування, про зміст буття. ”Завершилась эпоха мифологическая с её самоупокоенностью, с само- собой-понятностью.
Культ природи викликав становлення різних обрядів і свят, зв'язаних зі змінами пори року - весни, літа, осені та зими. Вони перейшли і до християнських свят у вигляді різних обрядів: щедрування, колядування, купальські свята, масляна, веснянки тощо. В цих святах відбивався старовинний скотарський та хліборобський побут народу. Культ роду проявлявся в обрядах зв'язаних з народженням дитини, весіллям, смертю, похованням. Слов'яни вірили в життя після смерті і разом з померлим клали в могилу їжу, зброю, прикраси. Над могилою насипали кургани і справляли тризну. До нашого часу дожив один з старовинних обрядів - відзначення дня смерті. РУН-віра. Сьогодні в Україні існує релігійна течія, яка пропагує повернення до язичества (РУН-віра, рідна українська народна віра), засуджує хрещення Русі князем Володимиром Великим і, власне, є одною з численних спроб затримати історичний поступ і увіковічити відсталість нації. Древні слов'яни любили співати, танцювати. Серед слов'янських кольорів домінують червоні, жовті, сині, зелені, блакитні тони. Таким чином, в східнослов'янській культурі відбилися впливи народів, які проживали на території сучасної України, та сусідніх народів і племен. Контрольні запитання. 1. Які були релігійні вірування давніх слов'ян? 2.
Але травестійний спосіб розробки релігійних тем призвів до того, що у віршах не залишилось від "святих образів" нічого, крім сюжетних схем і імен. Наприклад, народження Христа " "Пісні рождеству Христову" є лише приводом для зображення веселої і гомінкої гулянки селян у корчмі. Для всіх різдвяних і великодніх віршів найхарактерною рисою є те, що в них світ богів і святих зливається із світом українського простолюду. Образи небожителів втрачають свої божественно-ірреальні риси. І пекло з раєм - реальна земля. Всі вірші-травестії звучать бадьоро, святково, оптимістично, відображаючи цим історичний оптимізм народних мас, який вони не втрачали навіть в важких умовах, відображається "панібратський" гумор народу, стосовно "божих речей". Мова травестій - жива народна розмовна українська мова. Є такі травестії: "Піснь світська", "Вірш на великдень", "Вірша, говоренная гетьману запорожцами на світлий празник воскресенія Христово 1791 года". Бурлеско-травестійне віршування, як і породії на церковні відпраи, були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у "божих речах". І це визивало обурення клерикальних кіл.
Конференція прийняла Акт, у якому її учасники схвалили й узяли до відома Паризьку угоду з В'єтнаму та чотири протоколи до неї, зобов'язавшись поважати й беззастережно виконувати їх. Підписання Паризької 1973 р. угоди означало поразку Сполучених Штатів. ДРВ надавала всебічну допомогу визвольним силам Південного В'єтнаму, де так і не встановився мир. Після підписання Паризької угоди сайгонський режим за підтримки США переозброїв свою армію, здійснював курс на захоплення всіх визволених районів, проводив політику придушення прав і свобод південнов'єтнамського населення. Все це не могло не викликати зростання визвольної боротьби. 30 квітня 1975 р. сайгонський режим був повалений. 83 Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт. Кашмір дуже важливий для внутрішньої політики Делі, оскільки його відторгнення значно б посилило сепаратистські тенденції всередині держави. Пакистан не пов'язаний так щільно історично й економічно з Кашміром, як Індія, хоча слід визнати, що за релігійною ознакою ця спірна територія є ближчою до Пакистану, ніж до Індії.
![]() | 978 63 62 |