Німецька класична філософія

 Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Схильний вважати, що вичерпну вдповдь на поставлен питання можна дати, виходячи лише з нового розумння сторичного процесу, що Aрунтуться на священних книгах людства, його багатй мфологчнй спадщин. Нмецький флософ Ф. Шеллнг мав рацю: «Те, що живе в переказах, у мфах, колись насправд снувало,  сучасному родов людському передував рд богв». Першокниги людства (Ббля, Авеста, Коран, Ргведа, Махабхарата та н.) дають нам змогу правильно пдйти до розумння расово, етнчно  геополтично ситуац, яка виникла на вразйських просторах у сиву давнину. Якщо брати нашу Бблю, то тут, насамперед, маться на уваз розмщена у книз Буття так звана Таблиця народв «головне  невичерпне джерело для сторика» [Библейская энциклопедия.P СПб., 1891. С. 503]. Видатний англйський археолог  етнолог Дж. Олбрайт з цього приводу писав: «Звд народв у книз Буття  напрочуд точною сторичною оповддю. Вн займа абсолютно ункальне мсце в стародавнй лтератур, не маючи соб  вддалено рвних навть у лтератур давнх грекв Звд народв залишаться, на диво, точним документом

 Шпаргалка по политологии (на укр. языке)

Головні праці Вольтера «Філософські листи», «Трактат про метафізику». У системі відносин між людиною і державою він ставить на головне місце державу, яка виникла з договору між людьми і пройшла шлях від республіки до найдосконалішої форми - монархії на чолі з освіченим монархам, який підпорядковується конституції. Вважає, що політичну владу слід зосереджувати в руках меншості. Свобода особистості - це залежність лише від законів, свобода совісті, свобода друку, свобода мислення, свобода творчості. Жан-Жак Руссо стверджував, що постала потреба регресу - повернення в «золотий вік», революційного повалення деспотизму, побудови демократичної держави на основі суспільного договору, встановлення дійсного народного сувернітету, прямого народоправства. 10. Політичні концепції представників німецької класичної філософії (І. Кант, Г. Гегель). Основні політологічні ідеї Канта викладені у працях «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здібності судження», «До вічного миру» та ін. Виклав основи німецької суспільного договору, природних прав людини, правової держави, громадянського суспільства, свободи особистості, поділу влад.

 Семітизм і антисемітизм в Галичині

З польсько преси, скльки знаю, присвятили статт д. Носсга ширш згадки «Kurjer LwЈwski» та варшавський «Przeglµd Tygodniowy», сей остатнй п.з. «Poroniona monarchja». Щодо «Еch», то бльша часть льввських  варшавських дневникв задовольнилася передрукованням (без подання джерела) помщеного в них фактичного матералу, а проти уваг та внескв автора полемзували тльки жидвськ часописи «Izraelit» та «Ojczyzna», як також остро виступили проти проектв д. Носсга. З початком бжучого року вийшла в Яссах брошура д-ра медицини Лппе, в якй ус т голоси, з додатком помислв нмецького флософа Гартмана, пддано подрбнй критиц пд спльним  дуже характерним заголовком «Симптоми антисемтсько душевно хвороби». Ся брошура, з-пд пера автора, що пильно слдить за ходом жидвсько справи, цнна для нас не стльки з огляду на  критичн уваги, яких вартсть пзнамо дал, скльки з огляду на численн дан для характеристики жидвського типу та жидвських аспрацй. Поперед усього передам тут коротко основн думки торчних статей «Рrzeg. Spoт.» про жидвське питання

 Шпаргалка по философии (вступительные экзамены в аспирантуру НТУУ "КПИ")

Активності суб’єкта, п. Історизму.58. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Вчення Канта про пізнання.У творчості І. Канта – 2 періоди: докритичний і критичний.1й. (до 70х років 18ст.) – захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою.2й – власне кантівська філософська система вивчення пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.Праці: “Критика чистого розуму”, “Критика практичного розуму”, “Критика здатності судження” Знання за Кантом є судженнями – поєднанням уявленнь та понять у свідомості і через свідомість. 2 види: досвідне (апостеріорне) і незалежне від досвіду (апріорне). Джерело останнього – сама структура людських пізнавальних здібностей. Так Кант спробує вирішити важливу проблему гносеології – проблему взаємозв’язку та взаємопереходу суттєвого та раціонального у пізнанні. Процес пізнання починається з досвіду: Суб’єкт (( “річ у собі”. Речі у собі, діючи на органи чуття, викликають відчуття, які не дають ні якого знання про речі як такі. Існує 2 світи – світ явищ, що існує у досвіді, просторі і часі, та світ речей у собі, не дослідженний для пізнання, за межами свдомості. 3 етапи пізнання: чуттєве споглядання, розсудок та розум. 1) розміщені та упорядковані у просторі і часі дані відчуттів (явища) – самі по собі не дають знань. 2) Розсудок – здатність мислити предмет чуттєвого споглядання, одночасно мислити його в певній незалежності від чуттєвих вражень.

 Теорії нації та націоналізму

Та обставина, що культурномовн характеристики поняття «наця» набули особливого значення саме для тих, хто щойно вступив у «епоху нацоналзму», поста цлком природною й сторично зумовленою. Ще у XVIII ст. видатний нмецький флософ  просвтитель Йоган Готфрд Гердер охарактеризував «нацю» передусм як мовнокультурну спльноту. Ця дея стала домнантною серед народв ЦентральноСхдно ґвропи, як у другй половин XIX ст. вступили у фазу так званого нацонального вдродження  яким доводилося робити наголос на культурних  мовних компонентах цього вдродження за браком мцних полтичних та економчних елт, власно державност чи, скажмо, територально дност (чехи, укранц, словенц, балканськ народи та н.). Таким чином, ера нацоналзму принесла з собою й вдновлення «етнчного» змсту поняття «наця», яке водночас мало досить чткий полтичний контекст. Отже, загалом у XIX ст. визначилися дв основн лнгвстичн традиц у вживанн слова «наця», як вдображали певн полтичн й культурн традиц

 Зародження порівняльно-історичного мовознавства

Найціннішою є його тритомна пра­ця «Про мову каві на острові Ява», яку вчений не встиг завершити. її було опубліковано посмертно в 1836— 1840 pp. У теоретичному вступі до неї «Про різнома­нітність будови людської мови та її вплив на духов­ний розвиток людства» Гумбольдт виклав свою теоре­тичну концепцію, свою філософію мови. Ця праця стала знаменитою і справила великий вплив на роз­виток мовознавства. Філософська концепція мови Гумбольдта визнача­ється ідеями німецької класичної філософії (І. Кант, Г.-В.-Ф. Гегель, Ф.-В. Шеллінг, Ф.-Г. Якобі). Провід­ною думкою концепції, її теоретико-методологічною ос­новою є (антропологічний підхід до мови, за якого ви­вчення мови повинно здійснюватися в тісному зв'язку зі свідомістю і мисленням людини, її культурою та ду­ховним життям. Услід за Кантом Гумбольдт розглядав свідомість як особливу першооснову, яка не залежить від матерії й розвивається за своїми законами. Застосовуючи це по­ложення до визначення мови, він пише:'«Мова є душа в усій її сукупності. Вона розвивається за законами духа». Як мова загалом нерозривно пов'язана з люд­ською духовною силою, так кожна конкретна мова по­в'язана з духом народу — носія цієї мови.

 Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті

Важливе значення в поширенні соціалістичних ідей, піднесенні класової свідомості й організації робітників мали нелегальні робітничі гуртки, які діяли на початку 80-х років у Львові, Станіславі, Дрогобичі, Тернополі та деяких інших містах. І. Франко і М. Павлик підтримували тісні зв'язки з Г. Плехановим та іншими членами першої російської марксистської групи «Визволення праці». Вони одержували, читали й розповсюджували видання цієї групи, такі, як праця Маркса «Злиденність філософії», брошура Енгельса «Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії», праці Плеханова «Російський робітник у революційному русі», «До питання про розвиток моністичного погляду на історію» та ін. Вони брали також участь у пересиланні марксистської літератури через Галичину в Росію . У 80—90-х роках революційний рух робітників продовжував розвиватися. Поряд із страйками робітники проводили демонстрації, збори і мітинги. Під впливом соціал-демократів, зокрема тих, які гуртувалися навколо газети «Праця», робітники одночасно з економічними висували й політичні вимоги, передусім запровадження загального виборчого права. 1 травня 1890 р. робітники Львова та інших західноукраїнських міст уперше відзначили свято міжнародної солідарності трудящих.

 Проблема свободи та необхідності в німецькій класичній філософії

Питання, які необхідно вирішити в ході реферату є: – розгляд попередниками німецької філософії проблеми свободи і необхідності; – метафізика свободи І. Канта; – тлумачення свободи як характеристики людського буття; – розглянути тотожність необхідності і свободи у філософії Шеллінга; – дослідити проблему свободи і тотожності мислення і буття у філософії Гегеля; – виявити основні аспекти філософії історії у класиків німецької філософії. У філософії Гегеля це протиріччя усвідомлюється як протиріччя, що породжується діалектикою буття чи мислення. Це – об'єктивна і реальна діалектика. Шеллінг вищою антагоністичною протилежністю визнає протилежність свободи і необхідності. «Настав час для виявлення вищої або, скоріше, дійсної протилежності – протилежності між необхідністю і свободою». Так писав Шеллінг у своїй роботі «Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов'язаних з нею предметах». 1. Розгляд проблеми свободи і необхідності попередниками німецького класичного ідеалізму Діалектичному синтезу необхідності і свободи передувало історично зростаюче усвідомлення їх граничної протилежності.

 Український філософ Памфіл Юркевич

Михневич — Рішельєвського ліцею в Одесі, П. Авсенєв викладав в Київській духовній академії. Там саме до переведення на посаду декана філософського факультету Московського університету працював П.Юркевич. Але де б не протікало творче життя представників цієї школи, ґрунт їхніх поглядів закладався насамперед саме у стінах Київської духовної академії. З 1819 по 1849 р. професором філософії в Академії був протоієрей І.М. Скворцов. По суті, з нього в академічній філософії розпочинається рух від однозначного сприйняття водьфіанської філософії, притаманного останньому етапу історії Києво-Могилянської академії, до більш широкого засвоєння досягнень німецької класичної філософії. Найбільше уваги І.М. Скворцов приділяє філософії І.Канта, яка сприймається ним з погляду вихідної для І.Ж. Скворцова проблеми про співвідношення віри й розуму. В опублікованій 1838 р. статті «Критичний огляд Кантової релігії в межах одного розуму» І.М. Скворцов підкреслює три ідеї, заслуга обґрунтування яких належить, на його думку, І.Кантові. Це, по-перше, ідея, згідно з якою наш розум не безмежний у своїх можливостях, Йому не дано пізнати речі надприродні; по-друге, І.Скворцов поділяє переконання І.

 Філософія І. Канта

Вступ. Німецька класична філософія: агностицизм І. Канта. Як називає І. Кант свій філософський метод? Конспекты лекций. Интернет.

 Гносеологічні проблеми історії в XX ст

Історія в концепціях «філософії життя» Гносеологічні проблеми історії баденської школи неокантіанства Проблеми історії в концепціях неогегельянства Неопозитивістська теорія історії Використана література Історія в концепціях «філософії життя» Розчарування в ідеях Просвітництва, німецької класичної філософії привело західних мислителів вже у другій половині XIX ст. до теми «Критика історичного розуму». її утвердження в західноєвропейській філософії історії пов Відкрите суспільство і його вороги. Т. І-2. К., 1994. 7. Губман Б.Л. Смысл истории: очерки современных западных концепций. М., 1991. 9. Киссель М.А. Р.Дж.Коллингвуд — историк и философ // Коллингвуд Р.Дж. Идея истории: Автобиография. М., 1980. Ю.Момзен В. Макс Вебер и историческая наука // Новая и новейшая история. 1990. № 4. 11. Плотников Н.С. Жизнь и история. Философское наследие Вильгельма Ди-льтея // Вопросы философии. 1995. № 5. 12. Порк А.А. Историческое обяснение. Критический анализ немарксистских теорий. Таллин, 1981. 13. Розов Н.С. Возможность теоретической истории: ответ на вызов Карла Потіпера//Вопросы философии. 1995. № 12. 14. Хайдеггер М. Иследовательская работа Вильгельма Дильтея: борьба за историческое мировоззрение в наши дни // Вопросы философии. 1995. №11.

 Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУ"КПИ", Украина)

Вони також наголошували на тому, що за допомогою розуму можна змінити людину. Мислителі стверджували, що не існує такого способу правління, який можна було б визнати ідеальним: концентрація влади веде до деспотії, безмежна свобода – до анархії, розподіл влади послаблює її. Єдиний можливий засіб поліпшення суспільства, і особливо моралі, – просвітництво, виховання.23.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Його вчення про пізнання та єтичні погляди. Фундатором німецької класичної філософії був Іммануїл Кант. У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівняно з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в тому, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб'єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і можливості. Це був великий поворот філософії до людини. Кант вважає, що людський розум пізнає не «речі в собі», а явища речей, результат їхньої дії на органи відчуттів людини. «Речі в собі» стають явищем завдяки апріорним формам споглядання (простір- час) та апріорним формам мислення (якість, кількість, причинність, реальність та ін.), тобто таким формам, які мають позадосвідне походження.

 Энгельс о Фейербахе /Укр./

Ф. ЕНГЕЛЬС "ЛЮДВИГ ФЕЙЕРБАХ І КІНЕЦЬ КЛАСИЧНОЇ НІМЕЦЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ" Цей твір повертає нас назад по часу на одне покоління (до періоду підготовки Німеччини до революції 1848р). Але філософська революція передувала політичному перевороту. На той час система Гегеля була вінцем всього філософського розвитку і піднімалась навіть до рівня королівсько-пруської державної філософії. Наприклад, особливою популярністю користувалось таке положення Гегеля: "Все дійсне є розумним; все розумне є дійсним", яке, по суті, було філософським виправданням деспотизму. Або такий вираз:" В своїй розгортці дійсність розкривається як необхідність", тобто це означало, що тодішня держава була настільки розумною, наскільки вона була необхідною, а якщо хтось вважає державу або уряд непридатними, це пояснюється непридатністю підданих. На думку Гегеля, в процесі розвитку все, що було дійсним, стає недійсним, втрачає свою необхідність, право на існування, свою розумність. Місце відмерлої дійсності мирно займає нова дійсність, якщо стара була досить розумною, щоб загинути без опору, і насильно, якщо опирається цій необхідності.

 Дидактика

Коменській був новатором в області дидактики. Він висунув багато глибоких, прогресивних дидактичних ідей, принципів і правил організації учбової роботи (учбовий рік, канікули, розподіл учбового року на учбові четверті, одночасний прийом учнів восени, класно-урочна система, облік знань учнів, тривалість учбового дня і інше). Й. Ф. Гербарт, німецький філософ і педагог, який після Коменського здійснив найбільший вплив на дидактику, вже вважав її частиною педагогіки, відносячи до останньої і теорію виховання. Гербарт є засновником теорії формальної освіти. Він вважав, що обсяг свідомості людини є обмеженим, і його можна формувати чотирма ступенями навчання: на першому ступені (“ясність”) застосовується первинне ознайомлення учня з предметом пізнання; на другому (“асоціація”) встановлюється зв’язок нових елементів знань з попередніми, відомими; на третьому (“система”) використовується таке компонування матеріалу, яке подає його у вигляді правила чи закону; на четвертому ступені (“метод”) відбувається застосування набутих знань на прикладах, під час розв’язання вправ, завдань, тренувань.

 Техника как социальный феномен

Протягом всієї історії людського суспільства техніка постійно розвивалася й удосконалювалася. Цей розвиток став тепер настільки очевидним, що не викликає ні в кого сумніву. Питання про його причини займає тепер багатьох дослідників. Складність цього питання полягає в тому, щоб розкрити джерело технічного розвитку. Звичайний розвиток техніки зв'язується з діяльністю людей, з їх цілеспрямованістю, творчістю. Таку думку висував німецький філософ Ф. Дессауэр, "реальною творчістю" називав створення техніки і саму техніку П.К. Энгельмейер. Інший німецький філософ К. Тухель пише, що " у техніку виражається творча сила людини, що реалізує попередньо намічені цілі, і що під "історією техніки ми розуміємо не що інше, як те, що "у техніку виражається творча сила людини, що реалізує попередньо намічені цілі", і, що "під історією техніки ми розуміємо не що інше, як те, що техніка, будучи утвором людини, виступає в історично мінливих формах, що створюються самими людьми". Обов'язково виникає питання: чим визначається і від чого залежить виникнення тих чи інших цілей, в ім'я яких розвивається техніка, де криється причина її розвитку, чим обумовлена технічна творчість? В обстановці широкого поширення поглядів техніцизму, різних концепцій, що виділяють техніку з системи суспільних відносин, центр ваги досить часто переноситься на духовну сферу, на внутрішній світ людини, що створює і розвиває техніку.

 Еволюційна палеонтологія Ковалевського

Ці короткі проміжки Зюсс і називав «періодами перекарбування» (Umpragu gsperіode ). Гіпотеза ця була викладена занадто коротко і мрячно. Зюсс не пояснив, як відбувається ця «перекарбування». Якщо один вид раптово перетворювався в іншій при переході від одного покоління в інше, безпосередньо за ним наступне, то це, по В.О., «є не що інше як старий погляд на генетичну незалежність видів, виражене іншими словами». Якщо ж мова йде про «повільний вплив зовнішніх умов на цілий ряд поколінь», тобто про зміну видів у залежності від умов середовища і їхніх змін, «то адже в цьому і складається теорія переходів у тім виді, як вона поставлена Дарвіном, і, отже, перефразувати її нема чого». «Наскільки мені здається, – продовжує В.О., це прийняття коротких періодів перетворення (Umpragu gsperіode ) не має у свою користь рішуче жодного факту і спростовується усім, що ми бачимо в сучасній і про що можемо укладати в минулій історії Землі», В.О. відкидає протиставлення періодів абсолютної незмінності моментам раптової перечетинки, ідею, що охоче визнають і приймають багато хто, антидарвіністи і яка близька до теорії гетерогенного народження А. Келликера і навіть до ідеї ge era іo і u ero he eroge eo (народження в «сторонньому» череві), що була висловлена ще до Дарвіна німецьким філософом А. Шопенгауером. Такі раптові перетворення, не підготовлені попереднім розвитком, не і миють, звичайно, нічого загального зі стрибками і переворотами, що відбуваються в процесі розвитку природи.

 Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.

Подібне відбувалось і в інших народів. У діяльності української інтелігенції першої полонини XIX ст. можна виділити три етапи: збирання історичних документів, фольклору, старожитностей; відродження національної мови, активне впровадження її в літературу, освіту, театр; створення політичних організацій, одним із етапів яких була пропаганда національної незалежності. Значний вплив на діяльність української інтелігенції у піднесенні національної свідомості народу справили ідеї німецького філософа Йогана Гердера про етнічну культуру селянства. Аналізуючи ментальність українського народу, його духовні надбання, Гердер зробив вражаюче сучасників передбачення: «Україна стане новою Грецією: прийде день і постануть перед усіма це прекрасне небо, цей життєрадісний народний дух, ці природні музичні обдарування, ця родюча земля». Справді, велике краще бачиться здалеку. Пробудження національної свідомості українців почалося наприкінці XVIII ст. і набрало сили в першій половині XIX ст. на Лівобережній і Слобідській Україні, де ще не згасла пам'ять про славні часи Гетьманщини, де жили й творили високоосвічені інтелектуальні сили.

 Політична наука

Напрям філософської політики; використовування категорій філософії, методів психоаналізу (Видні представники Хабермас, Фромм). 2. Напрям на вивчення і аналіз соціальної природи тоталітаризму (Видні представники Арендж, Поппер). 3. Напрям на вивчення соціальних конфліктів в суспільстві, специфіки їх прояву (Видний представник - Дарендорф). Докладніше зупинимося на основних політичних концепціях. Більшість з них пов'язана з так званою Франкфуртською школою, яка склалося на базі Інституту соціальних досліджень при Університеті у Франкфурте-на-Майне в 20-х рр. XX століття. Адорно Хабермас - видний представник німецької філософії. В центрі його роздумів лежить поняття комунікативного розуму. Першим кроком в розвитку цього поняття була книга Пізнання і інтерес (1968). Своєрідність філософської теорії Хабермаса полягає в тому, що він зв'язав поняття розуму з емпіричною теорією соціальної еволюції, розробленої Марксом, Вебером і Парсонсом. Осмислюючи структурну трансформацію, що переживається суспільством, Хабермас ще на початку 1960-х років висунув поняття, яке в кінці того ж десятиріччя зробилося ключовим для цілого покоління студентської молоді.