Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

 Україна у революційну добу. Рік 1920

У загальній системі заходів радянської влади в Україні вирішального значення відводилося націоналізації промисловості, яка через умови громадянської війни та інтервенцій затяглася аж до кінця 1920 р. На той момент органами ВРНГ було взято на облік в УСРР більше 11 тис. фабрик, заводів, майстерень. На їх долю припадало 82,2 % всіх задіяних в промисловості робітників і 90,5 % механічних двигунів. Тобто, в 1920 р. в руках радянської влади знаходилися уже головні галузі промисловості, що складали державний сектор — економічну основу молодої республіки[916]. Звичайно, далеко не все вдавалося відрегулювати оперативно. Немало тут було непорозумінь, помилок, які породжувалися здебільшого відсутністю досвіду, браком управлінських кадрів тощо. Проте головною причиною все ж була гігантська розруха промислового виробництва як наслідок імперіалістичної, громадянської воєн, інтервенцій, що залишили тяжкі руйнівні рани на тілі народного господарства України, завдали її економіці величезної шкоди. То ж для того, щоб домогтися переламу в економічній ситуації, потрібні були просто-таки неймовірні зусилля, колосальна воля, нестандартні підходи й організаційні рішення

 Формирование и использование финансов в акционерном обществе

Поряд з цим фінанси акціонерного товариства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі , формуванні власних грошових фондів і ценралізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів. Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи і в першу чергу її основної ланки – фінансів акціонерного товариства . Фінансові умови господарювання притерпіли суттєвих змін , котрі знайшли своє відображення в лібералізації економіки , зміні форм власності , проведенні широкомаштабної приватизації , зміні умов державного регулювання , введення системи стягнення податків з підприємств . В результаті проведених в країні реформ з’явились : недержавний сектор економіки, сучасна банківська система , ринки товарів і послуг , капіталу. Але головним надбанням , на мою думку , є те, що з’явилися умови для початкового формування ,так званого, середнього класу піпдприємців . Тобто почали народжуватись вже зовсім нові або частково реорганізовані акціонерні товариства, які мають на меті виробництво конкурентно-спроможної продукції, а головне – це отримання високих прибутків від своєї діяльності .

 Базовый курс по рынку ценных бумаг

Таким образом, в 1994 г. совпали во времени два качественных сдвига: во-первых, резко увеличилось предложение ценных бумаг вследствие интенсификации эмиссионной деятельности (эмиссия акций приватизированных предприятий, государственных ценных бумаг, а также активизация компаний, аккумулирующих средства населения), и, во-вторых, резко увеличился спрос на инвестиционные ценности (за счет иностранных инвесторов, формирования устойчивого слоя населения, обладающего сбережениями долгосрочного характера, которые могут быть инвестированы в том числе в ценные бумаги, а также притока на рынок средств банков и других финансовых структур в результате снижения прибыльности операций на валютном и кредитном рынках). С окончанием реализации модели массовой приватизации (1992-1994 гг.) в России завершается в значительной мере количественный этап институциональных преобразований. Его важнейшим итогом стало формирование новых экономико-правовых механизмов и институциональных структур: - корпоративного сектора экономики (свыше 50 000 зарегистрированных АО); - биржевого и внебиржевого рынков корпоративных ценных бумаг, включая инфраструктуру торговли и вторичный рынок акций приватизированных предприятий; - системы (пока переходной, но уже довольно мощной) институциональных инвесторов; - социального слоя, который даже с учетом его крайней неоднородности и недостаточной правовой защищенности можно назвать слоем собственников (около 40 млн. акционеров по итогам массовой приватизации)

 Финансовый контроль и его роль

Державний фінансовий контроль здійснюється як вищими контрольними органами, що підпорядковуються парламенту або президенту, функціями яких є контроль за формуванням та ефективним витрачанням державного бюджету, так і контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та відомств, які перевіряють діяльність підлеглих їм державних підприємств. Аудиторський контроль проводить перевірку недержавного сектора економіки, тобто приватних фірм і концернів. Зарубіжний досвід організації фінансового контролю в цілому може вплинути на вирішення основних українських проблем у цій сфері. Вивчення їхніх досягнень і помилок безперечно допоможе на нашому власному шляху до цивілізованого ринку та фінансового правопорядку. РОЗДІЛ 4. РОЛЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Недооцінка ролі контролю у фінансово-господарській діяльності негативно позначається на економіці. Це також призводить до того, що практичні засади організації системного забезпечення здійснення державних контрольних функцій стають недосконалими, викликаючи цілий ряд проблем.

 Измена

Не напоминает? - Совпадает! Доказывает? - Да! Вот, кстати, еще один пункт, утвержденный указом Президента - пункт В: "Проведение реструктуризации российского акционерного общества ЕЭС России". Вот и вспомним наш вышеприведенный рассказ, почему вдруг так скоропалительно в РАО ЕЭС России появился Бревнов - ставленник Немцова, жена которого американская гражданка. А вот еще: пункт Б записки МВФ требует ценовой дифференциации в зависимости от различных групп потребителей и географических районов. А вот пункт Б положения, утвержденного указом Президента: "Обеспечить внедрение обоснованной дифференциации тарифов для различных групп потребителей и регионов Российской Федерации". Совпадает опять. Я думаю, примеров достаточно. Поленились даже авторы указа Президента переписать инструкции МВФ,- чтобы не оставлять, как говорят, отпечатков пальцев. Оставили отпечатки. Не секрет больше, кто управляет Россией. Но продолжим дальше. Глава третья документа МВФ касается развития частного сектора, приватизации. Даны инструкции, сколько и чего в 1997 году приватизировать

 Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні

Малий бізнес здатен залучати до роботи на своїх підприємствах таких спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає у тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах. Отже, відродження і розвиток малого бізнесу в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб’єктів малого бізнесу має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що в значній мірі обумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю. МОНІТОРИНГ МАЛОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИСтановлення малого бізнесу України проходило (і зараз проходить) в динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення економічної реформи в Україні, попри об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу.Найбільш інтенсивно малий бізнес розвивався у 1992 році, тобто після прийняття законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” та інших, які спонукали підприємливих людей на законних підставах започаткувати свою справу, спробувати себе в бізнесі.

 Денежные реформы в постсоциалистических странах

Усе це свідчить про те, що грошову реформу в Словенії проведено вдало і вона сприяла створенню й розвитку збалансованої національної ринкової економіки. I все таки постає запитання: чому Словенія й Хорватія змогли безболісно і за короткий строк розв'язати не лише проблеми грошової реформи, а й переходу до ринкової економіки? Річ у тому, що за структурою виробництва, його технологічним та організаційним рівнем, за методами господарювання їхні економіки виявилися адекватними ринковим принципам, а отже, і сприятливішими до економічних методів управління, до формування справжніх грошових систем. Все це допомогло швидкому проведенню приватизації. Сама ідея приватизації та переходу до ринку була підтримана населенням. Крім того, основні сектори економіки обох країн виявилися достатньо інтегрованими в західноєвропейську економіку, внаслідок чого народне господарство не було повністю паралізоване ні воєнними діями, ні розривом зв'язків із республіками СФРЮ, передусім із Сербією та Чорногорією. Різноплановість зовнішньоекономічних зв'язків дала можливість Хорватії, й особливо Словенії, підтримувати позитивні платіжні баланси і поповнювати валютні резерви навіть за значного падіння обсягів виробництва.

 Приватизація: зміст, цілі, шляхи

У зв’язку з економічним становищем, яке змінилося, і погіршенням психологічної настроєності населення в порівнянні з початковим періодом здійснення політики роздержавлення: а) економічно та соціально доцільне встановлення мораторію на процес роздержавлення в сформованих формах і теперішніх методах — необхідно відійти від формального роздержавлення і здійснити додаткові дослідження ефективності підприємств після здійснення роздержавлення; б) після підтвердження даних додатковими зведеннями про зниження ефективності приватизованих об’єктів і погіршенні рівня життя, пов’язаних із цими процесами, відмовитися від “ваучерної приватизації”, яка скомпрометувала себе, і поширювати ефективні різноманітні форми господарювання; в) при проведенні роздержавлення власності варто виходити з рівня розвитку продуктивних сил і ступеня усуспільнення в тій або іншій сфері народного господарства. В Україні необхідно створити регульовану ринкову економіку, у якій будуть діяти як потужний державний, так і недержавний сектори, що підпорядковані загальнодержавним цілям.

 Підприємство та підприємництво

Цей сектор економіки створює необхідну атмосферу конкуренції, здатний швидко реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури, заповнювати ніші, що утворяться, у споживчій сфері, створює додаткові робочі місця, є основним джерелом формування середнього класу, тобто розширює соціальну базу проведених реформ. Сектор малого бізнесу формується в Україні з 1986-1988 р. після прийняття постанови, а потім і закону про кооперативи. Тоді це була ще квазіформа малої частки бізнесу, але вона поклала початок розвитку недержавного малого і середнього підприємництва і до 1992 року спостерігався бурхливий ріст малих підприємств, що різко сповільнився. у 1993 році Втрата адміністративного керування, економічний хаос і законодавча плутанина привели до того, що законослухняні підприємці, що організують бізнес у виробничій сфері, виявилися в надзвичайно скрутному стані, несучи великі витрати, виплачуючи високі податки і піддаючи державному і недержавному рекету. Відсутність чіткого механізму реалізації державних заходів для підтримки малого бізнесу, труднощі в одержанні кредитів, виробничих приміщень і матеріальних ресурсів поставили малі підприємства в нерівне положення з великими.

 Вплив тіньової економіки на оподаткування

Це фінансово-кредитна система, паливно-енергетичний комплекс, контрабанда, виробництво та реалізація підакцизних товарів, сільське господарство, зовнішньоекономічна діяльність, сфера приватизації, кіно-, відеобізнес. За даними Нацбанку України, в тіньовому обігу знаходиться 3,65 млрд. грн., що перевищує 43% загальної грошової маси. Лібералізація валютного ринку, розширення мережі кореспондентських відносин українських банків з нерезидентними банківськими установами та включення їх у систему електронних міжбанківських міжнародних розрахунків були використані для формування мережі підставних рахунків комерційних структур, що займаються незаконною конвертацією безготівкової гривні юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створення механізмів переказу резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки у закордонних банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльності. Комерційні банки через законодавчу неврегульованість функціонують без необхідного контролю. Мають місце непоодинокі випадки, коли банківські посадові особи діють в інтересах правопорушників, унаслідок чого існуюча банківська система активно використовується для вилучення коштів з легального обігу в тіньовий сектор економіки та ухилення від сплати податків.

 Теневая экономика

Соціальну нестабільність провокують і процеси, що розгорнулися в останній час, перерозподілу власності. Почата під прапором необхідності пошуку «дійсного хазяїна», приватизація в Україні привела до повного затуманиванию щирої картинии існуючих прав власності. Після всього років «реформи» неможливо провести чітке розмежування між державними і приватними секторами економіки: відбулася практично повна дифузія форм власності, причому проникнення приватної власності виявилося значно більшим, ніж це реєструється офіційною статистикою. Невизначеність границь приватного сектора є наслідком як мінімум двох причин: по-перше, аж до недавнього часу «організовані» форми приватизації грали порівняно незначну роль. Вони або легалізували вже раніше здійснений перерозподіл власності, або шляхом масової приватизації готували базу для наступного вторинного перерозподілу; по-друге, широке поширення одержали так називані «специфічні способи» формування приватного сектора. Їхній діапазон дуже великий – від прямого грабежу державної власності до легальних трансакцій у формі перекладу частини створеної державним підприємством доданої вартості в приватний сектор.

 Історія України

Позитивні тенденції та процеси. 1. Часткова фінансова і цінова стабілізація. У 1993 р. інфляція в Україні становила понад 10000%, 1994 р. — 500%. В 1995 р. прогресуючу інфляцію вдалося призупинити: в січні вона становила — 21,2%, а вже в травні — лише 4,6%. 2. Певні структурні зрушення. Вже 1995 р. промисловими підприємствами недержавного сектора було вироблено 45% загального обсягу промислового виробництва. Надалі ця тенденція набрала сили і в першому півріччі 1998 р. недержавний сектор продукував 65,9% промислової продукції. 3. Започаткування процесу повернення капіталу в Україну. Для перших років існування незалежної України була характерною "втеча" капіталів за кордон. Це означало, що значна частина коштів, виручених за експорт українських товарів, осідала в західних банках. У 1995 р. намітилася суттєва зміна напрямку руху валюти. 4. Інтенсифікація процесу приватизації. Вже 1995 р. приватизовано 8 тис. великих та середніх підприємств України і практично завершено малу приватизацію. 5. Роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств. Понад 4 млн. громадян отримали земельні ділянки у приватну власність. 6. Перегляд податкової системи з метою зменшення податкового тиску на економічну діяльність і забезпечення рівності юридичних і фізичних осіб усіх форм власності. На початку 1995 р. відбувся перехід до оподаткування прибутків підприємств та організацій за ставкою 30%, скорочено податкові пільги.

 Cучасні політичні партії в Україні

Якщо пристати на друге розуміння, то не мусять викликати подиву кроки “партії влади” щодо гальмування реальної багатопартійності. А втім, “партія влади” не проти й багатопартійності, але достатньою мірою контрольованої через які-небуь консультативно-дорадчі органи, здатні чинити вплив 9 а ще краще тиск) на ті організації, які дозволять собі надмірну опозиційність стосовно до “генерального курсу”. Фактичне прагнення до правління однієї “партії” поступово руйнується насамперед колізіями всередині неї, спричиненими боротьбою між різними її групами. Одна частина правлячого істеблішменту намагається зберегти у методах державного управління максимум з комуністичної спадщини. Друга, не відкидаючи цілковито командно-адміністративних методів, намагається запровадити в економіку ряд ідей лібералізму. Саме ця боротьба і викликала появу Аграрної партії України, Народно-демократичної партії, спробу сформувати Партію порядку і реформ, і можна очікувати подібних кроків. До боротьби всередині “партії влади” спричинився ще й розподіл соціалістичного майнового спадку через так звану приватизацію. У цих колізіях відбувається формування кланів, здебільшого за земляцьким принципом, кожний з яких пропонує власну версію управління державним сектором економіки та загальної моделі економічних відносин, виходячи насамперд з регонально-галузевих інтересів.

 страхование в Украине

Цьому сприяє політика держав - інвесторів, спрямована на забезпечення розвитку страхового бізнесу, і віра в можливу ефективність співпраці з українськими партнерами. Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту /бюджетні резерви, фонди вищестоящих організацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо/, що була притаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значне відставання в формуванні нової системи захисту. Здійснення в Україні широкої програми приватизації об’єктів державної власності, зміни економічного механізму управління в державному секторі економіки, спрямовані на розширення самофінансування виробничих потреб, зумовлюють переорієнтацію підприємств на захист від ризиків втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників, шляхом впровадження перевірених світовою практикою форм і видів страхування. Проте до цього часу з боку владних структур і самих власників майна недооцінюються можливості страхування в створенні сприятливих умов розвитку підприємництва.

 АПК в сучасних умовах господарювання

Ми не випадково проаналізували окремі теоретичні погляди щодо ринкової економіки. За допомогою методологічного підходу ставимо за мету досягти більш зваженої оцінки аграрної економіки України. А головне – з’ясувати причини винекнення негативних тенденцій в аграрній сфері. Прискореного освоєння досягнень науково-технічного прогресу не відбулось, а навпаки, мало місце різке падіння виробничого потенціалу у більшості господарств, повернення до найпростіших технологій. Недостатня матеріальна заінтересованість в результатах праці спричинила масове зниження реальних доходів сільських товаровиробників. У цілому в населення країни, як мінімум, вдвічі, а по окремих джерелах, втричі і вчетверо скоротилась купівельна спроможність. Викладеним вище явищам дали певну оцінку як вітчизняні, так і зарубіжні економісти. На тому етапі до ключових проблем політики були, насамперед, віднесені: перше – роздержавлення та широкомасштабна приватизація державної власності в аграрному комплексі і формування на цій основі багатоукладного сільського господарства, які розглядались як важливіший етап переходу до ринкової економіки; друге – надання суб’єктам господарської діяльності економічної самостійності у формуванні виробничих програм, вибору каналів реалізації та визначенні цін; трете- лібералізація цін, скорочення дотацій та субсидій ; четверте – лібералізація зовнішньоторговельної діяльності ; п’яте – формування приватного сектора в сільському господарстві.

 Проблемы рынка труда Украины

Незареєстрованість зайнятості, діяльність тальки на свій власний страх і ризик з повною відповідальністю за результати; . Суперечність з розвитком офіційної економики, ізольованість, некоординованість цих видів діяльності; . Залежність доходів від ступеня ризику, випадкових обставин, відсутність будь-якого соціального захисту. В основі зрушень на ринку праці України лежить декілька процесів. В Україні на рубежі 90-х років почалися процеси формування багатоукладної економіки, створення нових організаційних форм, задіяння нових механізмів управління. Трудівники одержали більше можливостей у виборі виду,сфери та форми діяльності, джерел та видів доходів. Економіка в цілому стала більш відкритою. Починається приватизація, тобто зміна форми власності. Але й донині за кількістю зайнятих домінує державний сектор. Проте саме тут відбувається найбільше скорочення зайнятих - на 6083 тис. осіб протягом 1992-1996 рр. В альтернативних секторах економіки чисельність зайнятих зростає, але не тою мірою, якою вона скорочується в державному. За цей же період чисельність зайнятих на колективних та приватних підприємствах збільшилась на 2203 тис. осіб. Єдине пояснення цьому - зростання неофіційної зайнятості.

 Денежная реформа и становление денежного рынка Украины (Грошова реформа та становлення грошового ринку України)

А це, як правило, найнезахищеніші групи, бо вони працюють (чи працювали) у легальному секторі економіки і доходи їхні визначаються переважно державою. Але проведення грошової реформи має й інший соціальний аспект. Оскільки воно збіглося з початковим етапом ринкових реформ (лібералізація цін, підприємницька діяльність, зовнішньоекономічна зв'язки, валютні операції, послаблення державного втручання і контролю за виробничою та комерційною діяльністю, грошовими відносинами тощо), багатьом господарюючим суб’єктам та фізичним особам вдалося уникнути інфляційних втрат і навіть нагромадити значні кошти на спекулятивних операціях та завдяки механізмам бактеризації I доларизації. Вказані операції та нагромадження мають значною мірою "тіньове" забарвлення. Але оскільки вони здійснювалися під гаслами ринкових відносин, їх справедливо можна розцінювати як прогресивні, як такі, що сприяють швидкому формуванню ринкового середовища і ринкових механізмів. Імовірно, тому держава погодилася звільнити цих економічних суб’єктів і соціальних тягот грошової реформи.

 Міський бюджет: пріоритети та механізми

Кожна країна має свою структуру доходів та видатків бюджету, що зумовлено державним устроєм , рівнем економічного розвитку та характером економічної політики уряду. Водночас формування і використання бюджету в різних країнах має спільні риси надходжень бюджету. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податкових надходжень, а видатки містять шість основних напрямів. Основними напрямами державних видатків є: національна оборона; утримання державного апарату; фінансування бюджетного сектора економіки; соціальні видатки; фінансування економіки; проценти за державний борг Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Коли національного доходу не вистачає на покриття фінансових потреб, держава залучає національне багатство. Одержавлення національного прибутку здійснюється державою різними методами. Основними методами, що використовуються органами державної влади для перерозподілу доходів і утворення бюджетних прибутків, є податки, позики і емісія грошей. Співвідношення між ними різне по країнах і у часі; визначається економічною ситуацією в країні, мірою гостроти соціальних і інших протиріч, станом фінансів і фінансової політики держави.