Тарас Шевченко как художник

 Занимательное литературоведение, или Новые похождения знакомых героев

Может быть, тебе это сравнение покажется слишком смелым или даже кощунственным, но я бы осмелился уподобить Остапа художнику или поэту, которому, как Тарасу Шевченко - помнишь? - запретили рисовать и сочинять стихи. Разница только в том, что Шевченко было запрещено прикасаться к холсту и бумаге высочайшим повелением, относящимся к нему персонально, а Остапу и таким, как он, не позволило заниматься любимым делом само устройство того общества, в котором ему выпало жить. - Это вы серьезно? - удивился Тугодум. - Совершенно серьезно, - кивнул я. - Предпринимательство - это ведь тоже своего рода творчество. Замечательный наш поэт Николай Заболоцкий сказал однажды: "Я только поэт, и только о поэзии могу судить. Я не знаю, может быть, социализм и в самом деле полезен для техники. Но искусству он несет смерть". Так вот, романы Ильфа и Петрова - опять-таки, независимо от того, сознавали или не сознавали это они сами, - наглядно и неопровержимо показывают нам, что социализм несет смерть не только искусству, но и всем видам и формам творчества. - Опять! - возмущенно воскликнул Тугодум. - Опять вы говорите: независимо от того, сознавали или не сознавали это они сами

 Життя Тараса Григоровича Шевченка

Земляк і приятель Шевченка - художник Іван Максимович Сошенко зразу ж поклав Тараса, який пашів жаром, у ліжко і терміново викликав знайомого лікаря Жадовцева. Лікар уважно оглянув хворого Шевченка і сказав Сошенкові: - Хворого необхідно відправити до лікарні, тому що з вашими грошима гарячку лікувати вдома не можна. Але і в лікарні не дешево коштувало лікування. Скупий Ширяєв не дав жодної копійки, хоч у контракті, підписаному ним, передбачалося, що в разі захворювання учня на протязі строку навчання майстер зобов’язаний лікувати його на свій рахунок. Довелося друзям Тараса клопотатися перед Колмітетом Товариства заохочення художників. З цього приводу у звіті Товариства від 30 травня 1837 року відмічалося: "Пансіонеру Алексєєву і учню Шевченку на ліки. 50 карбованців" . На ці гроші лікар Жадовцев і художник Сошенко помістили Тараса до Петербургської міської лікарні святої Марії Магдаліни (нині лікарня ім. Віри Слуцької), біля Тучкового мосту. Друзі Шевченка обрали цю лікарню не випадково. Лікарня св. Марії Магдаліни була найновішим лікувальним закладом на той час.

 Тайна имени

Если же у вас вдруг разгорелся с Тарасом жаркий спор, будьте готовы к тому, что уж в этом-то споре никакая истина, кроме упрямства, не родится. В целом же в людях Тарас наиболее всего ценит верность, постоянство и честность. Астрологическая характеристика. Знак зодиака: Стрелец. Планета: Марс, Сатурн. Цвета имени: коричневый, красный, стальной. Наиболее благоприятные цвета: оранжевый, желтый. Камень-талисман: жадеит, янтарь, золото. Празднуем именины: 10 марта (25 февраля) - Тарасий Константинопольский, патриарх. 22 (9) марта - Тарасий Ликаонийский. След имени в истории. Мало кто знает, что известный украинский поэт и художник Тарас Шевченко (18141861) родился крепостным, и лишь в 24 года был выкуплен из неволи. Вообще, судьбу этого интересного, талантливого человека трудно называть простой. Окончив Петербургскую академию художеств, он стал членом одного из тайных обществ, за что и был впоследствии отдан в солдаты. Десять лет провел художник и поэт на службе, не переставая писать. Его великолепные произведения - поэмы, баллады, стихи - просты и в то же время глубоко психологичны

 Блеск и нищета социалистического донбасса

В эпоху «позднего» Хрущева неоднозначные процессы протекали и в духовной жизни общества. На рубеже 1950-1960 гг., на волне интеллектуального творческого подъема, последовавшего после развенчания культа личности Сталина на XX съезде КПСС (февраль 1953 года) в Москве, вокруг редакции журнала «Новый мир» (гл.ред. - Александр Твардовский) сформировалась группа литераторов (Валентин Овечкин, Федор Абрамов, Андрей Дементьев, др.), призывавших отказаться от устоявшейся в 1940-1950 гг. «лакировки» советской действительности. Вскоре, к тенорам «новомировцев» присоединились басы классиков советской литературы и публицистики Ильи Эренбурга, Сергея Панферова, Михаила Шолохова, а затем - и баритоны новых интересных авторов: Владимира Дудинцева, Даниила Гранина, Виктор Дороша, Александра Солженицына, Варлаама Шаламова, др. Во вт. пол. 1960-х гг. в аудиториях московского Политехнического института стали проводиться поэтические вечера с участием Беллы Ахмадулиной, Евгения Евтушенко, Андрея Вознесенского, др. На экраны кинотеатров вышли замечательные фильмы Марлена Хуциева «Весна на Заречной улице» (1956 г.), «Два Федора» (1958 г.), «Мне двадцать лет» (1964 г.), др., Михаила Калатозова «Летят журавли» (1957 г.), Григория Чухрая «Сорок первый» (1956 г.), «Баллада о солдате» (1959 г.). Творческая интеллигенция Москвы познакомилась с работами художников Эрнста Неизвестного и Павла Никонова, а общественность Донецка – с творчеством М.Воронского, А.Олейника (памятник Тарасу Шевченко на бульваре имени «Кобзаря», 1955 год).

 Жуковский

Друзья Шевченко — молодые художники, ученики Брюллова — показали Брюллову рисунки Шевченко, и он похвалил их. Они попросили Брюллова сделать что-нибудь для их друга, и он поехал к помещику Энгельгардту, надеясь убедить его отпустить талантливого юношу. Брюллов вернулся раздраженный: «Это самая крупная свинья в торжковских туфлях!» — сказал он о помещике. Шевченко пришел в отчаяние... Жуковский, узнав о его состоянии, написал ему несколько ободряющих слов (Шевченко потом много лет носил эту записку в кармане). К Энгельгардту поехал Венецианов, он приступил к делу прямо и спросил о цене, за какую может он отпустить Тараса. Энгельгардт запросил 2500 рублей. Надо было их добывать, Брюллов решил написать портрет Жуковского и разыграть его в лотерею. В апреле 1837 года портрет был готов, или почти готов, а потом все дело затянулось на целый год, так как Жуковский уехал в путешествие по России. Лотерея произошла только в апреле 1838 года в Аничковом дворце. Отпускная Тарасу Шевченко была подписана 22 апреля, Энгельгардт прежде подписания получил всю сумму

 Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття

Це була природна реакція народів, спрямована на захист від національно-культурного поглинання панівною нацією через відповідні дії урядових структур. Національний рух польської інтелігенції та панства порівняно з іншими перебував на досить високому рівні, відзначався рішучістю й прагненням силою повернути Польщі втрачену державну незалежність. Причому він базувався на ідеї панівної ролі польського населення й польської культури в житті народів майбутньої держави. Свої особливості мав національний рух і в Україні. Це досить рельєфно виявилося в діяльності таємного Кирило-Мефодіївського товариств а у Києві. Його організували у січні 1846 р. чиновник канцелярії генерал-губернатора Микола Гулак, ад'юнкт Київського університету Микола Костомаров і студент того ж самого навчального закладу, а згодом учитель Полтавського кадетського корпусу Василь Білозерський. Символом товариства організатори обрали перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій» на честь видатних слов'янських просвітителів. До товариства були причетні також студенти місцевого університету Георгій Андрузький, Опанас Маркович, Олександр Навроцький, Іван Посяда і Олександр Тулуб, полтавський поміщик Микола Савич, учитель однієї з санкт-петербурзьких гімназій Пантелеймон Куліш, художник Тарас Шевченко та ін.

 Синтаксические и функционально-семантические особенности употребления условного наклонения в итальянском языке

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут іноземної філології Кафедра іспанської та італійської філології Дипломна робота спеціаліста на тему: - Mila o:Mo dadori,1992.

 Венок Кобзарю - литературно-музыкальная композиция

Он мечтал о том времени, когда .на оновленiй землi Врага не буде, супостата, А буде син, i буде мати, I буде син, i буде мати, I ,будуть люди на землi. Ученица. Мечты гениального сына Украины сбылись. И сегодня в мирной и счасливой жизни Тарас Шевченко рядом с нами. Ученик. Он был сыном мужика и стал властелином в царстве духа. Он был крепостным, и стал великаном в царстве человеческой культуры. Он был самоучкой, и указал новые, светлые и свободные пути профессорам и книжным ученым. Ученица. Десять лет он томился под тяжестью российской солдатской муштры, а для свободы России сделал больше, чем десять армий-победительниц (И. Франко).

 Тарас Григорьевич Шевченко

Так ли это? Однозначно и не ответишь. И тем не менее хочется привести несколько малоизвестных эпизодов из жизни Великого Кобзаря, которого почитают и ныне многие военнослужащие Российской армии. Когда в 1845 году на Украине возникло Кирилло-Мефодиевское общество, ставившее целью добиваться национально-культурной автономии Украины, к его участникам примкнул и Тарас Шевченко, незадолго до того освобожденный от крепостной зависимости. Надо сказать, что в это время по всей Европе наблюдалась консолидация антимонархических сил, росло национальное самосознание. Апофеозом всех этих процессов стала волна революций, потрясшая Старый Свет в 1848 году. В Российской империи также образовывались кружки и общества, ставившие цели глобального изменения существующего строя. Правда, степень их революционности была очень разной. Уже тогда основными направлениями революционной мысли стали философские идеи так называемых западников, с одной стороны, и славянофилов, с другой. В ответ государство издало "Уложение о наказаниях уголовных и исправительных", подписанное Николаем I в 1845 году. Впрочем, со своими политическими оппонентами царизм боролся и раньше.

 Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

Це – символи рушнику, вишиванки, хлібу, калини.№ І міфоло- гізовані образи козака – запорожця, Запорізької Січі. Це і історичні постаті, що стали напівлегендарними в національній свідомості: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Тарас Шевченко, 1. Алмонд Г., Верба С. Згадана праця. – С. 133. -39- Іван Франко, Леся Українка. Це – звичайно, і глибинний релігійний чинник – православна традиція, Церква, Собор. Це – неповторна краса рідної землі і т.д. Тобто мова йде про традиційні цінності, які укорінені дуже глибоко у підсвідомості на архетипічному рівні. Вони є відображенням національного менталітету і спільної історичної долі. У дитячому віці, враховуючі особливості психології молодших школярів дуже важливу роль відіграють і народні казки, легенди, пісні, ігри, свята. Згадаємо і історичне минуле – в плані козацьких демократичних традицій (неважливо, якими були запорожці насправді, важливо – який міф про них ми закладемо у дитячу свідомість), у попередніх розділах ми говорили, що діти краще розуміють історичне минуле, якщо воно пов’язуються з сьогоденням.

 "Электронное правительство"

Министерству иностранных дел Украины, Государственному комитету связи и информатизации Украины, Государственному комитету информационной политики, телевидения и радиовещания Украины отработать в двухмесячный срок и принять долгосрочные меры относительно развития внешней информационной деятельности, информирования мировой общественности об Украине с целью формирования положительного ее восприятия в мире, относительно организации и финансирования теле- и радиовещания за границу. Службе безопасности Украины подать в двухмесячный срок предложения относительно усовершенствования работы по противодействию информационным агрессиям и специальным информационно-пропагандистским операциям, осуществляемым против Украины иностранными спецслужбами. Министерству образования и науки Украины: . обработать вместе с Департаментом специальных телекоммуникационных систем и защиты информации Службы безопасности Украины в двухмесячный срок мероприятия по подготовке и переподготовке специалистов в сфере информационной безопасности; . подготовить в трехмесячный срок типичные учебные программы для средних и высших учебных заведений по учебной дисциплине "Информационная культура"; . отработать вместе с Министерством экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Государственным комитетом информационной политики, телевидения и радиовещания Украины, Украинской Академией государственного управления при Президенте Украины, Киевским национальным университетом имени Тараса Шевченко в двухмесячный срок мероприятия по повышению уровня подготовки управленческих, журналистских и технических кадров для информационной сферы, в том числе работников государственных органов, учет современных потребностей при формировании государственного заказа на подготовку молодых специалистов.

 Чорновил Вячеслав Максимович (24.12.1937 – 25.03.1999)

Чорновил Вячеслав Максимович (24.12.1937 – 25.03.1999)Украинский политик и государственный деятель, глава Народного Руху Украины. Родился в селе Ерки (теперь Звенигородский р-н Черкасской обл.) Закончил факультет журналистики Киевского университета имени Тараса Шевченка с отличием. Работал на Донбассе: слесарем, плотником. 1960-1963 гг. – редактор молодёжных передач студии Львовского телевидения. 1963-1965гг. – редактор многотиражки; зав. отдела газеты «Молодая гвардия». Поступил в аспирантуру Киевского Педагогического института. В 1965 году был уволен с работы за участие в правозащитном движении. Хотя к апрелю 1966 г. ему удалось устроиться литературным работником газеты «Друг читателя», был уволен с работы за отказ дать показание на закрытом политическом процессе во Львове. По материалам этого процесса написал книги: «Лихо з розуму» (1966 г.), «Правосуддя чи рецидиви терору» (1967 г.) и др., которые были опубликованы на Западе. В то время работал техником в карпатской экспедиции АН УССР, инструктором по рекламе Киевкнигторга. С марта 1967 – инструктор товарищества охраны природы в г. Львове. 15.11.1967 г. – приговорён до 3-х лет лишения свободы за наговор на советский общественный лад.

 История Украины

Особливе місце в розвитку духовних засад українського національного руху, української культури належить, безумовно, Тарасові Шевченку. Важко знайти інший приклад, коли б творчість і особистість однієї людини такою повною мірою віддзеркалювали б національну ідею, національний дух. Те, що в історії народу, який змагався за свою свободу й державність, таке видатне місце посів саме поет, не було випадковим. Культурна діяльність була практично єдиною цариною, де українці могли виявити свою самобутність. У розглядуваний період серед талановитої плеяди українських письменників виділяються такі широковідомі постаті, як І. Котляревський, П. Гулак- Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Куліш. Виникають російські професійні театри — у Києві (1805 р.), Полтаві (1810 р.), Харкові (1812 р.). Великою популярністю користувався в Полтаві український театр, на сцені якого виступала аматорська група під керівництвом І. Котляревського. У 1819 р. тут поставили «Наталку Полтавку», «Москаля- чарівника». Існував також аматорський театр у с.

 Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття

Від 1889 року Тарновський постійно проживає в Києві, мешкає в будинку на розі вулиці Володимирської і майдану Лисенка, згодом – на розі Володимирської і Золотоворітського майдану. В обох приміщеннях під музей, який Тарновський возив із собою, було відведено великі зали, всі речі розміщено в окремих скляних вітринах, систематизовано. Мав Василь Васильович і величезну бібліотеку: самої україністики понад двадцять тисяч книжок! Музей був відкритий для масового безкоштовного відвідування, а його власник в інвалідній колясці супроводжував відвідувачів і радо давав пояснення. Заслугою В.В.Тарновського-молодшого є постійна турбота про впорядкування могили Тараса Шевченка на Чернечій Горі. Коли поета поховали, місцеві поміщики здійняли шум, протестуючи і вказуючи на небезпеку для них від такого сусідства. Тоді Тарновський звернувся до Полтавського губернського земства, і воно зобов’язалося опікуватися могилою Шевченка. Матеріальні витрати узяв на себе Тарновський. На упорядкованій могилі він встановив великий хрест з чавунним барельєфом поета, який було відлито за ескізом-малюнком самого Василя Васильовича, що мав, крім усього іншого, і мистецькі здібності.

 Лекції з української та зарубіжної культури

Тут починав творчу кар'єру Микола Охлопков (1900-1967), згодом відомий режисер московських театрів. Ним були поставлені фільми "Митя" і "Проданий апетит". Разом з О.Довженко створював фільми "Вася-реформатор", "Ягідка кохання", "Арсенал" кінооператор Даніїл Демуцький (1893-1954), син українського фольклориста, хорового диригента і композитора Порфирія Демуцького (1860-1927). У Довженка в фільмі "Арсенал" працював асистентом згодом відомий радянський кіносценарист Олексій (Люся) Каплер (1904-1979). У 1940 році Олександр Файнциммер поставив в Одесі фільм "Танкер Дербент" за однойменною повістю Юрія Кримова, який довгий час вважався радянською кінокласикою. У багатьох фільмах в Одесі знявся А.Бучма ("Укразія", "Вендетта", "Тарас Шевченко", "Арсенальці", "Макдональд", "Микола Джеря", "Нічний візник", "Назар Стодоля", "Арсенал", "Джиммі Хіггінс", "Тарас Трясило", "Проданий апетит", "Напередодні"). Як режисер він поставив тут фільм "За стіною". Плодотворно працював в Одесі і іншій видатний український актор Юрій Шумський (кінофільми "Вася реформатор", "Тарас Шевченко", "Беня Крик", "Борислав сміється", "Буря", "Напередодні", "Нічний візник").

 Ліна Костенко

Загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати в своїй творчості найкращі риси української поезії і відкинути гірші. Цими гіршими я вважаю велемовність, сентиментальність, надмірний пафос, оперування надто скромним "словником" символів, що часто зводиться до кількох чи кільканадцяти елементів, запозичених з поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, народної пісні, послугування загальниками, стилізацію, легкість, з якою поезія потрапляє під вплив патріотично витлумаченої мілизни, стереотипність мислення. Ліні Костенко вдалося щасливо уникнути цих шкідливих для лірики ознак, якими позначена творчість багатьох українських поетів, прозаїків, навіть критиків. Ліна Костенко є також авторкою кіносценаріїв та кваліфікованим перекладачем польської лірики, зокрема поезій Марії Павліковської- Ясножевської. Поетеса уникнула репресій, яких зазнала частина непокірних українських письменників, її довголітнє мовчання, що мало бути покарою влади за оборону прав людини і, сказати б, прав культури на існування, переросло в загальний вияв протесту й обернулося високим авторитетом не тільки в сфері літератури.

 Леся Українка

Леся Українка прагнула створити образ героя, духовно могутнього борця, людини незламного характеру. З цією метою авторка зверталась до Біблії, міфології, історичного минулого нашого та інших народів. Часто з великим піднесенням поетеса використовувала образ нескореного Прометея. Духовна спорідненість з цим титаном була помічена критиками і літературознавцями, за що Леся удостоїлась імені дочки Прометея. Нащадками Прометея називає Леся Українка всіх борців за волю. Як зразок мужності, громадянської активності, титанічного духу виступає учасниця оборони свого краю у поезії "Грішниця". Ця дівчина ладна віддати своє життя за те, щоб не було на її землі ворогів. У циклі "Сльози-перли" ліричний герой заявляє, що краще прийняти смерть, ніж жити в "ганебній неволі". Мужнім борцем за щастя і долю України був для Лесі Тарас Шевченко. Вірш "На роковини" розкриває палку самовіддану любов поета до своєї землі, нездоланність його духу. Авторка уславлює мужність, незламність поета-громадянина в поезії "Якби вся кров моя уплинула отак". У поета є сила, яка не дозволяє коритись долі, а "будить у серці крики бойові". І вона до кінця залишилася вірною цьому життєвому девізу: у житті і у творчості.

 Из истории московского «полуострова»

О войне он рассказывал языком своих снимков. Чтобы показать войну и людей войны, передать дыхание боя, ему надо было всегда находиться на передовой линии, тогда каждый добытый из огня кадр приобретал силу боевого оружия».   Летом 1941 года Трошкин крупным планом снял первые подбитые фашистские танки, находившиеся на нейтральной полосе, подобравшись к ним под огнем противника. Этот снимок, обошедший потом всю мировую печать, появился в «Известиях» вместе с очерком К. Симонова. Дорогомилово послевоенных лет В послевоенные годы промышленность и городское хозяйство Москвы развивались все более быстрыми темпами. Наиболее крупными предприятиями Дорогомилова стали пивоваренный завод им. Бадаева (бывший Трехгорный), Дорогомиловский химический завод им. Фрунзе, карандашная фабрика им. Сакко и Ванцетти.  С большим размахом велось жилищное строительство. На Дорогомиловской набережной (с 1961 года — набережная Тараса Шевченко) в период с 1952 по 1956 годы было построено пять многоэтажных жилых зданий. В это же время была в основном закончена реконструкция Бережковской набережной. Существовавшие здесь с конца XIX века товарные склады железной дороги были снесены, а на их месте появились жилые дома, здание Патентной библиотеки и Архива Российской Федерации.