Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості

 К Барьеру! (запрещённая Дуэль) №20 от 18.05.2010

ДОЛОЙ УНЫЛЫЕ РОЖИ! НАСТОЯЩАЯ ИСТОРИЯ УКРАИНЫ В ИЗЛОЖЕНИИ ЩИРЫХ УКРАИНЦЕВ В кратком изложении. В переводе на примитивное кацапское наречие древнеукраинского языка. Предметом вивчення історії України є закономірності виникнення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх укр. землях. Глава 1 История Украины велика и многогранна. Ее истоки нужно искать в Древней Спарте. Как все мы помним, в те годы Спарта была государством строгой морали и правил. Мальчиков с ранних лет приучали быть воинами. А девочек - проститутками. Самых же слабых и убогих сбрасывали со скалы в обрыв. Так появились первые древние укры, которые, живя на дне обрыва, постепенно закладывали основы будущей государственности. Как недавно доказал великий украинский историк Степан Жопаренко, уже тогда укры отличались особой смекалкой и сообразительностью. Им долгое время удавалось обманывать жителей Спарты, прикидываясь детскими трупиками. Но потом жители Спарты куда-то подевались. И украм больше не нужно было прятаться. И они пошли..

 Шпаргалка по политологии (на укр. языке)

Форми реалізації влади: панування і координація, керівництво і організація, управління і контроль - від консенсусу до насильства, від демократії до тоталітаризму. суб’єкти реазізації влади: індивіди, соціальні спільності, організації, держави. Найбільш динамічним елементом політичної системи суспільства є притаманні їй політичні відносини. Зміст політичних відносигн визначаються значною кількістю суб’єктивних і об’єктивних чинників, їх структуру складають горизонтальні і вертикальні складові, а також політичні принципи і процедури. Політична організація суспільства - система інститутів, в межах яких відбувається його політичне життя. Центральним елементом політичної організації є держава. Володіючи владою, вона організує політичне, економічне, соціальне і духовне життя країни, встановлює статус політичних інститутів політичної системи суспільства, захищає інтереси суспільства на міжнародній арені. Вагомими елементами політичних організацій є політичні партії, суспільні організації, ЗМІ. Функції політичної системи супільства: обгрунтоване визначення мети, завдань, шляхів розвитку суспільства і розробка конкретних програм його діяльності; нормотворчість - формування юридичних, моральних та ін норм людського співіснування; організація діяльності суспільства для виконання цілей і завдань розвитку; визначення і розподіл матеріальних і духовних цінностей; гармонізація інтересів держави, суспільства, індивіда;; духовно- ідеологічний вплив на політичну свідомість; ствердження і зміцнення політичного режиму; забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суспільства.

 Перспективи Української Революції

Сучасне совтофльство ма чимало спльних рис з голосним колись радянофльством. В дйсност сучасна вдмна цього явища значно грша вд первсно. Це однаковою мрою стосуться до його пдAрунтя, збудникв  до наслдкв. Особливе значення ма ця обставина, що сучасна рецидива виникла псля того, як на досвд минулого виявилася недоречнсть  шкдливсть радянофльських тенденцй. Тому-то, щоб належно оцнити цей прояв полтичного звироднння, доцльним буде пригадати розвиток  наслдки його первсно появи з-перед тридцяти рокв. Течя радянофльства розвинулася на Захднх Землях Украни пд польською займанщиною та серед укрансько полтично емграц в доб НЕП-у й т. зв. укранзац на пдсовтськй Укран. В  вир попали рзн полтичн й суспльно-громадськ дяч, як не мали особливих симпатй до комунзму, чи до москвофльства, але шукали якось «орнтац», якогось легшого виходу, опертя й допомоги в тогочаснй затяжнй , здавалося, безвигляднй ситуац. Психологчним пдAрунтям радянофльства було морально-полтичне заламання псля поразки нацонально-визвольних змагань та невластива реакця на гнт польсько окупац на ЗУЗ  на байдуже ставлення захднх держав до укрансько справи

 Політологія

Політичний досвід свідчить: однопартійність притаманна, як правило, політичному життю суспільства, де бракує розвинутої соціально-класової структури, функціонує відстала економіка, спостерігається низький рівень політичної культури більшості населення, а демократія перебуває в зародковому стані. Як показала політична практика, головною вадою однопартійності є гальмування економічного й соціального розвитку суспільства. Ось чому в сучасному світі в більшості держав функціонують багатопартійні політичні системи, бо саме такі є важливою умовою демократизації всіх сторін життя суспільства. Це найбільш розвинена форма політичного плюралізму, який віддзеркалює багатоманітність інтересів класів, соціальних груп та спільнот, що виявляються в політичній сфері. 54. Політичне лідерство. 1. Політичне лідерство та його обгрунтування. Проблема лідерства стала предметом наукового дослідження дуже давно. Нею займалися ще Платон і Арістотель. Пізніше Макіавеллі описав образ лідера-государя, який будь-якими засобами досягає політ. цілей. Лідер (від англ. leader-вождь) – авторитетний член організації або малої групи, особливий вплив якого дає йому змогу відігравати істотну роль у соціальних процесах.

 Микола Міхновський: Життя і Слово

Однак факти свдчать, що пдстав для тако слпо ври нема. До оцнок лдерв укранського державотворення свох полтичних опонентв слд ставитися так само критично, як  до оцнок нших, менш вдомих мемуариств. Для сторика, який прагне об'ктивност, це очевидно. В оцнках Мхновського Михайлом Грушевським простежуться певний полтичний нтерес та деологчна заангажовансть. Це стане зрозумлшим, якщо зважати на те, що «Спомини» були написан в 1924 р., коли Грушевський тлькино повернувся з емграц в Радянську Украну  мг перебувати в залежност вд полтично кон'юнктури. ¶снувало й певне нтелектуальне середовище, яке створювало умови для неприйняття бльшстю учасникв укранського визвольного руху особистост Миколи Мхновського, його самостйницького оточення  свтоглядних позицй. Життя  творча дяльнсть Мхновського припали на перод, коли в суспльнополтичнй думц Украни панувала народницька деологя, в основ яко був флософський позитивзм. Полтична незалежнсть перебувала «поза межами можливого»

 Роль політичних партій у розвитку демократії

Партії є головним посередником і інструментом взаємодії між громадянським суспільством і державною вла­дою. Політичні партії в умовах демократії спрямовують соціальні конфлікти в цивілізоване русло, забезпечують мирний перерозподіл влади між різними політичними силами. Таким чином вони сприяють легітимності демокра­тичної політичної системи, тобто її суспільному визнанню та виправданню прийнятих у її рамках політичних рішень, кадрових чи функціональних змін у структурах влади, забезпечують відповідальність урядо­вих структур перед народом. 2. Багатопартійність Через багатопартійність у політичному житті суспільства і держави втілюються демократичні принципи ідеологічного й політичного плюралізму, здійснюється конкуренція в бо­ротьбі за місця в органах державної влади. Водночас через велику кіль­кість партій відбувається надмірне розпорошення сил, складаються неспри­ятливі умови для узгодження інтересів, досягнення стійкої політичної структуризації суспільства і представленості партій в органах законодавчої і виконав­чої влади.

 Проблема праворозуміння (Проблема правопонимания)

Міра свободи членів класового суспільства не є рівною, а визначається їх належністю до певного класу. Відношенням класів до засобів виробництва визначається міра їх свободи, їх класове право. Зміст цього права складають претензії класу на певну долю матеріальних і духовних благ, які виробляються суспільством, на участь у політичному житті суспільства, в управлінні справами держави і на вільне вираження свого ставлення до соціального ладу, а також самовираження в літературі і інших сферах мистецтва. Отже, в суспільстві, розділеному на класи з їх суперечливими інтересами, не існує єдиної міри свободи, єдиного права. Кожний клас має власне право, яке не тільки відрізняється від права інших класів, але й антагоністичне по відношенню до нього. Колізія прав вирішується тим, що економічно пануючий клас – власник засобів виробництва – бере в свої руки державну владу і проводить своє право у формі законів, надає йому всезагального характеру і вимагає обов’язкового виконання встановлених ним законів від всіх членів суспільства під страхом державного примусу. Ідея багатоаспектного, багатостороннього підходу до права зараз, мабуть, найбільш точно відображає спільні зусилля вчених по його вивченню.

 Принципы раcпределения власти, его необходимость и механизм реализации (Принципи поділу Влади, його необхідність і механізм реалізації)

Негативною стороною (за великої сили впливу) духовно-інформаційної влади може бути поширення необ’єктивних даних про стан суспільства, функціонування держави, її міжнародне становище тощо, а також те, що така влада є засобом маніпулювання громадською думкою, управління свідомістю й поведінкою людей в інтересах певних політичних сил. Одним із різновидів влади в суспільстві є сімейна влада – побудований на силі авторитету вплив одного або декількох членів сім’ї на її життєдіяльність. Цей авторитет, як i будь-який авторитет узагалі, не можна створити за допомогою права чи примусу. Він є проявом поваги одних членів сім’ї до інших, результатом визнання їхнього життєвого досвіду, трудових заслуг тощо. Політична влада Влада є однією з фундаментальних засад політичного розвитку суспільства. Вона має правовий, економічний, духовно-ідеологічний характер, існує скрізь, де наявні будь-які стійкі об’єднання людей, тісно пов’язана з політичною сферою, є засобом здійснення і способом утвердження певної політики. Політична влада виникла раніше за владу державну і визначає реальну здатність соціальної групи чи індивіда виявляти свою волю за допомогою політики i правових норм.

 Полiтична свiдомiсть, культура i громадянство

Суспільно-політичні доктрини — невід'ємна складова частина політичної системи суспільства. Їхня функціональна роль неоднозначна і має кілька аспектів. Насамперед суспільно-політичні доктрини визначають політичний курс, стратегію і тактику тих чи інших партій і суспільно-політичних рухів, їхню діяльність як суб'єктів політичного процесу. Доктрини знаходять своє відображення в програмах і політичних платформах партій та суспільно- політичних рухів і є істотною умовою дієвості їх зусиль у виборчих кампаніях. Без перебільшення можна сказати, що вони визначають електоральну поведінку громадян. Якість суспільно-політичних доктрин є відображенням зрілості політичних партій і рухів. Розглядаючи сучасні суспільно-політичні доктрини, треба мати на увазі, що на розвиток кожної із них впливають різноспрямовані і суперечливі тенденції, серед яких виділяються дві. Перша — до вдосконалення змісту і логічної структури доктрини, незалежно від того, відповідає це реальній дійсності чи ні. Друга — до приведення окремих своїх компонентів у відповідність зі змінами в реальному стані речей.

 Молодіжні рухи в україні 19-20 сторіччя

1. Молодіжна проблематика у світовій та вітчизняній науціМолодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. В рамках молодіжного руху молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але і самореалізується. Ці рухи є осередком формування локальних молодіжних культур та стилів життя, що пізніше, зазнавши певних модифікацій, поширять свій вплив на культуру та спосіб життя суспільства в цілому.Молодіжні рухи виникають у процесі соціально-економічного та соціально- політичного розвитку суспільства і їх зміст та форма діяльності значною мірою відбивають соціокультурну, історичну, демографічну, політичну та інші специфіки кожної окремої країни, кожної окремої ситуації.Окрім організуючої ролі в процесі взаємодії молоді зі старшими поколіннями, молодіжні рухи є і практичними засобами, що відкривають канали комунікації всередині одного покоління, виявляючи та репрезентуючи його інтереси перед суспільством в цілому.

 Місце особистості в політиці

Реферат на тему: Місце особистості в політиці ПланВступ 1. Дослідження проблеми особи в політиці 2. Методологічний підхід 3. Агресивні форми поведінки в політиці Висновок Використана література Вступ У нормальному, цивілізованому суспільстві політика здійснюється для людей і через людей. Яку значну роль не грали б соціальні групи, масові суспільні рухи, політичні партії, кінець кінцем її головним суб'єктом виступає особа, бо самі ці групи, рухи, партії та інші громадські і політичні організації складаються з реальних осіб і лише через взаємодію їх інтересів і волі визначається зміст і спрямованість політичного процесу, всьому політичному життю суспільства. Активна участь особи в політичному житті суспільства має багатопланове значення. По-перше, через таку участь створюються умови для повнішого розкриття всіх потенцій людини, для його творчого самовираження, що у свою чергу складає необхідну передумову найбільш ефективного вирішення суспільних завдань. Так, якісне перетворення всіх сторін життя передбачає всемірну інтенсифікацію людського чинника, активну і свідому участь в цьому процесі широких народних мас.

 Політологія. Політичні системи в Україні

Роль політики в політичному житті суспільства. Політика (від грец. poli ika -держ. і сусп. справи)- організац., регулятивна і контрольна сфера сусп-ва, в межах якої здійснюється соц. діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соц. групами задля здійснення власних запитів і потреб. Термін «П.» поширився під впливом однойменного трактату Аристотеля, змістом якого є узагальнення філософом проблем розвитку давньогрец. д-в, правлінь і урядів. Суб'єктами П. є: індивід, мала соц. чи профес. група, нація, клас, еліта та ін. соц. спільноти. В інституційному плані - це соц. ін-ти, групи інтересів, політ, рухи, профспілки, партії, д-ви та їх союзи. Підвищена складність, змістовна насиченість, поліваріантність вияву проблем політ, життя привели до виділення кількох трактувань П.: 1) П. є результатом спілкування, взаємодії людей, вирішення ними спільних справ, визначення позиції стосовно центрів влади. Конкретними виявами її можуть бути явища узгодженості, підпорядкування, панування, конфлікту, боротьби між окремими людьми, соц. групами і д-вами. В руслі такого трактування виникла теорія класової боротьби (К.Маркс, В.Ленін), теорія конфліктної природи П. (Ж.Френд, К.Шміт); 2) П. є синонімом ін. політ. явищ, насамперед влади, панування, д-ви, які утворюють єдиний змістовно-термінолог. ряд, мають приблизно однакові джерела, ресурси, потенціали, засоби, символіку і можуть використовуватися як аналоги при дослідженні складних сусп. явищ; 3) функціональне пояснення П., в основу якого покладено наявність «вічних» проблем еволюції людства: визначення і спроби вирішення загальних проблем, підтримання порядку, управління, збереження внутр. і зовн. миру, а також існування їх антиподів -підготовки і ведення війн, застосування насильства у внутр. П., контролю сусп-ва і окремої особистості тощо.

 История Украины (шпаргалки)

1. Предмет, методи та джерела вивчення історії У. Предмет вивчення в кожній науці становить система об’єктивних закономірностей. Предметом вивчення історії У. є закономірності виникнення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всіх укр. землях. Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи, розвиток різних політичних сил та партій, прагнення укр. народу до незалежності, процес об’єднання всіх укр. земель в єдину державу, розвиток державних структур та політичної системи. Це перша складова частина предмету. Друга – вивчення світових суспільних процесів, їх взаємозв’язку в історії У., а також місце У. в історії світового суспільства. Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки). 2. Кіммерійці, скіфи, сармати на території У. Кіммерійці (кінець 2 - початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах.

 Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

Об’єктами безпосереднього дослідження стали п’ять букварів, розповсюджених в школах: чотири україномовні і один – російськомовний. Таким чином, вихідні дані до дослідження наявні, залишається лише обробити інформацію і синтезувати її в межах дипломної роботи. Це я і намагатимусь зробити. -5- І. Теоретична частина: аналіз досліджуваних категорій і понять. Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації в початковій школі. Під соціалізацією взагалі розуміють процес залучення індивідів до наявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває зв’язки між людиною і суспільством, її можна охарактеризувати і як “процес цивілізації суспільства”, за влучним висловом індійського політолога П. Шарана. Поняття соціалізації, пов’язане з розвитком соціології, було введене в науковий обіг наприкінці ХІХ ст. американцем Ф. Гідденсом та французом Г. Тардом. Бурхливий розвиток політичної науки призвів до формулювання поняття “політичної соціалізації”, що було зроблено на межі 50-60х рр. ХХ ст. американськими політологами. Початкове визначення політичної соціалізації як “процесу, завдяки якому індивід засвоює політичну культуру суспільства, основні політичні поняття, свої права та обов’язки відносно уряду та набуває уявлень про структуру та механізм політичної системи”.

 Політичне лідерство в Україні

Цей факт пов'язаний з такою тенденцією розвитку інституту політичного лідерства як вплив електорального менталітету на становлення цього найважливішого соціального інституту. Сьогодні на всьому пострадянському просторі йде процес переходу до нових ціннісних орієнтирів. Населення дуже швидко сприймає елементи демократичної політичної культури і пристосовується до нових політичних умов. Проте слід зазначити етичний характер вимог громадян до влади, тенденцію до персоніфікації влади і схильність до неконвенційних форм протесту і силових методів вирішення конфліктних ситуацій. Висновки Політологія розглядає лідерство як феномен політичного життя суспільства, досліджує його місце в системі владних відносин, механізми формування і функціонування, а також розробляє практичні рекомендації. Лідер може бути визначений як особа, здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного співтовариства. Відповідно лідерство визначається як один із механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка приймає і підтримує його дії.

 Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства

Поняття "тип політичної свідомості" використовується для характеристики істотних особливостей віддзеркалення в свідомості різноманітних категорій людей політичних явищ і пов'язаною з цією своєрідністю їхнього відношення до політичної дійсності. Така своєрідність закріплюється в політичних позиціях, які займають різноманітні суб'єкти суспільних відносин і які виявляються в тяжінні до специфічної або постійної політичної поведінки. Єдиний засіб виявити особливості політичної свідомості людей – аналіз їхньої реальної політичної поведінки. Політичну свідомість людей можна класифікувати за різноманітними підставами. Найчастіше проводиться типологізація за наступними підставами: o за прихильністю людей до тих або інших суспільних ідеалів і цінностей (ліберальна – що висуває як пріоритет у політиці принцип свободи індивіда, консервативна – спрямована на збереження традиційних суспільних устоїв і цінностей, соціалістична – що орієнтується на пріоритет в політиці принципів колективізму, соціальної рівності і справедливості, інтернаціоналістська – спрямована на реалізацію, в першу чергу, загальних інтересів і цілей народів, націоналістична – відокремлювальною рисою якої є переконання у вищості однієї нації над іншими); o за характером відношення суб'єкта соціальної дії до держави як політичного інституту (етатистський тип політичної свідомості – що орієнтується на активну участь держави в суспільних процесах, в тому числі і в сфері економіки; анархістський тип, для якого характерна орієнтація на позадержавне регулювання суспільних процесів і, передусім, у сфері матеріального виробництва); o за прихильністю суб'єктів політики до тих або інших форм політичного влаштування суспільства можна виділити демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості; o за соціально-класовим складом учасників політики (буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська). o в залежності від орієнтації на той або інший характер соціальної діяльності суб'єкта політична свідомість може бути консервативною (орієнтованою на збереження колишніх суспільних порядків), радикальною (орієнтованою на докорінні, рішучі перетворення), реформістською (орієнтованою на здійснення соціальних перетворень шляхом реформ).

 Економічне районування України

В цей період влада перестає бути формальною, представницькою. Для прийняття рішень необхідні поглиблений і своєчасний аналіз, більш кваліфіковані експертні оцінки. Визначені в цій ситуації підходи вагомі і повинні підкріплюватись управлінською волею по їх втіленню в життя, оскільки рівень законопослушності населення та суб’єктів підприємницької діяльності в даний час різко знижуються. Крім того, влада не має права на помилку при вирішенні важливих проблем і поточних питань - економічна та соціальна ями і так достатньо глибокі, робити їх бездонними нераціонально, нерозумно та небезпечно. Розглянемо схему управління економікою в стані кризи на рівні держави. Її основні складові можна сформулювати таким чином: 1. Пріоритет кадрової політики. Для впровадження ефективної економіки, чи хоча б її стабілізації, потрібна сильна і стабільна влада. Необгрунтовані постійні кадрові переміщення по принципу особистої відданості (одна команда) тільки шкодять справі. Ефективність економічного керівництва повинна проявлятись не на словах, а у конкретних діях та показниках. Як приклад, в п’ятидесяти європейських та латиноамериканських країнах були проведені дослідження з метою з’ясування питання чи пов’язаний рівень розвитку економіки з політичною владою суспільства.

 Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.

Своєрідним підсумком політико-правової діяльності часів здобуття незалежності стала Конституція 1787 р., якою США керуються й донині. Саме в ній було ухвалено союзний, а не конфедеративний лад держави, конгрес розділено на дві палати, посилено функції президентської влади, запроваджено майновий ценз для виборців тощо. Ця Конституція окреслювала, здебільшого, особливості політичного устрою США, політичні права і обов’язки її громадян, особливості міжнародної діяльності держави. Тому природним доповненням до неї став “Білль про права”, ухвалений у 1789 р. і введений в дію 1791 р. У десяти його статтях визначалися принципи організації американського суспільства, демократичні за своєю суттю. Йшлося, насамперед, про гарантії особистої свободи громадян, їх захист перед державою та іншими членами суспільства. Отже, бачимо, що все вище написане підтверджує тезу про існування та ефективне функціонування політичної нації у Сполучених Штатах Америки. Насамперед, йдеться про політичну основу суспільства, де кожний громадянин цього суспільства нічим не відрізняється від іншого, насамперед, це не проявляється в ущемленні тих чи інших прав.