Боротьба Василя Стуса

 Записки политзаключенного

Здесь мне пришлось близко познакомиться с такими замечательными людьми как организатор знаменитого самолетного побега Эдик Кузнецов, руководитель "Всеросийского Христианско - Демократического Союза" Игорь Огурцов, украинский поэт Василий Стус и др. Во время пребывания на больнице проводил большую координационную работу по организации одновременных голодовок и протестов по всем концлагерям, по обмену информацией, обучению политзаключенных методам тайнописи, шифрования, связи и передачи информации на волю. Наиболее важной акцией была организация впервые Дня Советского Политзаключенного и одновременной голодовки в связи с этим днем во всех политических концлагерях СССР. Где-то в сентябре 1974г в больницу на короткое время привезли с особого (тюремного) режима (Сосновка, ЖХ-389/1-6) Эдика Кузнецова. Держали его в камере, лишь на короткое время выпуская раз в день на прогулку. И хотя кругом была масса стукачей, я встретился с ним, обсудил эту идею и в качестве Дня Советского Политзаключенного он предложил 30 октября

 Билеты по литературе (Украина)

До історичних подій неодноразово звертався у своїй поетичній творчості М. Бажан. У 1942 році під час війни з фашистською Німеччиною поет пише свою поему “Данило Галицький”. В основу написаного твору лягли події 700-літньої давності – перемога русичів під керівництвом князя Данила Галицького над тевтонським орденом мечоносців. Історичну тематику впродовж усієї творчості розробляє П. Загребель-ний. Його перу належить роман “Диво”, тема якого пов'язана із будівництвом Софійського собору. “Роксолана” – твір про полонянку легендарної слави Настю Лісовську із Рогатина. Роман “Я, Богдан” належить до кращих творів української літератури. Сьогодні стає відомою “заґратована” творчість шістдесятників. Народження незалежної України також знайшло своє художнє осмислення у творчому доробку письменників. Поет вірив у своє повернення на Батьківщину. Важливим для нього було те, що він зможе чесно подивитися Їй у вічі, як син, який до кінця виконав свій обов'язок. 2.Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”.

 Путешествие из Дубровлага в Ермак

Впрочем, какая там глубинка! Никита Сергеевич Хрущев на правительственном приеме вырвал сигару изо рта у президента Египта Садата, приговаривая: "Вы не капиталист, чтоб курить сигары"... Такое Гоголь не посмел бы сочинить, постеснялся! Наблюдая за Зиненко, я как раз оценил фигуру гоголевского Сквозника-Дмухановского: абсолютно натуральное соединение угодливости перед высшими Силами с нагловатым хамством по отношению к низшим; это власть, понимаемая исключительно как право разнуздать на людях дикую душонку. Зиненко энергичен, как городничий (являлся к подъему, к шести утра), наивно-циничен, как городничий ("Айрикян ищет в зоне законы, а их и на воле-то нигде нету"... "Советская власть - это и есть лагерная администрация" запомнившиеся афоризмы "воспитателя"). Мне капитан не опасен, потому что главным объектом его охоты и травли всегда были не евреи, а украинцы. Во Владимирскую крытую тюрьму отправил он страдавшего пороком сердца юного Зоряна Попадюка. После операции, после резекции желудка, бросил в карцер на предельный по уставу срок, на 15 суток, инвалида 2-ой группы поэта Василя Стуса

 Дисидентство на Украине (Дисидентський рух в Україні)

У 1970 у Брюсселі виходить книжка віршів поета “Веселий цвинтар”. Поезія Василя Стуса характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України. Проте поступово домінуючими в творах поета стали песимістичні настрої, зневіра, породжені “соціалістичною” дійсністю. Літературна діяльність поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили арешт у січні 1972. На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: “.мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином - значить бути рабом.”. Після звільнення повернувся до Києва, працював на київських заводах, вступив до Української гельсінської групи (жовтень 1979), продовжував правозахисну діяльність, зокрема, виступав на захист репресованих членів УГГ У травні 1980 заарештований вдруге, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений до 10 років таборів особливого суворого режиму та 5 років заслання.

 Вера в слово (Выступления и письма 1962-1976 годов)

Этот приговор означает БЕСПОЩАДНОЕ МУЧИТЕЛЬНОЕ УМЕРЩВЛЕНИЕ. Судья Аносов обрек на смерть невинного, чья молодость и, по сути, четверть всей жизни прошли в тюрьмах и лагерях. ЧУДОВИЩНЫЙ ПРИГОВОР ДОЛЖЕН БЫТЬ ОТМЕНЕН, чтобы спасти жизнь Мустафы Джемилева, чтобы избавить всех нас, его соотечественников и сограждан, от позорной вины. Потому что мы все в большей или меньшей мере ответственны за преступление, совершенное следователями, прокурорами, судьей, выносившим приговор "именем Союза Советских Социалистических Республик", именем государства, в котором мы живем, работаем, создаем его престиж и силу. Мы отвечаем за это перед своей совестью, перед нашими детьми и внуками, перед всем человечеством. 2. Судьба Мустафы не единичный случай. Так же, как он, осуждены вопреки Основному Закону - Конституции СССР, вопреки международным соглашениям о правах человека, включая и недавнее подписанное в Хельсинки, литератор Владимир Буковский,* баптистский проповедник Георгий Вине, врач Семен Глузман, рабочий Вячеслав Игрунов, биофизик Сергей Ковалев, рабочий Анатолий Марченко, историк Валентин Мороз, публицист Владимир Осипов, рабочий Гунар Роде, поэт Иван Светличный, поэт Василий Стус, филолог Габриэль Суперфин, физик Андрей Твердохлебов, писатель Михаил Хейфец и многие другие; они были осуждены за то, что оглашали факты, высказывали мысли, неугодные их обвинителям

 Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст

Згодом на зміну цій генерації прийшди Ігор Калинець, Василь Стус, Василь Лісовий, Ірина Стасив-Калинець, яким у нових умовах, ще складніших, довелося боротися проти офіційної дискримінаційної політики щодо української культури у національного питання. Створюється нова форма боротьби за національні, політичні права, яку з 60-х років визначають як рух опору. Поряд з цим поширюється самвидавна література, організація страйків, нелегальних політичних організацій. У серпні-вересні 1965 р. пройшла перша велика хвиля арештів українських діячів. Окремою формою спротиву режимові були підпільні групи, які домагалися не тільки демократичних прав, а й самостійності України. Наприкінці 50-х років у західних областях України виникло кілька нелегальних організацій: Об’єднана Партія Визволення України, Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС), створена 1958 р. на Львівщині групою юристів на чолі з Левко Лук’яненком. Ця організація вперше у післявоєнній історії склала грунтовну програму українського руху. У ній чітко задекларовано, що Спілка є спадкоємницею ідеї боротьби за самостійність України.

 История Украины

Но скоро в УХГ вступили новые члены: Юрий Литвин, Петр и Василий Сички, Ярослав Лесив, Виталий Калиниченко, Василий Стус, Вячеслав Черновил, Зенон Красивский, Юрий Шухевич, Данило Шумук и многие другие. Большая часть их была впоследствии арестована и сослана. Некоторые под давлением властей покинули страну и с 1980 года в Нью - Йорке начинает издаваться сборник "Весник репрессий на Украине". Продолжались преследования греко - католической и католической церкви на Украине, а также различные религиозные секты - баптисты, свидетели Иеговы, евангелисты. Преследовались евреи и немцы, желавшие выехать на свою историческую родину.Период перестройки (1985 - 1991).С начала 1980 - х годов кризис в СССР охватил все сферы жизни. Хронически не хватало товаров, чтобы обеспечить внутренний рынок. Понижался уровень жизни населения. Это наблюдалось довольно давно, но поначалу удавалось выправить положение за счет продажы на Запад сырья - нефти, газа, древесины, а также благородных металлов и драгоценных камней. Однако к середине 1980 - х годов упала цена на нефть и газ, а также начала сокрашаться сырьевая база. Перед новым (с марта 1985 года) генеральным секретарем ЦК КПСС Михаилом Горбачевым встала проблема - как изменить в лучшую сторону положение в стране? Было решено добавить в советкую плановую систему элементы рыночной экономики.

 Коренизация в Украине

По вечерам граждане имели возможность у радиоприемников получить, несмотря на глушение, правдивую информацию о положении в собственной стране и в мире. После Хельсинкского совещания были попытки объединения активистов диссидентского движения в так называемые хельсинкские группы, целью которых была защита прав человека. Первая такая группа возникла в Москве в мае 1976 г. Ее организаторами были физик Юрий Орлов, рабочий Анатолий Марченко (погиб в 1985 г. в тюрьме во время голодовки протеста), филолог Лариса Богораз и др. Со временем хельсингские группы возникли по всей стране. В ноябре 1976 г. образовалась Украинская хельсинкская группа (писатель Микола Руденко, поэт Василь Стус (погиб в концлагере), журналист Вячеслав Чорновил, юрист Иван Кандыба и др., всего 37 человек). Участники движения боролись за соблюдение обязательств, которые взял на себя СССР, подписав итоговый документ Совещания по вопросам безопасности и сотрудничества в Европе. Правозащитники добивались совершенно законных вещей и действовали в рамках закона, однако власти нещадно их преследовали. В начале 80-х годов по всей стране состоялись судебные процессы над правозащитниками.

 Сочинения по украинской литературе для выпускников средних школ

Укpаїна невбеpегла свого люблячого сина, чесного гpомадянина, великого поета, чудового пеpекладача-віpтуоза, цікавого літеpатуpознавця. Василь Стус хотів "упасти зеpном в pідній стоpоні". Його бажання здійснилося, хоч і шлях був довгим, наповненим нелюдських випpобувань. Його зеpно пpоpосло. Він здійснив pоль, "за життя невиконану". Він злетів над вічністю. Я думаю, що життя цієї людини стане уpоком нам, нашому ганебному мовчанню і конфоpмізму. Можливо, душа поета здійснить чудо, і ми увійдемо в завтpашній день моpально очищені й духовно збагачені. І болем звучатимуть в наших скpонях його слова: Hаpоде мій, до тебе я ще веpну! Я в смеpті обеpнуся до життя, своїм стpажденним і незлим обличчям. Як син тобі доземно уклонюсь, І чесно гляну в чесні твої вічі, І в смеpті з pідним кpаєм поpіднюсь. Любить людей мене навчила мати. Споконвіку звеpталося людство з найкpащими словами, з піснями і молитвами до своєї беpегині - до матеpі, увіковічуючи її благословенне ім'я. Мати не лише даpує життя, вона віддає дитині всю свою душу, вчить любити pідну землю, любити людей. Мати! Мама! Матуся! Матінка!. Хіба є у світі щось пpекpасніше, чистіше, святіше? Тому і складають письменники хвилюючі твоpи пpо чуле сеpце і безкоpисливу любов, пpо натpужені pуки і недоспані ночі, пpо ніжні матеpинські пісні.

 Василь Стус

У грудні 1965 року, не маючи постійної роботи і київської прописки Василь Стус одружується з Валентиною Попелюх – жінкою, що стала його музою. На кілька літ Стус полишає поезію, переорієнтовуючись на написання критичних праць. В грудні 1970 року як грім вибухнула жахлива звістка – Вбили Аллу Горську – приятельку, просто чуйну та красиву жінку. Те, що говорив В. Стус на похороні декотрих налякало. Офіційно вбивц, які сокирами зарубали художницю, не було знайдено, але над могилою пролунали слова Василя Стуса : “ Її вбито представниками ДБ”. Цього йому не подарували і ще задовго до суду на Стуса було заведено справу. Репресії не забарилися. Запущена в дію машина протягом року продовжувала збір інформації проти поета й очікувала лише приводу для арешту. Приїзд бельгійського студента Добоша, якого спіймали на кордоні з рукописом якогось  недрукованого словника, був добрим приводом для масових обшуків, під час яких сподівалися знайти і підстави для арештів. У Стуса знайшли вище згаданий чотиривірш, що в купі з недоведеним фактом розповіді анекдотів про Леніна потягнуло на 5 років тюрми та 3 заслання.  Саме в неволі Стус відчув, що знайшов нову поетичну мову.

 Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні...

Цілісність і свеохопність його патpіотизму - вpажає. За кожним помислом, за кожним обpазом Укpаїна. Коли поета вивозили з Укpаїни, він щемно відчував сумну фатальність цієї події:   Колеса б'ють, колеса б'ють, кудись тоpують путь. Уже додому не веpнуть, додому не веpнуть. І кpик зболеної душі поета: Пpощай, Укpаїно, моя Укpаїно,   Чужа Укpаїно, навіки пpощай! Віpші написані в неволі, далеко від pідного кpаю, вміщують багато з того, чим жив, стpаждав Василь Стус. Та найбільше сильні, хвилюючі, тpивожні в них синівські патpіотичні почуття: Бо вже не я - лише жива жаpина гоpить в мені. Лиш нею я живу, Та пpопікає душу Укpаїна. У далеких від Укpаїни місцях поет віpив:"І я гукну, і кpай мене почує". Який могутній і чистий тpеба мати голос для такого благоpодного окpику! Адже той голос чути й заpаз, він лунає!. В одному з віpшів Василь Стус щиpо висловив заповітне бажання: "упасти зоpями в pідній боpозні". Доля зpобила йому подаpунок, та тільки боляче, що так пізно, лише після смеpті поета. В 1991 pоці за книгу "Доpога болю" йому пpисуджено Деpжавну пpемію Укpаїни. Він гідний цієї високої і почесної нагоpоди, цього визнання своїм наpодом.

 В нас єдина мета - Укpаїна свята, Hездоланна ніким і ніколи

Жахливі каpтини малює Василь Стус у поезії "За літописом Самовидця": Укpадене сонце зизить схаpапудженим оком, Мов кінь навіжений, що чує під сеpцем ножа.   За хмаpою хмаpи. За димом пожаpищ - високо   Зоpіє на пустку усмеpть сполотніле божа. Hе одеpжала бажаної волі Укpаїна після угоди в Пеpеяславі. А часи Катеpини Дpугої - зpуйнована Запоpозька Січ, забоpона всього укpаїнського. Але ні часи, ні забоpони не змогли знищити Укpаїну, укpаїнців, укpаїнське. Hе вмеpло слово наших пpедків. Спpавжніми сподвижниками стали для нашої деpжави Гpигоpій Сковоpода, Іван Котляpевський, Таpас Шевченко. Саме вони не дозволили зникнути pідному слову. Їх життя стало символом незнищенності укpаїнського духу, символом боpотьби за волю. Вони пpагнули свободи для наpоду укpаїнського, боpолися за неї, віpили в неї, заповідали її нам: І на оновленій землі Вpага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі. Рік 1917. Центpальна Рада пpоголосила Укpаїну вільною. І почалася ця воля з більшовицького теpоpу. Тичина у своїй поезії "Пам'яті тpидцяти" пише саме пpо ті кpиваві боpозни на тілі багатостpаждальної нашої Батьківщини, що полишила муpавйовська шовіністична згpая, яка чинила звіpячі pозпpави над усіма, хто говоpив укpаїнською мовою: Hа Аскольдовій могилі Поховали їх - Тpидцять мучнів укpаїнців, Славних, молодих.

 "Шестидесятники" в Украине

К нему относились Лина Костенко, Василь Симоненко, Иван Драч, Иван Свитличный, Евген Сверстюк, Микола Винграновский, Алла Горская, Иван Дзюба. Позднее к ним примкнули Василь Стус, Михаиле Осадчий, Игори Ирина Калинец, Микола Горбаль, Иван Гель, братья Горыни. Поразительно, однако, общей чертой лидеров этой группы было то, что все они представляли собой образцовый продукт советской системы просвещения и воспитания и начинали делать многообещающую карьеру. Некоторые вообще были убежденными коммунистами. Сосредоточенные в основном в Киеве и Львове, они были выходцами из разных регионов республики (большинство — из Восточной Украины, однако многие были тесно связаны с ее западными регионами, где в свое время работали или учились). Еще одной примечательной особенностью украинских диссидентов является их социальное происхождение: в основном они были выходцами из села и относились к первому поколению городской интеллигенции. Возможно, этим объясняются наивный идеализм и усложненность аргументации, нередко характерные для их заявлений. В целом они представляли собой весьма немногочисленный, плохо организованный конгломерат людей.

 Украинские народные думы

Фактично, власні найменування (у даному випадку ті, що виявлені в українських думах) є відправними точками певної доби, епохи, а отже – знаками національної пам’яті, яка сягає різних рівнів людської життєдіяльності: релігії, етики, естетики, мови, історії, культури. Частотність функціонування власних назв, їх значне поширення в думах особливо помітне. Проте тут, поряд з чистою інформативністю, тяжінням до точності описуваних подій, простежується використання названих одиниць з власне художньо-образним задумом: часто досягається шляхом багаторазового повтору в контексті думи однойменних одиниць (напр., у думі “Богдан Хмельницький і Василь Молдавський” м. Чигирин уживається 2 рази, м. Сороки – 6 раз, м. Січава- 2 рази) своєрідна акцентуація на важливих моментах, спостережених у ході боротьби і відображених таким чином у поетичних творах героїчного змісту. Чітка окресленість власних найменувань (насамперед, топонімів і антропонімів) виявляється в тому, що всі найменування , як правило, не вигадані, а такі, що реально й документально зафіксовані.

 История Украины

Таким чином, з IX по 30-ті роки, XII ст. Київська Русь відкрила новий феодальний період в історії народів Східної Європи. Передовий для того часу соціально-економічний і політичний лад, вдала використання надбань світової цивілізації, духовне і культурне відродження, прийняте християнства, - все це сприяло утвердженню Київської Русі – України, як однієї з провідних країн світу. Завдання № 12(4) Брестська церковна унія 1596 р. План.1. Становище православної церкви в Польській державі. Причини церковної унії. 2. Берестійські собори 1596 р. Релігійна політика і політична боротьба. 3. 400 – річна історія унії, її світлі й тіньові сторони. 1. Після ля Люблинської унії 1569 р. посилився суспільно-політичний рух на українських землях як протидія польським католикам. Князь Василь – Костянтин Островський очолив православну магнатсько-шляхетську опозицію, яка прагнула автономії українських земель у складі Речі Посполитої. Більшість залишалися вірною батьківській вірі – православ‘ю, та бажала ліквідувати на Україні магнатське землеволодіння. Богдан Хмельницький вважав, що король має бути государем – “щоби корал і стинав шляхту і дуки, і князі, щоби вільний був собі: згріши князь – урізати йому шию, згріши козак – то є ж йому учинити”.

 Правління Івана ІІІ

На військові зіткнення великий князь йшов лише у виняткових випадках, коли були вичерпані всі інші засоби. Вже в перші роки свого правління Іван III умів вести тонку дипломатичну гру. В 1464 р. на Русь задумав піти гордовитий Ахмат — повелитель Великої Орди. Але в рішучий момент, коли татарські полчища були готові хлинути на Русь, в тил їм ударили війська кримського хана Ази-Гирея. Ахмат вимушений подумати про власний порятунок. Такий виявився результат угоди, наперед досягнутого між Москвою і Кримом. 1.2 Боротьба з Казанню Невідворотно насувався конфлікт з Казанню3. Бойовим діям передувала тривала підготовка. На Русі ще з часів Василя II жив татарський царевич Касим, що мав безперечні права на престол в Казані. Саме його Іван Васильович мав намір затвердити в Казані як свого ставленика. Тим більше що місцева знать настирливо запрошувала Касима зайняти трон, обіцяючи підтримку. В 1467 р. відбувся перший похід московських полків на Казань. Зходу місто узяти не вдатися, а казанські союзники не наважилися виступити на стороні облягаючих. На довершення всього Касим незабаром помер. Івану Васильовичу терміново довелося міняти свої плани.

 Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.

До козацької старшини за своїм соціальним становищем наближалися окремі групи осіб: бунчукові товариші, значкові товариші, знатні військові товариші. На Гетьманщині збереглася та українська шляхта, що взяла участь у боротьбі проти польсько-шляхетського панування. Присягу на вірність російському цареві склали 188 шляхтичів, переважно з Білоцерківського полку. Насправді їх було більше. Під час вироблення у січні 1654 р. умов перебування України в складі Росії шляхта зробила спробу домогтися собі особливих прав. За спиною Богдана Хмельницького її представники передали керівникові російського посольства Василю Бутурліну прохання, аби . Але глибинні процеси, що відбувалися, вимагали суттєвих коректив у ставленні до привілейованого стану суспільства. З середини 70-х років власті почали оподатковувати ту частину козацтва, яка не могла відбувати військову повинність. Погіршувалося матеріальне становище й основної маси міського населення. Міщани брали участь в утриманні гетьманської та міської адміністрацій, сплачували торговельне мито, показанщину, осінщину тощо. У набагато гіршому становищі перебували залежні селяни.

 Творча діяльність Панаса Мирного

Василь–круглий сирота, був панським козачком, згодом пас панську череду, став кучером, а після «волі» знову наймитував у пана. «Каторжне життя!» – так він називає своє поневіряння в панських маєтках. Часами на нього находить розпач; життя здається йому надзвичайно «гірким та пакосним». Образ бунтаря Василя змальовано всебічно, в різних найскладніших життєвих ситуаціях. Він палко кохає Мотрю, яку силою забрали від батька-матері до розпусника пана Гамзи. І коли Йосипенко вирішив покарати Мотрю за «образу» панської персони, Василь рішуче виступив проти посіпаки і прилюдно, перед двірнею, сильно його побив. Це був перший активний вияв гніву і бунтарства Василя. Бажання за всяку ціну вирватись на волю з-під поміщицького ярма стає метою життя Василя; з часу активного виступу на боротьбу він вірить у краще майбутнє, коли «прокляте лихо» не буде зачіпати людей, коли прийде воля. Цими особливостями бунтарського характеру Василь дуже нагадує панського кучера Юхима з незакінченого великого твору «Халамидник», рукопис якого зберігається в архіві письменника.