![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Экономика и Финансы |
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Оголошуючи державу історичним анахронізмом, а будь-яку владу — апріорі ворожою трудовій людині, махновці заявляли про готовність воювати проти будь-якої влади, держави, реалізувати свою волю й займатися самоорганізацією на регіональному рівні через опору на власні сили, передусім — збройний чинник. В умовах частої зміни не надто потужних і авторитетних влад, від яких маси справді здебільшого потерпали, гасла анархістів, махновців мали сприятливий ґрунт для поширення й підтримки, що загрожувало дестабілізацією державної організації вже не в окремому регіоні, а набирало настільки серйозних масштабів, що впливало на загальну ситуацію в країні, змушувало концентрувати чималі зусилля на розв'язанні проблеми із зарані прогнозованим важкодо- сяжним позитивним результатом. До того ж не варто скидати з рахунку поглиблення господарської кризи, зумовленої практично безперервною війною, що продовжувалася п'ятий рік і підривала продуктивні сили у краю. Економічна скрута завжди слугувала сприятливим ґрунтом для рішучих, часом зовсім неконтрольованих соціальних збурень і вибухових процесів, надаючи їм додаткової гостроти і радикалізму
Аналіз елементів територіальних пропорцій господарства розкриває сучасний напрям регіонального розвитку економіки України, визначає тенденцію на перспективу, що дає змогу науково та обгрунтовано підійти до формування територіальних пропорцій. Для виявлення економічної суті територіальних пропорцій у системі народного господарства необхідно зробити аналіз синтетичних економічних показників, що відображають значення шкірного регіону в економіці країни, а саме: частки регіонів у виробництві валового суспільного продуктові, національного доходові, капітальних витрат, у підвищенні продуктивності суспільної праці. Порівняння виробленого в регіонах чистого прибутку із витратами праці і засобів виробництва дає можливість визначити й ефективність господарського розвитку шкірного регіону. Закономірність комплексного розміщення продуктивних сил випливає з економічного законові суспільного поділу праці, який у просторовому аспекті модифікується в закон територіального поділу праці і виявляється у формуванні економічних районів і спеціалізації їх господарства.
Адже в Кив виробляться значна частина ВВП ус крани, третина Державного бюджету Украни теж формуться саме у столиц. Крм великого економчного важеля, столиця центром формування суспльно-полтичного клмату Украни, тут розмщен редакц майже всх загальнонацональних телеканалв та провдних перодичних видань, кервн органи творчих сплок, полтичних партй, громадських органзацй т. д. Крм полтичних завдань, кивська влада може виршувати чимало проблем, що стосуються розвитку бзнесу, надання земельних длянок, забудови територй, здйснення окремих проектв. Фнансов ресурси Кива не йдуть у жодне порвняння з можливостями будь-якого мста Украни, навть Харкова, Донецька Днпропетровська, разом узятих. Тй полтичнй сил, якй вдасться встановити контроль над Кивом, значно легше буде поширити свй вплив на решту Украни. Особливо це стосуться виборв Президента Украни. Слово Кива тут може стати виршальним. Це добре розумють ус, особливо лдери полтичних сил та полттехнологи
Роль Вінницької області в народно-господарському комплексі України Вступ Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили. Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі.
Нігерія тут становить класичний приклад. Маючи близько двохсот п’ятдесяти етнічних спільнот і категорій і три великі регіональні етнічні групи, що складають приблизно 60 % всього населення, втягненого в політичну й економічну боротьбу, колоніальна територія «Нігерія», створена порівнюючи недавно британцями, становила одну з кількох основ, потрібних для формування націй після здобуття незалежності. З огляду на майже однакову силу й суперництво трьох головних етнічних спільнот, хауса-фулані, йоруба та ібо, побудова нігерійської культурно-політичної єдності неминуче мала стати важким завданням. І справді, знадобилось два перевороти, різанина ібо й руйнівна громадянська війна, аби створити умови для руху до перспективи громадянсько-територіальної нігерійської нації. Нескінченний неспокій, породжений політичною перевагою етнічної коаліції хауса-фулані, напевне утруднить будь-яку спробу створити паннігерійську ідентичність політичними засоба-/120/ми. Зважаючи на глибокі культурні й релігійні відмінності, «облудний» статус меншостей кількох численних етнічних груп (ефіки, тів, ібібіо) і спроможність трьох найбільших спільнот «зібрати» нові адміністративні держави, створені урядом (забезпечивши собі значні частки федерального добра), шанси на вироблення спільної «політичної культури» на основі недавнього західноафриканського колоніального досвіду й націоналістичної боротьби зоставатимуться проблематичними {216}
Метою прикладної екології є вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, Всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства тощо. Екологія промислових екосистем вивчає вплив усіх галузей промисловості на навколишнє природне середовище разом з рослинним і тваринним світом та забезпечення стійкої динамічної рівноваги в природі. Для цього слід запобігати значним забрудненням довкілля, які призводять до порушення цієї рівноваги. Таким чином, центральним аспектом прикладної екології є забезпечення техногенної безпеки біосфери та раціональне використання природних ресурсів у процесі антропогенної діяльності і вплив її на життєдіяльність природних і штучних екосистем. Метою вирішення цього аспекту є забезпечення стабільності цих екосистем, зокрема біосфери як глобальної екосистеми. Якщо аспектом загальної екології є вивчення закономірності природних екосистем, ТО аспектом прикладної екології є вивчення природою-антропогенних та антропогенних екосистем (екосистеми міста, виробничого підприємства, сільськогосподарського лану, тваринницької ферми тощо): принципи їх створення та функціонування, вплив на розвиток природних екосистем, зменшення антропогенного тиску на біосферу, розміщення продуктивних сил, раціональне використання сировини та енергії тощо.
Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіальний розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і процеси, на які об'єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції, стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного спрямування тощо. 3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток областей. Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих планів. Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30—50 пунктів щодо середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і заохочує автономізацію й сепаратизм.
Спеціалізація району в господарському комплексі держави - машинобудування сільськогосподарське, електротехнічне, енергетичне, приладобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, харчова промисловість, виробництво чистих металів і твердих сплавів, видобуток графіту, уранових руд, будівельна, індустрія (видобуток гранітів і лабрадоритів), хімічна промисловість (хімічні волокна, азотні добрива, лаки, фарби) і деревообробка (меблева промисловість), бурякоцукровий, олійно-жировий, зерновий, і плодоовоче-консервний і м За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 2-ге вид., випр. І доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 546 с. Клиновий Ю.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/За наук. ед. Л.Г. Чернюк. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.
Планування – це цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці. Планування як наука й важлива сфера практичної діяльності ґрунтується на пізнанні та використанні об`активних економічних законів і є важливим засобом реалізації економічної політики, яка відображає інтереси народу й ураховує внутрішні та зовнішні умови розвитку країни. Планомірна організація суспільного виробництва – важлива функція держави, засіб забезпечення гармонійно збалансованого розвитку економіки, раціонального розміщення продуктивних сил, стійких темпів зростання виробництва та народного добробуту. Планування – це наукове передбачення майбутнього розвитку суспільства, його перебігу та результатів; розробка планів економічного й соціального розвитку країни, галузей, регіонів (економічних регіонів, областей, районів) і підприємницьких структур; взаємопов`язана система заходів, які забезпечують досягнення передбачуваних темпів і пропорцій за умови найбільш раціонально використання ресурсів.
Внутрішня політика регіонів - цільові дії органів влади регіонів, спрямовані на ефективніше використання всіх ресурсів регіону для підвищення благоустрою території, вдосконалення структури матеріального виробництва, покращення стану навколишнього середовища, розвитку соціально-економічної інфраструктури. Регіональна політика - це інструмент, який дозволяє ефективно і з невеликими суспільними витратами проводити децентралізацію соціального регулювання, адаптувати загальні принципи соціальної політики до регіональних умов із врахуванням складної економічної, соціальної, національної, етнічної, релігійної структури країни. Це важлива складова частина економічної політики держави, що охоплює комплекс різноманітних законодавчих, адміністративних і економічних заходів, які проводяться як центральними, так і місцевими органами влади і спрямовані на регулювання процесів розміщення продуктивних сил. Основними напрямами регіональної політики є: - визначення співвідношення рушійних сил регіонального розвитку і забезпечення їх взаємодії (державний і приватний сектори економіки, внутрішні та зовнішні фактори розвитку регіону); - співвідношення загальнодержавного і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою; - підйом економіки відсталих регіонів і освоєння нових регіонів та ресурсів; - проблеми урбанізації; - демографічна політика держави; - аграрна політика країни.
Враховуючи, що ці процеси на регіональному рівні в Україні мають відмінності, визначення рівня і тенденцій зайнятості в аспекті демографічних процесів має значення для розробки державної політики в розміщенні продуктивних сил і пріоритетів соціальної політики на рівні регіонального самоврядування і державної підтримки. Динаміка рівня економічної активності населення, що розраховується як співвідношення зайнятих до всього населення, залежить від вікової структури, а також від статево-вікової зайнятості. Населення України в 1996р. становило близько 51,3 млн. чол., трудові ресурси - понад 30,1 млн.чол, тоді як у народному господарстві було зайнято 20,2 млн.чол. Ця чисельність за регіонами розподілялась нерівномірно. Частка населення коливалась від 1,84% у Чернівецькій обл до 10,24 у Донецькій обл. Якщо згрупувати області України за часткою населення в загальній його кількості, можна характеризувати такі співвідношення. До групи областей, де ця частка нижча за 3%, належать Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Херсонська ,Черкаська та Чернівецька області.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кіровоградський національний технічний університет Курсова робота з предмету: Розміщення продуктивних сил на тему: Ресурсозбереження – головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу Зміст Вступна частина Природно-ресурсний потенціал України та її регіонів Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу Характеристика потенціалу водних ресурсів Характеристика лісового потенціалу Характеристика потенціалу природно-рекреаційних ресурсів Проблеми ресурсозбереження в Україні Проблеми металургійного комплексу Проблеми паливно-енергетичного комплексу Проблема лісових ресурсів Екологічні проблеми Перспективи раціонального використання природних ресурсів Безвідходні технології – основний важіль економії ресурсів Розроблення і освоєння принципово нових технологій та вдосконалення існуючих Вторинне ресурсокористування Перспективи розвитку ПЕК- ринок біопалива Висновок Додатки Література Вступна частина Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.
(РПС) – одна з найважливіших галузей економічних знань, що відіграє провідну роль у підготовці фахівців з економічних спеціальностей. Об . Місце курсу в системі наукових дисциплін, його мета і завдання. Структура курсу. Теоретико-методологічні основи РПС. Методи РПС. Характеристика портово-промислового комплексу. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра «Економічна теорія» Контрольна робота з дисципліни «Розподіл продуктивних сил» Тема: «Методологія та задачі курсу. Характеристика портово-промислового комплексу» Виконала: Кандидат наук,доцент Херсон 2007 р. ЛІТЕРАТУРА Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил та регіонал істика: Навч.посіб. – 2-ге вид. випр.і доп.-К.: Вінар,2002 Кочая Е.П.Розміщення продуктивних силв україні -К.: 1998 Ковалевський В.В.,Михайлова О.Г., Семьонова В.Ф. Розміщення продуктивних сил в Україні – К.:1999 Чекаловець В.,Крижанівський С. Розвиток морських торгових портів України у конкретному середовищі, журнал «Економіка України»№1,2006 Статистичний щорічник України за 2003 рік. К.,Держкомстат України, 2004.
Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно – економічний університет. Кафедра менеджменту зовнішньо - економічної діяльності. КУРСОВА РОБОТА з курсу “Розміщення Продуктивних Сил” На тему: “Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу” Виконав: Студент I-го курсу ФЕМП Воронцов Владислав Перевірив: Науковий консультант професор Воронова Є.М. Київ 2004. Сучасний стан та особивості розміщення трубопровідного транспорту світу. План. Вступ .ст. 3 1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу .ст. 5 2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу ст.7 3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі ст.8 4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту ст.10 5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту . ст.25 Висновки .ст.37 Використана література ст.40 ВСТУП. Сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортну систему, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних, міських і промислових комунікацій.
МОНПС готує і подає в Кабінет Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів для включення їх у проекти державних планів економічного та соціального розвитку, здійснює контроль за виконанням відповідних завдань, передбачених державними планами. МОНПС розробляє пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму природокористування, затверджує екологічні нормативи, правила і стандарти з регулювання використання природних ресурсів і охорони природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів. Здійснюється державна екологічна експертиза генеральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і галузей народного господарства, контроль за дотриманням екологічних норм при розробці нових технологій, матеріалів і речовин, а також проектів на будівництво (реконструкцію) підприємств та інших об'єктів, що впливають на стан навколишнього середовища і природних ресурсів. При цьому органи управління природокористуванням повинні орієнтуватися на такий визначальний фактор поліпшення діяльності з охорони природи, як широке застосування в усіх галузях народного господарства мало-відходних і безвідходних технологій.
Діяльність уряду України в галузі екології МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра розміщення продуктивних сил Київ - 1999 План Положення про діяльність Мінекобезпеки України. Основні напрямки діяльності Мінекобезпеки України. Еколого-економічна політика. Реформування та вдосконалення системи управління природокористуванням. Екологічна безпека. Ядерна та радіаційна безпека. Міжнародна діяльність. Підсумки. Положення про діяльність Мінекобезпеки України Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України організовує свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року. Основними завданнями Мінекобезпеки є: проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища; забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища; досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.
Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни. Певною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці). Забезпечення потреб населення – найголовніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисельність населення регіону – один із найважливіших факторів формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність населення. При аналізі демографічних передумов розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент й його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність.
Це приводило до хронічного відставання у економічному розвитку. В середині 80-х рр. Україна за темпами зростання загального обсягу продукції промисловості і валової продукції сільського господарства міцно займала 13 місце в СРСР. Тому і за темпами зростання виробленого національного доходу вона посідала все те ж 13 місце. Таким чином її економіка поступово і неухильно втрачала динаміку свого розвитку. Значно ускладнюється екологічна ситуація. Вона швидко наближається до катастрофічної. Це відбувалося завдяки перекосам у розміщенні продуктивних сил. У 70-і роки техногенне навантаження на природу, ще більше зростало і в 6–7 разів перевищувало загальносоюзний рівень. Щорічно промисловими об'єктами у атмосферу та водний басейн викидалось більше 10 млн. тонн шкідливих речовин. Наприкінці 80-х рр. Україна стала єдиною в СРСР республікою, де смертність населення перевищувала народжуваність. Аварія на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року поглибила екологічну ситуацію і стала своєрідним каталізатором переосмислення існуючих порядків.
![]() | 978 63 62 |