![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Экономика и Финансы |
Державне регулювання ринкової економіки | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Згідно з даними досліджень, паперові гроші вперше з'явились у тому ж таки Китаї ще у VIII ст. н. е. Епоха паперових грошей — епоха грошей, що розвивається на кредитних засадах, а також банківських грошей, що функціонують на безготівкових засадах, грошей, що поступово трансформуються в електронні символи і знаки. Перехід до паперового грошового обігу зазнав довгого історичного процесу і охоплює такі етапи: I— стирання монет, у результаті чого повноцінна монета перетворюється у знак вартості. II— свідоме псування металевих монет державною владою, тобто зниження металевого вмісту монет. III— випуск скарбницею паперових грошей з примусовим курсом для отримання емісійного доходу. визначальними передумовами становлення грошових відносин були поглиблення суспільного розподілу праці, багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини. Гроші повинні мати загальне визначення, бути засобом збереження вартості й на цій основі використовуватись як посередник обміну товарів і послуг. Це вихідні ознаки грошей, але без них гроші, як економічний інструмент ринкової економіки, існувати не можуть
Державні органи України неодноразово виявляли недозволену повільність, ухиляючись від радикальних заходів, бажаючи зберегти статус-кво, виявляли недостатню гнучкість, надмірну обережність тощо. В Україні ще не накопичений достатній досвід щодо підтримки і регулювання комерційної діяльності. Щоправда, останнім часом у системі державного апарату були створені відповідні органи, серед них Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, Антимонопольний комітет, Комітет з питань захисту прав споживачів та ін. З метою аналізу ролі держави в регулюванні ринкової економіки звернемося до досвіду державного регулювання економіки комерційної діяльності в країнах Західної Європи, США та Японії, де процеси впливу держави на економіку існують уже тривалий час та пройшли певний шлях становлення та розвитку. Зважуючи позитивні сторони і недоліки державного регулювання, названі країни знаходять баланс цих сторін. Наприклад, у Франції і Нідерландах економічне планування народного господарства здійснюється відповідними установами, які носять назву Держплану.
Вже на перших сторнках автор засуджу Леонда Кравчука за «штучну золяцю» Украни вд Рос стверджу, що незалежнсть не принесла населенню Украни справжньо свободи. Водночас вн не схвалю тих, хто заклика повернутися у минуле, оскльки вони просто не розумють, що «саме у цьому минулому корння наших сьогодншнх бдувань саме воно крок за кроком, рк у рк пдштовхувало нас до сьогодншньо трагед». Лберально-демократичн погляди автора виразно виявляються в першому роздл, присвяченому ринковй економц. Саме ринкова економка приватна власнсть, стверджу Володимир Гриньов, здатн принести бльшост населення економчну свободу незалежнсть, забезпечити високий рвень життя. Натомсть нацоналзм розглядаться в одному ряду з комунзмом як потенцйне джерело тоталтарних збочень. Викриттю цього зловорожого явища присвячено другий роздл книги, пд характерною назвою «Держава для громадянина, а не громадянин для держави». У третьому роздл обговорються одна з найскладнших найсуперечливших проблем сьогодншньо Украни - проблема федералзму па противагу унтарному устров держави: «Прихильники унтарно або, як зараз стало модно казати у певних колах, соборно держави сприймають дею федералзму я к таку, що пдрива основи держави й навть ворожу самим цлям укрансько державност», вбачають у нй «лазвку для потенцйного "сепаратизму"», а в унтарнй держав, вдтак, - «механзм його "придушення"»
На початковому періоді концептуального формування напрямів соціально- економічної реформи в Україні серед певної частини економістів і політологів превалювали погляди щодо застосування моделі вільних ринкових відносин, які грунтуються на класичній конкурентній основі. Вони відносили сільське господарство до тих сфер виробництва, які вважались найбільш пристосованими до освоєння моделі ринкових відносин практично без участі державної підтримки. Проте в процесі поступово формування реальних умов переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки ставали все більш очевидним, що в сучасній кризовій ситуації розвитку продуктивних сил великомасштабних обсягів виробництва, неминучого стрімкого розширення складних господарсько-виробничих і економічних зв’язків державне регулювання ринкових відносин стає об’єктивно необхідним. Без постійної активності держави, її владних структур неможливо успішно вирішити невідкладні завдання соціально-економічного характеру, спрямовані на формування ринкового середовища, здійснення демократичного державотворення, на входження країни в цивілізоване світове співтовариство.
Як видно, наявне змщення функцй держави влади вд економчно та вйськово сфери до суспльно та культурно царини, вд забезпечення зовншнього суверентету до внутршнього, господарського управлння. Кожному слд турбуватися тльки про значне збльшення державного регулювання в таких галузях, як загальна державна освта, охорона здоровя та збереження генофонду, планування населення й захист довклля, ммграцйна полтика та засоби масово нформац, мистецтво, спорт культура, професйна пдготовка й зайнятсть населення, профсплки та платня, оподаткування й фнансово-бюджетна полтика та багато ншого, усвдомлюючи, що вдхиливши небезпеку занепаду, нацональна держава ста дедал централзованшою, узгодженшою й могутншою. Окрм того, найважлившою функцю держави ста сфера законност й правопорядку, яка хоч зазна зовншнх впливв, переважно лишаться незайманою цариною, яку вважають основним зосередженням державно влади й управлння. Зрештою, через контроль, владн структури й бюрократичне урядування й нацональна держава здатна вдверто, наполегливо всебчно втручатись у вс сфери, безпосереднше, нж будь-коли у новтнй (вже не кажучи про доновтнй) перод стор[105]
У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були: виконання посередницької діяльності; самостійне регулювання товарних ринків. Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція. Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого – визначати економічну сутність біржі. З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів.
Адаптація зарубіжного досвіду залучення та використання прямих іноземних інвестицій і розуміння механізмів діяльності відповідних національних та міжнародних інститутів важливі як для розробки конкретних методів та інструментів активізації міжнародної спільної підприємницької діяльності, так і в процесі формування в Україні клімату, сприятливого для іноземних інвесторів в цілому. Система регулювання зовнішньоекономічних зв”язків, що об”єктивно склалась в Україні, відображає складні процеси переходу від централізованої командно-адміністративної системи і тому є логічно незавершеною. Однак без перехідного етапу не обійтися. В ході реформи якісні зміни відбулися у всіх її основних структуроутворюючих підсистемах – організаційній, плановій, економічній і правовій. Створення нового господарського механізму зовнішньоекономічної діяльності повинно базуватися на поетапній програмі впровадження економічних реформ, методів та інструментів державного регулювання ринкових відносин в даній сфері. Модель механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності представлена в додатку 2. Держава повинна відмовитися від виконання господарських функцій і компенсувати самостійно функціонуючим суб”єктам втрати у випадках втручання в їх діяльність.
Так, в Іспанії та Японії виробництво електроенергії знаходиться в приватних руках, а практично в усіх країнах - в державних. Газова промисловість у більшості країн є державною, в США, Канаді, Японії - приватною Часто так трапляється, що "мала" питома вага державної власності в економіці (Наприклад, США) компенсується сильним державним регулюванням. Американські економісти приходять до висновку, що вплив держави на американську економіку всеохоплюючий. В усьому світі держава регулює ринкові відносини, створює умови для ефективного функціонування суб'єктивів всіх форм власності. Зараз в Україні при процесах приватизації це потрібно враховувати. Створюючи умови для виникнення і розвитку недержавного сектору економіки не потрібно забувати про значення державної власності та державного впливу. Маже всі стабільні, демократичні західні держави здійснюють втручання в економічну діяльність, надаючи особиві субсидії або встановлюючи спеціальні пільги та тарифи для певних галузей (наприклад, сільське господарство). Україна зараз повинна не тільки якомога швидше проводити приватизацію, розширюючи недержавний сектор економіки (адже остання всіх проблем не зніме) але й створювати паралельно умови для розвитку державної власності в сільському господарстві, виробничих переробних галузях, легкій та важкій промисловості.
Орган приватизації або Організує: уповноважений фінансовий посередник а) випуск акцій; б) безплатний розподіл акцій за приватизаційні сертифікати і пільговий продаж робітникам підприємства; в) відкриту підписку акцій; г) вільний продаж акцій на біржі 7. Установчі збор акціонерного а)затверджують статут акціонерного товариства товариства (постійний); б)обирають органи управління акціонерного товариства (рада, спостережна рада), виконавчі та контрольні органи. Здійснюється державна реєстрація постійного акціонерного товариства. ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ВИХОДЯЧИ З КОН'ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ Економічна кон'юнктура є головним фактором державного регулювання розвитку економіки країни і гнучкого управління підприємницькою діяльністю. Кон'юнктура характеризує поточний стан економіки країни, світового господарства, галузі, регіону, ринку товарів у певний період. Вона може розкривати динаміку виробництва, будівництва, торгівлі, цін, курсу цінних паперів, прибутків, недовантаження основного капіталу, безробіття, рівень заробітної плати, споживання тощо.
Економічна та організаційна самостійність підприємства має сенс лише тому, що підприємство може вступати у взаємодію з іншими, не менш самостійними господарюючими суб(єктами. В цих умовах держава здійснює регулювання ринкової економіки шляхом створення системи матеріальних стимулів та встановлення економічної відповідальності для суб(єктів господарської діяльності, а саме використовуючи економічні засоби (методи) управління. А.В.Венедиктов. розглядаючи економічну основу діяльності колективного суб(єкта права (юридичної особи), вказував, що майно юридичної особи повинно бути відокремлено як від майна його членів, так і від майна інших установ, хоч як би й тісно вони не були пов’язані з цією юридичною особою. Питання стає про форму та ступінь такого відокремлення (40). Господарська практика як у нашій країні так і за її межами виробила значну різноманітність форм відокремлення майна колективних суб(єктів економічного обігу. Деякі з таких форм отримали закріплення в законодавстві - закон “Про власність”. Отже суть економічних методів складається в управлінні господарською діяльністю через економічний інтерес суб(єкта, що управляється.
Тому виробництво цих продуктів має більші шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоухилення держави від регулювання ринкових відносин чекають застій і скорочення виробництва. Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством й необхідність виконання експортних торгових зобов'язань зумовлюють потребу не тільки стабілізувати, а й збільшити у найближчій перспективі виробництво сільськогосподарської продукції на 5— 10%. Проте наявність потрібної кількості продукції буде лише першою передумовою для формування ринку продуктів харчування. Низькі, конкурентоздатні затрати на виробництво — друга передумова. І нарешті, вирішальне значення матиме постійне забезпечення високої якості запропонованих на ринку продуктів, розширення їх асортименту тг поліпшення зовнішнього оформлення товару Щоб подолати негативні тенденції у роз витку ринку продовольства, слід, насамперед посилити державне регулювання ринкови; відносин, підвищити ефективність викорис тання ресурсів, розширити державну допомо гу господарствам.
При проведенні однакових видів страхування конкуренція між страховими організаціями виражається в створенні зручних форм висновку договорів і сплати страхових внесків, зниженні тарифних ставок і точному визначенні виниклий збитку (шкоди), оперативній виплаті страхового відшкодування і страхових сум. Важливість останніх чинників означає, що конкуренція можлива навіть при проведенні обов'язкових видів страхування. Конкуренція у всіх сферах діяльності головна умова переходу до ринкової економіки. З цього витікає право підприємств і окремих громадян займатися страховою справою. Але страхування особлива сфера діяльності, яка повинна забезпечити захист юридичних і фізичних осіб при настанні, як правило, несприятливих, а часом і надзвичайних подій, надавати матеріальну підтримку в нещасті. Вона повинна бути надійною, гарантованою, в зв'язку з чим страхування має потребу як в загальноприйнятих, так і особливих методах державного регулювання, повинно базуватися на міцному юридичному і економічному підмурівку. > Тому створюється механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування страхових операцій і контролю з боку страхового нагляду.
Регулювання величини валютного курсу Існує ринкове і державне регулювання величини валютного курсу. Ринкове регулювання, засноване на конкуренції і дії законів вартості, а також попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Державне регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття й інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою валютної політики — комплексу заходів у сфері міжнародних валютних відносин, реалізованих відповідно поточним і стратегічним цілям країни. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами між державами. До заходів державного впливу на величину валютного курсу відносяться: а) валютні інтервенції; б) дисконтна політика; в) протекціоністські міри. 1.2.1 Вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю Валютні курси впливають на зовнішню торгівлю різних країн, впливаючи на цінові співвідношення експорту й імпорту і викликаючи зміни внутрішньо економічної ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт чи конкурують з імпортом.
Отже, необхідні кардинальні зміни в концепції і механізмі державного регулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. На думку дослідників і практиків, такі зміни полягають в наступному: слід усвідомити, що підприємницькі структури малого і середнього бізнесу - це не ворожа сила, а реальний сектор економіки України, і докорінно змінити державну політику щодо цього сектора; потрібно розробити концепцію становлення, розвитку і зміцнення сектора малого і середнього бізнесу, оскільки ринкова економіка без нього існувати не може; необхідно створити відповідний ринковий механізм регулювання підприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. Формально держава в Україні опікується малим і середнім бізнесом. Реально ж держава жодним чином не довела підприємцям, що вони потрібні не лише в невизначеному економічному сьогоденні, а є складовою довгострокової економічної стратегії держави. Підприємці повинні мати впевненість у майбутньому і в тому, що держава не посягне на їх власність силою державної влади. Однак, як здається, підприємці мають своє бачення щодо державної підтримки їх діяльності.І, можливо, найголовніше - державні службовці повинні стати провідниками ринкової державної політики, а не використовувати державні посади задля задоволення власних потреб.
Має бути постійна рівновага державного бюджету. 2. Центральний банк повинен вести ідеальну політику. 3. Державі не слід втручатися в розподіл прибутку. 4. Країну повинні населяти громадяни зі здоровою ринковою психологією, люди, позбавлені інфляційних очікувань.a Причини інфляції. Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Приклад: енергетична криза 70х в США, коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари й послуги ціни зросли в одночас на 7-9%. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне.
Процес формування громадянського суспільства в нас має свої особливості і складності. У країні, особливо в її центральних районах, в останні десятиліття зруйновані органічні вікові зв'язки громадського життя, багато в чому втрачені народні традиції. У той же час горизонтальні зв'язки іншого типу громадянського суспільства тільки починають складатися. Державні структури, що пронизують усе суспільство від верху до низу, виявилися в цій ситуації єдиним з'єднуючим його підставою. У таких умовах форсована перебудова економіки на ринковій основі, ослаблення вертикальної регулюючої ролі державних структур, демократизація, федералізація і децентралізація суспільного керування можуть створити (і вже створюють) соціальний вакуум, що неминуче веде до серйозних економічних і соціально- політичних потрясінь. Тому необхідний обережний підхід до руйнування вертикальних структур державного регулювання і вибір правильної стратегії поетапного згортання вертикальних структур і рівнобіжного розвитку горизонтальних взаємозв'язків. Їхній генезис (горизонтальних ринкових, політичних і правових взаємин) і буде процесом формування громадянського суспільства.
В умовах України, де поки що не завершено створення дійової митної служби, завдання поліпшення цієї ланки є першочерговим. Водночас модернізацію митної служби, в тому числі уведення міжнародних стандартів із номенклатури й оцінки товарів, слід почати негайно. Це також справедливо і для проведення інших заходів, що забезпечать дотримання нових законів і правил оподаткування зовнішньої торгівлі. ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва, Бюджет необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу.
Гіперінфляція характеризується перевищенням темпів знецінення грошей на 40 – 45 % на місяць. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції, падає їхня роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків, поширюються бартерні операції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються неорганізовані, стихійні процеси в економіці тощо. Інфляційний процес по-різному розвивається і виявляється в умовах відносної дії всіх ринкових чинників в економіці і в командно- адміністративній економічній системі. Закономірності й особливості інфляційного процесу найповніше виявляються в розвинутій ринковій системі господарювання. Проте і в цих умовах розвиток інфляції зазнає деформуючого впливу зовнішніх факторів. Передусім це – циклічність процесу сучасного виробництва та державне регулювання економіки. У міру посилення державно- монополістичного втручання у виробничі процеси відбувається деформація економічного циклу, а водночас поглиблюється зв'язок інфляційного процесу з його певними фазами.
![]() | 978 63 62 |