![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | История | подраздел: | История |
Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Таким чином, виборцям демонструвався факт, що Кучма, Медведчук Суркс - одна команда. ¶ це справд так. З вище описано дяльност Г.Суркса В.Медведчука виникають резонн запитання. Чи не видаться така рзнопланова вражаюча фнансова допомога двох народних депутатв Украни звичайним пдкупом майбутнх виборцв? Чи не пора поставити законодавчий заслон подбнй депутатськй дяльност? Адже псля таких фнансових вливань виборц голосують не за полтичну позицю кандидата, а за надану ним матеральну допомогу. Через так реч парламент не може вдображати дйсний стан розстановки полтичних сил у суспльств працювати заради загального добра та благополуччя всх. Однак "полтик 1999 року", повний кавалер ордена "За заслуги", заслужений юрист Украни, доктор юридичних наук Вктор Володимирович Медведчук, очевидно, ма ншу думку пишаться такою депутатською дяльнстю. Невже народ дал миритиметься з постйним зубожлим становищем разовими фнансовими подачками багатв, чи все-таки спробу стати господарем свого дому? Оксамитовий дяч Це, що вдбувалося 20 21 счня, строго вдповдало Конституц Украни Регламенту Верховно Ради Украни Я заявляю про це як доктор юридичних наук
Президентські вибори 2004 року в Україні черговий раз підтвердили значимість участі в суспільно-політичному житті країни саме молоді, активність, наполегливість та цілеспрямованість якої мають велике значення у розвитку подій. В умовах стабільного суспільства фактично відбувається тільки відтворення молоддю соціального досвіду попередніх поколінь. А в умовах соціальних, тим більше революційних, змін потенціал молоді, позбавленої традиціоналізму та консерватизму, сприяє переходу суспільства на принципово інші історичні умови розвитку. Революція 1905-1907 рр. пожвавила громадсько-політичне життя в Російській імперії та сприяла актуалізації українського питання. І.Лисяк-Рудницький з цього приводу зазначає, що після 1905 року множаться симптоми, які віщують відродження України як соціально-здиференційованої та політично самосвідомої модерної нації 1. Історія першої російської демократичної революції 1905-1907 рр. частіше всього досліджувалася в комплексних працях, присвячених загальному вивченню національно-визвольного руху на початку ХХ століття. Це дослідження В.Сарбея, Р.Вєтрова і С.Донченка, А.Павка, А.Фартушного 2 та інших.
Но и этого оказалось мало, и стали революцию расширять: как привлечением на эти митинги «воспитанников и воспитанниц средних учебных заведений», то есть гимназистов, так и переносом революционных действий: то в зал купеческого собрания на съезд врачей-психиатров (с хор речь студента о еврейских погромах в Кишинёве, Гомеле,P и посыпали прокламации в зал с криками: «долой полицию, долой самодержавие»); то на заседание литературно-артистического общества (разбили стёкла в окнах, бросали «в городовых обломки стульев и перил»). И никакая власть не имела права помешать тому: автономные университеты уже имели свой закон. И описание этих событий, основанное на показаниях более 500 свидетелей, всюду в отчёте перемежается замечаниями о евреях, выделяющихся в этой революционной толпе. «В годы русской революции 1905-1907 политическая активность евреев значительно возросла». Очевидно, это бросалось в глаза по новизне. «Еврейская молодёжь, говорится в отчёте, преобладала и на митинге 9 сентября в политехническом институте»; и при оккупации помещения литературно-артистического общества»; и 23 сентября в актовом зале университета, где «сошлось до 5 тысяч студентов и посторонних лиц и в том числе более 500 женщин». 3 октября в политехническом институте «собралось до 5 тысяч человек преобладала еврейская молодёжь женского пола»
Революция 1905 – 1907 г. г. (причины, характер, движущие силы и итоги первой русской буржуазно-демократической революции) Причины. Рабочее движение- рабочие стали использовать новые формы борьбы ( политические демонстрации, всеобщие стачки. С 1900-1904 г. зарегистрировано около 1000 стачек. Выдвигались не только экономические требования (улучшения условия труда и быта), но и политические (ликвидация самодержавия, введение демократических свобод). Правительство решало эти вопросы тремя путями: репрессии (аресты, выселение) регулирование взаимоотношений предпринимателей и рабочих ( уменьшили рабочий день до 11,5 час., гасить причины забастовок, утвердили пенсии по потери трудоспособности на рабочем месте) и третий – создание легальных рабочих организаций .с целью отвлечь рабочих от антиправительственной борьбы. Крестьянское движение – за 1900-04 г. произошло около 600 выступлений. Сначала это были требования раздела помещичьей земли, снижения налогов. Затем присоединились политические требования – против аграрной политики. Студенческое движение – студенты заявили о своей солидарности с рабочими.
Волнения крестьян 1902-1903 гг., а затем революция 1905-1907 гг. больнее всего ударила по семьям 30-40 тыс. помещиков. Около 15% поместий были сожжены, значительную часть земли в районах, охваченных волнениями, пришлось продать. Попытки деятелей дворянства восстановить давно уже иллюзорные патриархальные отношения с крестьянами полностью провалились. Крестьяне четко определили свое отношение к помещикам как классовому врагу. Под этим были исторические корни, которые дали пышные всходы после реформы 1861 г. А.Н.Энгельгардт пишет в письме из деревни в 1863 г. о запустении помещичьих усадеб после реформы, что видно было даже по исчезновению псовой охоты: «Притом же крестьяне теперь так зазнались, что не позволяют борзятникам топтать поля». В сноске он дает пояснение: «Прежде тоже иногда случалось, что крестьяне, особенно казенные, нападали на охотников, топчущих их поля. Вы, может быть, не знаете, что у охотников существовал сигнал «на драку». Охотник, схваченный крестьянами, трубил на рожке сигнал, и тогда все остальные охотники спешили к нему на помощь и, разумеется, обыкновенно побивали крестьян
Це стало початком реформування італійського політичного життя. Реформи призвели до встановлення в Італії Другої республіки. У 1996 р. відбулися вибори на новій основі, які засвідчили нову розстановку політичних сил у країні. Головна боротьба розгорнулась між блоками лівих і правих партій. Зрештою, перемогли ліві, які знаходились при владі до 2000 р. Вони зуміли погасити інфляцію, прийняли нові соціальні закони, сприяли подальшій європейській інтеграції. У квітні 2000 р. на виборах перемогу здобули правоцентристи, які фактично продовжили цей курс. У зовнішній політиці почалося активне виведення країни в групу лідерів.
Важливою складовою суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях початку XX ст. була діяльність спортивно-молодіжних організацій. Львівська організація «Сокіл» стала провідною у Східній Галичині і функціонувала аж до 1939 р. Не менш популярним було товариство «Січ», засноване К. Трильовським — юристом за фахом, депутатом віденського парламенту та галицького сейму. Слід наголосити, що згадані організації не обмежували свою діяльність спортивно-оздоровчими питаннями, а чимало уваги приділяли вихованню молоді на українських традиціях культури, освіти, військової справи. Таким чином, на західноукраїнських землях на початку XX ст. відбувалися важливі зрушення, пов'язані з перебудовою економіки на ринкових, капіталістичних засадах. Це стосується й інших сфер життя українців, які жили під егідою Австро-У горської імперії. Дуже важливим було те, що кращі представники західноукраїнської інтелігенції попри утиски й переслідування робили все можливе для того, щоб підтримувати ідеї боротьби за національну і політичну незалежність України як єдиної держави.37. Україна в роки першої російської революції Численні феодальні пережитки (поміщицьке землеволодіння, самодержавство, станові привілеї), національний та соціальний гніт, посилення економічної кризи і, врешті, поразка Росії у війні з Японією - все це призвело Російську імперію до революції 1905-1907 рр.
Однак навіть у розпал революції уряд обмежував поширення и координацію діяльності таких товариств. В одному з документів це пояснювалось так: "Враховуючи, що засоби, якими "Просвіти" намагаються впливати на народ, є в теперішній неспокійній ситуації дуже небезпечними. а також пам'ятаючи про те, що Малоросія є частиною єдиної Великоруської держави й те, що тепер не можна допустити пробудження національної та політичної свідомості малоросійського народу., адміністрація вирішила відмовити в реєстрації українського товариства "Просвіта". Повсюдно виникали кооперативи, які звичайно очолювали українські діячі: в Київській губернії їх кількість зросла з трьох у 1904 р. до 193 у 1907 р., на Поділлі — з 18 в 1905 р. до 200 у 1908 р., а в Харківській губернії — з двох у 1905 р. до 50 у 1907 р. Стало очевидним, що зі скасуванням обмежень український рух виявив набагато більший потенціал, ніж можна було сподіватися. Після поразки революції в Росії запанувала політична реакція, внаслідок чого чимало діячів партії зовсім відійшло від політики, а деякі змушені були виїхати за кордон.
Важливою складовою суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях початку XX ст. була діяльність спортивно-молодіжних організацій. Львівська організація «Сокіл» стала провідною у Східній Галичині і функціонувала аж до 1939 р. Не менш популярним було товариство «Січ», засноване К. Трильовським — юристом за фахом, депутатом віденського парламенту та галицького сейму. Слід наголосити, що згадані організації не обмежували свою діяльність спортивно-оздоровчими питаннями, а чимало уваги приділяли вихованню молоді на українських традиціях культури, освіти, військової справи. Таким чином, на західноукраїнських землях на початку XX ст. відбувалися важливі зрушення, пов'язані з перебудовою економіки на ринкових, капіталістичних засадах. Це стосується й інших сфер життя українців, які жили під егідою Австро-У горської імперії. Дуже важливим було те, що кращі представники західноукраїнської інтелігенції попри утиски й переслідування робили все можливе для того, щоб підтримувати ідеї боротьби за національну і політичну незалежність України як єдиної держави. 90. Україна в роки першої російської революції Численні феодальні пережитки (поміщицьке землеволодіння, самодержавство, станові привілеї), національний та соціальний гніт, посилення економічної кризи і, врешті, поразка Росії у війні з Японією - все це призвело Російську імперію до революції 1905-1907 рр.
Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні Історичне місце Кирило–Мефодіївського товариства в українському національному відродженні Початок національного відродження на західноукраїнських землях. «Руська трійця» Національно–визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848–1849рр. в Австрійській імперії Створення і діяльність політичних партій у Наддніпрянській Україні наприкінці XIX — на початку XX ст. Український національний рух у роки революції 1905–1907 рр. в Російській Імперії Політика російського самодержавства щодо України в 1907–1914 рр. Україна у Першій світовій війні. Воєнні дії на території України в період Першої світової війни Початок української революції, утворення Центральної Ради Внутрішня та зовнішня політика Української Держави за часів П.Скоропадського Внутрішня і зовнішнії політика Директорії УНР Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917–1920 рр. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика Політика більшовиків в Україні в 1919–1920 рр. «Воєнний комунізм» НЕП і особливості його впровадження в Україні Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально–економічні наслідки Громадсько–політичне життя в Україні у 30–х роках Суспільно–політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо–Словаччини у 20–30–х рр.
Ряд українських земств і міських дум ухвалили постанови про потребу запровадити в школах навчання українською мовою. Аналогічні постанови виносять різні з'їзди – агрономічні, технічні та ін. Як наслідок, Синод, який півстоліття не дозволяв українського слова в церковному житті, дав благословення українському перекладу Євангелія і видав його своїм коштом. У кінці 1904 р. Рада міністрів Росіїпоставила питання про скасування цензурних заборон українського слова Таблиця №. Масові соціальні рухи в демократичній революції 1905–1907 рр. Робітничий рух Селянський рух Виступи в армії і на флоті Визвольна боротьба трудящих західноукраїнських земель У січні-березні 1905 р. страйковий рух охопив 170 тис. робітників Києва, Харкова, Катеринослава, Бердичева, Житомира та ін. міст. В жовтні 1905 р. понад 120 тис. робітників промислових центрів України взяли участь у Всеросійському політичному страйкові. В Харкові, Катеринославі, Одесі відбулися збройні сутички з військами. В Катеринославі створено першу на Україні Раду робітничих депутатів (в грудні 1905 р. їх нараховувалося 81).
Це забезпечувало одержання кваліфікованої мед. допомоги, тим більше що в лікарні працювали лікарі- професіонали, що запрошувалися з інших губерній (Г.Д. Ромм, А.Г. Кулябко-Корецкий, М.Д. Иссерсон і ін.) . У ряді земств створювалися спеціальні капітали для допомоги обезземелившимся селянам. ДО 1900-1902 р. по губерніям економічні заходи забирали вже 2,9% кошторису, а до 1912 - 6,4% . З'являються нові форми допомоги населенню: поширюється сільськогосподарська література, поліпшені знаряддя обробки землі, організуються случные пункти, розплідники садових рослин. . Після революції 1905-1907 р. Уряд пішов по шляху надання допомоги земствам і містам у розвитку справи народної освіти. З 1908 р. Стали рости кошторисні відрахування на цю галузь у земствах. . Важливим напрямком діяльності земств могла б стать і юридична допомога населенню. Думка про це виникла як результат боротьби земств із тілесними покараннями, їхніх спроб захистити селянство від сваволі влади. Однак на початку 1898 р. У повідомленні губернаторам товариша міністра внутрішніх справ нагадувалося про рішення Правительствующего Сенату, що “установа подібної консультації не підходить до жодного з розрядів справ, довірених земським установам і перерахованих у ст. 2 Положення про земські установи 1890 р.” . . Створена в 1886 р. Херсонська земська санітарна організація стала першою в Україні і другою (після Московської) в Російській імперії. Тільки у 1896 р. санітарних лікарів запросили в Катеринославську і Харківську губернії (в повіти цих губерній - у 1902 р.), в Київській, Подільській і Волинській губерніях санітарні організації утворились у 1912 р., а в Полтавській і Чернігівській губерніях до 1917 р. їх взагалі не було. За устроєм медико-санітарної справи Херсонська губернія займала передові позиції протягом всього періоду існування громадської медицини.
Назва організації походить від слова «пластуни» (так називалися козацькі розвідники). Біля витоків цієї організації були П. Франко (син І.Я. Франка) та І. Чмола. Організаційно-ідейні основи «Пласту» розробив доктор О. Тисовський. Зміст, ідейно-моральні основи «Пласту» грунтуються на культурно-історичних традиціях, відповідають інтересам української нації. Становленню української школи та національної системи виховання в Галичині в кінці ХІХ-на початку XX століття великою мірою сприяла подвижницька праця освітніх діячів і народних учителів У. Кравченко, Н. Кобринської, О. Поповича, Л. Гарматія та ін. На Буковині, чинячи опір румунізації і онімеченню місцевого населення, підвалини української школи закладав Ю. Федькович, його послідовники. Під час революції 1905–1907 р.р. починалось поступове відродження української національної школи, системи виховання. Після лютневої та жовтневої революції 1917 року розпочалося нове політичне, державне і національне піднесення України. Бурхливо відроджувалися культурно-національні виховні традиції. Розвивалася національна педагогіка, готувалися національні педагогічні кадри. У 20–30-х роках відбувалося дальше становлення української системи тих народів, що жили на Україні.
Стены вдоль пути покрыти белой керамической плиткой, пол, выложенный керамической плиткой, имитирует ковер с белорусским национальным орнаментом. В торце зала - скульптурная группа "Советская Белоруссия". В подземном переходе (1952), соединяющем станции, - монументальная композиция "Белорусские партизаны. Станция “Краснопресненская” была открыта 1 января 1950 года. Пилоны станционного зала облицованы красным гранитом, карнизы из белого мрамора. Стены покрыты светлым мрамором, пол выложен гранитными плитами. На арках свода 14 барельефов на темы Революции 1905-1907 годов и Октябрьской революции 1917 года. У вестибюля, расположенного на пересечении улицы Красная Пресня с Конюшковской улицей, скульптура "Дружинник". Станция “Киевская” была открыта 14 марта 1954 года. Оформление составляют 18 мозаичных красочных панно на своде станционного зала. Станция соединена переходами с Арбатско-Покровской линией (1953) и Филевской линией (1954). Выходы на площадь и к главному входу Киевского вокзала. Станция “Парк культуры” была открыта 1 января 1950 года. Прежнее название "Парк культуры имени Горького". Стены и пилоны станционного зала облицованы серым мрамором.
Там, де форма правління не сполучена з ієрархічною системою феодальної власності на землю і її верховного власника в особі самого монарха, вона приймає вигляд деспотії. Для суспільств, заснованих на обмінних відносинах між вільними, політично рівними суб'єктами - власниками, характерна республіканська форма правління. Форма правління обумовлюється також конкретним розміщенням соціально - політичних сил і результатами боротьби між ними (дія цього фактора особливо яскраво виявляється в революційні періоди, доказом чого може бути падіння монархічних режимів у результаті Великої французької революції 1789 р. або Лютневої революції 1917 р. у Росії); історичними особливостями окремих країн (поза історичним контекстом неможливо пояснити існування в сучасній Великобританії парламентської монархії); особливостями культури народу, що акумулює історичний і політичний досвід, звичаї і навички життя в умовах тієї чи іншої держави (наприклад, труднощі, що зустрічає на своєму шляху становлення демократичної форми правління в Росії багато в чому можуть бути пояснені специфікою її загальної і політичної культури); впливом у країні політичних процесів, у тому числі військових (зміна форм правління в ряді східноєвропейських країн у результаті Другої світової війни мали своєю передумовою присутність у цьому регіоні Червоної армії).
Богоискательство Богоискательство, религиозное философское течение в среде русской либеральной интеллигенции. Возникло в атмосфере назревавших в предреволюционный период общественных перемен и получило широкое распространение после поражения Революции 1905-1907. Богоискательство предлагало перестроить современные формы гражданского быта и человеческого существования на основе обновленного христианства. Представители Богоискательства - Н. Бердяев, С. Булгаков, Д. Мережковский, З. Гиппиус, Н. Минский, Д. Философов и другие - группировались главным образом вокруг "Религиозно-философского общества"; они издавали журналы "Новый путь" , "Вопросы жизни", "Весы". Один из мировоззренческих истоков Богоискательства- философия "всеединства" В. Соловьева. Богоискатели выступили с критикой официального православия, отмечая, что "жизнь пола, жизнь общественная, вся прелесть мировой культуры, искусство и наука оказались на полюсе противоположном религиозному сознанию исторического христианства"; они развивали учение о "новом религиозном сознании", устремленном к установлению "царства Божия на земле".
Спроби ЦР якимось чином зорганізувати українську армію було зустрінено відкритими силовими заходами. Яскравим проявом агресивності Петрограда став ультиматум РНК до УЦР від 4 грудня. Цей зразок революційної демагогії відкрив шлях до воєнного продовження конфлікту. ЦР опинилася під загрозою воєнних дій з Росією. Українські політичні сили розцінили ультиматум більшовиків як замах на УНР. І хоча вони виявили своє право на владу у країні, помилкою була недооцінка тієї загрози, що надходила від більшовиків. Справу тепер вирішувала не політична демагогія, а реальні військові сили. 9 грудня перші ешелони військ Раднаркому прибули до Харкова. Захопивши владу у свої руки, більшовики провели з'їзд рад, створивши в результаті маріонетковий Радянський уряд. Протягом 2 місяців війська більшовиків захопили Центральну частину України. Такий поворот справ для ЦР був несподіваним. Не маючи змоги сконцентрувати військові сили, ЦР проголосила незалежність УНР своїм 4 Універсалом. Історичне значення цього документу загальновідоме.
Октябристы считали, что возможно и нужно сотрудничать с царизмом. Кадеты же выступали по отношению к власти как оппозиционная сила. Наиболее многочисленными были мелкобуржуазные партии. В период с 1905–1907 гг. их насчитывалось около 20, а к 1917 г. – 30. Это объяснялось социальной структурой общества, где 2/3 части населения были представителями мелкой буржуазии и сильным влиянием народнической идеологии. Самой крупной мелкобуржуазной партией была партия социалистов – революционеров (эсеры). Она была создана в 1902–1903 гг. В отдельные годы ее численность доходила до 1 млн. человек. Главным методом борьбы этой партии был террор. Социальный состав – интеллигенция, студенты, учащаяся молодежь составляли примерно 60% членов партии. В годы революции 1905–1907 гг. наблюдается отход от партии представителей интеллигенции и увеличивается число рабочих и крестьян в партии – 23%. Большинство эсеровских организаций было сосредоточено в европейской части России. Главной целью эсеровской программы была революция. В политической части программы ставились требования демократических политических и гражданских свобод: свободы слова, совести, печати, собраний, стачек, передвижений, всеобщее, равное избирательное право для людей с 20 лет без различий пола, религии, национальности.
![]() | 978 63 62 |