![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Охрана природы, Экология, Природопользование |
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Передусім робився висновок про те, що конфісковані землі необхідно використовувати для землеробства колективного, суспільного, і лише потім — для потреб одноосібних землекористувачів. У резолюції також намічалися практичні заходи, що стосувалися землеупорядкування, організації сільської бідноти, об'єднання навколо неї селян-середняків і посилення боротьби з куркульством. Однак їхня успішна реалізація перебувала у певній невідповідності з визначеними принципами земельної політики. З'їзд заслухав доповідь наркомпрода України О. Шліхтера, у якій висвітлювалися продовольче становище, діяльність профорганів республіки, визначалися основні завдання продовольчої політики радянської влади. За браком часу в обговоренні питання взяло участь всього 3 делегати, хоча бажаючих було багато. У прийнятій резолюції наголошувалося на тому, що найближчими практичними заходами у цій галузі, перевіреними на досвіді радянської Росії, є «державна монополія на заготівлю хлібних та інших найважливіших продовольчих продуктів за твердими цінами, встановлення 'Третій з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України… — С. 202. твердих цін на всі інші продукти [і] фабрикати першої необхідності і націоналізація торгівлі»[562]
Вступ Кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки і свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язане в першу чергу з державною регуляцією процесів природокористування. Новою в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою і людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована впродовж двох століть і в даний час придбала своє критичне значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарної співпраці ради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.
Для тих, хто вирішив надалі продовжити службу в Збройних Силах України, це був час очікувань. Ждали рішень на вищому рівні. Тому кожен уважно слідкував за подіями, що розвивалися. Ті, хто справді хотів, щоб в України був свій флот, чекали рішучих дій керівництва України і Президента особисто. Однак їх не було. Політика України на переговорах з Російською Федерацією все більше нагадувала тупцювання на місці, а потім і рух у зворотному напрямі. Важко сказати, хто зробив цей півкроку назад, але саме він став початком повільного відходу, який призвів надалі до поступок та “здавання бастіонів” одного за одним. Звичайно, керівництво України тими січневими днями зазнавало чимало труднощів. Усі сили було спрямовано до центру, Чорноморський флот і Крим залишилися поза увагою. Надалі це виявилось однією з головних причин, які не дали змоги завершити державні процеси тоді. А нерозв’язана проблема флоту спричинила цілу низку проблем, пов’язаних з Кримом і Севастополем. По суті, Україні не вдалося на той час завершити створення своїх Збройних Сил, бо не було такого важливого виду їх, як флот
Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпеченняекологічноїбезпеки реалізується через окреміміждержавні,державні,галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів. Висновок: Аналізуючи цю велику сукупність проблем , ми можемо зробити дуже важливі висновки щодо екологічної дійсності нашої Держави , виявити чинники та особливості життєдіяльності та природокористування. “Базовими” недоліками України на сучасному етапі є складні, багатогранні фактори, які здійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі економіки, діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання , і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішень , тобто системного розв’язку з боку Держави. Увага Держави, перш за все, залежить від матеріальних ресурсів, тобто об’єму і стану фінансування екологічних програм. Система фінансування природоохороннихзаходіввумовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел: Державного бюджету України та місцевих бюджетів; бюджету Автономної Республіки Крим; фондів охоронинавколишньогоприродного середовища всіх рівнів; власних коштів підприємств; іноземних надходжень та інвестицій; інших позабюджетних коштів.
Планувалося обмежити їхню діяльність охороною громадського спокою та залучати такі загони до придушення антигетьманських повстань. Правовим документом, що узаконив існування хліборобських загонів в Українській Державі, став обіжник міністра внутрішніх справ І. Кістяківського до губернських старост від 13 серпня 1918 р. Важливим елементом загальних національно-правових основ Української Держави став “Універсал Його світлості Ясновельможного Пана Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського до народу українського” від 16 жовтня 1918 р., який оголошував про відновлення українського козацтва. Воно мало стати “твердою опорою для проведення в життя і свідомість українського народу всіх реформ, викликаних обставинами сучасного моменту[535]. Значний вплив на формування основних напрямів внутрішньої політики Української Держави мали й інші гетьманські грамоти та відручні листи. 2 липня 1918 р. П. Скоропадський затвердив закон “Про громадянство Української Держави”. Згідно четвертої статті цього законодавчого акту всі російські піддані, тобто всі мешканці українських губерній, які перебували на території України в день прийняття цього законопроекту, отримали українське громадянство
РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ Програма реабілітації та раціонального використання природних лікувальних ресурсів передбачає: 1) розроблення документації, яка регламентуватиме якість природних лікувальних ресурсів (державні стандарти на всі складові природних лікувальних ресурсів); 2) розроблення та видання карти і кадастрів усіх природних лікувальних ресурсів; 3) здійснення державної програми моніторингу якості сучасного стану і використання природних лікувальних ресурсів; 4) забезпечення підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, які експлуатують лікувальні ресурси, розроблення і затвердження проектів округів і зон санітарноїохорони курортів, ресурсів, технологічних схем раціональної експлуатації, організації режимних спостережень і контролю; 5) розроблення методики визначення граничних і оптимальних курортних і рекреаційних навантажень на території з урахуванням перспектив розвитку курортно-рекреаційного будівництва; 6) здійснення наукових розробок стосовно оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування і затвердження їх як зон чи територій, що не підлягають приватизації; 7) проведення роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій України, а також складання територіальних комплексних схем охорони довкілля основних курортно-рекреаційних регіонів України. 3. ОСНОВНІ ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ.
Навчальний посібник – Львів: Екоправо-Львів, 2004 – 256 с Віталій Зуєв «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ» Збірник нормативно-правових актів ЄС у сфері охорони НС. Відповідальний за ред. Н.І. Андрусевич – Львів: Екоправо-Львів, 2004 – 194 с. Звіт про підсумки роботи міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо виконання програми діяльності кабінету міністрів України і результати соціально-економічного розвитку в охорони навколишнього природного середовища в 2004 році КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА 2002–2011 РОКИ Матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу/ Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства. Доступне: l =u МІЖГАЛУЗЕВА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА «ЗДОРОВ'Я НАЦІЇ» на 2002–2011 роки ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №14 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ Затверджено Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року 188/98-ВР ПЛАН роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в 2003 році ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство екології та природних ресурсів України від 29 травня 2000 року №724/2000 Пріоритети імплементації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, визначені Радою з питань співробітництва Україна – ЄС/ Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.
Державна політика України у галузі охорони довкілля . Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.(Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави . Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. . Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:1.
Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. 4. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів.Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Міністерство культури і мистецтв України Київський національний університет культури і мистецтв Реферат з курсу екології на тему: “Значення природоємності в економіці природокористування” cтудентки І курсуфакультету ТБ групи ТБА-40 КИЇВ-2000 План. 1. Актуальність теми 2. Літературні дані 3. Аналіз даних 4. Обговорення даних 5. Висновки 6. Список використаної літератури Кожен майбутній спеціаліст народного господарства, і не тільки, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою.
України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджених Постановою Верховної Ради України від 5.03.98 р. № 188/98-ВР. Стаття 33 цього документа проголошує, що до функцій національного рівня управління належить вирішення таких питань: Розроблення методологічного, нормативного та правового забезпечення; Розроблення політики регулювання ядерної безпеки ; Проведення держаної екологічної експертизи; Формування економічного механізму природокористування; Регулювання використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля; Ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності ; Державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій; Встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів; Формування та використання державних фондів охорони довкілля; Регулювання використання ресурсів державного значення; Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, в тому числі ядерної та радіаційної безпеки;
Проведення широкомасштабних заходів щодо підтримання і поліпшення стану навколишнього природного середовища 2. Залучення громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки 3. Сприяння громадянам при здійсненні природоохоронної діяльності, поліпшенні природних умов життя 4. Стимулювання різних форм діяльності громадян в галузі екології > Контрольно-виконавчі 1. Здійснення державного і громадського екологічного контролю 2. Додержання обов'язків юридичними і фізичними І особами щодо здійснення технічних, організаційних, інших заходів попередження негативного впливу господарської та іншої діяльності на стан навколишнього природного середовища 3. Забезпечення державними органами додержання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, здійсненні іншої діяльності і експлуатації екологічно небезпечних об'єктів 4.Врахування Радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими органами в галузі екології пропозицій, зауважень громадян щодо поліпшення стану екологічної обстановки. > Превентивно-обмежувальні гарантії 1.
Только 25 апреля 1990 г. Верховный Совет бывшего СССР принял Государственную союзно-республиканскую программу неотложных мер на 1990-1992 гг. по ликвидации последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС. Задание 55. 1. Екологічні проблеми трансграничного переносу забруднюючих речовин у водному та повітряному середовищах. 2. Правові аспекти охорони навколишнього середовища в Україні. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,використанняприроднихресурсівта забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічноїрівновагина території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи тазабезпеченняприродоохоронноїфункції держави .
Статті 50 та 66 Основного Закону України не тільки гарантують право кожного на безпечне для життя іздоров’я довкілля, але й передбачають відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.Право громадян України на безпечне для життя і здоров’я довкілля, крім Конституції, закріплено в окремих кодексах, законахУкраїни, інших нормативних актах, розроблених на підставі вимог ОсновногоЗакону. Україна є учасницею понад 30 міжнародних природоохоронних конвенцій глобального та регіонального значення. Головнізасадидержавної екологічної політики отримали подальший розвиток у комплексно- програмному документі “Основні напрями державноїполітики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпеченняекологічної безпеки”, схваленому Верховною Радою України 5 березня 1998 р.Цим документом у якості найголовніших пріоритетів визначенінаступні напрями природоохоронної діяльності в
Порядок створення та функціонування такої системи в Україні визначає Положення про Державну систему моніторингу довкілля. Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн. Система моніторингу спрямована на: . підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; . підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; . підвищення якості обгрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; . сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Право володіння, користування і розпорядження інформацією, одержаною під час виконання загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, регламентується законодавством. Інформація, що зберігається в системі моніторингу, використовується для прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки органами державної влади та органами місцевого самоврядування і надається їм безкоштовно відповідно до затверджених регламентів інформаційного обслуговування користувачів системи моніторингу та її складових частин. Література 1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
У разі неможливості встановлення особи порушника на місці державні інспектори можуть доставляти порушника до місцевих органів внутрішніх справ; 6) розглядати справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та радіаційної безпеки відповідно до законодавства; 7) вносити міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям пропозиції про позбавлення премії посадових осіб та спеціалістів, винних у порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної та радіаційної безпеки; 8) подавати позови в суд, арбітражний суд про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та радіаційну безпеку;
Останні особливо виразно репрезентовані в узагальненнях Програми 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП), Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку (Комісії Брундтланд) та Декларації Ріо з навколишнього середовища та розвитку (Декларації Ріо). ЮНЕП нині зробила рішучий крок у напрямку теоретичного і практичного втілення вимог концепції стійкого розвитку як найоптимальнішої моделі для глобального розвитку та розвитку окремих ккраїн регіонів. У зв'язку з цим на себе вона покладає такі функції: . забезпечення (в межах 00Н) керівництва і надання допомоги у справі відновлення, охорони та поліпшення екологічної бази розвитку; . спостереження, оцінка та регулярне оприлюднення показників щодо зміни стану довкілля та природних ресурсів; . підтримка пріоритетних науково-технічних досліджень з найважливіших проблем охорони довкілля та природних ресурсів . опрацювання критеріїв та показників якості природного середовища, а також базових принципів довготривалого використання та регулювання регулювання природних ресурсів; . підтримка природоохоронних планів і програм, здійснюваних та фінансованих безпосередньо зацікавленими державами; . стимулювання укладання міжнародних угод, а також підтримка і заохочення опрацювання міжнародно правових норм, конвенцій та спільних угод про охорону навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів; надання допомоги іншим міжнародним інституціям з екологічної експертизи їхніх програм та підготовці кадрів; Якщо порівняти існуючий в Україні Закон про охорону природи і засади діяльності ЮНЕП, то можна помітити, що деякі з принципів останньої не відображені в законі.
Для здійснення вказаних видів діяльності та їх координації Україна на договірних засадах співробітничає з іншими державами. Удосконалення екологічного законодавства здійснюється не тільки на законодавчому, але й на рівні підзаконно-правового і нормативно-правового регулювання відносин в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Стандартизація та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища У 1993 р. у Мінекобезпеки створено технічний комітет із стандартизації. Він є активним членом двох технічних комітетів ISO ( Міжнародна організація стандартизації ) — 147 ‘ Якість води’ та 207 ‘ Система управління охороною навколишнього природного середовища’. Починаючи з 1994 року, у Міністерстві формується метрологічна служба, головним завданням якої є створення системи забезпечення єдності вимірювань та системи оцінки достовірності та повноти екологічної інформації. У 1995 році структура метрологічної служби доповнилася базовою організацією метрологічної служби зі стандартних зразків, функції якої виконує Міжвідомчий екологічний центр НАНУ та Мінекобезпеки України.
![]() | 978 63 62 |