![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Экономика и Финансы |
Кредитна система комерційних банків в налагоджені платіжного і розрахункового механізму в Україні | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
У разі встановлення нецільового використання або неправильного отримання авансу з таких комерційних банків у безспірному порядку стягувався штраф. З метою накопичення та аналізу інформації про стан вилучення з обігу українських карбованців та їх обміну на гривні на період проведення грошової реформи в Україні Національний банк України постановою Правління від 22 серпня 1996 року (№ 219) запровадив Порядок складання і подання оперативної статистичної та бухгалтерської звітності про хід проведення грошової реформи і обміну карбованців на гривні. Було встановлено щоденне подання статистичної звітності про касові обороти банків та про стан обміну карбованців на гривні, а також одноразово — про переоцінку заощаджень громадян та інші операції. Аналогічний порядок видачі авансів установами комерційних банків був передбачений для підприємств зв'язку з метою забезпечення безперебійного проведення обмінних операцій. Важливою складовою організації проведення грошової реформи в Україні було інформаційне забезпечення. Воно включало проведення роз'яснювальної роботи серед населення через засоби масової інформації, оперативний зв'язок регіонів з центром, установ банків між собою та передачу необхідної інформації, а також збір та узагальнення статистичної звітності й аналітичної інформації про хід грошової реформи, що в комплексі мало велике значення для забезпечення організованості і порядку
Важливим регулятором господарської діяльності є кредит. Кредитування господарської діяльності в Україні здійснюється нині системою комерційних банків за рахунок власних коштів та одержаних кредитних ресурсів від Національного банку України. Національний банк України встановлює процентну ставку за кредитні ресурси, отже, визначає і основну частину процентної ставки на кредити, надані підприємствам комерційними банками. Останні визначають розміри процентів за кредит, виходячи з виплаченої Національному банку процентної ставки, швидкості обороту кредитних ресурсів, видів кредитів та ін. Отже, банки здійснюють таким чином цілеспрямований вплив на господарську діяльність підприємств та організацій, на їх ефективність. Держава може також використовувати такий важіль економічного впливу на господарську діяльність, як регульовані ціни. Регулювання цін може здійснюватися встановленням верхніх меж цін на окремі товари, фіксованих (твердих) цін, граничних норм рентабельності виробництва та розмірів торгової націнки для ланок товаропросування.
Решту надходжень карбованців становили інші надходження і платежі. За період з 2 по 16 вересня 1996 року обмін здійснили 11,3 млн. чоловік, або 28 відсотків загальної чисельності працюючого населення та пенсіонерів. При цьому в розрахунку на одного чоловіка середня сума обміну карбованців на гривні становила за весь період реформи 17,6 млн. крб. У перші дні реформи цей показник був значно вищим і становив 25 — 27 млн. крб. У результаті за перші п'ять днів реформи було вилучено 55,5 % карбованцевої готівки. Основні обсяги обміну населенню карбованців на гривні (74 відсотки) проходили через пункти обміну установ банків, з них найбільше через установи Ощадного банку — 36 відсотків, банку «Україна» — 19, банку «Аваль», включаючи підприємства зв'язку, — 14, Промінвестбанку — 13 відсотків. Після завершення проведення грошової реформи обмін громадянами карбованців на гривні був продовжений на період із 17 вересня по 15 жовтня 1996 року через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. Враховуючи численні звернення громадян, які з поважних причин не змогли вчасно здійснити обмін карбованців на гривні, його знову було продовжено з 15 жовтня 1996 року до 28 лютого 1997 року через регіональні управління Національного банку України, а з 1 березня 1997 року Національний банк України, користуючись наданим йому правом, ще неодноразово продовжував обмін карбованців на гривні
НБ України був створений 1991 року. Його діяльність будується на основі чинного законодавства і статуту банку і направлена на рішення завдань, які пов'язані з формуванням і реалізацією грошово-кредитної політики, стабілізацією грошового обігу, організацією міжбанківських розрахунків і касового обслуговування, розвитком системи комерційних банків і наглядом за їх діяльністю, вдосконаленням валютних відносин. НБ України є емісійним центром, він має монопольне право на випуск в обіг і вилучення по звертанню готівки, визначає правила її перевезення, зберігання і інкасацію. Національний банк створює державну скарбницю резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів і організовує її діяльність, представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними банками і іншими фінансово-кредитними організаціями, в яких міжнародна співпраця передбачена на рівні центральних банків. Національний банк є «банком банків», тобто він здійснює операції з банками, які входять в національну кредитну систему, виконує обов'язки банку уряду.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ Гроші кредитні — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Основною формою кредитних грошей є банкноти. Гроші неповноцінні — розрізняються за характером випуску і закономірностями обігу. За цими ознаками всі форми неповноцінних грошей поділяються на два види: бюджетні та кредитні. Гроші паперові — це нерозмінні на металеві гроші знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх затрат і визнаються обов'язковими до прийому за всіма видами платежів. Бувають готівкові, депозитні, електронні гроші. Грошова система — встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків. Держава визначає назву грошової одиниці, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курс національної валюти щодо іноземних валют. Основними елементами грошової системи є: найменування грошової одиниці; масштаб цін; валютний курс; види грошових знаків, які мають законну платіжну силу; •регламентація безготівкового обороту; •державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу
Середній відсоток за кредитами у 27,5% при обліковій ставці НБУ у 10% говорить сам за себе. Єдиним реальним виходом, на мою думку, є приваблення в Україну потужних закордонних фінансових установ, які до того ж можуть реально гарантувати повернення вкладів. Проблемами банківської системи є: . недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів); . наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників; . відносно малі масштаби банківської системи (але обсяг кредитних вкладень постійно зростає. Так, за 2001 рік обсяги кредитних вкладень в реальний сектор економіки збільшились на 28%, в т.ч. на інвестиційні цілі – на 8,7%); . недосконалість законодавчої бази; . недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи (разом з тим обсяг вкладів населення постійно зростає: 1995-2000 роки – в 10,7 рази, з початку 2001 – на 30%); . складний фінансовий стан деяких великих банків, які у значній мірі зайняті обслуговуванням державного сектора економіки та державних програм; . відсутність розвиненого фондового ринку, і, зокрема, ринку державних цінних паперів.
Курсова робота На тему: «Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики» Полтава 2007 Вступ Банківська система України як незалежної держави, що прагне до створення розвинутої ринкової економіки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являє собою «банк банків», центральний банк країни, а до другого – система комерційних банків. Процес створення сучасної банківської системи, яка відповідала б умовам ринкової економіки, в Україні ще триває і триватиме довго. Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхідна трансформація, вона не стала по-справжньому ринковою. Незважаючи на це, вже зараз можна стверджувати, що підвалини банківської системи ринкового типу в Україні побудовані. Національний банк виконує майже всі функції, притаманні центральному банку ринкової держави. Він застосовує такі ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, кредитну політику і політику рефінансування комерційних банків, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку тощо.
РЕФЕРАТ Структура й функції інтегрованої банківської інформаційної системи Інформаційні системи комерційних банків в Україні поступово перейшли від механізованої обробки інформації до комплексної автоматизації, від централізованої до розподіленої обробки даних. Переломним моментом у становленні банківських комп'ютерних технологій став 1994 рік, коли міжбанківські розрахунки було переведено на безпаперові технології, набув юридичного статусу електронний документ. З цього моменту в усіх банках обов'язково запроваджувались комп'ютерні технології, основу яких становить програмно-технологічний комплекс «Операційний день банку» (ОДБ), а за межі банку інформація передається за допомогою спеціальних АРМ — АРМ підсистеми «Клієнт — банк», АРМ НБУ (АРМЗ) та АРМ для виконання міждержавних розрахунків. Спочатку до функцій програмно-технологічного комплексу ОДБ обов'язково мали входити автоматизація обліку руху коштів на рахунках клієнтів і складання бухгалтерського балансу. При цьому в банках автоматизації підлягали такі функції: щоденне відображення виконаних операцій за розрахунково-грошовими документами й позабалансовими ордерами в регістрах аналітичного і синтетичного обліку; облік сум нез'ясованих платежів, які не можуть бути зараховані на рахунки за призначенням; контроль залишків на особових рахунках; нарахування процентів (відсотків) на залишки та обороти, позики й депозити, а також процентів за обслуговування; складання й передавання виписок із розрахункових і поточних рахунків клієнтам; відкриття і закриття особових рахунків; підготовка файлів для передавання через спеціальне АРМ (НБУ) засобами електронної пошти до системи міжбанківських розрахунків; складання й видавання вихідних форм, які відбивають стан бухгалтерського обліку на звітну дату.
Система комерційних банків в цілому може надавати позику, що в декілька разів перевищує її надлишкові резерви, оскільки банківська система не може втрачати резервів, хоча індивідуальні банки можуть поступатися резервами іншим банкам у системі. Число, що помножує позику банківської системи, обернено пропорційне резервній нормі. Процес багаторазового розширення кредитування є оборотним. Банкір має дві цілі, що суперечать одна одній. Одна ціль -прибуток. Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вони надають кредити і купляють цінні папери. Ці два пункти - основні активи, що приносять доход комерційним банкам. З другого боку, комерційний банк повинен прагнути до безпеки. Для банків безпека забезпечується ліквідністю, зокрема такими ліквідними активами, як наявність і надлишкові резерви. Банки повинні стежити, щоб вкладники переводили свої поточні рахунки в готівку. Але може статися так, що чеків, пред'явлених банку до оплати, буде більше, ніж пред'явлених до оплати ним самим, внаслідок чого станеться відплив резервів.
По-четверте, необхідно створити реальні передумови і поступово перейти до конвертованого карбованця. Заходи щодо такого переходу збігаються із заходами, спрямованими на оздоровлення грошової системи, послаблення інфляційних процесів. Це, передусім, необхідність наситити товарами та послугами внутрішній ринок, оздоровити кредитну, фінансову систему, домогтися конкурентоспроможності товарів на зовнішніх ринках, рівноваги державного бюджету, здійснити реформу ціноутворення, у результаті якої ціни повинні наблизитися до світових, і т. ін. Специфічними умовами конвертованості карбованця є встановлення рівноваги платіжного балансу, реального валютного курсу, формування прогресивної податкової системи, відновлення всіх грошових функцій карбованця всередині країни, створення валютного, фінансового ринків та ін. По-п'яте, слід створювати нову мережу комерційних банків та інших спеціалізованих закладів, формувати умови для їх конкуренції між собою. Кожен банк, у свою чергу, має право створювати свої відділення, враховуючи при цьому економічну доцільність.
За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей та неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси. Кількість грошей, які перебувають в обігу, впливає на випуск продукції, рівень цін, зайнятість та інші явища, тому важливою задачею статистики є прогноз грошової маси. Прогнозні розрахунки грошової маси можна виконувати двома шляхами: 1) прогнозування попиту на гроші; 2) прогнозування пропозиції грошей. Зіставлення прогнозів попиту на гроші і пропозиції грошей дозволяє зробити висновки про рівновагу грошового обігу, сталість його розвитку. Початковим моментом при прогнозуванні пропозиції грошей є визначення грошової бази. Грошова база включає в себе готівку небанківського сектору економіки, готівку банківських установ, депозити комерційних банків, приватного сектору і державних структур. Грошова база вимірюється як приріст активів банківської системи: державного боргу грошово-кредитним установам, зобов'язань комерційних банків перед центральним банком, закордонних чистих активів (результат платіжного балансу), а також приросту нерезервних зобов'язань центрального банку (капітал і прибуток цього банку, закордонні та інші зобов'язання).
З метою удосконалювання функціонування нової системи міжбанківських розрахунків упроваджуються сучасні міжнародні технології і стандарти, що повинні привести до поступового входження банківської системи України у світову банківську систему. Комерційні банки України, наприклад, одержали можливість користатися однієї із самих розповсюджених у світі системою електронних платежів SWIF . Реформа розрахунково-платіжної системи неможлива без впровадження в Україні цивілізованих платіжних засобів. У світовій практиці основним представником таких засобів є вексель. Застосування векселів у господарському обороті України необхідно для удосконалення грошово-кредитного механізму і підвищення його ефективності, тому що вони є важелями, здатними впливати на зміцнення і стабілізацію грошово-кредитної системи, платіжної дисципліни, прискорення звертання оборотних коштів і поліпшення ліквідності комерційних банків. Роль векселя в торгово-економічному обороті має велике значення, оскільки він - найбільш гарантований засіб вимоги оплати і перекладу грошей з однієї місцевості в іншу.
34- 34 - 1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні 1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. 1.2 Форми кредиту Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці). Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.
Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на: процес курсоутворення; виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни; діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку; здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу; здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни; ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон; кредитні відносини резидентів з нерезидентами; формування та використання золотовалютних резервів. Ефективність регламентації валютних відносин за вказаними напрямками значною мірою залежить від кількості і ступеня певних обмежень щодо кожного з них. Через введення чи посилення, скасування чи послаблення таких обмежень органи валютного регулювання мають можливість скеровувати валютні потоки в найвигідніших для національної економіки напрямах та обсягах. Валютні обмеження є досить потужним, ефективним і оперативним інструментом валютної політики. Запровадивши чи скасувавши те чи інше обмеження (у вигляді норми, заборони, правила тощо), держава має можливість негайно і досить відчутно вплинути на певний валютний потік у напрямі, що відповідає сучасній ситуації в економіці чи на грошовому ринку.
Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародніх фінансових установах. Найважливішою задачею банку виступає налагодження системи міжнародних міжбанківських розрахунків і в першу чергу з країнами СНД. НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків на території України. Як банк-банків, він веде рахунки комерційних банків, установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове виконання бюджету банковскої системи України, надає кредити урядові України. На нього покладене виконання операцій по розміщенню державних цінних паперів, обслуговування внутрішнього боргу держави. Видача кредитів урядові здійснюється згідно рішення Верховної Ради України. НБУ заборонено фінансувати дефіцит державного бюджету, крім того на НБУ покладене виконання операцій, зв'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він, за згодою з кабміном України, установлює функціональний валютний курс національних грошей, створює валютні резерви организацій, операції з монетарними металами.
Внести в перелік першоочергових задач з врахуванням необхідності проведення жорткої грошово-кредитної політики развинення альтернативних джерел залучення необхідних фінансових ресурсів в обіг шляхом розвитку ринку цінних паперів підприємств, включаючи оформлення зобов’язань підприємств векселями. Забезпечити надійність платіжної системи України через застосування елктронного обігу грошей, скорочення термінів здійснення розрахункових операцій і посилення відповідальності за їх порушення. Проводити роботу по удосконаленню системи міжбанківських розрахунків з іноземними державами, особливо з країнами СНД, маючи за ціль встановлення сроків проведення розрахунків і відповідальності за їх дотримання. У сфері готівки впроваджувати політику покращення касового обслуговуванния підприємств, стимулювання залучення вільних коштів населення на вклади в банках, развинення безготівкових розрахунків у сфері споживання за допомогою чеків( кредитних карток і т.ін. Здійснювати регулювання діяльності комерційних банків через систему нормативів, які забезпечували б фінансову стабільність і стійку ліквідність, захист інтересів вкладників.
1992–1993 роках, що створили диспаритет цін, який розколов виробничу сферу на дві частини за ціновою ознакою, розбалансував ціновий простір на продукцію різних галузей господарства; жорстка монетарна політика прогресуючого вилучення з обігу грошової маси, що призвела до розбалансованості грошової та товарної маси, високого рівня бартерного обміну і взаємної заборгованості між виробниками, затоварювання підприємств, які випускають і без того малі обсяги продукції; надмірно високі відсоткові ставки Національного банку України та наддорогі кредити комерційних банків, що призвели до розколу економіки на дві відносно автономні сфери – фінансову і виробничу, розгулу спекулятивних операцій і переміщення капіталів на ринок високоприбуткових цінних паперів – у першій; до бартеризації, платіжної кризи, стагнації виробництва, відсторонення капіталів від реального сектора і виключення інвестування-у другій; до масової збитковості виробничої сфери та великої прибутковості фінансово-банківської системи; початок фізичного розпаду продуктивних сил, руйнування інтелектуального і науково-технічного потенціалу, дискваліфікація кадрів, знецінення мотиваційних стимулів до продуктивної праці; соціальне розшарування між різними верствами і категоріями населення; невчасна виплата зарплат, пенсій, стипендій та зволікання з їх індексацією, зменшення внутрішнього ринку через зниження платоспроможності населення, дефіцит торгового і платіжного балансу.
У Словаччині наприкінці 1993 р питома вага безробітних становила 15,4%, але в 1994 р почалося зменшення рівня безробіття. У Словенії він становив хоч і не набагато, але менше ~ 14,2%. Вважається, що наявність високого рівня безробіття є визначальним фактором дієвості внутрішньої конкуренції — основного стимулу порівняно швидкого виходу економіки з кризи. Економічне зростання — визначальний фактор збільшення реальних грошових доходів населення. Очевидним лідером є Словенія, в якій наприкінці 1995 р середньомісячна заробітна плата досягла 611 доларів США. Це найвищий показник серед країн із перехідною економікою. У середині 1995 р зарплата становила в Угорщині — 328 доларів, у Польщі — 308, Чехії — 303, у Словаччині — 253 долари на місяць. Усе це переконливо свідчить, що ці країни обрали правильний шлях, він забезпечує їм усебічний прогрес, відкриває добрі перспективи. Країни Балтії. Естонська крона, латвійський лат та литовський лит мають значку відмінність у валютних курсах. У цих країнах відмінна і банківська система. Якщо в Естонії та Литві приблизно по півтора десятка комерційних банків, то у Латвії їх 38, тобто більше ніж у 2,5 раза. Істотно відрізняються купівельна спроможність грошей та ціни на товар.
![]() | 978 63 62 |