![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Экономика и Финансы |
Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Причому, мова йшла про розпад і продуктивних сил і виробничих відносин — тобто всього народногосподарського організму. В безвиході, в яку втрапила Росія, революційний злам був неминучим. Такий механізм взаємозв'язку між реальним станом суспільства (у його визначальній, економічній сфері) і революційною детермінантою видається значно сутніснішим за давні, значною мірою доктринерські суперечки про те, що до соціалістичної фази суспільство має (мало б) переходити лише за умови високого рівня капіталістичних продуктивних сил, а ще краще — тоді, коли їх потенції вичерпають себе. Однак розрахунок В. Леніна, партії більшовиків базувався зовсім на іншому — при «відомій висоті» капіталізму (якою вона все ж була в Росії) здійснювати не негайне запровадження соціалізму, а робити лише попередні кроки до нього (націоналізація банків, монополій, землі, робітничий контроль над виробництвом). Революція була засобом відвернення катастрофи, суспільного порятунку, новою політичною основою для розвитку цивілізаційних (як на мірки того часу) тенденцій
На цій підставі його вважають теоретиком німецької національної державності, апологетом прусського шовінізму, предтечею тоталітарних режимів XX ст., критикують за зверхнє ставлення до «нижчих» народів, у т. ч. слов'ян, тощо. Ідеї Гегеля справили значний вплив на Карла Маркса (1818—1883) і Фрідріха Енгельса (1820—1895) — німецьких політичних мислителів, основоположників однієї з найвпливовіших течій політичної думки в новітній історії людства — марксизму. Стрижневі політичні ідеї марксизму: істинне народовладдя можливе за скасування приватної власності на основні засоби виробництва, їх усуспільнення та подолання всіх інших видів відчуження; досягнення в суспільстві повної соціальної справедливості, побудова його на соціалістичних засадах можливі або мирними засобами, або шляхом збройного повстання народу; визначальними в політичному розвитку людства е матеріальне виробництво, стан продуктивних сил і виробничих відносин, взаємодія базису і надбудови, соціальне буття, класова боротьба тощо; головною умовою перемоги революції та переходу до соціалізму є диктатура пролетаріату; авангардом робітничого класу має бути комуністична партія, мета якої — завоювання політичної влади; робітничий клас і його партія у своїй діяльності повинні керуватися гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», тобто принципом пролетарського інтернаціоналізму; не може бути вільним народ, який пригнічує інші народи; державні й правові відносини можуть бути зрозумілими з матеріальних відносин, не закон — фундамент для суспільства, а суспільство — фундамент для закону; громадянське суспільство — це сама людина в її суспільних відносинах, воно складається не з окремих індивідів, а відображає сукупність зв'язків і відносин, у яких індивіди перебувають один щодо одного; держава — механізм економічно наймогутнішого класу, який панує і політичне, але вона не є силою, зовні нав'язаною суспільству, а продуктом суспільства на певній стадії розвитку і прагне стати над суспільством;право — возведена в закон воля правлячого класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя такого класу; політична влада — організоване насилля одного класу для пригнічення іншого; буржуазний конституціоналізм, буржуазний парламентаризм, буржуазне все-загальне виборче право — формальні, урізані, а часом і фіктивні, а тому непридатні для побудови нового суспільства; одне з головних завдань революції — зламати буржуазну державну машину й організувати її за типом
Причому, мова йшла про розпад продуктивних сил виробничих вдносин тобто всього народногосподарського органзму. В безвиход, в яку втрапила Рося, революцйний злам був неминучим. Такий механзм взамозвязку мж реальним станом суспльства (у його визначальнй, економчнй сфер) революцйною детермнантою видаться значно сутнсншим за давн, значною мрою доктринерськ суперечки про те, що до соцалстично фази суспльство ма (мало б) переходити лише за умови високого рвня капталстичних продуктивних сил, а ще краще тод, коли х потенц вичерпають себе. Однак розрахунок В. Ленна, парт бльшовикв базувався зовсм на ншому при «вдомй висот» капталзму (якою вона все ж була в Рос) здйснювати не негайне запровадження соцалзму, а робити лише попередн кроки до нього (нацоналзаця банкв, монополй, земл, робтничий контроль над виробництвом). Революця була засобом вдвернення катастрофи, суспльного порятунку, новою полтичною основою для розвитку цивлзацйних (як на мрки того часу) тенденцй
Згідно цьому закону виробничі відносини визначаються продуктивними силами і виступають як певні соціальні форми їх розвитку. Але, розвиваючись, продуктивні сили переростають рамки існуючих виробничих відносин, і останні гальмують подальший розвиток продуктивних сил. Наростає суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, перехідна в конфлікт. Він, згідно до Марксу, вирішується соціальною революцією, що знищує старі і що затверджує нові виробничі відносини, новий спосіб виробництва. Виходячи з матеріалістичного розуміння історії К. Маркс висуває і обґрунтовує свою теорію історичного прогресу. ядром її є «формаційний» підхід до історичного розвитку. Маркс застосовує в дослідженні історичного розвитку діалектичний метод повторюваності і оновлення, слідуючи якому виділяє загальне і особливе в соціальному ладі різних країн в різні історичні періоди і узагальнює їх стани в одне основне поняття - суспільно-економічна формація - це тип суспільства, що є особливим ступенем в його розвитку, суспільство, що знаходиться на певному ступені історичного розвитку, суспільство з своєрідним відмітним характером.
Працедавці і працівники будуть мати право вільних персональних і колективних умов у всіх справах, що дотичать взаємних інтересів, у рямках законодавства та при контролі держави. 4. В приватних і державних промислових підприємствах будуть утворені виробничі ради з представників підприємців, керівників і робітників, з правом вгляду і контролі техніки продукції. 5. У хліборобських, промислових і торговельних підприємствах будуть утворені ради працівників, як представничі органи для полагоджування справ працівників у взаємовідносинах їх з професійними спілками, працедавцями та державою. Зокрема вони заключатимуть самі, або в порозумінні з професійними організаціями колективні умови, а в промислових підприємствах братимуть участь у виробничих радах. 6. Працедавці і працівники матимуть право вирішувати взаємні спори шляхом третейських судів. На випадок недосягнення згоди, за ними залишається право штрайків і льокавтів. Остаточне залагодження конфліктів належатиме державним арбітражним урядам. 7. Нормальним днем праці буде 8-годинний день праці з тим, що, наскільки дозволять на це обставини, держава подбає про його скорочення. 8
Перехід до ринкових відносин потребує глибоких зсувів в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності з всестороннє розвитими продуктивними силами і виробничими відношеннями, добре налагодженим господарським механізмом. Розділ 1. Економічна сутність формування і розподіли прибутків підприємства. 1. Джерела одержання прибутків для підприємства. Чітка класифікація прибутків і витрат є базою обгрунтованого визначення чистого результату діяльності за визначений період. Крім цього, класифікація необхідна для: визначення, із якого джерела отримане основна частина прибутків і прибули звітного періоду; поділи виробничої собівартості продукції і невиробничих витрат, у тому числі витрат по керуванню і реалізації, а також витрат по фінансовій діяльності; поділи постійних і перемінних витрат із метою управлінського і фінансового аналізу.
Вона характеризується високим рівнем безробіття, швидкою інфляцією, економічним спадом, політичним хаосом(частіше у країнах, що розвиваються). Прискорення світового НТП різко підвищило вимоги до ефективності економіки всіх держав, активізувало намагання країн, що розвиваються подолати економічну відсталість. Методологія аналізу соц-екон перетворень у країнах що визволились, вимагає відрізняти їх техніко-орган форми, пов ’язані з функц-ням продукт сил(загальне), та подолання відсталості виробничих відносин, тобто перетворення в соціально-економічних формах(особливе). Як форма існування і розвитку продуктивних сил, виробничі відносини не можуть не відображати їх стану. В економіці країн, що розвиваються діють дві підсистеми виробничих відносин – та що змінюється (неринково-традиційна) і та що змінює (ринкова). Аналіз усієї системи виробничих відносин буде неможливим якщо не будуть враховуватися ті виробничі відносини які виникають у ході становлення системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними.
Вступ Організація як соціальне утворення Висновки Список використаної літератури Вступ У процесі виробничо-господарської діяльності працівники об виключність щодо навколишнього середовища. 3. Сукупність організацій як соціальних утворень можна поділити на два види: формальні і неформальні. Серед формальних організацій виділяють комерційні і некомерційні, серед неформальних — ті, що діють у межах формальних, і ті, які функціонують відокремлено від будь-якої формальної організації. 4. Будь-яка виробничо-господарська організація є підприємством — основною ланкою в системі продуктивних сил, виробничих і соціальних відносин, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання робочої сили із засобами виробництва і здійснюється самостійний кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення. Організаційно-правова форма підприємства визначається формою власності на його капітал. 5. Перспективне функціонування організації (підприємства) неможливе без організаційного розвитку. Організаційний розвиток — це досягнення такого гармонійного стану організації, коли збігаються параметри формальної та неформальної організації і досягається гармонія цілей (очікувань) персоналу і самої організації як соціального явища.
Переваги спільних підприємств полягають в тому, що завдяки їм стабілізується довготривалість угод про спільну діяльність; реалізується можливість комплексного використання зусиль партнерів при взаємодії в науково-дослідній, виробничій та збутовій діяльності; об”єднуються найбільш сильні взаємодоповнюючі елементи продуктивних сил, що належать партнерам, для досягнення найкращого кінцевого результату; забезпечується контроль з боку партнерів як за виробничим процесом, так і за процесом матеріально- технічного забезпечення та реалізації продукції підприємства; забезпечується спільна відповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства; зменшується ризик, особливо політичний. Дуже часто СП – це єдина або найбільш заохочувана форма проникнення підприємницького капіталу в іншу країну . Слід акцентувати увагу на тому, що реалізація форм міжнародного бізнесу можлива двома шляхами: 1) без створення нового підприємства (юридичної особи) у рамках міжнародної кооперації та міжнародної торгівлі товарами та послугами (експорт, управління за контрактом, ліцензування); 2) із створенням нового суб”єкта господарювання, а саме спільного підприємства або зарубіжної філії (при 100%-му прямому інвестуванні).
Починати треба вже сьогодні. Успіх залежить від того, як точно ми визначимо координати розвитку світової спільноти і наше місце в них. На цьому шляху немає жодних перепон, які не можна було б подолати. Лише концентрація всіх зусиль й потенціалів на шляху відновлення дозволить відродити велику країну Європи – Україну При вивченні господарського механізму першочергове значення має з'ясовування його місця в економічній системі в цілому і співвідношення з такими найбільше важливими елементами цієї системи, як продуктивні сили, виробничо-економічні, а також техніко-економічні й організаційно-виробничі відношення. У системі реальних відношень власності існують підсистема, пов'язані з відношеннями власності на засоби виробництва у всіх сферах суспільного відтворення, із власністю на необхідний і прибавочний продукт, або на результати праці. В другому випадку мова йде про такі конкретні форми виробничих відношень, як заробітна плата, прибуток, податок і т.п. Оскільки в системі виробничих відношень розрізняють процеси присвоєння і керування даними відношеннями, то останній, безпосередньо управлінський аспект власності, а також конкретні форми її реалізації й організації і відносяться до господарського механізму.
На сучасному етапi державне регулювання економiки, як свiдчить практика, має поєднуватися з ринковим через рiзнi форми суспiльної та приватної власностi. Сьогоднi не можна ставити в центр уваги лише питання трудового походження вартостi чи органiзацiї ефективного функцiонування господарства. Тiльки їх дiалектичне поєднання дає можливiсть розкрити економiчну теорiю в усiй її багатогранностi. Одвiчним суттєвим питанням є те, як вирiшити проблему зростання суспiльного багатства водночас з його використанням в iнтересах тих, хто його створює. Отже, предметом економiчної теорiї в її полiтекономiчному аспектi е вивчення виробничих вiдносин в їх взаємодiї з продуктивними силами та органiзацiєю управлiння господарським процесом i системи ефективного ведення господарства як чинникiв суспiльного багатства. Функцiї економiчної теорiї Економiчнiй теорiї, як i будь-якiй науцi, властива теоретико-пiзнавальна функцiя. Вона пояснює закономiрностi, процеси та явища економiчного життя суспiльства. Сьогоднi актуальним стає запровадження в економiцi нових форм людської дiяльностi, якi не тiльки передбачають дематерiалiзацiю, а й формують ноосферно-космiчну економiку.
Матеріали, що характеризують умови транспортування вантажів між економічними пунктами, повинні містити: 1) по залізничних коліях повідомлення про технічні характеристики ділянок, до яких примикає проектована дорога, собівартість перевезення, розміри грузового руху по родах вантажів з підрозділом на ввіз, вивіз, місцеве повідомлення і транзит; динаміка перевезень у часі, найголовніші райони і пункти відправлення і прибуття основних вантажів; розміри пасажирського руху по прилеглих ділянках; 2)по водним шляхам сполучення —стан їх,глибини, тривалість і час навігації, умови сплаву, пристосованість до обслуговування перевезень різних вантажів, змішані залізнично-водні перевезення;3) по автомобільних дорогах — стан їх, характер і розвиток мережі, відстань підвозу окремих вантажів, собівартість перевезень. При цьому необхідно враховувати намічувані до спорудження автодороги і заходи щодо поліпшення і посилення існуючих доріг. Варто мати на увазі, що зі спорудженням нової залізниці міняються розміщення продуктивних сил і виробничі зв'язки, а це впливає на розміри і характер роботи шляхів сполучення, що знаходяться в районі тяжіння розглянутої дороги.
Зміст1. Екологічна криза: умови виникнення і дороги виходу 1.1 Поняття екологічної кризи 1.2 Причини забруднення довкілля 2. Найважливіші екологічні проблеми сучасності і їх тенденції 2.1 Екологічні проблеми 2.2 Потепління клімату 2.3 Парниковий ефект 2.4 Озонові діри 2.5 Загибель і вирубка лісів 2.6 Запустинювання 2.7 Чиста вода 1. Екологічна криза: умови виникнення і дороги виходу 1.1 Поняття екологічної кризи Екологічна криза — оборотний критичний стан довкілля, загрозливий існуванню людини і невідповідність розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків, що відображає. Господарська діяльність людства протягом останнього століття привела до серйозного забруднення нашої планети всілякими відходами виробництва. Повітряний басейн, води і грунт в районах крупних промислових центрів часто містять токсичні речовини, концентрація яких перевищує гранично допустиму (ГДК). Оскільки випадки значного перевищення ГДК достатньо часті і спостерігається зростання захворюваності, пов'язаної із забрудненням природного середовища, в останні десятиліття фахівці і засоби масової інформації, а услід за ними і населення стали вживати термін без людини, яка одночасно удосконалює самого себе.
Саме так це сформульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності. Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв’язків і взаємо переплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами".
Перша, з погляду розвитку продуктивних сил суспільства, відбивається у відокремленні нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до якісних змін у матеріальних засобах виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв'язків і відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана із розвитком економічних відносин. З огляду на складність генетичної природи суспільного поділу праці його однозначне теоретичне тлумачення неможливе. Про це свідчить розмаїття основних трактовок суспільного поділу праці як економічної категорії. Відповідно до них суспільний поділ праці є: V складовою частиною виробничих сил суспільства; V технологічною формою існування виробничих сил; V підсистемою економічних відносин суспільного виробництва; V формою організації взаємодії виробничих сил і економічних відносин; V способом функціонування економічних виробничих відносин.
Велике значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси та особистій праці їх власника. В країнах з традиційною системою дрібне товарне виробництво представлене багаточисленними селянськими та ремесничими господарствами, які домінують в економіці. Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них. Змішані (поліформічні) системи: суспільне буття розвивається за об'єктивними законами. Економічні системи сучасних країн не тільки співіснують, а й взаємодіють, зближуються. І це характерно як для продуктивних сил, так і для виробничих відносин. Врешті-решт це призводить до конвергенції, тобто посилення схожості й навіть спільності економічних систем. Так утворюються змішані системи — новий тип суспільного устрою. Економічна система змішаного типу зберегає риси, що належать вільному ринку: приватна власність, вільне підприємництво, особистий інтерес, функціонування ринкового координуючого механізму.
Так, за допомогою оптичного волокна завтовшки в людський волосок впродовж однієї секунди на відстань у сотні кілометрів передається текст місткістю у декілька тисяч Біблій. Внаслідок інформаційної революції зростає інформатизація праці, інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ. Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистих і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. Загалом категорія НТР належить до техніко-економічних категорій (тобто тих, що відображають розвиток технологічного способу виробництва, але не відображають еволюцію виробничих відносин і господарського механізму). Водночас НТР внаслідок дії закону відповідності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил зумовлює зміни в інших елементах економічної системи, тобто соціально-економічні зміни.
Modus vive di, або спосіб існування суспільства і природи, в ідеалі повинен бути таким, щоб негативний вплив природи на суспільство і суспільства на природу був мінімальним, що не порушує стійкості обох систем. Основні принципи стабільних відносин стосуються поведінки людини і по своїй суті не можуть бути нічим іншим, крім імперативів, або, згідно В.І.Далю, наказів до неодмінного виконання. Якщо суспільство керується екофільними імперативами, то це і є гарантією екологічної рівноваги основи стабільності природи і суспільства. Історія світової цивілізації вчить, що вихід з екологічної кризи полягає в тому, щоб творчо відповісти на виклик сучасної ситуації і докорінно змінити суспільно-виробничу технологію і основні форми взаємовідносин людини і природи. Основним світоглядним принципом взаємовідносин людини і природи повинен стати принцип гармонії людини і природи як двох відносно самостійних частин єдиної системи, що розвиваються кожна по своїх законах, але які в той же час внутрішньо нерозривно пов’язані. У філософському відношенні майбутнє — це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвивається. Отже, нинішні нестерпні темпи розвитку є тим, що можна назвати своєрідним “зловживанням, перенесеним в майбутнє”, яке з подесятереною силою відіб’ється на наших нащадках.
![]() | 978 63 62 |