Дії національно-визвольної війни та теріторії Дніпропетровського краю

 Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.)

Цлком признаючи простодушнсть кам'янецько влади, все ж таки трудно припустити, щоб  навнсть доходила до тако мри, щоб ц люди, дйсно, сподвались, що Денкн вддасть м, свом найбльшим нацонально-державним ворогам, ту терторю, яку вн з такими для себе жертвами одбив, яку вважав територю "дной-ндлмой". Навть хуторянка, та навть отаманщина, не могли цього сподватися. В дйсности (як неофцально оповдають кам'янецьк дяч) був намр порозумтися з Денкним так, щоб установити демаркацйну лню мж терторями, занятими Денкним  кам'янецьким Правительством, се-б-то Денкну вддавалось майже всю Украну, а соб випрохувалося те, що було занято отаманщиною. Для цього ж так  спшилося взяти Кив, щоб демаркацйна лня пройшла поза Кивом. Кам'янецько-"демократична" влада готова була ради врятування свого стнування вддати три-чверт Украни найлютшому нацональному й соцально-полтичному ворогов укранського народу й не хотла навть спробувати порозумтися з комунстами, щоб уся Украна лишилась у руках укрансько соцалстично радянсько влади

 Українські землі у другій половині ХVІІІ ст.

У 70-х роках XVIIІ ст. відбулися істотні зміни в політичному становищі західноукраїнських земель. Національно-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту, до краю загострювали внутрішньополітичну ситуацію, створюючи сприятливі умови для втручання сусідніх держав. Ослабленням Польщі скористалися Росія, Прусія та Австрія, кожна з яких хотіла захопити частину польських територій. Вони прагнули поділити Польщу, збільшивши свої володіння за рахунок її території. Поділи Польщі не оминули українських земель – тих, що були у складі Речі Посполитої. В результаті першого поділу Польщі (1722 р) землі Галичини відійшли до Австрії. Невдовзі до неї приєднали також землі Північної Буковини. На зміну польським феодалам прийшли австрійські, німецькі, угорські поміщики які продовжили гноблення народних мас, насаджували свою віру, мову, звичаї. Незважаючи на спроби окремих реформ австрійського уряду, становище західноукраїнських земель залишалося надзвичайно скрутним. У травні 1792 р. російські війська почали наступ на Правобережну Україну.

 Одиссея Василия Кука

Украна в умовах системно кризи (1946 1980-т рр.). К.: Видавничий Дм Альтернативи, 1999. Бедрй А. ОУН  УПА. Н.-Й; Лондон; Мюнхен; Торонто: Укранська центральна нформацйна служба, 1983. Беляев В., Рудницъкий М. Пд чужими прапорами. К.: Радянський письменник, 1956. Блас ¶. Репресивно-каральна система в Укран. 1917 1953. Суспльно-полтичний та сторико-правовий аналз. К.: «Либдь»; «Вйсько Украни», 1994. - Кн. 1-2. Борець Ю. У вир боротьби. К.: Наукова думка, 1993. Боротьба  дяльнсть ОУН пд час вйни. Пропагандивн вказвки. Б.м, Б.р. Бурдин Л.С., Хамазюк И.В. Подрывная деятельность украинских буржуазных националистов против СССР и борьба с нею органов государственной безопасности. М., 1955. Василь Кук «Лемш». Колгоспне рабство. Львв: Центр дослджень визвольного руху, 2005. Васюта ¶.К. Нацонально-визвольний рух у Захднй Укран (1918-1939 рр.) // Укранський сторичний журнал. 2001. 6. Верига В. Втрати ОУН в час Друго Свтово вйни. Торонто: «Новий шлях», 1991. Виноградський В.М., Якименко ¶.Л

 Історія України

План:1. Політична роздрібненість Київської Русі кін. XI-сер.XII ст. 1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. 2. Зростання великого феодального землеволодіння. 3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. 4. Зміна торговельної кон`юнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії у зовнішній торгівлі. 5. Посилиння експансії степових кочівників (печенігів, половців та ін.). 2. Причини, характер, періодизація та розгортання національно- визвольної війни (лютий 1648-серпень 1657рр.). 2.1. Українська національна революція. 2.2.Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648- серпень 1657 рр.). 2.3. Утворення Української гетьманської держави. 3. Реалізація нового соціально-економічного реформаційного курсу та його наслідки (друга половина 1994-1998 рр.). 3.1. Позитивні тенденції та процеси. Висновки Список літератури Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.) . У 1054 р. на 76-му році життя помер Ярослав Мудрий.

 Перспективи Української Революції

Пд примусом ззовн чи з середини большевицький режим може йти тльки на тактичн маневри, тимчасов поступки, граючи на зволкання. Всяк поступки  тактичн вдступи режиму використовумо для посилення революцйно д. Але визволення здобудемо лише революцю, через тотальне знищення большевизму, власними силами поневолених ним народв. Осередньою силою у визвольнй революц народв  Украна. ПЛЯНОВ¶СТЬ РЕВОЛЮЦ¶ЙНО· БОРОТЬБИ В КРАЮ Посилення революцйно-визвольних дй збройного пдплля в Укран ОУН-УПА в зв'язку з сильншим натиском ворога, головно на захднх окранах укранських земель, на т. зв. Закерзонн, вимагало вд укранцв на емAрац теж бльше прац й зусиль в користь визвольно боротьби. В цьому плян стаття С. А. Срого «Пляновсть революцйно боротьби в краю» («Визвольна Полтика», Мюнхен, рк вид. III, ч. 1 (18), 1948 р.) розглядають революцйну стратегю  тактику укранських борцв в пдплл та широко з'ясовують так моменти: стан укранського народу на пдсовтських теренах  на Закерзонн, завдання укрансько нацонально-визвольно революц, протизаходи ворога в боротьб проти ОУН-УПА, рейди вддлв УПА й неуспх договору мж СССР, Польщею й Чехо-Словаччиною, складеного для знищення Укрансько Повстансько Арм. * * * Псля закнчення друго свтово вйни визвольно-революцйна боротьба в Укран увйшла в нову фазу

 История Украины

Ще однією невдоволеною соціальною верствою було реєстрове козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити податки, відпрацьовувати повинності та фактично було позбавлене місцевого самоврядування. Що ж стосується української православної шляхти, то вона користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська. Таким чином, майбутня національно- визвольна війна мала досить широку соціальну базу. Національно-політичні причини. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси — все це підводило до того, що як самостійний суб'єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися. Релігійні причини. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі.

 Підсумки визвольної війни середини ХVII ст., її значення

Незалежно від тонкощів наукових оцінок український народ завжди проявляв любов до “ батька Богдана “. у свідомості величезної більшості українців, починаючи з тих часів аж дотепер, Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності й розуму підняла їх з багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення. Визвольна війна, що спалахнула в середині ХVII ст. в український землях, мала на меті визволення України з-під панування шляхетської Речі Посполитої, створення власної незалежної держави, формування у ній нового соціально-економічного ладу з дрібною (фермерського типу) козацькою власністю на землю. Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм – православ’я), оскільки вимоги та цілі окремих суспільних сил приховувались під релігійною оболонкою. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалось селянство, міщанство та духовенство. Війна почалася в лютому 1648 р. із захоплення повстанцями Запорозької Січі та обрання гетьманом Війська Запорізького Б.Хмельницького. Список літератури. 1. Грабовецький В. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648 - 1654 р. р. - К. 1972 р. 2. Крип`якевич І. Історія України . - Львів. 1991 р. 3. Крип`якевич І. Богдан Хмельницький . - Львів. 1990 р. 4. Субтельний О. Історія України . - Київ. 1991 р. 5. Меріме П. Українські козаки та їхні гетьмани. Богдан Хмельницький. - Львів, - 1990.

 Вопросы на экзамен по международным отношениям и внешней политике

Згідно зі статтею 9, передбачалася відмова Японії від війни як суверенного права нації й від використання збройної сили як засобу розв'язання міжнародних конфліктів та взагалі від власних збройних сил. У підготовці мирного договору у Раді союзних держав з питань Японії зростала напруженість між СРСР та США, тому усі спроби скликати конференцію з приводу укладення договору були невдалими: СРСР вважав, що мирний договір повинна підготувати Рада міністрів закордонних справ, а США наполягали на тому, щоб покласти це на Комісію у справах Далекого Сходу. Третій етап - з 1949 по 1951 pp. - так званий «зворотний курс». Початок його був пов'язаний з піднесенням національно-визвольного руху, проголошенням КНР у жовтні 1949 p., після тривалої громадянської війни в Китаї, активізацією радянської політики в Азії. США більше не підтримували Китай, а зосередили свою увагу на Японії. Генерал Макартур, покладаючись на праві партії, розпочав боротьбу проти лівих сил, зокрема розпустив профспілки, які вдавалися до політичної діяльності, заборонив державним службовцям членство у політичних партіях. 12 липня 1951 p. було опубліковано спільний англо-американський проект мирного договору.

 "Історія Русів” – виразник політичних поглядів автономістів

Здійснити цю місію доля обрала Б. Хмельницького. І автор "Історії Русів" показує, що гетьман зумів відновити історичну справедливість вже на першому етапі національно-визвольної революції. Для підтвердження цієї тези він приводить кілька пунктів Зборівського договору, два з яких є найважливішими для вияснення розуміння ним суті політичного статусу козацької держави: "1. Народ Руський з усіма його областями, містами, селами і всякою до них народною і національною приналежністю увільняється, визволяється і вилучається з усіх домагань та долеглостей Польських і Литовських на віки вічні, яко з віків вільний, самостійний і незвойований, а лише за самими добровільними угодами і пактами до єдності Польської і литовської приналежний. 3. Народ руський од цього часу є і має бути ні від кого крім себе самого і уряду свого, незалежним; а уряд той вибирається і встановлюється загальною радою, добровільно від усіх станів, і присудом старшини і товариства, за стародавніми правами і звичаями Руськими, і ніхто їм в тому нехай не заважає, не втручається ніяким колвек способом, ні тайним, ні явним, а найбарзій насильством" .

 Малый географический атлас укр

Залізниці (96 км) обслуговують переважно цукрові плантації. Дев'ять морських поргів, два міжнародних аеропорти (Сан-Хуан і Агуаділья). Експор г: вироби нафтохімічної, електронної, електротехнічної, фар-мацев пічної промисловості. Імпор і: промислова сировина і напівфабрикати, продовольс гво, машини. Осн. торгові партери — США, Японія, Венесуела, Домініканська республіка. Сальвадор (Республіка Ель-Сальвадор). Держава в Центр. Америці. Тери горія — 21,4 тис. км2. Населення — понад 5 мли. чол. (1992 р.), більшість населення — метиси, б % — індіанці. Столиця — Сан-Сальвадор (близько Імлн.жит.). Державна мова—іспанська. Релігія—католицизм. Грошова одиниця —колон. В 1841 р. оголошена незалежною. Основні партії: Кому­ністична партія Сальвадору, Національний революційний рух. Фронт національного визволення ім, Фарабундо Марті. Сальвадор — аграрна країна. Основа її економіки — вироби, і переробка с. г. продукції. Вирощують каву. бавовник, цукрову 7 рос гину, кукурудзу, рис. Розвивається рибальство. Промисловість представлена в основному підприємствами з пере­робки с. і. сировини (текстильна, харчова). Є невеликі нафтоперегонні. меі алургійні. целюлозні, цементні підприємства, декілька гідроелектро­станцій.

 Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок

ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. ПОСТАТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У КОНТЕКСТІ ЕПОХИ 1.1 Політичне і соціально-економічне становище в Україні напередодні національно-визвольної війни 1.2 Політичний портрет Богдана Хмельницького Розділ 2. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДУ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ 2.1. Кримська політика Б. Хмельницького 2.2. Відносини України з Османською Портою 2.3. Зовнішня політика Б. Хмельницького в Придунайському регіоні ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Актуальність. У багатовіковому розвитку українського народу ХVII століття займає особливе місце. Невибагливий і повільний плин суспільного життя, характерний для середньовіччя, змінився різким прискоренням, що ознаменувався у політичній сфері створення етнічної держави українців, в економічній – поступовий перехід до більш високого рівня суспільного виробництва. Перехідні періоди від одного цивілізаційного етапу розвитку людства до іншого завжди виштовхували на політичну арену певні сили, або окремих осіб, які їх уособлювали. У сфері соціальних відносин такою новою силою стало козацтво, яке на рубежі XVI –XVII ст. перетворилося з явища побутового у суспільний стан, через призму якого переломлювалися основні тенденції розвитку України.

 Історія України

ЗмістНайдавніші хлібороби та скотарі на землях сучасної України Східні слов'яни — предки українців напередодні утворення держави Впровадження християнства як державної релігії. Місце Володимира Великого в історії України Культурно–освітня та зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого Піднесення Галицько–Волинської держави. Князь Данило Галицький Історичне значення Київської Русі та Галицько–Волинського князівства Політичне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського Утворення козацької республіки — Запорозької Січі Люблінська унія, її наслідки для українських земель Причини та початок Національно–визвольної війни українського народу середини XVII ст. Українсько–московський договір 1654 р. та його наслідки для України Адміністративно–політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Значення Запорозької Січі в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки в останній чверті XVIII ст. Остаточна ліквідація гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини у другій половині XVIII ст.

 Національно визвольний рух в Індії

Виконав: Шарма Адітье 10 – Б клас Індія в період першого революційного натиску и утворення масових політичних організацій (1918 – 1927рр.) Посилене пограбування Індії Англією під час першої світової війни тяжко відобразилося на становищі робітників міста і села. Єкономічне становище ще більш ускладнилося після двох не врожайних років(1919 і 1921). Підйом національно-визвольного руху почався в 1918 р. з виступів робочого класу в Бомбеї, Мадрасі, Канпурі. Під час виступів почались виникати профспілки. Перша профспілка виникла у Мадрасі у 1918 р.В Ахмадабаді під керівництвом М.К. Ганді біла утворена Асоціація робітників - текстильників. Лютнева революція в Росії вразила індійських націоналістів та надихнула їх на посилення визвольної боротьби. В аллахабадській газеті від 24 березня 1917р підкреслювалось, що Російська революція підтвердила, що немає в світі сили, яку б не переміг націоналізм. Сільське населення дізналося про революцію в Росії від демобілізованих солдат, що повернулись з Європи. Ще в березні 1919 р. в більшості міст Пенджаба почалися антианглійські мітінги і демонстрації.

 Поняття "українське відродження". Періодизація та регіоналістика "українського відродження"

Протягом понад 130 років процес українського відродження розвивався у різних виявах: національно-етнічних, соціально-економічних, політичних, духовно-культурних. То був час панування на українських землях Російської і Австро-Угорської імперій. Вони провадили тут колонізаторську політику, спрямовану на повну етнічно-культурну і мовну асиміляцію українського народу, нещадно придушували державницькі прагнення українців. Проте національно-визвольний рух, який живився поширенням масової національної самосвідомості у процесі становлення і консолідації української нації, не припинявся. Більше того, він поєднувався з боротьбою мас за розв'язання соціальних проблем, породжених кризою кріпосницького господарювання і утвердженням ринкової (капіталістичної) економіки. Історія України XIX - початку XX ст., як і в попередні часи, була частиною всесвітньої історії. Українське відродження підживлювалося подібними явищами інших народів і, в свою чергу, впливало на них. Не обминули Україну ні європейська революція середини XIX ст., ні загальноросійські демократичні революції початку XX ст., ні три війни (на початку, в середині XIX та на початку XX ст.) найбільших на ті часи світових імперій.

 Тої слави козацької повік не забудем

Реферат з історії України «Тої слави козацької повік не забудем » Зміст Історичні передумови початку національно визвольної війни 1648-1657 рр. Історична постать Богдана Хмельницького Основні події Національно-визвольної війни в 1648-1657рр. Битва під Корсунем Битва під Пилявцями Зборівський мирний договір Битва під Берестечком Білоцерківський мирний договір В чому полягає історичне значення козацтва? Список літератури В чому полягає історичне значення козацтва? У XV ст. на авансцену української історії виходить нова сила, яка в майбутньому відіграла визначну роль в історичній долі України. Це було козацтво — суспільна верства вільних людей, котрі виконували не лише оборонні функції, спрямовані на захист кордонів від турецько-татарської агресії, але й активно господарювали, засновували нові поселення. Перші писемні згадки про українських козаків з'явилися наприкінці XV ст. Початок козакуванню поклали здобичники, які виходили в степ для полювання на дикого звіра, рибальства, збирання меду диких бджіл, а на зиму поверталися додому, до Черкас, Канева, Києва тощо.

 Вивчення творчості кобзарів та лірників на уроках української літератури

Кобзарі в своїх епічних творах оспівували героїв повстань і національно-визвольної війни, переказували під рокотання струн простим неписьменним людям драматичну історію свого народу. Відношення до кобзарів в народі було особливим. В українському фольклорі назавжди закарбувався образ козака Мамая – умілого воїна, бандуриста, образ Мамая – це втілення непоборності українського народу. Ще один тип кобзаря – сліпий дідусь, який зберігає пам їзді учених-славістів (Москва, 1958 р.) звучить голос ще одного відомого кобзаря – Єгора Мовчана. Деякі з делегатів порівнювали мелодії дум у виконанні Мовчана з музикою Бетховена. Четвертий учень: Світову славу українського кобзарства згодом примножили цілі колективи цього самобутнього жанру мистецтва. Так у 1969 році Державна Заслужена капела бандуристів УРСР, гастролюючи в Японії, буквально зачарувала меломанів цієї країни. Капела за ЗО днів відвідала І8 міст і дала 22 концерти, на кожному з яких бувало по 4-6 тисяч глядачів. І ще один унікальний факт з історії. Мало кому відомо, що далеко за океаном, у промисловому Детройті (США) живе, творить і примножує славу українського кобзарства капела бандуристів імені Т.Шевченка. Складна її доля. Будучи вивезеною з Києва в роки Великої Вітчизняної війни до фашистської Німеччини, з Божою допомогою уникнувши кремаційної печі, зберігши свій кістяк, так трапилось, що через табір переміщених осіб опинилась капела у Сполучених Штатах.

 Розвиток економічної думки

Вони спрямовані на подолання феодальної подрібненості земель, посилення древньокиївської держави. У XVI - поч. XVII ст. суспільно-економічна думка спрямову­ється на захист національної незалежності українських земель, які були захоплені шляхетською Польщею. Серед цілої плеяди мислителів-публіцистів виділяється І. Вишенський, який мріяв про суспільство майбутнього як «царство боже», де всі люди бу­дуть рівні, не будуть володіти власністю, вести «иноческое житие». Розгортання національно-визвольної боротьби у XVII ст. було пов'язане не лише із звільненням від гніту Речі Посполитої, а й створенням сприятливих умов для розвитку селянського госпо­дарства. Ці потреби суспільно-економічного розвитку знайшли вираз у економічній політиці Б. Хмельницького, яка була спрямо­вана на обмеження великої земельної власності, на послаблення феодальної залежності селян, розвиток ремесел, промислів, тор­гівлі. З другої половини XVII ст. центром культури та освіти стала Києво-Могилянська колегія (а з 1701 р.- Академія). Видатними її діячами були І. Гизель, Л. Баранович, Ф. Прокопович, а голов­ним напрямом їхньої діяльності була боротьба проти загарбниць­кої політики польських панів та католицької церкви, проти жорстокостей кріпосного права.

 Запорізька Січ у 18 столітті

Запорожці не тільки приймали до себе втікачів із Правобережжя, тобто польських підданих, але й активно брали участь в опорі, що населення Правобережжя робило польсько-католицької агресії. Загальновідома, наприклад, активна, якщо не керівна, роль запорожців у “Коліївщині” — повстанні 1768 р. — і “Уманській різанині”. Зрозуміло, Польща протестувала, а Росія змушена була вживати репресивних заходів проти запорожців, що тоді вважалися її підданими. Крім Польщі, надлишок своєї енергії, не зайнятої ніякою працею, у пошуках військового прибутку, запорожці направляли і проти турків, майже безперервна роблячи набіги на її територію, усупереч прямим заборонам російського уряду, що знаходився у зв’язках з Туреччиною, Як відомо, безпосереднім приводом для виникнення війни Росії з Туреччиною в 1768 р., був напад і розгарбування запорожцями міста Голти. Значно змінився, у 18 столітті, і склад Січі, яка була в 17 столітті “школою лицарства” і центром національно-визвольної боротьби, куди прагнула і молодь кращих прізвищ і непохитних ідейних борців за народ зі старшого покоління.