П.Загребельний

 Мой брат Антон Семенович

Не говоря уже о таких биографах, как Балабанович, который нарочно сгущает краски и представляет дореволюционную эпоху в безрадостных темных тонах, сам Антон, к сожалению, в своем желании угодить власть предержащим пересаливает и возводит небылицы на дореволюционный строй. Разговоры (в "Книге для родителей"), которые он вкладывает в уста кума нашей семьи Худякова (в действительности Полякова), утверждение А., что он учился на "медные" деньги, или что "реальное не для нас строили", что в той среде, где он вырос, дети могли идти только в "мальчики", - все это самая дешевая демагогия. Что касается реального училища, то вот краткий список моих товарищей в этом училище: 1. Чернышев В. - сын бригадира кузн. цеха Крюковск. мастерских. 2. Скавинские Никол. и Виктор - сыновья мастера кузн. цеха Крюковск. мастерских. 3. Родионов - сын столяра Крюковск. мастерских. 4. Бубенко Н. - сын ж. д. десятника. 5. Афанасьев М. - сын ж. д. десятника. 6. Загребельный - сын ж. д. кондуктора. 7. Случановский К. - сын ж. д. машиниста. 8

 Украинские народные думы

Топоніми як найчисельніші одиниці в думах представлені хоронімами: Украйна , Туреччина (Турещина) , Білограбська земля , Запоріжжя , Карпатська Украйна , Грабська земля , Подністров’я , Чорномор”є , підгрупу цих топонімів утворюють природні хороніми, як-от: луг Базавлуг , долина Кайнарська , Черкень-долина ; ойконімами (комонімами і астіонімами): Азов (Озов) , Біла церква , Богуслав , Брайлов , Кефа (Кафа) , Килия , Козлов , Корсунь , Крилов , Мерефа , Ситники , Сучава , Трапезунд , Цареград , Черкаси , Чигирин ; гідронімами, літонімами: Семенів Ріг ; пелагонімами: Чорне море , Червоне море , Сиваш , Буг , Волганка , Дністр , Дон , Жовті Води , Полтавка , Салтанка , Сула , Хортиця ; інсулонімами: Крим ; дромонімами: Муравський шлях ; оронімами: Осаур- могила (Савур-могила, Савір-могила) , Осавур- могила , Савор-могила, Загребельна могила . Майже всі топоніми в думах, що є прикметою цих творів, подаються приладковим словосполученням: як правило, до власної назви додається родове поняття: болото, луг, долина, город, село.

 Дела давно минувших дней (Киевская Русь в романах Павла Загребельного)

Среди них немало имен писателей-современников, потому что интенсивное обновление и обогащение исторического романа не прервалось и в наши дни. Напротив, для большинства братских литератур народов СССР оно стало сегодня типологически общей закономерностью художественнных исканий. _______________ * М. Г о р ь к и й. Собр. соч. в тридцати томах, т. 25, М., Гослитиздат, 1953, с. 254. На магистрали их - творчество ведущего украинского прозаика Павла Загребельного. За три десятка лет напряженной и плодотворной работы в литературе он написал 17 романов, из них пять - исторических. Появившиеся одни за другим "Диво" (1968), "Первомост" (1972), "Смерть в Киеве" (1973), "Евпраксия" (1975) составили своеобразную тетралогию о далекой эпохе Киевской Руси, а последний роман "Роксолана" ведет нас в более поздний период истории, насыщенный трагедиями кровавых турецких нашествий на Украину. Во всем своем творчестве Павло Загребельный выступает художником, который наделен обостренным чувством современности, чуткой восприимчивостью к ее духовным запросам, социальным, политическим, идеологическим, нравственным проблемам

 Юрий Долгорукий - основатель Москвы

Факты же свидетельствуют о том, что Долгорукий был одним из выразителей народного стремления к единству нашей земли, боролся за это досамой смерти. Боярство и церковники всячески мешали Долгорукому в его деятельности, выставляя против него таких послушных им князей, как Изяслав Киевский. Они не останавливались перед тягчайшими преступлениями, лишь бы опозорить Долгорукого, не допустить его в Киев.” Положительное отношение автора к князю Юрий совершенно очевидно. В таком же ключе изображается Долгорукий и в романе. У Загребельного Юрий - мудрый правитель, простой, весёлый человек, он запанибрата обращается со своими людьми и поэтому любим и уважаем ими. Юрий деятелен: он не сидит без дела в Суздале, он постоянно в походе где-нибудь в непролазной глуши, куда по выражению главного героя романа лекаря Дулеба может забраться “либо дурак, либо князь”. Также в положительном свете изображает Юрия Долгорукого Д. Еремин в романе “Кремлёвский холм”. Но необходимо отметить, что Юрий из “Кремлёвского холма” немного отличается от Юрия из “Смерти в Киеве”.

 Дела давно минувших дней (Киевская Русь в романах Павла Загребельного)

Что тебя с красой твоей веселой, Ярославна, привело сюда? . . . . . . . . . . . . . . . . Может, эти улицы кривые Лишь затем сожгли твою мечту, Чтоб узнала Франция впервые Всей души славянской красоту! Этим строкам поэта созвучны многие страницы романа Павла Загребельного, открывшего нам трагедию женщины, которая и в печали своей оставалась мужественной, сильной и стойкой. И потому преломила в себе существенные черты и качества народного характера, преемственно наследуемого от поколения к поколению. Раскрывая эту историческую преемственность, "связь времен" в романе "Смерть в Киеве", писатель включает в повествование немало публицистических отступлений, содержащих прямой спор с феодально-буржуазной и буржуазно-националистической - от В. Татищева до М. Грушевского - историографией, не видевшей в "битвах удельных междоусобиц, которые гремели в нашей истории", ничего значительного для мысли философа и кисти живописца. Сам он черпает в них не просто острые драматические ситуации, как, скажем, убийство в Киеве (1147 г.) князя Игоря Ольговича, которые кладет в основу сюжетной интриги, динамичной и занимательной

 Історична Святиня Київа - Софіївський собор

З Софією Київською зв (фигуры святителей и архидиаконов). Павло Загребельний написав книгу , яка називається «Диво», в якій описується життя Сизоока-забудовника собору, створення Собору, події, які відбувались навколо Собору під час Вітчизняної Війни, коли Київ захопили німці, а також під час 60-тих років.

 Лекції з української та зарубіжної культури

В зв'язку з реабілітацією жертв сталінських репресій, повернулися з таборів та заслання 25 письменників: Зінаїда Тулуб, авторка засудженого історичного роману "Людолови", відомий літературознавець Євген Шабліовський, автор нарисів з історії української літератури, письменники Борис Антоненко-Давидович, Наталя Забіла, Олександр Ковінька, Василь Мисик, Іван Багмут та ін. Посмертно були реабілітовані і повернуті в літературу та мистецтво письменники, художники, актори "розстріляного відродження", розпочалося друкування їхніх творів, з'являються наукові дослідження їх творчості. В умовах загального піднесення відбувається творче відродження патріархів української літератури, які десятки років вимушені були працювати на замовлення партії і приховувати справжні думки та погляди: П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра (повість "Третя рота", поеми "Розстріляне безсмертя" і "Мазепа", хоча навіть в умовах "відлиги" не все вдалося надрукувати), М.Стельмах ("Кров людська не водиця", "Хліб і сіль", "Правда і кривда"), О.Гончар ("Тронка"), А.Малишко, Л.Первомайський, П.Загребельний, Г.Тютюнник (роман "Вир").

 Значення і світова слава Тараса Шевченка

Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова. Вшанування пам’яті. Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці.

 Синкретичні другорядні члени речення з об

Отже, об’єктом дослідження в дисциплінарній роботі є синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням як найбільш різноманітні і поширені в сучасній українській літературній мові. Актуальність дипломної роботи зумовлена необхідністю описати, дотримуючись основних принципів традиційної класифікації ЧР та враховуючи характер зв’язку між елементами синтаксичної структури двоскладного речення, синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням. Порушена проблема є досить цікавою і до кінця не з’ясованою. Матеріал дослідження. Для вирішення поставлених у дипломній роботі завдань добирався лексичний матеріал з творів О.Гончара та П. Загребельного. Вибір матеріалу дослідження мотивується широким представленням синкретичних другорядних членів речення з об’єктно- просторовим значенням у мові творів цих письменників. Основна мета дипломної роботи полягає в системному аналізі структурно- семантичних особливостей ДЧР з об’єктно-просторовим значенням. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1) з’ясувати лінгвістичну сутність синкретичних ДЧР; визначити причини появи синкретизму; 2) описати різновиди та засоби вираження ДЧР з об’єктно-просторовим значенням; 3) зробити статистичні підрахунки кількості виявлених синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням.

 Общие сведения о клавиатурах

Санкт-Петербургский государственный морской технический университет Среднетехнический факультет Реферат на тему: «Общие сведения о клавиатурах» Выполнил Загребельный Иван Александрович Санкт-Петербург 2007 Содержание: Определение Рождение и эволюция Первые клавиатуры Отделение клавиатуры Взгляд в будущее Заключение Список литературы Клавиатура компьютера - устройство, содержащее комплект расположенных в определенном порядке клавиш, нажатие на которые обеспечивает ввод в компьютер символов или команд. Клавиатура может быть создана путем изображения на экране. Расположение клавишей на клавиатуре соответствует принятым стандартам, определяет используемые ключи и генерируемые коды. Эволюция компьютерной клавиатуры Что бы вы ни делали за компьютером, играли или программировали, печатали бы документ или просто общались в чате, вы используете один из самых незаменимых девайсов – клавиатуру. Как и любая вещь, клавиатура имеет свою историю. Рождение Корни современной компьютерной клавиатуры уходят далеко в 19 век. Все началось с появления простой пишущей машинки.