Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району

 Ананас або новий план захоплення Києва

Адже в Кив виробляться значна частина ВВП ус крани, третина Державного бюджету Украни теж формуться саме у столиц. Крм великого економчного важеля, столиця  центром формування суспльно-полтичного клмату Украни, тут розмщен редакц майже всх загальнонацональних телеканалв та провдних перодичних видань, кервн органи творчих сплок, полтичних партй, громадських органзацй  т. д. Крм полтичних завдань, кивська влада може виршувати чимало проблем, що стосуються розвитку бзнесу, надання земельних длянок, забудови територй, здйснення окремих проектв. Фнансов ресурси Кива не йдуть у жодне порвняння з можливостями будь-якого мста Украни, навть Харкова, Донецька  Днпропетровська, разом узятих. Тй полтичнй сил, якй вдасться встановити контроль над Кивом, значно легше буде поширити свй вплив  на решту Украни. Особливо це стосуться виборв Президента Украни. Слово Кива тут може стати виршальним. Це добре розумють ус, особливо лдери полтичних сил та полттехнологи

 Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту

Комплексний розвиток і раціональна спеціалізація відповідають найважливішій вимозі господарювання — досягненню в інтересах суспільства найбільших результатів при найменших витратах. Правильне поєднання й взаємопов'язаний розвиток галузей на певній території дасть народногосподарську економію за рахунок зниження витрат основного виробництва, а також здешевлення перевезень сировини і готової продукції. Основними рисами комплексного розвитку економічних районів є: відповідність районного господарства раціональній пропорційності господарства країни; найбільш повне, економічно й екологічно виправдане використання всіх районних ресурсів; раціональна галузева й територіальна структура господарства, яка відповідає природним і господарським умовам; провідна роль кількох великих і найбільш ефективних у масштабі України галузей; тісний взаємозв'язок і збалансованість усіх ланок господарства. Актуальність проблеми комплексного розміщення продуктивних сил зростає. Магістральним напрямом її розв'язання є формування територіально- виробничих комплексів (ТВК), що є взаємо-обумовленим поєднанням органічно пов'язаних між собою підприємств на певній території відповідно до особливостей її ресурсної бази і транспортно-географічного положення, що забезпечують максимум продукції при мінімумі витрат.

 Україна у революційну добу. Рік 1917

Поки ж знайдеться для того відповідний спосіб, щоб задовольняв робітників, не шкодив розвиткові промислу — поки фабрики, заводи і великі промисли зостаються у володінні приватнім, треба дбати про те, щоб сили робітника шанувалися, його праця нагороджувалася справедливо. Для сього повинний бути заведений 8-годинний робочий день, а для неповнолітніх і того нижчий. Недільний спочинок повинен шануватися твердо. Мають бути заведені пенсії на старість і каліцтво. Треба уставити розмір заробітку, нижче котрого робітник не має діставати"[131]. Реформістський, поступовий характер пропонованого курсу тут цілком очевидний. Лідери українського руху вважали за необхідне, насамперед в інтересах трудящих, скасування всіх податків, окрім одного — "прогресивно-доходового". Надміру загальною, значною мірою абстрактною, більше схожою на продукт мріянь, аніж тверезого політичного розрахунку, виглядає позиція М.Грушевського щодо можливого розвитку продуктивних сил країни, що мав привести до поліпшення становища усіх громадян України: "Треба спільними силами — робочою силою, освітою і наукою розвивати продуктивну силу країни, її багатства, щоб того багатства ставало на всіх і здійснилось те побажання, висловлене здавна прихильниками робочого чоловіка: аби кожен діставав від громадянства по своїй потребі і уділяв громадянству свою працю, свій хист і знання по своїй спромозі. Аби люди не в'янули від непосильної праці, не занедбували своєї освіти, розвивали свої сили духовні і фізичні, свій хист і снагу, і щоб праця для них була втіхою і задоволенням, а не карою божою, не прокляттям тяжким"[132]

 Управление природопользованием

МОНПС готує і подає в Кабінет Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів для включення їх у проекти державних планів економічного та соціального розвитку, здійснює контроль за виконанням відповідних завдань, передбачених державними планами. МОНПС розробляє пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму природокористування, затверджує екологічні нормативи, правила і стандарти з регулювання використання природних ресурсів і охорони природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів. Здійснюється державна екологічна експертиза генеральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і галузей народного господарства, контроль за дотриманням екологічних норм при розробці нових технологій, матеріалів і речовин, а також проектів на будівництво (реконструкцію) підприємств та інших об'єктів, що впливають на стан навколишнього середовища і природних ресурсів. При цьому органи управління природокористуванням повинні орієнтуватися на такий визначальний фактор поліпшення діяльності з охорони природи, як широке застосування в усіх галузях народного господарства мало-відходних і безвідходних технологій.

 Философия бунта

Возникнув не как теоретическая установка, а как своего рода метафора [Недаром Ю. Хабермас выдвигает предположение, что отношение к «Великому Отказу» как к теоретическому принципу – плод заблуждения сторонников и критиков Маркузе, как, впрочем, и нечеткости изложения «негативным диалектиком» своих взглядов: «Великий Отказ» – не более «чем выражение определенной ориентации, но вовсе не теоретическая позиция» (см. 65).], «негативная диалектика» возвращается к своему первобытию, так и не пожав плодов на ниве социального творчества, не обретя продуктивной силы в качестве теоретического принципа. А «негативный диалектик», испытав всю меру разочарования в окружающем его мире и так и не найдя с ним контакта, остается в замкнутом мире небесной «поэзии», из которого, пользуясь выражением Гете, он не сумел перебросить мост в мир «правды».  Глава III ПРОБЛЕМА РЕВОЛЮЦИОННОГО КЛАССА 1. XX век: «отложенная» революция? Идея о превращении «развитого индустриального общества» в «тоталитарное общество» и акцент на «тотальном» отрицании как способе его разрушения связаны у леворадикальных идеологов прежде всего с тезисом об «исчезновении» в этом обществе революционного «агента исторического процесса», о «дереволюционизации» рабочего класса. «В капиталистическом мире, – пишет автор «Одномерного человека», – они (буржуазия и пролетариат. – Э. Б.) до сих пор являются основными классами

 Науково-технічний потенціал України

Водночас характер розвитку і розміщення продуктивних сил впливає на спеціалізацію наукових підрозділів, що сприяє розв'язанню нагальних економічних і соціальних проблем цих регіонів. Розміщення наукових закладів має такі особливості. Інститути теоретичного профілю розташовані у великих науково-культурних центрах. Мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до виробничих баз, розміщена більш рівномірно. Переважна їх частина знаходяться в центральних районах, а на периферії — їх філії, відділення й лабораторії. Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-виробничих об'єднань. Важливу роль у розміщенні об'єктів народного господарства відіграють провідні проектні інститути, що займаються проектуванням великих промислових підприємств, транспортних магістралей, гідротехнічних споруд, а також ті, що складають генеральні плани міст і районні плани. У 2003 p. в науці і науковому обслуговуванні України було зайнято 150,1 тис. чоловік, у т. ч. 4,6 тис. докторів наук і 21,2 тис. кандидатів наук. В академічному секторі науки зосереджено понад 7% наукових працівників.

 Економічне районування України

Саме тому один з перспективних та ефективних шляхів досягнення цього пов’язаний з використанням можливостей вільних економічних зон (ВЕЗ), що визначаються як частина національної території, економічний потенціал якої орієнтований на вирішення специфічної задачі (або комплексу задач), яка вирізняє цю частину території країни із загального ряду, і спрямована на вирішення проблеми оптимального розміщення продуктивних сил в країні в цілому та інтеграції її у світове господарство. Крім того, обмежений розмір ресурсів в умовах економічної кризи зумовлює розробку пріоритетних інвестиційних програм, для реалізації яких доцільно зробити вибір територій, які мають для цього найбільш сприятливу інфраструктуру та геоекономічні фактори, що забезпечить прискорений їх розвиток та досягнення потрібних результатів. За рахунок концентрації коштів, матеріальних, кадрових, науково-технічних і, у першу чергу та обов”язково, інноваційних ресурсів, ВЕЗ здатні відігравати роль центрів (точок) зростання, які у подальшому ініціюють активізацію економіки країни в цілому.

 Ресурсно - природний потенціал Китаю та його вплив на формування економіки Китаю

Курсова робота: Розміщення продуктивних сил. Виконав студент групи Тернопільська Академія Народного Господарства Тернопіль - 2000 Вступ. В цій курсовій роботі, я постараюсь висвітлити всі природні фактори, природні умови, а саме кліматичні, земельні, природні, водні, екологічні і який вони мають вплив на економіки держави в цілому і на окремі галузі її економіки. Моя курсова робота складається з 5 розділів в яких висвітлені ці фактори і їх вплив на економіку Китаю. Також у цій роботі є вступ, висновки і список літератури якою я користувався при написанні цієї курсової. Найгострішою проблемою цієї роботи це є екологічні умови, що склалися на території Китаю. Природні і екологічні фактори. КНР розміщена у Центральній і східній Азії. Протяжність кордонів - 36 тис. км, в тому числі - 21.5 тис. км, сухопутні, біля 15 тис. км - морські. . КНР межує з КНДР, Росією, Монголією, Афганістаном, Індією, Непалом, Бутаном, Союзом мьянма, Лаосом та В'єтнамом. КНР омивається Бохайською затокою, Жовтим, Східно-Китайським і Південно-Китайським морями. Географічне положення сприяє розвитку економічних зв'язків Китаю з країнами Південно-Східної Азії, розвинутими країнами світу - Японією, з такими великими країнами, як Індія, Росія.

 Ресурсозбереження – головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кіровоградський національний технічний університет Курсова робота з предмету: Розміщення продуктивних сил на тему: Ресурсозбереження – головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу Зміст Вступна частина Природно-ресурсний потенціал України та її регіонів Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу Характеристика потенціалу водних ресурсів Характеристика лісового потенціалу Характеристика потенціалу природно-рекреаційних ресурсів Проблеми ресурсозбереження в Україні Проблеми металургійного комплексу Проблеми паливно-енергетичного комплексу Проблема лісових ресурсів Екологічні проблеми Перспективи раціонального використання природних ресурсів Безвідходні технології – основний важіль економії ресурсів Розроблення і освоєння принципово нових технологій та вдосконалення існуючих Вторинне ресурсокористування Перспективи розвитку ПЕК- ринок біопалива Висновок Додатки Література Вступна частина Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.

 Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно – економічний університет. Кафедра менеджменту зовнішньо - економічної діяльності. КУРСОВА РОБОТА з курсу “Розміщення Продуктивних Сил” На тему: “Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу” Виконав: Студент I-го курсу ФЕМП Воронцов Владислав Перевірив: Науковий консультант професор Воронова Є.М. Київ 2004. Сучасний стан та особивості розміщення трубопровідного транспорту світу. План. Вступ .ст. 3 1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу .ст. 5 2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу ст.7 3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі ст.8 4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту ст.10 5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту . ст.25 Висновки .ст.37 Використана література ст.40 ВСТУП. Сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортну систему, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних, міських і промислових комунікацій.

 Діяльність уряду України в галузі екології

Діяльність уряду України в галузі екології МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра розміщення  продуктивних сил Київ - 1999 План Положення про діяльність Мінекобезпеки України. Основні напрямки діяльності Мінекобезпеки України. Еколого-економічна політика. Реформування та вдосконалення системи управління природокористуванням. Екологічна безпека. Ядерна та радіаційна безпека. Міжнародна діяльність. Підсумки. Положення про діяльність Мінекобезпеки України Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України організовує свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року. Основними завданнями Мінекобезпеки є: проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища; забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища; досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.

 Україна в умовах перебудови. Проголошення незалежності

Це приводило до хронічного відставання у економічному розвитку. В середині 80-х рр. Україна за темпами зростання загального обсягу продукції промисловості і валової продукції сільського господарства міцно займала 13 місце в СРСР. Тому і за темпами зростання виробленого національного доходу вона посідала все те ж 13 місце. Таким чином її економіка поступово і неухильно втрачала динаміку свого розвитку. Значно ускладнюється екологічна ситуація. Вона швидко наближається до катастрофічної. Це відбувалося завдяки перекосам у розміщенні продуктивних сил. У 70-і роки техногенне навантаження на природу, ще більше зростало і в 6–7 разів перевищувало загальносоюзний рівень. Щорічно промисловими об'єктами у атмосферу та водний басейн викидалось більше 10 млн. тонн шкідливих речовин. Наприкінці 80-х рр. Україна стала єдиною в СРСР республікою, де смертність населення перевищувала народжуваність. Аварія на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року поглибила екологічну ситуацію і стала своєрідним каталізатором переосмислення існуючих порядків.

 Основи розвитку регіону. Видатки місцевих органів влади

Внутрішня політика регіонів - цільові дії органів влади регіонів, спрямовані на ефективніше використання всіх ресурсів регіону для підвищення благоустрою території, вдосконалення структури матеріального виробництва, покращення стану навколишнього середовища, розвитку соціально-економічної інфраструктури. Регіональна політика - це інструмент, який дозволяє ефективно і з невеликими суспільними витратами проводити децентралізацію соціального регулювання, адаптувати загальні принципи соціальної політики до регіональних умов із врахуванням складної економічної, соціальної, національної, етнічної, релігійної структури країни. Це важлива складова частина економічної політики держави, що охоплює комплекс різноманітних законодавчих, адміністративних і економічних заходів, які проводяться як центральними, так і місцевими органами влади і спрямовані на регулювання процесів розміщення продуктивних сил. Основними напрямами регіональної політики є: - визначення співвідношення рушійних сил регіонального розвитку і забезпечення їх взаємодії (державний і приватний сектори економіки, внутрішні та зовнішні фактори розвитку регіону); - співвідношення загальнодержавного і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою; - підйом економіки відсталих регіонів і освоєння нових регіонів та ресурсів; - проблеми урбанізації; - демографічна політика держави; - аграрна політика країни.

 Экзамен по экологии

Проведення широкомасштабних заходів щодо підтримання і поліпшення стану навколишнього природного середовища 2. Залучення громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки 3. Сприяння громадянам при здійсненні природоохоронної діяльності, поліпшенні природних умов життя 4. Стимулювання різних форм діяльності громадян в галузі екології > Контрольно-виконавчі 1. Здійснення державного і громадського екологічного контролю 2. Додержання обов'язків юридичними і фізичними І особами щодо здійснення технічних, організаційних, інших заходів попередження негативного впливу господарської та іншої діяльності на стан навколишнього природного середовища 3. Забезпечення державними органами додержання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, здійсненні іншої діяльності і експлуатації екологічно небезпечних об'єктів 4.Врахування Радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими органами в галузі екології пропозицій, зауважень громадян щодо поліпшення стану екологічної обстановки. > Превентивно-обмежувальні гарантії 1.

 Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура

Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура. Природно-ресурсний потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу. Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна — можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним.

 Розвиток та розміщення хімічної промисловості України

смотреть на рефераты похожие на "Розвиток та розміщення хімічної промисловості України" Міністерство освіти України Донецький державний університет Кафедра розвитку та розміщення продуктивних сил Опорний конспект по дисципліні: «Розміщення продуктивних сил України» на тему: «Розвиток та розміщення хімічної промисловості України»студента І курсу обліково-фінансового факультету спеціальність облік та аудит групи 0106 Укр Донецького державного університету Єфремова Святослава Олексійовича. Донецьк 1999 1. Роль хімічної промисловості в економіці України Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі промисловості, що продукують сировину і конструкційні матеріали. Найважливішою галуззю у цьому комплексі є хімічна промисловість, яка забезпечують народне господарство мінеральними добривами, содою, фарбами, паливно-мастильними продуктами, пластмасами, синтетичними волокнами, та багатьма іншими видами сировини й матеріалів. Особливістю хімічної промисловості є здатність забезпечити народне господарство матеріалами з наперед визначеними властивостями, поліпшеної якості і в необхідній кількості.

 Сутність планування і етапи планування

Планування – це цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці. Планування як наука й важлива сфера практичної діяльності ґрунтується на пізнанні та використанні об`активних економічних законів і є важливим засобом реалізації економічної політики, яка відображає інтереси народу й ураховує внутрішні та зовнішні умови розвитку країни. Планомірна організація суспільного виробництва – важлива функція держави, засіб забезпечення гармонійно збалансованого розвитку економіки, раціонального розміщення продуктивних сил, стійких темпів зростання виробництва та народного добробуту. Планування – це наукове передбачення майбутнього розвитку суспільства, його перебігу та результатів; розробка планів економічного й соціального розвитку країни, галузей, регіонів (економічних регіонів, областей, районів) і підприємницьких структур; взаємопов`язана система заходів, які забезпечують досягнення передбачуваних темпів і пропорцій за умови найбільш раціонально використання ресурсів.

 Екологічна безпека

У правових актах закріплені так само обов'язки громадян України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Громадяни зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; здійснювати діяльність щодо дотримання вимог законодавства, вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів і т.д. Екологічні права громадян забезпечуються системою гарантій: - Проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; - Здійсненням міністерствами, відомствами, організаціями технічних та інших заходів з попередження шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконанням екологічних вимог у разі планування, розміщення продуктивних сил, будівництва та експлуатації народногосподарських об'єктів; - Участю громадянських об'єднань та окремих громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; - Здійсненням громадського та державного контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і т.д. Недоліком є те, що зазначені гарантії часто залишаються лише на папері.