Форми і методи професійної підготовки майбутнього вчителя

 Кодекс законів про працю України

Працвникам, як навчаються в середнх загальноосвтнх вечрнх (змнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвтнх школах, щорчн вдпустки за х бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використан до початку навчання в цих закладах. Працвникам, як успшно навчаються в навчальних закладах без вдриву вд виробництва та бажають приднати вдпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робт, складання залкв та спитв, часу пдготовки  захисту дипломного проекту та нших робт, передбачених навчальною програмою, щорчн вдпустки повно тривалост за перший рк роботи надаються до настання шестимсячного термну безперервно роботи на даному пдпримств, в установ, органзац. Стаття 213 Додаткова вдпустка у зв'язку з навчанням у професйно-технчних навчальних закладах Працвникам, як успшно навчаються на вечрнх вддленнях професйно-технчних навчальних закладв, надаться додаткова оплачувана вдпустка для пдготовки та складання спитв загальною тривалстю 35 календарних днв протягом навчального року

 Генезис поняття "технологічна культура"

М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, В.І. Луговий, І.П. Підласий, І.Ф. Прокопенко, В.В. Сагарда, Г.В. Троцко), вдосконаленню технологій навчання майбутнього вчителя (В.І. Бондар, О.Г. Мороз, О.Я. Савченко, Т.С. Яценко та ін.), підготовці майбутніх учителів до формування творчої особистості учня (В.О. Моляко, С.О. Сисоєва), професійній готовності до педагогічної праці (К.М. Дурай-Новакова, Л.В. Кондрашова, В.О. Моляко, В.О. Сластьонін), педагогічній компетентності як сукупності якостей, що визначають ефективність професійно-педагогічної підготовки (В.П. Бездухов, Ю.В. Варданян, В.Г. Моторіна, Г.О. Михані, Л.Л. Хоружа), порівняльному аналізові моделей професійної підготовки вчителя (Н.В. Абашкіна, О.В. Сухомлинська, Л.П. Пуховська), формуванню професійної культури майбутнього вчителя та окремих її складників (В.М. Гриньова, В.Й. Гриньов, Т.В. Іванова, Н.Б. Крилова, Н.В. Морзе, В.О. Семиченко, Л.В. Столяревська). Водночас технологічна культура вчителя не знайшла спеціального вивчення у психолого-педагогічних дослідженнях.

 Кодекс законів про працю України

За згодою одного з батькв або особи, що його замню, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, як досягли п'ятнадцяти рокв. Для пдготовки молод до продуктивно прац допускаться прийняття на роботу учнв загальноосвтнх шкл, професйно-технчних  середнх спецальних навчальних закладв для виконання легко роботи, що не завда шкоди здоров'ю  не порушу процесу навчання, у вльний вд навчання час по досягненн ними чотирнадцятирчного вку за згодою одного з батькв або особи, що його замню. Стаття 189 Облк працвникв, як не досягли всмнадцяти рокв На кожному пдпримств, в установ, органзац ма вестися спецальний облк працвникв, як не досягли всмнадцяти рокв, з зазначенням дати х народження. Стаття 190 Роботи, на яких забороняться застосування прац осб молодше всмнадцяти рокв Забороняться застосування прац осб молодше всмнадцяти рокв на важких роботах  на роботах з шкдливими або небезпечними умовами прац, а також на пдземних роботах. Забороняться також залучати осб молодше всмнадцяти рокв до пдймання  перемщення речей, маса яких перевищу встановлен для них граничн норми

 Формування професійно-значущих якостей майбутніх учителів

ЗМІСТВСТУП РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ 1.1. Класики педагогіки про професійно-значущі якості вчителя 1.2. Сучасний підхід до класифікації професійно-значущих якостей вчителя 1.3. Професійно значущі якості сучасного вчителя РОЗДІЛ 2. ОРІЄНТАЦІЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ НА САМООЦІНКУ ПРОФЕСІЙНО-ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ 2.1. Використання занять з психолого-педагогічного та професійно науково-предметного циклів дисциплін для формування професійно-значущих якостей учителя 2.2. Застосування рольових ігор для формування студентами адекватної самооцінки професійно-значущих якостей ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВИСТУП ВСТУПВ умовах нової освітянської парадигми, підготовка вчителів нового типу стає найважливішою умовою відродження не тільки освіти, але і всієї вітчизняної культури, її інтеграції в загальнолюдське та європейське співтовариство. Соціальна ситуація, що склалась, якісно по-новому ставить проблему підготовки педагогічних кадрів, вимагає наукового переосмислення цінностей системи, формування професійно-значущих якостей вчителя, актуалізує пошук оптимальних форм цього процесу в період навчання у вищому закладі освіти.

 Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр.

Автор намагається проаналізувати детермінаційний вплив комплексу внутрішньополітичних і міжнародних обставин на формування спеціальних служб України. Не менш важливим є також показ особливостей державної політики щодо правової регламентації будівництва й діяльності органів безпеки. При підготовці монографії автор спирався на структурно-системний метод аналізу, особливо там, де мова йшла про організацію, форми й методи діяльності спецслужб. Застосування цього методу дозволило вирішити ряд завдань, зокрема: висвітлити організаційний устрій, функції та головні напрямки роботи спеціальних служб України: загальнодержавної розвідки та контррозвідки, військової розвідки й контррозвідки, інших органів безпеки, спеціальних підрозділів повстансько-підпільних рухів часів Української революції 1917-1921 рр.; проаналізувати генезис форм і методів роботи спеціальних служб; дати характеристику кадровому складу цих спецслужб у соціальному, політичному й професійному аспектах; виявити провідні закономірності становлення спеціальних служб за умов формування української національної державності, дослідити нормативно-правову базу їх діяльності

 Удосконалення форм і методів підготовки кваліфікованих працівників в умовах становлення ринкової економіки

Якщо ми визнаємо професійну освіту приватним благом, то ситуація, за якої приватне благо надається безплатно для споживача за рахунок державного бюджету, але не всім бажаючим, не тільки є соціальне несправедливою, але і створює умови для різноманітних зловживань на цьому ґрунті. Разом з тим освіта та професійна підготовка примножують не лише особистий, але і національний людський капітал. Хоч і непрямо, але держава теж має чималі зиски від розширення знань та зростання кваліфікації громадян (зокрема, більший прибутковий податок з фізичної особи і більші нарахування на підвищену заробітну плату кваліфікованішого працівника). Тому в усьому світі держава здійснює значні інвестиції у розвиток освіти та професійної підготовки (передусім у напрямку їх фундаменталізації та гуманізації) і надає гарантії для довгострокових інвестицій інших суб'єктів у цю сферу; застосовує податкові пільги та інші форми регулювання ринку з метою забезпечення розвитку пріоритетних спеціальностей, форм і методів підготовки спеціалістів, розвитку освіти в цілому; здійснює ліцензування, атестацію, іншими способами забезпечує і гарантує якість освітніх послуг тощо.

 Оновлення системи підготовки майбутнього вчителя початкової школи у процесі викладання освітньої галузі "Математика"

Оновлення системи підготовки майбутнього вчителя початкової школи у процесі викладання освітньої галузі «математика» Сучасний стан розвитку суспільства потребує такої підготовки педагога, яка орієнтована на розвиток особистості дитини та на саморозвиток і самовдосконалення вчителя, здатного творчо працювати. Діюча система педагогічної освіти недостатньо сприяє повній реалізації творчого потенціалу майбутнього вчителя початкової школи та не задовольняє його потреб у професійному становленні. Саме тому, вкрай необхідним є пошук нових підходів, які дозволяють досягти нової якості у дидактичній і методичній підготовці майбутнього вчителя початкової школи. Аналіз спеціальної літератури, вивчення стану підготовки молодих педагогів до самостійної викладацької діяльності засвідчують, що однією з найскладніших проблем їхнього професійного становлення є вміння застосовувати нові навчальні технології. У зв За заг. ред. Н.С. Побірченко. – К.: Наук. світ, 2002. – 229 с. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навч. посіб. / О.М. Пєхота та ін. За ред. І.А. Зязюна, О.М. Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с. Савченко О.Я. Підготовка вчителя в контексті інноваційної шкільної освіти. // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав – Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. – Переяслав – Хмельницький. – 2004. – Вип. 10 С. 109 – 117. Савченко О.Я. Інваріантна компонента у підготовці вчителя початкових класів.

 Особистісні відносини вчителя і учня

Поряд із спрямованістю особистості, її інтересами і емоційно-вольовими якостями здібності розглядаються як передумови успішної діяльності. Кожен з компонентів здібностей при їх актуалізації виступає й передумовою ефективної педагогічної діяльності. . Педагогічні здібності можна розділити на дві групи: власнепедагогічніздібності та інші якості особистості, які с необхідною умовою ефективної професійної діяльності вчителя. Вирішальним фактором на шляху до досягнення успіху в даній діяльності є загальна спрямованість особистості майбутнього вчителя. Тому, при підготовці молоді до педагогічної діяльності потрібно знати, на які цінності вона орієнтується, до чого прагне а житті, що хоче змінити, створити чи отримати, в чому бачить особистісний смисл. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовний аспект спрямованості особистості і створює основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світосприйняття і ядро мотивації життєвої активності, основу «життєвої філософії». Тому, в процесі професійної підготовки вчителя вкрай важливо зосередитись на формуванні особистості спеціаліста, оскільки від того, який зміст має для нього професія, яка основа його життєвої концепції, залежить успішного професіоналізму.

 Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі

Особливе навантаження в цій галузі освіти належить таким навчальним предметам, як етика, естетика та мистецтвознавство, екологія, релігієзнавство, риторика тощо. Аналіз наукових публікацій останнього років свідчить про ті, що в навчальні плани вузів управлінського профілю включені такі інтегративні дисципліни, як «Філософія управління», «Людина і суспільство», «Геополітика», «Економічна психологія», «Світова художня культура», «Соціально-політична теорія суспільства», «Етика бізнесу», «Етика ділових відношень», «Етика й естетика» та ін. - Прагнення до синтезові змісту освіти, об'єднання його в інтегративні курси як у загальнонауковій, так і в спеціально-предметній сфері підготовки. Актуальним у даному процесі є посилення межпредметної спрямованості навчання, укрупнення дисциплін, об'єднання малих курсів у блокові навчальні дисципліни узагальненого найменування при наявності в них загальної наукової основи, а також виключення з навчальних планів дисциплін, які не мають значення для майбутньої професійної діяльності. - Необхідність чіткої збалансованості трьох галузей знань - загальнотеоретичних, спеціально-професійних і спеціально-предметних у формуванні професійної компетентності майбутнього фахівця.

 Профорієнтація в системі освіти

Знання, навички й досвід, тобто компетентність саме у даній професійній сфері. Така придатність людського індивіда до певного виду праці визначається методами професійної орієнтації та професійного добору. Основну роботу по формуванню готовності учня до професійного самовизначення шкільний психолог здійснює в межах організації й проведеня профорієнтаційної діяльності з молоддю, яка передбачає й профпросвітницькі, профдіагностичні та профконсультативні заходи. 1. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ Профорієнтація – це система заходів, які здійснює психолог, спрямованих на виявлення особистісних своєрідностей, інтересів і здібностей людини з метою надання їй допомоги в розумному виборі такої професії, яка найбільше відповідає її індивідуальним можливостям. У спеціалізованих завадах професійної освіти, які готують кваліфікованих спеціалістів конкретних професій, акцент роботи освітнього психолога переноситься на діяльність професійного добору абітурієнтів з метою визначення прогнозу успішності їхньої первинної професіоналізації в межах освітньої установи.

 Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності

Міністерство освіти і науки України Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж Музично-педагогічне відділення Курсова робота з педагогіки Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності студента 4 курсу, 41-М групи Кифорука В.О. Вінниця 2008 Зміст Вступ 1. Інновації в освіті 2.Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки 3. Підвищення кваліфікації вчителів та їх атестація Висновки Література Вступ Учительська професія вимагає особливої чутливості до тенденцій суспільного буття, що постійно змінюються, здатності до адекватного сприйняття, потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. Особливу значущість має ця здатність за постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь і відповідного мислення. Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання.

 Права дитини

Систематично і глибоко оволодіти знанням, підвищувати загальнокультурний рівень; . Дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, підтримувати навчальну дисципліну; . Бережливо ставитись до майна закладу освіти; . Дбати про власну гігієну та охайний зовнішній вигляд. Права вчителів: Вчителі мають право на: . Повагу та захист професійної честі та гідності; . Вільний вибір форм, методів та засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи; . Участь в обговоренні та вирішенні питань організації навчального процесу; в роботі органів громадського самоврядування закладу; . Підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту програм, форм навчання та установ, які здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку. Обов’язки вчителів: Вчителі зобов’язані: . Виконувати статут закладу освіти, забезпечувати умови для освоєння учнями програм на рівня обов’язкових державних вимог, сприяти розвиткові здібностей учнів; . Дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів, дотримуватись положень Конвенції ООН про права дитини; . Дотримуватись правил і режиму внутрішнього трудового розпорядку .

 Мовознавство як наука

У межах загального виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке ме­тодом зіставлення досліджує споріднені й неспоріднені мови. Поза конкретним і загальним мовознавством виокремлюють прикладне мовознавство. Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мово­знавства (під останньою розуміють науку про методи лінгвістичного аналізу). Уведення історії мовознавст­ва до структури курсу загального мовознавства зумов­лене тим, що історія мовознавства — це нагромаджен­ня знань про мову, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії і вдосконалення мето­дології мовознавства. Мовознавство розвивається спіра­леподібно, спираючись на знання, здобуті людством на всіх попередніх етапах його розвитку. 2. Основні завдання загального мовознавства. Курс загального мовознавства має підсумковий ха­рактер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунту­вання. Головне завдання курсу загального мовознавс­тва — розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, озна­йомлення з основними напрямами, ідеями і пробле­мами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови. Іншими словами, мета курсу загального мовознавст­ва — поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя.

 Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності

Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога. В інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня теоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен уміти спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця, вибудовувати свою професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості для самостійного і високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірах визначає проблематику і зміст професійної та особистісної підготовки педагога, актуалізує необхідність створення педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і відповідно на пошук нових підходів до підготовки майбутнього педагога. Йдеться про те, що під час навчання він має набути: — розвинуту творчу уяву; — стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності; уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації; — психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти; — спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

 Застосування дидактичних принципів в трудовому і професійному навчанні

Таким чином, трудове навчання повинне бути направлене на комплексне рішення задач розумового, етичного, естетичного і фізичного розвитку що вчаться, залучення їх до загальнолюдських цінностей, формування у них фундаменту готовності до праці для себе і суспільства. Такий фундамент є сукупністю інтересів, мотивів, етичних якостей, знань, умінь і навиків. Це перш за все працьовитість, добросовісне і творче відношення до праці, звичка до нього, трудова культура, чесність, сумлінність і порядність, заповзятливість і діловитість, ініціативність і висока дисципліна праці і, звичайно, міцні знання і уміння в області основ техніки, технології, економіки і організації виробництва, уявлення про шляхи його розвитку, його екологічні проблеми, про основні напрями науково-технічного прогресу, а також про світ професій, шляхи професійної підготовки, працевлаштування. Цими загальними цілями трудового навчання вчителеві слід керуватися при визначенні цілей кожного уроку, а останні у свою чергу в значній мірі обумовлюють не тільки зміст, але і форми і методи роботи з учнями.

 Концептуальна модель сучасної вищої професійної освіти

У ході засвоєння інформації, характерної для вищої освіти, у студентів формуються способи евристичних і проблемно-пошукових дій, прийоми і методи розумової і практичної діяльності, що впливають на вироблення системного стилеві мислення, цілісного світогляду. - Безперервність освіти, що зв'язана з оптимальним задоволенням реальних потреб майбутніх фахівців у спеціалізації, здійснюваної в ході практичної діяльності, стажування, підвищення кваліфікації, самоосвіти. Цей принцип припускає послідовність вузівської освіти з попередніми її етапами, багаторівневість самого процесу вищої освіти, безперервність постійного професійного вдосконалювання студента і спрямованість до своєї майбутньої життєдіяльності, високий рівень сформованості умінь самостійно учитися. - Індивідуалізація і диференціація, що забезпечують індивідуально-творчий підхід до навчання студентів, що враховує аспекти індивідуальних особливостей учнів, повний розвиток їх особистісних і професійних інтересів, потреб, здібностей і можливостей. Сучасна освіта винна ґрунтуватися на предметній системі навчання, що надає студентам можливість складати індивідуальний навчальний план відповідно до обраної програми навчання. - Інноваційність, що виявляється у варіативності, динамічності змісту, форм, методів і технологій підготовки студентів до різних видів педагогічної роботи в середніх, середньо-спеціальних і вищих навчальних заставах. Інноваційний характер освіти в сучасному вузі формує світогляд фахівців, в основі якого лежить здатність і можливість творчого перетворення соціальної дійсності, проектування, організації і здійснення професійної діяльності, що припускає інваріантість розв'язання задач, багатокритеріальність контролеві й оцінки досягнутих результатів. - Національно-регіональний підхід, спрямований на задоволення вузами соціального замовлення в підготовці викладачів різних спеціальностей, необхідних навчальним заставам регіону, країни.

 Методика активізації пізнавального процесу школярів до фізичної культури

Мистецтво управління полягає в здатності виконувати завдання системно, комплексно, з урахуванням усіх обставин. Результат управління залежить від рівня знань, професійної підготовки вчителя, його вміння прогнозувати, використовувати сучасні методики, нові технології, форми й методи. До понятійного апарату теорії управління входять принципи, функції, методи й засоби управління. Результат управління залежить від рівня знань, професійної підготовки вчителя, його вміння прогнозувати, використовувати сучасні методики, нові технології, управлінські форми й методи роботи. Тому до основних професійних функцій учителя як керівника навчального процесу належать : - діагностична - спрямована на визначення навчально-виховного процесу, її мета - розроблення стратегії й тактики освітньої та виховної роботи з дітьми; - конструктивно-організаторська - спрямована на організацію педагогічного процесу й забезпечення його ефективності; - розвивальна (навчальна й виховна) - об'єднує інформаційну і гностичну функції, є провідною в діяльності педагога; - комунікативна - характеризує стиль взаємин між педагогами й дітьми, педагогами й батьками; - досліджу вальна - проявляється в умінні вчителя накопичувати та аналізувати факти поведінки дітей, бачити їх причини та наслідки, аналізувати педагогічні засоби та ефективність їх впливу на колектив і кожну дитину зокрема; - самоосвіти - забезпечує неперервне підвищення кваліфікації вчителя завдяки поновленню знань і вмінь.

 Рушійні сили єкономічного прогресу

Залежно від цього відбувається перехід від одного суспільного ладу до іншого. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові виробництва, джерела енергії, продукти тощо. Залежно від структури всієї системи продуктивних сил відбувається конкретизація найвищого, узагальнюючого критерію. Тому слід розрізняти такі критерії економічного прогресу: рівень розвитку робочої сили, засобів праці, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інформації. Так, рівень розвитку робочої сили визначається її загальноосвітньою та професійною підготовкою, ступенем розвитку розумових здібностей тощо. Рівень розвитку засобів праці характеризується продуктивністю, здатністю замінювати працю людини та іншими показниками. Водночас розвиток продуктивних сил як найбільш загальний критерій економічного прогресу характеризує лише одну, хоч і провідну, сторону суспільного способу виробництва. Тому слід визначити основний, або вищий, критерій прогресу суспільного способу виробництва. Оскільки головна продуктивна сила — це робоча сила, працівник, а людина водночас є і продуктивнок силою, і носієм виробничих відносин, суб'єктом відносин власності, то головний критерій суспільного способу виробництва — розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей.