![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Законодательство и право | подраздел: | История государства и права зарубежных стран |
Господарство України періоду утвердження капіталізму | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл... У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганівувалася і пройшла першу бойову школу. Та з розвалом Німеччини вернувся і розгосподарився на Україні ще гірший окупант - Росія. Від віків поневолюючи Україну, вона не зрезигнує з неї ніколи, незалежно, чи в неї царський режим, чи "найдемократичніша в світі республіка". І саме оця "соціялістична республіка" вирішила остаточно покласти край українським самостійницьким змаганням. Скувавши весь народ у нову соціяльну систему державного капіталізму, пануюча кліка створила жахливі економічні умовини, щоб перемінити свободолюбну людину в вічно голодну тварину, що ні про що інше не вміє думати, як про їжу. Ввівши культуру "по формі національну, а по змісту соціялістичну" сов-влада руками українських заляканих рабів тичин, бажанів, вишень, возняків насильно прищіплює Україні російську культуру
Мова йде про відродження політики протекціонізму, що була властива мануфактурному періоду розвитку капіталізму і ранньої стадії машинного періоду. Тепер у зв'язку з ростом незбалансованості платіжних балансів багато країн знову обертаються до політики протекціонізму. Значні зміни, що пройшли в рамках світового капіталістичного ринку пов'язані не стільки з безпосередніми результатами другої світової війни, скільки з наступними особливостями розвитку міжнародних економічних відношень. В другій половині XX в. виникають регіональні економічні блоки промислово розвинутих країн, що вступили на шлях створення інтеграційних угрупувань - ЄС, ЕАСТ, останнім часом Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА). Держави, що розвиваються, створюють свої економічні об'єднання. Наприклад, у 1975 р. створена ЛАЄС - Латиноамериканська економічна система, регіональна економічна організація країн Латинської Америки і басейну Карибського моря, членами якої є 26 держав регіону. У 1967 р. із метою розвитку взаємних економічних і соціальних зв'язків утворена АСЕАН - асоціація держав Південно-Східної Азії. Її членами є Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппін. Інтеграційні об'єднання виникають і в інших регіонах світу.
Отже, перспективи роль одного з фельдмаршалв у майбутнх барикадних боях. Але тут же ми попереджамо: коли ми надамо свому мистецтву бойового значення, то це зовсм не значить, що ми розуммо пд ним той потк вршово «бойово» графоман, який пробг нещодавно по нашй територ. Щоб творити справжн бойове мистецтво, треба вдчувати свою епоху, треба знати на що вона хвор. Ми, наприклад, одну Тичинвську «Бурю» або одну Йогансенову «Комуну» не промнямо на вс вози вршв, що риплять до города по великому тракту. Ми, наприклад, одну щиру новелу не промнямо на вс просвтянськ лантухи оповдань. Ми, «олмпйц», не тльки вдчувамо запах наших днв, але й аналзумо всю складнсть переходового пероду. Наше гасло бий себе й нших «свинею». Будируй суспльство, не давай йому заснути. Наше гасло вияви подвйнсть людини нашого часу, покажи сво справжн «я». Це тоб дасть можливсть ти дал, бо коли ти не просвтянин, ти пдеш у протест проти того ладу, який виховував тебе, а саме проти капталзму
При цьому може бути вказана кандидатура керівника і відповідні дані про нього (вік, стаж, стаж роботи у подібній галузі). І, накінець, у цьому розділі варто вказати - чи зможе бути реалізованим інвестиційний проект самостійно (при відповідній організаційній та фінансовій підтримці інвестора) чи потребує залучення підрядників та субпідрядників. У останньому випадку у бізнес-плані освітлюються також характеристики підрядчиків та субпідрядчиків (час роботи з аналогічними інвестиційними проектами; досвід роботи з аналогічними інвестиційними обсягами; рівень прогресивності технологій, що приміняються; рівень кваліфікації кадрів; форми зв’язку з постачальниками матеріалів, необхідних для реалізації проекту; ділова та фінансова репутація. 10. Оцінка ризиків та форми їх страхування. Оцінка ризиків та форми їх страхування повинні розглядатися у розрізі окремих видів цих ризиків. До таких ризиків можуть бути віднесені: а) ризик істотної затримки початку реалізації проекту (затримки в отриманні ліцензії, несвоєчасного відведення ділянки і т.д.); б) ризик несвоечасного завершення будівничо-монтажних робіт по проекту; в) ризик перевищення фондів виділених на будівельно-монтажні роботи; г) ризик невиходу на заплановані обсяги випуску продукта, послуг у зв’язку із неякісністю технології, використанням застарілого обладнання, падінням попиту, зростанням конкуренції і т.д.; д) ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності в зв’язку із погіршанням для роботи експортної політики держави; е) ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу в зв’язку з державним реєструванням цін, і т.д. По основних видах ризиків повинен бути зазначений їх рівень.
Й одна з причин такого становища випливає зі спроби реалізувати марксистські принципи на практиці. Маркс був переконаний: у сільському господарстві, як і в промисловості, відбуватиметься дедалі більша концентрація власності. Однак це не відповідало дійсності. Так, у Німеччині, яку Маркс знав найкраще, у період між 1882 і 1895 роками загальна площа малих (2—20 га) господарств збільшилася, а перепис 1907 p. показав: великі маєтки та ферми й далі втрачали свої позиції. Свою ранню працю «Розвиток капіталізму в Росії» Ленін добре простудіював і документально обгрунтував. Однак у розвідках із селянського питання він, як і Маркс, не виявляє такої дослідницької ретельності і зводить усе до «класового аналізу». Деякою мірою це можна пояснити тим, що економісти кінця XIX ст., на праці яких спиралися російські марксисти, не здійснювали оригінальних досліджень: вони просто твердили, що громада розкладається через конфлікт між сільськими пролетарями та заможними селянами, але не наводили при цьому ніяких вагомих доказів (бо таких просто не існувало)
Характерною рисою демократії є її еволюція. Так кожному історичному типові держави, кожній суспільно-економічній формації відповідала своя форма демократії. Так, в рабовласницькій демократії (Афіни, Республіка Рим) раби автоматично виключалися з усієї системи громадських відносин. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати державних чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном і т.д. За феодалізму( елементи демократії почали зароджуватися у формі представницьких установ, що обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії, Державна Дума в Росії, Військова рада в Запорізькій Січі). Величезний прогрес у розвитку демократії започаткували( утвердження капіталізму й перемога буржуазних революцій в Англії, Франції, інших країнах. Завдяки ліквідації кріпацтва і скасуванню феодальних привілеїв сформувався цілий комплекс демократичних інститутів і процедур, більшість з яких використовується і нині. Життя розвінчало міф про “соціалістичну демократію”, яка нібито була вищим типом демократичного устрою суспільства. За часів “тоталітарного соціалізму” сталося не розширення і збагачення змісту демократії, а навпаки – різке його збіднення, звуження і згортання (репресії, обмеження прав і свободи та інше).
Ці процеси ще більше погіршують положення трудового народу. В зв'язку з цим поширюється антикріпосницький рух. Перша половина XIX ст. в історії України була періодом розладу і кризи феодально-кріпосницької системи та розвитку нових капіталістичних відносин. У першій половині XIX ст. в суспільно-політичному житті продовжували панувати кріпосницькі відносини. ЇЇ основними рисами були: а) колонізація натурального господарства; б) наділення виробника засобами виробництва, землею ; в) особиста залежність селянина від поміщика. Переважну більшість земель утримувало в руках дворянство, а селянство перебувало у феодальній залежності від поміщиків і держави. Так, на передодні реформи 1861 р. у поміщиків було понад 70% всієї землі та близько 60% загальної чисельності селян. Капіталізму, як формації, передували гостра боротьба між старими, кріпосницькими і новими, капіталістичними формами господарського питання. Ця боротьба проявлялась у повільному, але неухильному розвитку капіталістичного виробництва, в зростанні товарно-грошових відносин, котрі проникали у селянське господарство, в розшаруванні селянства і формуванні нових двох класів - наймитів і промислової буржуазії, в поширенні ринку та збільшення вивозу за кордон, в укріпленні економічних зв'язків як між українськими, так і між великоруськими губерніями.
План Вступ. І Інфляція, її види та суть.ІІ Причини виникнення інфляційних процесів, та її наслідки.ІІІ Проблеми (оздоровлення), подолання інфляційних процесів в Україні, в період формування ринкових відносин. Висновки. Вступ Інфляція як економічне явище харакиеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін “інфляція” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох — докапфіталістичної і домонополістичного капіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періода французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII — початку ХІХ ст. та ін.) Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм.
Міністерство освіти та науки України Волинський національний університет імені Лесі Українки Інститут соціальних наук Курсова робота на тему: «Спільне й відмінне в консервативних , ліберальних і соціалістичних моделях суспільного устрою.» Луцьк-2010 рік. Зміст Вступ Розділ 1. Консервативна критика буржуазного суспільства Розділ 2. Ліберальна апологія Розділ 3. Порівняльний аналіз в консервативних ліберальних і соціалістичних моделях суспільного устрою Розділ 4. Спільне й відмінне в консервативних , ліберальних і соціалістичних моделях суспільного устрою Висновок Список використаних джерел Вступ Актуальність: Дуже важливим у суспільно-політичній думці займає соціологічні ідеї консерватизму, лібералізму а також утопічного соціалізму. Соціальні мислителі першої половини XIX ст. прагнули у тій чи іншій формі осмислити результати революційної ломки старого суспільного ладу й оцінити той суспільний лад який прийшов на зміну феодальному. Проблеми « революційної демократії», « індустріалізму», і «капіталізму» виступають ключовими для всіх без винятку визначних мислителів даного періоду.
Останнім осередком опору стала територія междуречья Дністра і Юж. Бугу, де знаходилися залишки білогвардійських і петлюрівських військ. Через нечисленність, відсутності широкої підтримки в населення вони були розгромлені Червоною Армією. Відрізнилися при цьому корпус Червоного козацтва В. Примакова і кавалерійська бригада Г. Котовского. 47. Відбудова народного господарства У. на засадах непу. НЕП - форма, перехідного періоду від капіталізму до соціалізму базирующаяся на "ринковій економіці. Була прийнята на Х з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.) і проводилася в країні до зими 1927-1928 р. Сутність НЭПа - встановлення економічної основи політичної спілки робітничого класу і селянства. Причини, прийняття НЗПа - криза Радянської влади (кінець 19 - початок 1921 р.), що показав на практику неможливість просування політики «військового комунізму» після закінчення цивільної війни. 1) Криза економічний: а) майже повна розруха і параліч економіки; б) із/х - У. заготовила 40% від потреб продовольства; голод у значних містах, у Поволжя, Сибір, Уралі; У. під натискуванням Москви відправила 40 ешелонів продовольства в РСФСР; в) в області фінансів - повна інфляція грошей. 2) Криза внутрішньополітичний: а) порушена спілка робітничого класу і селянства (возмущенно продовженням пророзкладки), через що селяни зі зброєю в руках повстали проти Радянської влади; б) у 10 разів скоротився і до того вузький прошарок пролетаріату - соціальної бази й опори Сов. влади: найбільше віддана його частина полягла на фронтах цивільної війни, частина декласувалася, не выдержав голоду (пішла в село). 3) Криза внутріпартійний: а) у РКП(б) не було єдиної думки про шляхи виходу з кризи: одні виступали за посилення адміністративних, репресивних мір (Троцкий, Сокольников), інші - за повернення до демократичних порядків (Медведєв, Коллонтай); б) у партії виникнуло 10 платформ, що по-різному пропонували шляху виходу з кризи.
Створення соціального порядку фірми, коли робітник цінується як людина і співробітник. 2. Реалізація порядку конкуренції як задача права і діяльності уряду 3. Антимонопольна політика з метою боротьби зі зловживанням економічною владою. 4. Політика стабілізації, спрямована на забезпечення безпеки робітника, у період економічних спадів. 5. Вирівнювання різниці в прибутках відповідно до ринкового порядку (прогресивний прибутковий податок, субсидії на дітей і субсидії на житло, безкоштовне утворення). 6. Політика розвитку міст і субсидій держави на не дороге житло. 7. Передача капіталу малим і середнім фірмам, щоб дати можливість конкурувати зі значними фірмами, що володіють великим капіталом. 8. Подальший розвиток соціальної безпеки. 9. Міське планування. 10. Введення урядом кооперативних елементів ринкового господарства. 11. Мінімальні зарплати, тобто соціальне ринкове господарство повинно визначити мінімальну зарплату в результаті процесу вільного торгу. Цей досить великий перелік державних мір, на мій погляд, обов'язково варто врахувати українській економіці. Дуже багато держав, як і Україна має досвід переходу від планового господарства до ринкового, але при цьому на відміну від України, де, на жаль, не відбулося після переходу до капіталістичного ринку економічного росту і зараз більш правильно говорити про "візантійський форміі капіталізму", але ми повинні усе зробити для економічного росту або загубимо свою країну.
Дістали права громадянства терміни «номенклатурна приватизація», «номенклатурний капітал (капіталізм)», «номенклатурна демократія». У 1990-1991 роках у нас, безумовно, відбулася світова геополітична катастрофа. Вона була несподіваною для більшості радянських людей. Так, у середині 80-х років відомі історики А. Некрич і М. Геллер писали: «Наближаючи до свого 70-річчя, держава, породжена в жовтні 1917 року, завершує восьме десятиліття XX століття як остання світова імперія. Над радянською зоною - від Куби до В'єтнаму, від Чехословаччини до Анголи - ніколи не заходить сонце. Успіхи системи очевидні». Саме таким було світовідчування Заходу, який панічно боявся радянської агресії. Незважаючи на такі світовідчування, крах комуністичної системи усе-таки відбувся. 1985-1991 роки - кінець комунізму. Починається відкрита номенклатурна приватизація, приватна власність узаконюється, про реально- державну (тоталітарну власність) вже і мови немає. Номенклатура відкрито перетворюється в капіталістичну. До кінця цього періоду лад схожий уже не на «імперіалізм» у класично - ленінському описі, а на щось перехідне до «західної» моделі, до ринкової економіки, до відкритого суспільства і вільного капіталізму.
Це дає змогу вважати теорію А.Сміта прогресивною, для суспільства, сучасником якої він був. Висновок. В XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наука про багатство, тому виглядає цілком природньо, що в якості початкового пункту своєї доктрини А.Сміт вибрав розподіл праці. Разом з тим, він не розрізняв товарну і натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природню схильнісь до обміну і т.і. Не дивлячись на ці недоліки, А.Сміт досяг у своєму аналізі закономірностей капіталізму вельми значних результатів: йому вдалося виявити загальний принцип економічної системи капіталізму- вартість і дати їй своє знамените визначення, як дійсного мірила мінової вартості всіх товарів. Він вніс свій вклад і в розвиток методології: поряд із аналізом і індукцією, широко використовував синтез і дедукцію, тобто йшов на основі раніше сформульованих положень, від простого до складного, і далі к цілому. Головною заслугою А.Сміта, економіста мануфактурного періоду, стало створення цілісної економічної системи на основі знань, які були одержані на той час суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А.Сміта з висоти сучасності, ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, яку він зробив, і плодами, якої ми користуємося до цьго часу. Але А.Сміт не завершує розвинення класичної школи.
Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістична монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871—1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших країнах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії. В історії держав світу виникали різні види республік: антична; середньовічна (феодальна); буржуазна; соціалістична. Розглянемо сучасні види республік. Республіка парламентська президентська змішана (напівпрезидентська) Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина) Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам.
Важливою рисою селянського землеволодіння тут була майже повна відсутність общини та перевага подвірно-спадкової його форми, коли земля перебувала у володінні всього двору. Забезпеченість землею селян на Правобережжі була перед реформою такою: до 5 дес. на Волині мали 27,2% селян, на Поділлі — 78,6%, Київщині - 55,5%; від 5 до 10 дес. - відповідно 50,6%; 19,8%; 35,4%; понад 10 дес. - 22,2%; 1,6%; 9,1%.3 З наведених даних видно, що менш забезпеченими землею були селяни Подільської губернії. Селянське господарство Правобережної України у кінці XIX -- на початку XX ст. поступово втягувалось у виробництво продукції на ринок. Набула пош;ирення оренда надільних та поміщицьких земель селянами, що дозволяло декому зосереджувати значні земельні площі. Земля дворян поступово перетворювалась в умовах розвитку капіталізму на товар, стаючи об'єктом купівлі-продажу. Цьому сприяло створення у 1883 р. Селянського Поземельного банку, який прискорював процеси переходу землі в руки заможних селян. За час з 1862 до 1902 р. приватне землеволодіння селян України зросло на 4603 тис. дес; на Правобережжі селяни з 1877 до 1905 р. купили 773 тис. дес.' характеризуючи розвиток поміщицьких господарств, слід підкреслити, що переважаючою тут перед столипінською реформою була капіталістична система ведення господарств.
Отже, головний внесок Маркса в соціологічну думку - аналіз соціальної структури суспільства, безпосередньо заснованої на переконанні, що суть історичного процесу - боротьба за контроль над власністю й багатством. Ця боротьба обумовлена поділом праці, у результаті якого утворюються класи, що мають протилежні інтереси. Сутнісна природа класів змінюється в різні періоди історії залежно від пануючого способу економічного виробництва. Таким чином, в умовах капіталізму існує конфлікт між тими, чия праця використовується для створення багатства, і власниками засобів виробництва. За Марксом, у будь-який історичний період напруженість між антогоністичними групами - джерело соціальних змін. Цим пояснюється, чому капіталізм сформувався в надрах феодалізму. За Марксом, в підсумку соціалізм здобуде перемогу над капіталізмом. Боротьба як причина соціальних змін – у цьому сутність конфліктологічної теорії Маркса. Внесок Маркса в розвиток соціологічної думки, особливо в області аналізу соціальних класів і соціальних змін, зберігає своє значення й дотепер .
До середини XIX століття в умовах швидкого розвитку буржуазних. відносин, промислової революції і капіталізму ампір, що став! офіційним стилем, поступився місцем еклектиці. Франція Класицизм зародився у Франції в XVII столітті. Його становлення відбувалося під сильним впливом місцевих і середньовічних традицій містобудування і попереднього бароко. Класицизм, що царював у плин століття, виник і оформився як цілком самостійний, а не нашаровується на попередні стиль. Вершиною французької архітектури розглянутого періоду сталі світські спорудження: чудові палаци, грандіозні регулярні палацово-паркові і міські ансамблі. Саме французькі зодчі першими почали спробу створити універсальну структуру «палац-парк-місто», зробивши згодом парк невід'ємною частиною міського ансамблю. Основу планування міста як і раніше складала виникла ще в античності трипроменева система вулиць, що виходять з однієї крапки. У Парижеві такою крапкою став парк Тюілри, а центральний промінь збігся з Єлисейськими полями. Подальша забудова новими будинками відбувалася з урахуванням цього планування. У результаті вікового грандіозного містобудування виник зовсім новий Париж. Становлення класицизму у Франції відбувалося в три етапи.
Англійські соціологи вважають, що в японських менеджерів та підприємців яскраво проявляються гнучкість, спритність, нерішучість, відлюдкуватість. На думку американських дослідників, їм притаманний передусім потяг до авторитарності. Ця риса, як вважають вчені, зумовлена такими факторами, як ієрархічність структури японського суспільства, групова орієнтація, шанування старших тощо. Східна Азія (перш за все маються на увазі Японія та «чотири маленьких дракони» – Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сінгапур) викликала до життя новий тип, нову модель індустріального капіталізму. Зокрема, для всіх згаданих країн характерним є активне державне втручання в економічне життя: всі вони вищою мірою є «керованими» і були такими з самого початку відповідних процесів модернізації. Звернемося до Японії як прикладу моделі розвитку в Східній Азії. На початку перетворень економічні процеси суворо контролювались і багато в чому планувались олігархами, що становили політичну еліту. Уряд досить швидко відійшов від безпосереднього управління підприємствами, але адміністрація не залишилася па позиціях невтручання. Протягом усього періоду Мейдзі існувало тісне співробітництво між урядовими чиновниками і представниками нового класу підприємців.
![]() | 978 63 62 |