Тарас Григорьевич Шевченко

 Шпага Суворова

Собрав письма, автобиографические заметки, записи и другие документы, связанные с полководческой деятельностью Суворова, Александр Аркадьевич обратился к историкам, художникам, писателям и поэтам с просьбой создать художественные произведения, посвященные славным делам Суворова и его победам над врагами родной земли. Помню рассказы о том, как на вечерах Александра Аркадьевича появлялись историки Милютин и Полевой, художники Жуковский, Коцебу и Тарас Григорьевич Шевченко. Внук показывал вещи своего великого деда. С волнением осматривали гости награды, ордена, оружие, подзорную трубу и табакерки, которыми пользовался Суворов. Дела великого полководца были воспроизведены ими в картинах и книгах. Коцебу написал несколько больших картин о походах Суворова. Шевченко сделал много рисунков к книге историка Полевого о жизни полководца и его боевых делах. Жуковский и Коцебу тоже дали свои рисунки для этой книги. Готовясь к юбилею, внук полководца заказал художникам портрет-миниатюру знаменитого деда, а резчикам приказал вырезать красивую раму с изображением герба рода Суворовых

 История Украины

Национальное движение на украинских землях.После смерти Николая 1 в 1855 году усилилось украинское национальное движение. Примером для подражания были члены Кирилло - Мефодиевского товарищества среди которых был и Тарас Григорьевич Шевченко - известный украинский поэт. В Петербурге и Киеве новое поколение украинской молодежи начало организовывать образовательные общества, так называемые громады. Петербургская громада во главе с Пантелеймоном Кулишом и Василием Белозерским. Особенностью киевской громады было то, что она пыталась приблизиться к народу. Ее возглавлял Владимир Антонович. За их народнические позиции их называли хлопоманами, а также украинофилами. Такая деятельность крайне не понравилась российкому правительству и результат не замедлил появиться. В июле 1863 года министр внутренних дел Петр Валуев своим так называемым Валуевским циркуляром запретил издание на украинском языке научных, религиозных и образовательных книг, а также деятельность воскресных школ. Сразу после этого громады были разпушены, а многие их члены были сосланы. Через десять лет украинское национальное движение снова начало действовать, теперь на нелегальном положении.

 Чтобы жить

Не позволял! - Здесь я бы мог сделать лучше! - такой фразой он заканчивал разборы многих своих полетов. И это даже тогда, когда его техник пририсовывал очередную звездочку к созвездию на фюзеляже. - Саня, а как бы ты поступил на моем месте? - А ты что скажешь, Серега? - Дима, что посоветуешь? Иван вбирал в себя частицы опыта других. Такой характерный штрих: Кожедуб вел дневник (чего никто из нас больше не делал). Записывал он туда все свои бои, бои своих товарищей и даже тактические приемы противника. Таким образом, на разборах или просто в разговорах с летчиками Иван мог с помощью своих дневников привести аналогичный бой годичной давности, сравнить его с нынешним. - Хиба он роман сочиняе? - разводил руками Александрюк. - И пише, и пише. Ну, як Лев Толстой или Тарас Григорьевич Шевченко. Покажи, Иван, хлопцам свои вирши. - Какой там роман, - возражал Титаренко. - Все проще: прошлой ночью Иван проиграл, а теперь вот сидит и рассчитывает, как бы отыграться. Сумма ж велика! (Ночной преферанс был в полку очередным увлечением в последние месяцы войны - в нелетную погоду, разумеется

 Золотой век русской культуры

Иван Петрович Котляревскпй (1769—1838) первым обратился к живому народному украинскому языку, широко используя устное творчество родного народа. Переработанная нм в бурлескном стиле «Энеида» Вергилия и пьесы «Наталка-Полтавка» и «Солдат-Чародей» отличались мастерским изображением украинского народного быта. Реалистические тенденции проявил в своем творчестве также Григорий Федорович Квитка (1778—1843), выступавший под псевдонимом «Грицко Основьяненко» (повесть «Маруся», комедия «Шельменко- денщик» и др.). Если на Котляревского оказали благотворное влияние русские писатели XVIII в. (Д. И. Фонвизин, В. И. Майков и др.), то Квитка был лично связан с В. А. Жуковским и испытал воздействие идей и художественного мастерства Гоголя. Свой роман «Пан Халявский», получивший высокую оценку Белинского, Квитка написал на русском языке. Процесс становления новой украинской литературы и формирования украинского литературного языка завершила деятельность великого народного поэта мыслителя и революционера Тараса Григорьевича Шевченко.

 Доленго

Его зовут Сераковский... - Боже милый! Но ведь Сераковский - это я! - Вы? - Солдат поднялся из-за стола и вытер усы. Лицо его осветила радостная улыбка. - Тогда вы должны догадаться, что за казак перед вами, - продолжал он уже с некоторым задором. - Догадываюсь... - ответил Сераковский. Он тоже встал и сделал шаг к солдату. - Я вижу перед собой, простите, я имею честь видеть перед собой Тараса Григорьевича Шевченко! Я не ошибся? - Правильно, все правильно! - Шевченко порывисто подошел к Зыгмунту и крепко обнял его. - Вот где нам довелось свидеться. - Мне о вас столько рассказывали и писали! - сказал Сераковский. - И мне о вас... - И еще я знал вас по вашим замечательным вольнолюбивым стихам, которые довелось читать в списках в Петербурге. - За что вам низкий поклон и великое спасибо. Унтер-офицер, сидевший рядом, с явным любопытством следил за разговором. Он знал, что везет политического преступника, осужденного самим царем, вольнодумца и стихотворца, как говорили, сочинившего на государя пасквиль, но что стихи Шевченко "замечательные" и "вольнолюбивые" - это было для него неожиданностью. - За что же вы в Новопетровское? - спросил Сераковский. - Нарушил высочайшую волю - не писать и не рисовать

 Общественно-политическое движение в Украине в 1846–1849 годах

Реферат «Общественно-политическое движение в Украине 1846–1849 годах» 1. Общественно-политическое движение 1.1 Великий революционер-демократ Т.Г. Шевченко Наиболее передовыми общественно-политическими деятелями того времени, защищавшими классовые интересы крестьянства, были революционеры-демократы. Самый выдающийся из них на Украине — Тарас Григорьевич Шевченко (1814—1866 биография и произведения которого вам известны из курса украинской литературы. Как и его современники и единомышленники в России — сначала В. Г. Белинский и А. И. Герцен, а позднее Н. Г. Чернышевский и Н. А. Добролюбов, Т. Г. Шевченко настойчиво пропагандировал устным и печатным словом идею крестьянской революции как единственного решительного средства свержения крепостничества и самодержавия. С глубоким уважением относился Шевченко к революционному подвигу декабристов, которых называл «благовестителями свободы» и «поборниками святой воли». Но решающее влияние на формирование революционных взглядов Тараса Шевченко оказала крепостническая действительность, которую он наблюдал с детских лет до конца своей жизни.

 Марія Заньковецька

Швидше це була розмова, але висновки з неї зосталися в пам'яті. — «Нещасне кохання». А вкажіть мені іншу тему., яка зрівнялася б з нею у всесвітній літературі? Воно не нами видумане, а народилося від нещасної долі наших. жінок і дівчат. Народилося з життя, значить, не нам його виводити зі сцени. А те, що пас позбавили права виходити з рамок «селянського життя»,— це наше горе, та в цьому горі г. й радість: жоден у світі театр не приділяв стільки уваги простому народові, як паш театр. І в цьому заслуга театру, і таких його діячів, як паша любима Марія Костянтинівна. А хто хоче дивитися «щасливе кохання» — йдіть в оперетку. Там усі лиха кінчаються капканом. Нам з вами не по дорозі. Вона ласкаво усміхнулась, і їй усміхнулись, — За «нещасне кохання». І за того, хто перший звернув увагу нашого людства на дівочі сльози! За нашого великого батька Тараса Григоровича Шевченка!. 1 за того, хто своїм талантом показав у безсмертних творах трагедію жіночої та дівочої долі! «Новаторам» довелося приєднатись до загального тосту.

 Життя Тараса Григоровича Шевченка

Тарас григорович Шевченко прожив  дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя, сповнене страшної негоди і злиднів, він з болем говорив: "Сколько лет потерянных., сколько цветов увядших!" Засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, М. О. Некрасов  у своєму вірші "На смерть Шевченко" писав: Всё он  изведал: тюрьму петербургскую, Справки, доносы, жандармов любезности, Всё - и раздольную степь Оренбургскую, И её крепость. В нужде, в неизвестности Там, оскорбляемый каждой невеждою, Жил он солдатом с солдатами жалкими, Мог умереть он, конечно, под палками, Может и жил-то он этой надеждою. Царський уряд не впереше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. Полум’яний співець свободи, Тарас Григорович Шевченко поділив сумну долю кращих людей, які жили в роки царської реакції. Пушкін і Лєрмонтов, убиті з намови царя, замучений Полежаєв, декабристи, загиблі у Сибіру на каторзі, були його попередниками. Не кращою була доля і його сучасників. Чаадаєва оголосили божевільним.

 Від Полтавського інституту шляхетних дівчат до європейського виміру вищої технічної освіти Полтавщини

Іван Петрович Котляревський (9 вересня 1769 – 10 листопада 1838 рр.) на прохання В.О. Рєпніної з жовтня 1823 по червень 1838 року здійснив переклад з французької на російську мову теологічної праці Дюкеня «Размышления о расположении, с каким должно приступать к чтению и размышлению Святого Евангелия от Луки » Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 – 10 березня 1861 рр.) наприкінці червня – початку липня 1845 року приходив до начальниці Інституту шляхетних дівчат С.І. Засс (передплатниці його альбому «Живописная Украина») з приводу його розповсюдження 12 грудня 2008 року виповнюється 190 років від часу заснування Інституту шляхетних дівчат у Полтаві. Сторічна діяльність цього середнього навчального закладу для збіднілих дворянок на теренах Полтавщини гідна уваги сучасних освітян і тих, хто шанує історію та культуру рідного краю. Центральний корпус університету – пам , розташований на мальовничому березі річки Ворскла у сосновому бору, що поблизу селища Вакуленці Полтавського району, розрахований на відпочинок 150 осіб.

 Синтаксические и функционально-семантические особенности употребления условного наклонения в итальянском языке

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут іноземної філології Кафедра іспанської та італійської філології Дипломна робота спеціаліста на тему: - Mila o:Mo dadori,1992.

 Венок Кобзарю - литературно-музыкальная композиция

Он мечтал о том времени, когда .на оновленiй землi Врага не буде, супостата, А буде син, i буде мати, I буде син, i буде мати, I ,будуть люди на землi. Ученица. Мечты гениального сына Украины сбылись. И сегодня в мирной и счасливой жизни Тарас Шевченко рядом с нами. Ученик. Он был сыном мужика и стал властелином в царстве духа. Он был крепостным, и стал великаном в царстве человеческой культуры. Он был самоучкой, и указал новые, светлые и свободные пути профессорам и книжным ученым. Ученица. Десять лет он томился под тяжестью российской солдатской муштры, а для свободы России сделал больше, чем десять армий-победительниц (И. Франко).

 Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Як зазначав пізніше сам Шевченко, жив він тут як “щколяр-попикач”, читав над померлими “Псалтир”, за що й одержував для заохочення десяту копійку. Та це не рятувало Тараса від “суботок”, Коли учнів поспіль по суботам карали різками. Е відомості,що деякий час Шевченко жив І вчився у священика Нестеровського, а потім повернувся до Богорського. Зрештою, терпець Тарасові увірвався: одного разу коли дяк був п’яний, Шевченко помстився його власною зброєю – різками –й утік од нього. Утік він у Лисенку до діякона-маляра, щоб навчитись малювати, але й тут опинився в ролі наймита- попихача: носив із річки воду, розтирав фарби. На четвертий день утік у с. Тарасівку до іншого дияка-богомаза. Маляр уважно подивився на ліву долоню свого учня й відмовив, не знайшовши в ньому таланту ні до малярства, ні до бондарства. Тарас змушений був повернутись до Кирилівки, де наймався пасти громадську череду. Не раз потім у віршах він тепло й зворушливо згадував подругу дитинства Юліану Коваленко, із якою разом пас череду Так, у 37стр Коваленко.

 Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

Це – символи рушнику, вишиванки, хлібу, калини.№ І міфоло- гізовані образи козака – запорожця, Запорізької Січі. Це і історичні постаті, що стали напівлегендарними в національній свідомості: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Тарас Шевченко, 1. Алмонд Г., Верба С. Згадана праця. – С. 133. -39- Іван Франко, Леся Українка. Це – звичайно, і глибинний релігійний чинник – православна традиція, Церква, Собор. Це – неповторна краса рідної землі і т.д. Тобто мова йде про традиційні цінності, які укорінені дуже глибоко у підсвідомості на архетипічному рівні. Вони є відображенням національного менталітету і спільної історичної долі. У дитячому віці, враховуючі особливості психології молодших школярів дуже важливу роль відіграють і народні казки, легенди, пісні, ігри, свята. Згадаємо і історичне минуле – в плані козацьких демократичних традицій (неважливо, якими були запорожці насправді, важливо – який міф про них ми закладемо у дитячу свідомість), у попередніх розділах ми говорили, що діти краще розуміють історичне минуле, якщо воно пов’язуються з сьогоденням.

 "Электронное правительство"

Министерству иностранных дел Украины, Государственному комитету связи и информатизации Украины, Государственному комитету информационной политики, телевидения и радиовещания Украины отработать в двухмесячный срок и принять долгосрочные меры относительно развития внешней информационной деятельности, информирования мировой общественности об Украине с целью формирования положительного ее восприятия в мире, относительно организации и финансирования теле- и радиовещания за границу. Службе безопасности Украины подать в двухмесячный срок предложения относительно усовершенствования работы по противодействию информационным агрессиям и специальным информационно-пропагандистским операциям, осуществляемым против Украины иностранными спецслужбами. Министерству образования и науки Украины: . обработать вместе с Департаментом специальных телекоммуникационных систем и защиты информации Службы безопасности Украины в двухмесячный срок мероприятия по подготовке и переподготовке специалистов в сфере информационной безопасности; . подготовить в трехмесячный срок типичные учебные программы для средних и высших учебных заведений по учебной дисциплине "Информационная культура"; . отработать вместе с Министерством экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Государственным комитетом информационной политики, телевидения и радиовещания Украины, Украинской Академией государственного управления при Президенте Украины, Киевским национальным университетом имени Тараса Шевченко в двухмесячный срок мероприятия по повышению уровня подготовки управленческих, журналистских и технических кадров для информационной сферы, в том числе работников государственных органов, учет современных потребностей при формировании государственного заказа на подготовку молодых специалистов.

 Чорновил Вячеслав Максимович (24.12.1937 – 25.03.1999)

Чорновил Вячеслав Максимович (24.12.1937 – 25.03.1999)Украинский политик и государственный деятель, глава Народного Руху Украины. Родился в селе Ерки (теперь Звенигородский р-н Черкасской обл.) Закончил факультет журналистики Киевского университета имени Тараса Шевченка с отличием. Работал на Донбассе: слесарем, плотником. 1960-1963 гг. – редактор молодёжных передач студии Львовского телевидения. 1963-1965гг. – редактор многотиражки; зав. отдела газеты «Молодая гвардия». Поступил в аспирантуру Киевского Педагогического института. В 1965 году был уволен с работы за участие в правозащитном движении. Хотя к апрелю 1966 г. ему удалось устроиться литературным работником газеты «Друг читателя», был уволен с работы за отказ дать показание на закрытом политическом процессе во Львове. По материалам этого процесса написал книги: «Лихо з розуму» (1966 г.), «Правосуддя чи рецидиви терору» (1967 г.) и др., которые были опубликованы на Западе. В то время работал техником в карпатской экспедиции АН УССР, инструктором по рекламе Киевкнигторга. С марта 1967 – инструктор товарищества охраны природы в г. Львове. 15.11.1967 г. – приговорён до 3-х лет лишения свободы за наговор на советский общественный лад.

 История Украины

Особливе місце в розвитку духовних засад українського національного руху, української культури належить, безумовно, Тарасові Шевченку. Важко знайти інший приклад, коли б творчість і особистість однієї людини такою повною мірою віддзеркалювали б національну ідею, національний дух. Те, що в історії народу, який змагався за свою свободу й державність, таке видатне місце посів саме поет, не було випадковим. Культурна діяльність була практично єдиною цариною, де українці могли виявити свою самобутність. У розглядуваний період серед талановитої плеяди українських письменників виділяються такі широковідомі постаті, як І. Котляревський, П. Гулак- Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Куліш. Виникають російські професійні театри — у Києві (1805 р.), Полтаві (1810 р.), Харкові (1812 р.). Великою популярністю користувався в Полтаві український театр, на сцені якого виступала аматорська група під керівництвом І. Котляревського. У 1819 р. тут поставили «Наталку Полтавку», «Москаля- чарівника». Існував також аматорський театр у с.

 Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття

Від 1889 року Тарновський постійно проживає в Києві, мешкає в будинку на розі вулиці Володимирської і майдану Лисенка, згодом – на розі Володимирської і Золотоворітського майдану. В обох приміщеннях під музей, який Тарновський возив із собою, було відведено великі зали, всі речі розміщено в окремих скляних вітринах, систематизовано. Мав Василь Васильович і величезну бібліотеку: самої україністики понад двадцять тисяч книжок! Музей був відкритий для масового безкоштовного відвідування, а його власник в інвалідній колясці супроводжував відвідувачів і радо давав пояснення. Заслугою В.В.Тарновського-молодшого є постійна турбота про впорядкування могили Тараса Шевченка на Чернечій Горі. Коли поета поховали, місцеві поміщики здійняли шум, протестуючи і вказуючи на небезпеку для них від такого сусідства. Тоді Тарновський звернувся до Полтавського губернського земства, і воно зобов’язалося опікуватися могилою Шевченка. Матеріальні витрати узяв на себе Тарновський. На упорядкованій могилі він встановив великий хрест з чавунним барельєфом поета, який було відлито за ескізом-малюнком самого Василя Васильовича, що мав, крім усього іншого, і мистецькі здібності.

 Лекції з української та зарубіжної культури

Тут починав творчу кар'єру Микола Охлопков (1900-1967), згодом відомий режисер московських театрів. Ним були поставлені фільми "Митя" і "Проданий апетит". Разом з О.Довженко створював фільми "Вася-реформатор", "Ягідка кохання", "Арсенал" кінооператор Даніїл Демуцький (1893-1954), син українського фольклориста, хорового диригента і композитора Порфирія Демуцького (1860-1927). У Довженка в фільмі "Арсенал" працював асистентом згодом відомий радянський кіносценарист Олексій (Люся) Каплер (1904-1979). У 1940 році Олександр Файнциммер поставив в Одесі фільм "Танкер Дербент" за однойменною повістю Юрія Кримова, який довгий час вважався радянською кінокласикою. У багатьох фільмах в Одесі знявся А.Бучма ("Укразія", "Вендетта", "Тарас Шевченко", "Арсенальці", "Макдональд", "Микола Джеря", "Нічний візник", "Назар Стодоля", "Арсенал", "Джиммі Хіггінс", "Тарас Трясило", "Проданий апетит", "Напередодні"). Як режисер він поставив тут фільм "За стіною". Плодотворно працював в Одесі і іншій видатний український актор Юрій Шумський (кінофільми "Вася реформатор", "Тарас Шевченко", "Беня Крик", "Борислав сміється", "Буря", "Напередодні", "Нічний візник").