Основи розвитку регіону. Видатки місцевих органів влади

 З історії грошей України

Проте це відбулось не одразу. Ще наприкінці 1917 року більшовицький уряд випускав усі гроші, котрі підготував до емісії Тимчасовий уряд. Цікавим було видрукування на них — поряд з датою «1918», «1919» — двоголового орла. Власне, перша світова війна, революція й як її наслідок — громадянська війна призвели до страшенної фінансової кризи, що запанувала в країні. У роки першої світової війни через знецінення паперових грошей та інші внутрішні проблеми виникла криза дрібних розмінних грошей. Інколи їх випускали на місцях установи Держбанку, місцеві органи влади. З'явились свої гроші у білогвардійських та іноземних інтервентів. Так, 1918 року влада есера Чайковського в Архангельську випустила точні копії угорських грошей, з тією лише відмінністю, що, як зазначалось на них, «розмінювались вони на фунти стерлінгів». 50 копійок. Баку, 1918 p. Випускав свої гроші також і генерал Юденич. Проте вони не набули широкого розповсюдження і були продані у кондитерські заклади Таллінна з подальшим їх використанням — як обгортки для цукерок

 Цінові обмеження для окремих видів діяльності

Однак на відміну від лікарських засобів та виробів медичного призначення, щодо яких постановою 1548 встановлено граничний розмір торговельної націнки, для перелічених вище видів продовольчих товарів таку «верхню» планку не встановлено. Користуючись наданими повноваженнями, місцеві органи відповідними розпорядженнями встановлюють граничні націнки на зазначені продовольчі товари. Мабуть, серед усіх видів продовольчих товарів особливий інтерес викликає регулювання цін на хліб і хлібобулочні вироби. Тому з метою запобігання повсюдному зростанню цін на хліб і хлібобулочні вироби місцеві органи, отримавши на це певні повноваження, поспішили прийняти відповідні рішення (розпорядження), спрямовані на регулювання цін на ці товари. Чим цікаві ці документи? По-перше, не всі ґатунки хліба та хлібобулочних виробів можуть піддаватися державному регулюванню. До цього списку потрапили так звані «соціально значущі сорти хліба». Цей вислів, який нещодавно з'явився в нашому лексиконі, з часом перетворився на спрощену назву «соціальний» хліб. Які ґатунки хліба належать до цієї категорії? Практично в кожному регіоні місцеві органи влади обрали індивідуальний підхід до вирішення цього питання.

 Історія України

Проте у рідконаселених регіонах, як Карпати й особливо Придніпров'я, де бракувало робочої сили й необхідно було робити поступки селянам, кріпацтва практично не знали. До того ж українське селянство не давало поневолити себе без боротьби. У 1490–1492 рр. Молдавію, Буковину й Галичину охопили селянські повстання під проводом Мухи. Хоча повстанців налічувалось близько 10 тис., їм перешкоджали класичні недоліки всіх подібних виступів: недосвідчене керівництво, слабка організованість, брак військової виучки й замкнутість на місцевих проблемах. Унаслідок цього вони швидко зазнали поразки, підтвердивши, що без допомоги досвідченого у військових і політичних справах стану селянство неспроможне побороти монополію феодалів на владу й привілеї. Включення українців у польсько-литовську Річ Посполиту уможливило для них благодатні й стимулюючі впливи Заходу, але одночасно заклало підвалини протиріч, що існуватимуть упродовж століть між українцями і поляками. Унаслідок зернового буму економіка України, як і власне польське господарство, стала вкрай незрівноваженою, однобокою, оскільки майже вся економічна діяльність зосередилася на сільському господарстві

 Шпоры по финансам

Ці бюджети виконують такі функції: формування грошових фондів, які с фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади; розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства; контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, підпорядкування місцевим органам влади. Склад місцевих бюджетів: обласний бюджет, бюджети міст обласного і районного підпорядкування; районні бюджети; районні у містах бюджети; селищні бюджети; сільські бюджети. Місцевий бюджет поділяється на поточний і бюджет розвитку. В основу побудови поточного бюджету потрібно покласти принципи: забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, міста, селища, села; стабільність надходження коштів: пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери; наукову обгрунтованість розмірів видатків; обов'язковий характер виконання поточного бюджету; Структура поточного бюджету передбачає такий поділ: Доходи: податок на доходи фізичних осіб; податок на власність; неподаткові надходження; субсидії, субвенції, дотації; плата за землю; соціальний захист та соціальне забезпечення соціально-культурна сфера; охорона здоров'я; фізична культура і спорт; житлове господарство; заходи цивільної оборони, правоохоронні органи; утримання органів влади.

 Україна у революційну добу. Рік 1918

Це й встановлення на початку року майже на всіх теренах України радянської влади, тріумф Української Соціалістичної Радянської Республіки. Це й вибухи сепаратизму, регіоналістських замірів, унаочнені в спробах утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки, запровадженні Одеського Раднаркому, організації своєрідної федерації — єдиного фронту Південно-східних радянських республік. Це й початок відтворення під керівництвом Тимчасового Робітничо-Селянського уряду Української Соціалістичної Радянської Республіки наприкінці 1918 року. Це й зародження феномена анархістської стихії, яка воліла б взагалі не знати жодної централізованої, національно-державної влади — мова, передусім, про махновщину… І всі ті різноорієнтовані, часто протилежно спрямовані тенденції й рухи тісно переплелися на одному просторі — України, не давали спокою нації, що піднісшись на могутній хвилі всебічного відродження, зазнала й перших відчутних втрат. Колесо історії, безжально переїжджаючи через живе українське тіло, почало відкраювати від нього органічні частини… Змалювати в уяві, скільки-небудь наочно відтворити відразу, в цілісності, в синтетичній оцінці тогочасну архіскладну, надсуперечливу мозаїчну картину просто неможливо. І знову найоптимальнішим підходом видається спроба хронологічного слідування за подіями у всій їх взаємозумовленості й взаємодоповнюваності, якомога щирого й об’єктивного аналізу всіх суспільних процесів

 Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів

Ці та інші питання, пов’язані з фінансовою самостійністю місцевих органів влади не є новими. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина і зумовила потребу у вивчені процесу формування і виконання місцевих бюджетів, ролі планування в процесі використання коштів на виконання програм розвитку регіону на місцевому рівні. Тому, зважаючи на складність та неоднозначність проблеми, що досліджується, існують питання, які потребують поглибленого вивчення, а саме: - складання місцевих бюджетів в сучасних умовах; - питання розмежування доходів і видатків між державним та місцевими бюджетами; - проблеми горизонтального фінансового вирівнювання. Метою роботи є вивчення механізму взаємодії місцевих бюджетів з програмими соціально-економічного розвитку функціонування і виконання місцевих бюджетів. Для досягнення цієї мети ставляться слідуючі завдання: - дослідження економічного змісту місцевих бюджетів та їх ролі у соціально-економічних процесах; - розгляд процесу складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів; - критичне вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем місцевих бюджетів; - дослідження проблем формування і використання місцевих бюджетів; - розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування місцевих бюджетів.

 Сбалансованість бюджета України

Приводом цього було також побоювання, що при набутті значної відносної самостійності місцеві органи перевищать власні доходи і це стане зайвим тягарем для надто дефіцитного бюджету держави. Частково з такими думками можна погодитись. Однак за відсутності протягом років достатніх власних місцевих доходів прийняте положення фактично обмежувало самостійність регіонів, змушуючи їх скорочувати видатки. Цю ситуацію не можна вважати за правильну. В багатьох випадках намір самостійності місцевих органів влади може залишитися лише декларативним, підкреслюючи також теоретично визнану регіональну самостійність територіального планування. В міру розвитку вітчизняної системи місцевої влади необхідно давати оцінку взаємовідносинам між органами місцевого самоврядування, регіонами та урядом. Така оцінка має стосуватися впливу зазначених взаємовідносин на можливості участі у співпраці за умов глобалізації світової економіки. У ситуації обмеженості публічних бюджетів уряд може відмовитися від деяких програм з метою збалансування бюджету держави. Постає ряд питань. Чи повинні міоцені органи влади у відповідь на такі обмеження також призупинити діяльність у цих сферах? Якщо ні, то яким способом має фінансуватися місцева сфера послуг" Чи нові обов'язки мають передаватися від уряду місцевим органам влади разом із додатковою фінансовою підтримкою у вигляді дотації або нових джерел доходів? До якого рівня уряд має втручатися у розбіжності, які виникають з неправильного закріплення компетенцій у галузі видатків і з різного податкового потенціалу? Під час пошуку відповідей на ці питання необхідно пам'ятати про певні засади, якими треба керуватися.

 Госбюджет, дефицит бюджета

Щодо проектів, доходи з яких надійдуть тільки в майбутньому, відповідним способом фінансування є боргові зобов'язання. В іншому випадку теперішні платники податків субсидують майбутніх користувачів послугами, через що зменшуються і ефективність, і справедливість, оскільки доходи мають випереджати видатки з метою збору відповідно великих фондів для початку інвестиції. Тим більше строк сплати боргу має відповідати, наскільки це можливо, строкам надходження доходів з даної інвестиції. Борг є тимчасовим і неостаточним джерелом фінансування і, нарешті, пін має бути сплачений. Цей принцип мінімізує субсидування майбутніх користувачів теперішніми платниками податків, виконуючи тим самим одночасно вимоги ефективності та справедливості. За умови, що місцеві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні гарантовані законом ресурси для виконання своїх обов'язків (такі або схожі обов'язки існують в регіонах з диференційованим рівнем економічного розвитку), треба прийняти тезу про необхідність вирівнювання фінансово- економічних можливостей регіонів країни.

 Франція

Планові контракти заключаються між державою й окремим регіоном терміном на п'ять років і спрямовані на виконання загальних пріоритетів в області економічного розвитку й облаштованості території. Кожна сторона зобов'язується забезпечити фінансування конкретних дій. Основними напрямками контрактного фінансування є: підготовка кадрів, наукові дослідження, розвиток комунікацій, (головним чином автошляхи). У залежності від ступеня економічного розвитку регіону пропорція між часткою національного і регіонального фінансування може варіюватися. У середньому вона складає 55% державного фінансування і 45% - регіонального. У середньому зобов'язання національного уряду по контрактах складають 1% річного бюджету і 7% бюджету інвестицій. На центральному рівні різними етапами децентралізованого планування займаються ГКП і Делегація по благоустрою території і регіональних заходів (DA AR). Делегація по благоустрою грає міжміністерську роль координації в регіональних питаннях. Діяльність Делегації по благоустрою територій спирається на наступні інструменти: - систему фінансового стимулювання; - сприяння різних фондів, головним з яких є Фонд впливу по благоустрою території (FІA ), керування яким здійснюється DA AR; - часткова фінансова участь (державне і регіональне); - представлення Франції в європейських фондах, основним з яких є Європейський фонд регіонального розвитку (FEDER). 2.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності У Франції існує розвинена система заохочення як національних, так і іноземних інвестицій; основна частка фінансових і податкових пільг надається урядом і місцевими органами влади.

 Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

Одним із недоліків приватизації комунальної власності є невідпрацьованість системи розмежування власності на різних рівнях самоврядування, що спричиняє до невизначенності в підпорядкованості різних видів підприємств та до зловживань процесів приватизації з боку місцевих органів влади та до протистояння між органами державної та місцевої влади. Метою мого дослідження є теоретичне і практичне опрацювання науково- методичних основ створення недержавного сектору національної економіки на матеріалах підприємств комунальної власності. Під недержавним сектором варто розуміти сукупність підприємств різних організаційно-правових форм, що створюється в результаті роздержавлення та приватизації а також в результаті створення нового капіталу. Тому термін "створення недержавного сектору" передбачає більш широкий спектр перетворень ніж приватизація та роздержавлення. Головною метою приватизації та роздержавлення підприємств комунальної власності є створення умов для ефективного розвитку регіону, сприяти розвитку споживчого ринку у відповідності з структурою потреб області та регіону, а саме головне - забезпечити максимально можливий рівень споживання населення адміністративно-територіальних одиниць.

 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Саме в балансуванні доходів і витрат регіонів виявляється державне регулювання місцевих бюджетів. Регулюючі доходи охоплюють всю сукупність грошових коштів, що передаються з державного бюджету на місця: проценти відрахувань від державних податків, дотації, субвенції, кошти, отримані з держбюджету (або вищих бюджетів) за взаєморозрахунками (рис. 2). Власні доходи місцевих бюджетів формуються за допомогою місцевих податків і зборів. Усі чинні місцеві податки і збори можна класифікувати за двома ознаками: за механізмом дії та за ознакою податкової ініціативи. За механізмом дії виділяють ті податки, які встановлюються й вилучаються лише на даній території та дублюють загальнодержавні податки, і ті, що є місцевими надбавками до загальнодержавних податків. За ознакою податкової ініціативи виокремлюють податки, запровадження яких санкціонується центральною владою чи погоджується з нею, і ті, що їх установлюють органи регіонального (місцевого) самоврядування самостійно. Чинна система державного регулювання місцевих бюджетів уможливлює забезпечення регіонів необхідними коштами для виконання ними завдань ДРЕП незалежно від продуктивності місцевих джерел доходів, створює передумови для вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів, стимулює місцеві органи влади до виконання планів мобілізації державних і місцевих податків.

 Напрями співробітництва України та Угорщини

Метою ініціативи є посилення зв'язків між місцевими та регіональними органами влади, громадськими організаціями на нових східних кордонах розширеного Європейського Союзу, розвиток співробітництва та сприяння налагодженню міжрегіонального партнерства; підтримка розвитку багатостороннього співробітництва між представниками регіональних, місцевих органів влади, громадських організацій, правоохоронних органів, між суб'єктами економічної діяльності, між представниками науки, культури й освіти країн регіону. Украй важливим питанням залишаються модернізація та ефективніше використання потенціалу інфраструктури між двома країнами: насамперед - головного залізничного вузла За-гонь-Чоп, подальшого розвитку п'ятого пан'єв-ропейського коридору. Розвиток співробітництва у сфері транспортування є інтересом багатьох країн, де проходить п'ятий транспортний коридор - як для Угорщини, так і для України, а також є важливим і необхідним із позиції з'єднання східної частини п'ятого транспортного коридору з транссибірською магістраллю.

 Концепция государственной политики

КОНЦЕПЦІЯ державної політики розвитку малого підприємництва Мале підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки є одним із дієвих важелів розв'язання таких економічних і соціальних завдань, як сприяння структурній перебудові економіки, зміцнення економічної бази регіонів, швидке насичення ринку товарами та послугами, послаблення монополізму і розвиток конкуренції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення експортних можливостей країни, забезпечення зайнятості значної частини населення. Важливе значення малого підприємництва викликає необхідність виконання комплексу взаємопов'язаних заходів щодо забезпечення сприятливих правових і організаційно-економічних умов для його становлення та ефективного розвитку в Україні. Це можливо у разі реалізації Концепції, метою якої є спрямування дій центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади на створення режиму найбільшого сприяння розвиткові малого підприємництва. I. Цілі та принципи державної політики розвитку малого підприємництва Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом у сфері малого підприємництва з урахуванням державних інтересів та пріоритетів.

 Концепція регіональної політики

Реферат на тему: Концепція регіональної політики Територіальні інтереси є життєво важливими для кожного народу і кожної країни сучасного світу. Розбудовуючи власну державність, Україна повинна, поряд із здійсненням політики виходу з гострої економічної кризи і подоланням руйнівної гіперінфляції, визначити нову, науково обгрунтовану регіональну і структурну політику. Йдеться про активізацію державного сприяння, перш за все. демократичному самоврядуванню і управлінню кожним конкретним регіоном в його органічних інтеграційних зв'язках з іншими регіонами по горизонталі та з державою в цілому по вертикалі. При цьому правові та економічні відносини і регулятори між державою і регіональною владою будуються на конституційних засадах за принципом верховенства загальнодержавного права і законів. Другим важливим напрямом є поглиблення територіального поділу праці та спеціалізації, а також створення структур, що відповідали б природним умовам регіону і критеріям оцінки сучасного комплексного розвитку, дешевизни і якості виробництва, інфраструктури і регіонального ринку.

 Міський бюджет: пріоритети та механізми

Однак така небезпека не означає зв'язку між збалансованим бюджетом та недостатньою самостійністю. Збалансована система доходів і видатків має забезпечувати відповідний рівень самостійності місцевих органів влади як у видатковій, так і в доходній частині. При цьому передбачається, що для фінансування принципів загально районного або загально обласного масштабу частина грошей місцевих органів влади за спільною згодою може передаватися до районних або обласних бюджетів. У той же час до місцевих бюджетів з бюджетів більш високих рівнів можуть передаватися кошти у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій. Можливість маневрувати коштами дає можливість місцевим органам влади концентрувати їх на розв'язанні важливих господарських регіональних і соціальних проблем. Крім того, самостійно призначати норми і об'єми витрат на зміст житлово- комунального господарства, установ охорони здоров'я, народного утворення, соціального забезпечення, культури і спорту, органів охорони навколишнього середовища, надавати додаткові пільги і допомогу окремим верствам населення.

 Повноваження місцевих органів самоврядування

Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів місцевих бюджетів. Це позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст, селищ і сіл. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

 Розвиток та розміщення залізничного транспорту України

Підлягають закриттю або об'єднанню з іншими 25 локомотивних і вагонних депо, значна кількість підприємств та структурних підрозділів господарств колії, зв'язку, енергетики, матеріально-технічного забезпечення і т. ін. Ця робота буде проводитись за погодженням з місцевими органами влади в строки, узгоджені з формуванням місцевих бюджетів та з урахуванням ситуації в регіонах щодо зайнятості населення. Передбачається значний обсяг робіт по удосконаленню виробничої структури залізничного транспорту. Особлива увага приділяється питанням створення оптимальної структури рухомого складу залізниць та інформаційно-технологічному реформуванню галузі. Аналіз показує, що за останні шість років значно прискорився процес технічного та морального старіння вагонного і локомотивного парків. Найгірше становище склалося з парком пасажирського рухомого складу, особливо для приміського сполучення, який не тільки має 80% зношення, але й за своєю кількістю спроможний забезпечити попит на ці перевезення лише на 75%. Відпрацювали нормативний строк служби і підлягають списанню 60% інвентарного парку пасажирських електровозів і 79% вантажних електровозів постійного струму.

 Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин

А існуючий варіант мав вигляд секцій при міськвиконкомах. Отже, через відсутність самостійності, перш за все матеріально-фінансової бази, Ради та їх виконкоми залишалися ланками централізованого апарату управління і не могли виконувати функції місцевого самоврядування. Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні, у широкому розумінні цього слова, почалося після обрання депутатів Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад народних депутатів у березні 1990 р. Звичайно, після цих виборів місцеві ради по всій Україні залишилися за своїм складом комуністичними (більшість депутатського корпусу були членами КПУ), проте в багатьох містах та у деяких регіонах місцеві ради або вже не були комуністичними, або мали у своєму складі чисельні демократичні депутатські групи. Новообрані місцеві ради хотіли позбутись, як партійного, так і державного патронажу над своєю діяльністю у сфері забезпечення потреб місцевого населення. До 1990 року головну роль в організації та діяльності органів влади в Україні відігравала Комуністична партія. На кожному рівні адміністративно-територіального устрою існувала відповідна партійна структура: обком, райком, міськком, а всі керівники рад чи виконкомів обов'язково належали до правлячої партії. Від грудня 1990 р. до 1992 р. в Україні діяла перша редакція Закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».