Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства

 Таємниці розкриває санскрит

Він знаходить свою паралель в санскритському кула та хінді куль із тими самими значеннями, а також у скіфському коло/кола, яке міститься в етнонімі сколоти та імені Колаксай, що його мав перший скіфський цар і родоначальник династії скіфських царів (див. статтю «Сколоти, склавини, слов'яни: світло проливає санскрит»). Компонент — ксай в імені Колаксай — відбиття грецькою мовою індоіранського кшатр-/хшатр — «сила», «влада»: саме ця основа дала життя вкрай важливому термінові на означення військового стану давньоіндійського суспільства, так званих кшатріїв, стану воїнів, з якого й мусили походити царі. Ім'я Колаксай, отже, має значення «Ватажок/Цар роду/племені», «Вождь роду/племені». Цілком очевидно, що воно постало з первісного терміну на означення племінного ватажка і лише з плином часу стало повноправним чоловічим іменем, як це засвідчується і в багатьох інших народів. Імена Колаксай та Хільбудій, як бачимо, мають спільні перші компоненти, тобто Кола- та Хіль-, які відбивають надзвичайно важливий для первісного суспільства термін, пов'язаний з родиною, родом, племенем, родоводом

 Зародження медицини. Медицина первісного ладу

Сучасна історична наука визначає в розвитку людства дві ери: 1) неписьменну історію (первісна, або докласова, ера) і 2) письмову історію людства (з IV тисячоліття до н. е.). Історія первісної ери вивчає людське суспільство від виникнення людини (більше 2 млн років тому) до формування перших цивілізацій (IV тисячоліття до н. е.). За своєю тривалістю первісна ера охоплює більше 99% всієї історії людства (див. таблиці. 1). Все подальші періоди історії (стародавній світ, середні століття, нова і новітня історія) займають не більше 1 % історичної дороги людства. Не дивлячись на відсутність писемності (і письмовій історії), історія первісного суспільства є невід'ємною складовою частиною всесвітньо-історичного процесу розвитку людства і не може визначатися як до історія, або праісторія, а первісна людина — як доісторичний. Первісно-громадських буд є універсальними: через нього пройшли всі народи нашої планети без виключення. У його надрах складалися вирішальні передумови для всього подальшого розвитку людства: гарматна (або трудова) діяльність, мислення і свідомість, мова і мови, господарська діяльність, соціальні стосунки, культура, мистецтво, а разом з ними лікування і гігієнічні навики.

 Таємниці розкриває санскрит

У «Рігведі», яка датується ІІ—І тис. до н.е., словосполучення Варунамітра, тотожне слов'янському імені Володимир, уособлює дуальну, двоїсту організацію первісного суспільства, яка характеризується поєднанням протилежних понять типу небо — земля, ніч — день, низ — верх тощо. Це, так би мовити, своєрідна єдність протилежностей. Варуна й Мітра зливаються в єдине поняття, як дві іпостасі одного божества. Варуна протиставляється Мітрі на всіх рівнях, що відбиває архаїчну стадію мислення, яка виділяє протилежності в <201> раніше нероздільних і нерозділюваних поняттях. У «Рігведі» до обох божеств звертаються, як правило, в двоїні, поєднавши два імені в одне — Варунамітра чи Мітраваруна, що підкреслює їхню нероздільність. І злиття це настільки тісне, що їх іноді називають лише одним із цих двох імен, теж у двоїні, хоча маються на увазі обидва божества: Варунав, тобто «Обидва Варуни», чи Мітрав — «Обидва Мітри». Проте ім'я Володимир має і деякі інші свої особливості. На різних рівнях і в різних контекстах воно може тлумачитися по-різному, бо ж відомо, що архаїчна лексика, особливо сакральна, стосовна релігійного культу й ритуалу, відзначається багатозначністю

 Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва

Він відповідає історії первісного суспільства. Революція, пов'язана з відкриттям вогню, зумовила перехід від збиральництва до мануфактурного виробництва, яке характерне для епох рабства і феодалізму і було матеріальною основою зародження капіталізму в його ранніх формах простої кооперації і мануфактури. Машинно-фабричне індустріальне виробництво виникло при капіталізмі у другій половині XVIII століття і панує до наших часів. Перехід до нього відкрив промисловий переворот, що ознаменував перехід від ручного до машинного виробництва. Основним осередком організації виробництва при ньому була фабрика – підприємство, засноване на застосуванні машин, де машини доповнюють одна одну. Основні елементи машинного комплексу: руховий механізм; передавальний пристрій; робоча машина або виконавчий механізм. Сучасна НТР породила новий ступінь у розвитку машинного виробництва. Сучасні машини в своїй більшості доповнюються 4 ланкою – автоматичним контрольно-регулюючим пристроєм. На основі створених і широко впроваджуваних автоматизованих систем розвивається автоматизоване виробництво.

 Україна у революційну добу. Рік 1920

Живий відгук в академічних колах знайшла цікава ініціатива Н. Назарбаєва про радикальні шляхи оздоровлення світової фінансової сфери[1102]. Розвиваючи сформульовані Президентом Казахстану ідеї, провідні українські вчені-економісти пропонують поширити їх на всю систему сучасного світоустрою, її кардинального вдосконалення. В. Геєць і В. Сіденко наголошують: «Ми всі маємо усвідомити, що світ вступив у нову еру, еру глобального переходу до якісно нового глобального суспільства, яке повинно звільнитися від пороків, притаманних системі, яка існує — гегемонізму і національного егоїзму, превалювання примітивних короткочасних матеріальних інтересів над інтересами довготривалого усталеного розвитку економіки, суспільства і культури. І не в останню чергу — від використання на шкоду людині винаходів людського розуму, якими є серед іншого новітні інформаційні і пов'язані з ними фінансові технології, що породили бум віртуальної економіки, яка вийшла з-під контролю, і привела зрештою до нинішньої глобальної кризи»[1103]. У світлі вищезазначеного причини негараздів вбачаються аж ніяк не у «гріхах» тих, хто вже у минулому столітті прагнули віднайти (хай не безпомилково, не оптимально) альтернативні шляхи вдосконалення світу. *** Звичайно, історіографія будь-якої проблеми ніколи не була одноманітною, однолінійною, більше того завжди перебувала й перебуває у невпинному русі

 Структура и функции семьи

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" Факультет інформатики та обчислювальної техніки Кафедра: АСОІУ Контрольна робота з курсу: "Соціологія" Тема: “Структура і функції сім’ї” Виконав: Прийняв: Студент 4 курсу, групи ЗІС-01 Викладач Соколова Наталія Сергіївна м.Київ 2003р. 1. Вступ. 2. Сутність, структура і функції сім’ї 3. Типи сімейної організації і життєвий цикл сім’ї 4. Ролі батька і матері в сім’ї 5. Спілкування в сім’ї 6. Розлучення 7. Висновок Сім’я — один з найбільш древніх соціальних інститутів: вона виникла в надрах первісного суспільства значно раніш класів, націй і держав. Суспільна цінність сім’ї обумовлена її «виробництвом і відтворенням» безпосереднього життя, вихованням дітей, формуванням їхньої індивідуальної свідомості. У процесі історичного розвитку відносини сім’ї і суспільства, сім’ї й особистості систематично змінювалися, насамперед, під впливом пануючого в даному суспільстві способу виробництва, способу життя і суспільних відносин. Прогрес суспільства в значній мірі був пов'язаний з усуненням (зменшенням) дискримінації жінок на виробництві, у соціальній і духовній сферах, у шлюбному законодавстві, з істотною зміною функцій сім’ї, створенням умов для удосконалювання брачно-сімейних відносин, підвищення їхнього виховного потенціалу.

 Трипільська культура

ПЛАН: 1. Енеолітична епоха; 2. Ранньотрипільські племена; 3. Середньотрипільські племена; 4. Пізньотрипільські племена; 5. Загальне. Енеоліт -мідно-кам`яна епоха , що була перехідною від кам`яного віку до епохи бронзи . Це був якісно новий період розвитку продуктивних сил та виробничих відносин первісного суспільства ,час дальшого вдосконалення відтворюючих форм господарства – землеробства та скотарства. На зміну премітивному ,мотичному землеробству неолітичної епохи прийшло значно продуктивніше землеробство з використанням рала і тяглової сили. Дальший розвиток енеолітичними племенами скотарства зумовив потребу його спеціалізації за окремими галузями; з`явилося вівчарство та конярство. Поряд з традиційним домашним ремеслом виникли спеціалізовані галузі общинного ремесла,продукція якого йшла на задоволення потреб первісної общини вцілому.Яскравим показником розвитку енеолітичних племен є те , що вони освоїли нову сировину, оволоділи першим металом – міддю.Добування міді ,особлива технологія її обробки викликали до життя нову галузь виробничої – первісну металургію міді.

 Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості

Навіть висловлювалися сумніви щодо можливості створення теорії гри. У вітчизняній літературі проблеми гри торкаються в своїх працях К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко,Л. Виготський; сучасні дослідники Д. Генкін, А. Обертинська та інші. За К. Д. Ушинським, гра для дитини це дійсність, в якій вона живе і сліди цього життя глибоко западають в її память. Але все ж таки з”ясувати, як виникла гра, можна лише простеживши становище дитини в процесі історичного розвитку суспільства. Є чимало матеріалів мандрівників, географів та етнографів, вітчизняних і зарубіжних досліджень, в яких відтворюється життя людини в період первісного суспільства і його дальшого історичного розвитку. В них містяться і певні відомості про становище дитни. До цих матеріалів і звернувся Д. Б. Емконін. На найбільш ранніх ступенях розвитку суспільства, коли люди харчувалися плодами та корінням, дsти дуже рано втягувалися в життя дорослих. Ускладнення знарядь праці, перехід до землеробства ривели до статево-вікового розподілу праці, забеспечили дітям рівноправне становище з дорослими.

 Економічна думка Древнього Сходу

Реферат з теми: Економічна думка Древнього Сходу План Вступ 1. Економічна думка Стародавнього Сходу 2. Стародавній Єгипет 3. Вавилон 4. Стародавній Китай 5. Стародавня Індія Висновок Список використаної літератури Вступ Економічно-специфічна сфера людської діяльності народилася одночасно з виникненням людського суспільства. В процесі своєї господарської діяльності первісні люди накопичували виробничий досвід, набували навиків вирішення проблем економічного характеру. Все це закріплювалося в родовій пам'яті поколінь. Проте в ті віддалені від нас часи економічні погляди людей були складовою частиною їх архаїчного мислення. Тому помилково стверджувати, що члени первісного суспільства уміли мислити економічно. Економічні представлення древніх народів вдягалися у форму економічного мислення лише з появою писемності, яка є одним з атрибутів цивілізації. Процес його формування знайшов своє віддзеркалення в письмових пам'ятниках давньосхідних цивілізацій. Найбільш ранні прояви економічної думки слід шукати в історії країн Давнього Сходу.

 Первісне суспільство на етнічних українських землях

Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвитку зумовили появу homo sapie s (людини розумної), сприяли остаточному виокремленню людини з тваринного світу. Історію первісного суспільства вчені поділяють на кіль­ка періодів залежно від матеріалу і технології виготовлен­ня знарядь праці: палеоліт (давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енео­літ (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік. Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому) Первісна людина на території України з'явилась май­же 1 млн. років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропо­генезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвиненої мавпи. На думку археологів, найвіро­гідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Цен­тральну Європу. Ця міграція не була одномоментним ак­том, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячо­літь. Рештки найдавніших стоянок первісних людей знайдено біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с.

 Культура палеоліту

Так, в основі економіки близькосхідних цивілізацій була обробка пшениці, ячменя, гороху, а також розведення кіз, овець, свиней і великої рогатої худоби. Були одомашнені собаки, коні, верблюди. В Америці тварин, що підходять для доместикації, виявилося значно менше. Переважно, це були лами, качки, індички і бджоли. СВІДОМІСТЬ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА Виготовлення і застосування знарядь праці робить людину людиною, змінюючи в її житті усе: від анатомії до способу життя. Свідомість тварини відбиває тільки те, що необхідно для життя, і, використовуючи органи почуттів, сприймає зовнішні форми речей. Цього досить, щоб вижити. Людині необхідно відбивати кількісно більше і якісно інакше: їй недостатньо зовнішньої інформації, їй потрібні знання про внутрішні зв'язки, що вимагають особливої форми відображення світу — свідомості. Пізнання світу сприяло розвитку абстрактного мислення, виникненню мови, появі нових способів організації праці і суспільства, а також різних форм самого пізнання — міфології, релігії, мистецтва. Встановлюються традиції і звичаї, правила поведінки, ритуали та інші явища вже культурної діяльності людини. Нерозривно пов'язана з колективом, що органічно входив у природне середовище, первісна людина не бачила принципової різниці між суспільством і природою, між своїми діями і тим, що відбувається навколо неї незалежно від її волі, між власними оцінками і реальними якостями предметів, між причиною і наслідком.

 Выборы как форма непосредственной демократии

Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватись у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень. Першою в історичному плані була саме ця форма народовладдя. В умовах первісного суспільства вона здійснювалась у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях — у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни (крім рабів, які громадянами, а подекуди і людьми не вважались, а тому до вирішення загальнодержавних справ не допускались). Участь у народних зборах усіх вільних громадян, в ідеалі, повинна була забезпечувати прийняття рішень, які відповідали б інтересам більшості у даному державному утворенні. Класичним прикладом народних зборів як форми прояву безпосередньої демократії є організація державної влади в античних Афінах. Із розвитком та ускладненням суспільних відносин класичні зразки прямого народовладдя внаслідок значного зростання кількості населення держав стало важко, а то і неможливо здійснювати з суто технічного боку.

 Українська культура: становлення та розвиток

РЕФЕРАТ Тема: Українська культура: становлення та розвиток Зміст 1. Витоки української культури 2. Культура Київської Русі 3. Українська культура XIV - першої половини XVII ст. 4. Список літератури 1. Витоки української культури Складні і багатогранні процеси походження народів та їх культур постійно привертають до себе увагу. За свою багатовікову історію український народ створив велику культуру, зробив значний внесок у культуру світову. Українська культура пройшла складний шлях. Витоки української культури відносяться до часів первісного суспільства. Це одна з найдавніших європейських культур. На нинішній українській землі люди з'явилися близько 300 тисяч років тому. Вся територія сучасної України вже була заселена в пізньому палеоліті (35 - 40 тисяч років тому). Близько 8 тисяч років тому почався новий, кам'яний, вік - неоліт. Він тривав на території України до III тисячоліття до н. е. У цей період людство пережило глибокі зміни, ніж за попереднє 2 - 3 млн. років. Люди знайшли нові способи добування їжі. Тоді відбувся перехід первісних людей від збиральної форми господарської діяльності до виробляючої, більш продуктивних форм господарської діяльності - мотичного землеробства і скотарства.

 Трипольская культура

Перші два з названих предметів мають безпосереднє відношення до землеробського виробництва, причому в його орній формі". Глава 3. Значення Трипільської культури. Трипільська культура була відкрита чеським археологом Вікентієм Хвойкою більше ста років тому на Правобережжі України. Ця подія мала велике значення для вченого світу. З-під землі вдалося дістати пам`ятки культури, настільки відмінної від звичних нам зразків "первісного" суспільства, що можна було переписувати всю історію сучасної цивілізації. Колос, звичайно ж, устояв. Історія сучасної цивілізації, з її завоюваннями, помпезними соборами і кривавими революціями, не похитнулася. Та перша крапля, що підточувала камінь людської зарозумілості, упала на, здавалося б, непорушний граніт. Зовсім поряд з великим мегаполісом столиці України – Києвом, було знайдено зразки матеріальної культури, що гармонічно співіснувала свого часу з навколишнім світом. Зразки ці свідчили, що ми тільки починаємо підкрадатися у своєму розумінні ролі і місця людини на Землі, до того рівня мислення, який побутував у період, названий дослідниками кам`яним віком.

 Теорія суспільного договору походження держави

Нині наука має в своєму розпорядженні дані про обмеженість і схемну таких уявлень. Проте, не дивлячись на те, що дана теорія страждає антиісторизмом, але це не позбавляє її наукової цінності. Вона вперше показала, що держава виникає (хай через об'єктивні причини) як результат свідомої і цілеспрямованої діяльності людей. Це фактично перший створений людьми суспільно-політичний інститут, що надавав і надає величезну дію на життя індивідів, груп, класів, всього суспільства. Його можна планомірно удосконалювати, перетворювати, пристосовувати до умов, що змінюються. Якщо до сказаного додати, що договірна теорія поклала початок вченню про народний суверенітет, про підконтрольність, підзвітність перед народом всіх державно-владних структур, їх змінюваність, то ставати ясно, що дана теорія не втратила актуальність і сьогодні. Крім того, договірна теорія походження держави поривала з релігійними уявленнями про походження держави і державної влади. Вона уловила і деякі реалії у виникненні окремих державних утворень. Наприклад, перехід від первісного суспільства, де влада належала всім общинникам, їх зборам, вибраній ними раді, воєначальникові, вождеві – до держави, де влада належала вже державним органам, паную, особливому шару людей, що виділився для управління народом.

 Історична генеза релігії

Міфи виникають як результат колективної творчості й опанування навколишнього світу за допомогою уяви, у формі наочно-чуттєвих образів. Вони поєднують у собі інтелектуальне, емоційне і вольове ставлення до світу, що отримує різноманітне відображення у малярстві, піснях, танцях, ритуалах тощо. У міфах людина нерозривно поєднана із природою. її індивідуальна свідомість не виокремлена з групової. Не набули ще статусу відокремлених предмет і образ, об'єктивне і суб'єктивне: те, що має місце тільки у свідомості, сприймається як таке, що об'єктивно відбувається. Принципи діяльності нерозривні із самою діяльністю. Колективізм первісного суспільства переноситься на природні явища: природні властивості та зв'язки пояснюються на зразок відносин у родовій общині, шляхом одухотворення природних явищ і надання їм людських рис. Таке пояснення називається антропоморфізмом. У свою чергу, людина, родові зв'язки набувають натуроморфного забарвлення: людині приписуються ознаки тварин {зооморфізм), рослин (фітоморфізм) тощо. Мислення у міфах не здатне чітко зафіксувати певні властивості й закріпити їх за конкретною річчю. Звідси й тенденція наділяти одного міфічного персонажа цілою низкою різноманітних властивостей і багатьох — однією ознакою.

 Усна народна творчість українців

Ці риси завжди засвідчували ознаки життєздатності, здорової мора­лі народу, який навіть у найскрутніші моменти не впадав у відчай, а сміявся із свого лиха. До великого пласта сати­ричних і гумористичних пісень тісно прилягають коломий­ки та частівки відповідного змісту, танцювальні приспівки. Загалом пісні-монострофи, найпоширенішими з яких в Україні є коломийки та частівки, відзначаються універсаль­ністю функцій, широтою тематичного діапазону і здатні виражати велику гаму людських почуттів, відбивати най­складніші моменти суспільного життя. Коломийки і частів­ки — це своєрідна поетична публіцистика, яка йде попереду інших жанрів в осмисленні сьогочасних життєвих перипетій. Значний пласт усної народної творчості складає дитя­чий фольклор, який ділиться на два великих підрозділи: пісні, що творяться і виконуються дорослими (колискові, забавлянки тощо) та власне дитячі пісні та ігри (заклички, примовки, прозивалки, скоромовки, лічилки тощо). До найдавнішого виду народної творчості належить народна драма, яка розвивалася у тісному зв'язку з на­родним театром. Генетичне цей жанр сягає драматичних дійств первісного суспільства, у яких слово поєднувалось з ритуальною пантомімою, співом.

 Первісна культура

На завершення необхідно відзначити наступне. У первісному суспільстві функціонує триада — родовий устрій, міф та образотворча діяльність. Під час розпаду первісного суспільства й зародження класового на зміну цій триаді приходить нова — держава, релігія та писемність, відбувається заміна міфу релігією, що містить у собі й моральний момент. Однак у всіх релігійних системах, породжених міфом кам'яного віку, зберігаються ідеї прадавнього міфу. Так, ідея безсмертя душі походить від найстародавнішого в історії людства сюжету про життя й смерть, відображеного в розписах палеолітичної печери Ляско. Загалом можна сказати, що первіснообщинна соціокультурна система характеризується, наскільки про це можна гадати на сучасному рівні знань, дивовижною однорідністю соціальних структур, однаковим набором типів діяльності, високим ступенем «схожості» духовної культури різних людських стосунків.Література: 1. Кликс Ф. Пробуждение мишления. М., 1983; 2. Кууси П. Зтот человеческий мир, М., 1988; Магический кристалл: Магия гла-зами учених й чародеев. М., 1992; 3. Мириманов В. Б. Первобьітное й традиционное искусство.' М., 1973; 4. Симонов П. В., Ершов П. М;Вязємский Ю. П. Происхождение духовности. М., 1989; 5. Топоров В. М. Епоха світового дерева//Всесвіт. 1977. № 6; 6. Тайлор Е. Первобытная культура. М., 1989; 7. Фрезер Дж. Золотая ветвь. М., 1978; 8. Фрей-денберг О. М. Миф й литература древности. М., 1978; 9. Злиаде М. Космос й история. М., 1987.