Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)

 Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення

Мотиль, «Держава  наця». [48] Quo vadis, Украно? Матерали третьо (зимово) сес Мжнародно школи укранстики (Одеса, 1993), с.105. [49] Е.Вленська, В.Поклад, «Нацонально-культурн орнтац мешканцв Лугансько област», Флософська  соцологчна думка, 1993, ч.4, с.53-54. За непрямими обрахунками, укранц складають сьогодн 30% населення (приблизно стльки, скльки голосувало в березн 1991 року проти горбачовсько «оновлено федерац»); росяни - 10% (приблизно стльки, скльки голосувало в грудн того самого року проти незалежност, решту 60%, наймоврнше, складають «тутешн» - люди, як у березн пдтримали «федерацю», у грудн - незалежнсть (але разом з Кравчуком-президентом)  як в принцип здатн пдтримати все, що м спускатиме згори влада - бо ж н власно думки, н власного вибору вони не мають (що, власне,   одню з прикмет «гомо совткуса») - не належачи н до нац, н до громадянського суспльства, вони  поки що об'ктом, а не суб'ктом стор. [50] Див., наприклад, E.J.Hobsbawm, Nations and Nationalism since 1870 (Cambridge, 1990); W.H.MacNeill, Polyethnicity and National Unity in World History (Toronto, Buffalo, London, 1986); A.D.Smith, Theories of Nationalism (Blackwell, Oxford, Cambridge, 1986); E.Gellner, Nations and Nationalism (Ithaca, New York, 1983); K.Pomian, L'Europe et ses nations. - Paris 1990; J.G.Kellas, Politics of Nationalism and Ethnicity (London, 1991); B.Anderson, Imagined Communities (London, New York, 1983); Roman Szporluk, Communism and Nationalism (New York, Oxford, 1988). [51] «Мся Украни - довга хресна дорога в м'я життя на земл»

 Проблема праворозуміння (Проблема правопонимания)

Зміст права різних епох зовсім не співпадає; воно змінюване і відображає природу конкретної формації, пануючі в ній соціальні інтереси, уявлення і ідеї. “Право ніколи не може бути вище, ніж економічний лад і обумовлений ним культурний розвиток суспільства”, - писав Маркс. Соціологічна концепція права. Право, яке розглядається не як застигла сукупність норм, а як діяльність фізичних і юридичних осіб – громадян, державних і суспільних організацій, які дотримуються, застосовують і виконують правові приписи, є предметом соціологічного вивчення, яке набуло широкого поширення в останні десятиліття. На цій основі виникло і праворозуміння, орієнтоване на право в дії. Соціологічний підхід до розуміння права можна виразити у формулі Г.В.Мальцева “Право – це насамперед саме суспільне життя”. Правові норми держави, на думку прихильників соціологічного напряму в теорії права, - це лише частина права. Поряд з ними існує “живе право”, яке є не що інше, як фактичні відносини, що склались в суспільстві. Головне, стверджують вони, - вивчення реального порядку, тобто не тих приписів, які зафіксовані в правовій нормі, а самого процесу дії права в суспільстві, конкретних дій учасників правовідносин.

 Московство

Збудити приспану прапраддвську вру у сво сили  гордсть сво нацонально вищост це знищити в зародку вс московськ спроби обдурити укранцв. За нормальних умов це роблять нацональна школа  нацональна лтература,  насамперед, сторичн прац (науков чи красного письменства). А ми й дос не мамо жодно книжки справжньо стор Украни  навть не мамо книжки справжньо стор Московщини. Справжньо, тобто не сухого перелку, каталогу сторичних подй, а аналзу тих сил, що т под творили, аналзу сил, що будували  руйнували державу  нацю. Зробивши аналз, можна тод здйснити  синтез. Кажучи коротко то буде нацональна доктрина, що стане дороговказом, компасом наступним поколнням. Всеохоплюючо, велико, сторично-соцологчно прац Украна ще не ма (лише окрем описов розвдки). Тому мусимо закнчити нашу розвдку про московство бодай невеличким натяком на укранство, щоб на тл укранства виразнше бачити чорне московство[707]. Подамо клька уривкв з укрансько прастор та стор

 Социология - наука про общество

Використовував термін “соціальна фізика”, але потім, коли це ім я почали застосовувати до демографії, видумав соціологію. Відокремлення наук від метафізики та теології – головна ідея позитивізму Конта. Термін “позитивний” Конт вживає у п ятьох значеннях: 1)реальний – протилежність химерному; 2)корисний – протилежність непотрібу; 3)визначений – протилежність амбівалентному; 4)точний – протилежність неточному; 5)” ” в противагу “-“. Позитивізм за Контом мусить відмовитися від питань, що не мають відповіді – про суть та сутність явищ, а особливо про причину. Наука пізнає не суть, а лише феномен. Суспільствознавство повинне вивчати ті явища, які можна спостерігати. Орієнтація на природничі науки з їхнєю конкретністю об єкта і точністю методів. Предмет соціології – первинна реальність – суспільство в своїх цілісності та взаємозв язку, таке, яким воно сприймається почуттями та спостереженнями. Методи соціології, за Контом – по-перше, спостереження (основний метод: а)пряме; б)непряме (опосередковане)), по-друге, експеремент: а)безпочередній – спостереження за розвитком явищ під впливом спеціально створених для того умов; б)опосередкований – вивчення патологічних відхилень, дивіацій в суспільстві, по-третє – порівняння, співставлення різних типів суспільства, різних соціальних класів, людства та тваринних спільнот з метою виявлення спільних законів, по-четверте – історичне порівняння різних послідовних станів. 7. Соціологічна концепція Г. Спенсера. Герберт Спенсер – продовжувач справи Конта.

 Теорії нації та націоналізму

Соцальнобологчний варант примордалзму (Пр ван ден Берг) пропону розглядати етнчнсть як форму, результат еволюц кровно, бологчно спордненост. Остання вважаться органчним, природним засобом обднання бологчних стот у боротьб за виживання. Ця боротьба, що трива протягом ус стор снування homo sapiens, призводить, зокрема, до того, що людськ спльноти формуються за принципом кровно спордненост. Отже, етнчна група  феноменом, в основ якого бологчн та генетичн складники. Ван ден Берг визна, що уявлення про спльну спадщину певного народу майже завжди бува частково фктивним. Однак загалом «кровна спордненсть досить часто  цлком реальною для того, щоб стати основою для таких могутнх почуттв, як ми називамо нацоналзмом, трибалзмом, расизмом та етноцентризмом»[92]. Соцологчна верся примордалзму тракту мову, релгю, расу, почуття етнчност  територально належност як основн та найорганчнш форми днання людей, колективност, вдом в стор. Саме у цьому розумнн вони  «споконвчними», передують складншим суспльним, полтичним формам  створюють для них базу

 Социологический опрос студентов

СОЦІОЛОГІЧНА АНКЕТА Ми раді вітати тебе в дружній студентській сім’ї нашого факультету! Щиро бажаємо успіхів в опануванні знаннями, вміннями, навичками, та становленні особистості фахівця. Соціологічна група студентів IV курсу на замовлення адміністрації факультету вивчає орієнтації наших студентів, їх відношення до різних сторін життя. На грунті цього вивчення ми зможемо легше вирішувати ті наріжні проблеми, які стоять перед нами. Просимо тебе відповісти на питання нашої анкети. Перш аніж відповідати на питання, уважно прочитай його і всі запропоновані варіанти відповідей. Після цього на окремому аркуші, поставивши порядковий номер запитання, запиши той варіант відповіді, який більше всього співпадає з твоєю думкою, оцінкою, або ж допиши свій варіант. Анкета заповнюється самостійно. Твоя щирість, відвертість, повнота заповнення анкети забезпечить наукову вірогідність висновків щодо проблем, які турбують нове покоління студентів. Анкета анонімна, проти тебе спрямована не буде. Заздалегідь вдячні тобі за співпрацю. Вкажіть, будь ласка, деякі відомості про себе: 1. Стать: чол., жін. 2. Вік (повних років). 3. Проживаєш: а) м.Київ б) гуртжиток в) приміська зона 4.

 Девіантна поведінка молоді як об’єкт соціологічного дослідження

Результати дослідження можуть бути використані при соціологічному прогнозуванні криміногенної та соціально-політичної ситуації в Україні, при розробці соціальної та правоохоронної політики, профілактичних програм боротьби з молодіжною злочинністю, наркоманією, алкоголізмом, проституцією. Структура курсової роботи. Мета й основні завдання дослідження визначили логіку і структуру роботи, яка складається із вступу, двох розділів (які містять по два параграфи), висновків, списку використаної літератури (39 найменувань). 1. Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення 1.1 Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, П. Штомпки. Серед українських соціологів розробкою цієї проблематики займаються І. Бекешкіна, Є. Головаха, В. Небоженко, Н. Паніна, Л. Сохань, В. Шинкарук. Безпосередньо девіантна поведінка в західній соціології досліджується в багатьох соціологічних теоріях. У рамках структурно-функціонального аналізу Е. Дюркгейм розумів під девіантною поведінкою таку поведінку, яка не співпадає з загальноприйнятними в суспільстві цінностями та нормами. Р. Мертон головним чинником відхилень вважав розбіжність між цілями, які висуває суспільство та засобами, які воно пропонує для досягнення цілей.

 Социология Гоббса /Укр./

Соціологічна доктрина Гоббса. Вступ. Століттям генеальних людей називають 17 століття історики філософії і природніх наук. При цьому вони мають на увазі велику плеяду видатних вчених, які заложили фундамент теперішнього природознавства і в порівнянні з попередніми століттями далеко просунувши суспільні науки, в особливій мірі філософію. В сузір’ї цих імен одне з найперших займає ім’я англійського філософа Томаса Гоббса. Як і більшість прогресивних вчених того часу він об’єктивно був виразником інтересів правлячого класу (буржуазії), а суб’єктивно ж він рахував себе безкорисним шукачем істини, яка так необхідна всьому людству. В своїй роботі я буду намагатись більш глибоко викласти вчення Т.Гоббса про суспільство та державу, яке на мою думку займає провідне місце у всій доктрині. Соціологічна доктрина Гоббса. Томас Гоббс був одним із засновників широко розповсюдженої в 17-18 ст. буржуазної теорії природнього права і договірного походження держави. Ця теорія виходила із зовсім нових принципів, відмінних від середньовічних, виходила із нових уявлень про людину, суспільство і державу, котрі були підказані наукою, яка розвивалась і матеріалістичною філософією.

 Матеріали і методи дослідження

Однак пояснення глибинних причин цього розподілу являє собою вже соціологічну теорію. Соціологічна теорія - це теорія про соціальні явища або суспільство. На основі наукової соціологічної теорії можна робити певні прогнози про стан суспільства й можливих соціальних подій. Більше приватної тридцятимільйонної теорії є «поняття». Забігаючи вперед, відзначимо, що теоретичні поняття виражають щось відвернене і є при цьому протилежністю емпіричного факту, що конкретний і спостерігаємо. Типовими соціологічними поняттями є, наприклад, група, норма, роль і статус. Можна виділити кілька типів соціологічних теорій. - Пояснююча теорія виявляє й вивчає соціальні причини існуючих у суспільстві явищ. - Прогнозуюча теорія прагне прогнозувати майбутнє на основі знань про існуючим у суспільстві тенденціях. - теорія, що класифікує, є більшою мірою що описує, чим пояснюючої вона являє собою виявлення найбільш відвернених істотних ознак явища. Наприклад, «ідеальний тип» Вебера може бути прикладом такої теорії. - Функціональна теорія ставиться до теорій, що класифікують. Вона класифікує й інтерпретує явища і їхні наслідки.

 Матеріалістичне вчення Карла Маркса

Отже, головний внесок Маркса в соціологічну думку - аналіз соціальної структури суспільства, безпосередньо заснованої на переконанні, що суть історичного процесу - боротьба за контроль над власністю й багатством. Ця боротьба обумовлена поділом праці, у результаті якого утворюються класи, що мають протилежні інтереси. Сутнісна природа класів змінюється в різні періоди історії залежно від пануючого способу економічного виробництва. Таким чином, в умовах капіталізму існує конфлікт між тими, чия праця використовується для створення багатства, і власниками засобів виробництва. За Марксом, у будь-який історичний період напруженість між антогоністичними групами - джерело соціальних змін. Цим пояснюється, чому капіталізм сформувався в надрах феодалізму. За Марксом, в підсумку соціалізм здобуде перемогу над капіталізмом. Боротьба як причина соціальних змін – у цьому сутність конфліктологічної теорії Маркса. Внесок Маркса в розвиток соціологічної думки, особливо в області аналізу соціальних класів і соціальних змін, зберігає своє значення й дотепер .

 Основи соціології

Соціологія займає, завдяки своїй універсальності, центральне положення серед соціальних наук. Соціологія спеціалізується й деталізується й далі, можна сказати, що соціологія «проникає» в усі області життя, де соціальні дії й соціальне поводження людини є провідним і визначальним фактором. Соціологічна точка зору Пройшовши досить тривалий шлях розвитку, соціологія стала наукою, завдання якої - вивчення постійно, що змінюється суспільства. Соціологічні дослідження виявляють моделі й закономірності різних соціальних зв'язків і, опираючись на ці загальні моделі й закономірності, намагаються показати (а іноді й пророчити), чому певні явища й події відбуваються саме в цей час і в цьому місці. Багато соціологічних робіт показують зовнішні властивості соціальних дій і подій - вербально й за допомогою цифр. Результатом таких описових досліджень є звичайно гіпотези, що стосуються різних соціальних явищ. Ці гіпотези використовуються в наступних дослідженнях, для виявлення каузальних зв'язків і розробки теорій. Так, описані моделі соціальних цінностей і соціальних змін; поводження, що відхиляється, і сімейного життя.

 Основні підходи до визначення поняття "особистість"

Вступ Розділ 1. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві 1.1 Зміст поняття «особистість» – соціологічне визначення 1.2 Еволюція поглядів про суть особистості в історії соціологічної думки Розділ 2. Основні підходи до вивчення поняття «особистість» 2.1 Марксистська концепція особистості: розгляд особистості через категорію «праця» 2.2 Рольова теорія особистості: поняття соціального статусу та соціальної ролі 2.3 Теорії референтних груп 2.4 Особистість у теорії символічного інтеракціонізму: процес формування «концепції власного Я» (Дж. Мід, Ч. Кулі) 2.5 Гуманістична теорія особистості А. Маслоу Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність теми дослідження. Особистість є об'єктом вивчення ряду гуманітарних наук, і насамперед соціології. Соціологічний підхід виділяє в особистості соціально-типові якості. Оскільки соціологію людина цікавить насамперед не як продукт природи, а як продукт суспільства, то для неї найважливіше значення має категорія «особистість». Особистість зазвичай розглядається як конкретне вираження сутності людини, втілення й реалізація в ній системи соціально значимих рис й якостей даного суспільства. Як відзначав К. Маркс, головне в особистості «не її абстрактна фізична природа, а соціальна якість».

 Програма соціологічного дослідження

По-третє, як будь-яке інше дослідження, соціологічне спрямоване на досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться. Основне завдання соціологічних досліджень – добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. Соціальний факт – це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціальної дійсності. Як же вибрати саме ті факти, які допоможуть знайти науково достовірну відповідь на запитання, що цікавлять дослідника, заохотять його до проведення дослідження? Для цього необхідно виокремити випадковий для явища, що вивчається, факт від невипадкових, сконцентрувавши свою увагу на регулярних, масових, інакше кажучи, – типових фактах. Саме для цього соціологічна наука розробила цілу систему наукових процедур. Ці процедури – результат глибоких теоретичних і багаторазових дослідницьких проробок – є надбанням наукової корпорації соціологів. Виділяється чотири основних методи емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів, спостереження, опит і соціальний експеримент, що розділяються в залежності від становлення фактів свідомості, а також способу їх фіксації, шляхи та методи їх використання.

 Філософія інформаційного суспільства

План: Історико-біографічна довідка 1.Поняття “інформаційного суспільства” 2.Історичні етапи розвитку та формування інформаційного суспільства 3.Культура у новому суспільстві 4.Людина у новому суспільстві Висновки Список використаної літератури Історико-бібліографічна довідка Інформаційне суспільство – соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. При розгляді розвитку суспільства як “зміну ступенів”, прибічники теорії інформаційного суспільства пов’язують його становлення з домінуваням “четвертого”, інформаційного сектору економіки, який йде після сільского господарства, промисловості та економікою послуг. При цьому стверджується, що капітал і праця, які є основою індустріального суспільства,поступаються місцем інформаії та знанню у сучасному суспільстві. Революціоніруючі дії інформаційної технології приводить до того, що в інформаційному супільстві класи змінюються соціально недиферинцованими “інформаційними спільнотами”.

 Суспільні блага

Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв'язаних з його психікою. Людина без потреб – мертва людина. Мільйони років еволюції можна звести до декількох років розвитку людини, і тим самим спростити розуміння відмінності вищих і нижчих потреб (вторинних і первинних). Ці поняття відрізняє те, що відрізняє людину від тварини, тобто розум. При народженні людина випробує тільки первинні потреби. Проходять мільйони років еволюції чи лічені роки соціалізації людини й істота з низьким рівнем розвитку перетворюється у високоорганізовану. Одним з основних ознак цього перетворення є поява на визначеному етапі вищих потреб. Потреби суспільства - це соціологічна категорія, в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і укоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості, що не піддаються аналізу, розглядаючи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства. Для задоволення потреб необхідні блага.

 Конфликтные процессы /Укр./

Конфліктні процеси ВСТУП. Факти свідчать про те, що конфлікти грають в житті людей, народів і країн набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям: всі хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму і внаслідок цього “по-своєму” виникає війна. Ця ситуація була помічена ще древніми істориками і мислителями. Кожний великий конфлікт не залишався безслідним. Війни описувалися і аналізувалися в історичній літературі і багато які історики виділяли як причини військових зіткнень невідповідність інтересів ворогуючих сторін, прагнення одних захопити територію і підкорити населення і прагнення інших захиститися, відстояти своє право на життя і незалежність. Але не тільки історики описували і вивчали причини конфліктів і озброєних зіткнень. У ХIХ і ХХ ст. проблема конфліктів стала предметом вивчення соціологів. По суті справи в рамках соціології склався спеціальний напрям, який нині значиться як “соціологія конфлікту”. Вивчення конфліктів означає насамперед ознайомлення з вельми багатою і різноманітною літературою по цій проблематиці, засвоєння теоретичних і практичних знань, накопичених в рамках даного напрямку соціологічної думки.

 "Социология" Дюркгейма /Укр./

Викладацьку діяльність Дюркгейм поєднує з науковим опрацюванням соціологічних проблем моралі, виховання та освіти. За життя вченого вийшла друком праця "Елементарні форми релігійного життя" (1902) - обширна робота, над якою вчений працював протягом багатьох років і яка була присвячена осмисленню релігії як соціального феномена. Перша світова війна завдала Емілю Дюркгейму жорстокого удару. Наприкінці 1915 році Дюркгейм отримує звістку про смерть свого єдиного сина Андре, який помер від ран у військовому шпиталі на Салонінському фронті. Смерть сина тяжко вразила вченого, його працездатність різко падає, він захворює. У листопаді 1917 році Еміль Дюркгейм помер. Вчення Еміля Дюркгейма про соціальні факти В історії соціологічної думки Е.Дюркгейм відомий як видатний представник так званого соціологізму - специфічної соціологічної концепції. Відмітною особливістю даної концепції є її орієнтація на визнання соціальної реальності як дійсності особливого роду та відкидання психологічного редукціонізму, тобто пояснення соціальних явищ на засадах психологізму.

 Соціологія культури

Що таке ? Поняття культури в системі соціологічного знання Основні підходи до вивчення культури в соціології. Типологія культур 1. Що таке соціологія культури? Соціологія культури – один з найпарадоксальніших напрямів соціологічної думки. Не дивлячись на той факт, що соціологічний аналіз культури є однією з головних задач соціології з моменту її появи, дотепер не існує згоди з приводу предмету вивчення власне 3) сприйнятті соціології культури як соціології мистецтва у вітчизняній традиції 20-30-х рр. ХХ століття . На рубежі 1960-70 – х рр. соціологія культури початку формуватися як самостійна галузь наукового знання (В. Ядов,1998). Багато дослідників вважали: культура формує соціальну поведінку людини. За час розвитку виникли різні підходи до трактування культури і соціології культури (І.І. Квасова, Б.С. Ерасов, Л.Г. Ионин і ін.) Культура в широкому значенні – внебиологичесая людська діяльність. Соціологія культури — це наука, що розглядає будову і функціонування культури у зв'язку з соціальними структурами і інститутами стосовно конкретно-історичних ситуацій, взаємостосунки суспільства і культури в цілому.