Арабо-мусульманський культурний регіон

 Философия (Учебник)

Сущность этой парадигмы определяется прежде всего тем обстоятельством, что она сформировалась в рамках единой средиземноморской культуры и цивилизации. Классическая арабо-мусульманская философия и культура сохранила и преумножила наследие античности, а также развивала гуманистический характер средиземноморской культуры. Не удивительно, что на арабском Востоке почетный титул Первого учителя принадлежал Аристотелю, высок был авторитет и мудреца Платона, а античное наследие рассматривалось как исток и неотъемлемая часть культуры мусульманского мира. 1 В историко-философской литературе часто употребляется термин "арабоязычная философия". Однако, еврейская средневековая философская традиция также представлена арабоязычными памятниками. Поэтому употребление термина арабо-мусульманская философия представляется более корректным, так как, с одной стороны, арабский язык служил языком культуры и науки, а с другой - творцами этой философской традиции были мусульманские народы (арабы, персы, тюрки, берберы и др.). Особенности мусульманской цивилизации Развитие мусульманской цивилизации тесно связано с зарождением и укреплением ислама и Арабского халифата, обширное пространство которого стало новым центром взаимодействия и взаимообогащения различных культурных традиций. "Золотой век" мусульманской цивилизации пришелся на IX - XII вв., когда именно мусульманская культура стала определять уровень мировой культуры - как духовной, так и материальной

 Економічна характеристика країн Африки

З перших кроків розвитку національної економіки державний сектор набув в африканських країнах значних масштабів і став домінуючим у найбільш важливих галузях господарства. Північна Африка знаходиться в найбільш широкій частині материка, вона включає 18 країн, що розвиваються, на які припадає 4,5% світового промислового і 5,6% сільськогосподарського виробництва; 7,8 % населення світу; 5% світового торгового експорту; 5,4 % світового ВВП. Цей регіон має сприятливе економіко-географічне положення, розташовуючись на стику трьох континентів — Європи, Азії й Африки, торгівля тут завжди відігравала традиційно важливу роль і посилилася після будівництва Суецького каналу. Тоді ж регіон здобув і важливе військово-стратегічне значення. Відмінною рисою регіону є етнічно-релігійна спільність: здебільшого держави регіону — однонаціональні арабо-мусульманські. Є абсолютні, абсолютистсько-теократичні і конституційні монархії. 1.Загальна економічна характеристика Африки За останні десятиліття значно поглибилася диференціація африканських країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

 Очерки по истории еврейского народа

Однако правители из династии Омейядов преодолели этот кризис. Десятый век был "золотым веком" духовной и материальной культуры Андалусии. Но уже в начале XI в. страна распалась на многочисленные эмираты. Центральная власть перестала существовать. К основным элементам населения - арабам, испанцам, принявшим ислам, и берберам - присоединились и славяне, попавшие сюда в качестве рабов и игравшие важную роль в армии. Евреи были преданы мусульманским завоевателям, освободившим их от губительного произвола испанских вестготов, которые пытались насильно их крестить. Они сотрудничали с мусульманскими властями, главным образом, конечно, в городах. Были города, которые считались еврейскими, как, например, Лусена. В культурной жизни мусульманских стран город имел огромное значение. Арабские завоеватели мало считались с деревней. На территории современного Ирака, наиболее густо заселенной евреями, новые властелины сначала запустили орошение - основу ее земледелия, - а затем нанесли удар сельскому хозяйству, обложив страну непомерными налогами, тяготевшими главным образом над крестьянами, которые в большинстве своем не были мусульманами

 Завоювання Північної Африки арабами-мусульманами

Але не дивлячись на багаточисельність рабського населення в окремих агломераціях в окремі часи, роль рабовласницького устрою в господарських і соціальних відносинах була дуже невелика. Хронологічно робота має певні обмеження. Нижне обмеження – це VІІ ст. н.е., коли Пн. Африка була завойована арабами-мусульманами, і розвиток регіону відбувався за новим шляхом. Верхнє – це ХІІ ст., час, коли в Пн. Африці вже відбулися зміни, що повністю змінили умови політичного, соціального, економічного і культурного розвитку. Отже, приклад арабів змінив всю історію регіону, суттєво змінив характер розвитку північноафриканського суспільства, посиливши значення в загальному процесі кочового елементу, правда кочового елементу не в особі самих арабів, а в особі берберських кочових племен. Всі ці процеси деформували загальний процес розвитку політичних, економічних і соціальних відносин в Північноафриканському регіоні. Список літератури Абд ар-Рахман ибн Абд ал-Хакам. Завоевание Египта, ал-Магриба и ал-Андалуса. – М., 1985. Абу Амин Биляль Филипс. Законы жизни мусульман. – М., 2002. Арабские страны: История и современность. – М., 1981. Баранова Н.П. Всеобщая история. – М., 1980. Бартольд В.В. Ислам. Общий очерк. – М., 1981. Бартольд В.В. Сочинения в 9-ти томах. Том 6. Работы по истории ислама и арабского халифата. – М., 1966. Беляев Е.А. Арабы, ислам и арабський Халифат в раннее средневековье. – М., 1965. Большаков О.Г. История Халифата. Ислам в Аравии. – М., 1989 г. Борисов В.М. Арабское средневековье и ислам. – М., 1968. Бортников Н.А. Ближний и Средний Восток. – М., 1968. Босворт К.Е. Мусульманские династии.

 Земля Раздора, Действительность и фантазии в Эрец-Израэль

Hitti, History of Arabs (9th Ed. , New-York, 1967), pp. 174, 240, 402. Какими бы точными ни были определения историков культуры - нет сомнения, что арабская империя принесла с собой культуру, осветившую тьму средневековья. Эрец-Исраэль не внесла никакого вклада в золотой век. В исторических книгах, в литературе того периода Палестина как некий центр культурной жизни или источник вдохновения для арабов или представителей других наций, говорящих по-арабски, даже не упоминается. [28] 28 Р. А. Николсон, "История арабской литературы" (Иерусалим, 1960). Всякий, кто жаждал мудрости и знаний, особенно специфически мусульманских, вынужден был искать это сначала в Дамаске, а затем в мусульманских центрах других стран. Несколько известных палестинских ученых, родившихся и, возможно, умерших здесь, учились и творили в Египте или Дамаске. Палестина была заброшенной провинцией империи. Здесь так и не возник значительный культурный или политический центр, который бы притягивал сюда арабов или других неевреев. Дамаск, Багдад, Каир были крупными культурными и политическими центрами арабской империи, поражающими внешним блеском

 Давні поселення на території України

В свою чергу кожний з цих регіонів має свою внутрішню структуру. Наприклад., в межах європейського культурного регіону існують певні відмінності між культурами романських, германських, слов'янських, угро-фінських народів. Зазначені особливості регіональних культур формувалися під впливом різноманітних факторів, роль і значення яких змінювалися у процесі становлення культури. До таких факторів відносять: природно-біологічний (тобто своєрідність процесів адаптації людини як біологічного виду, її боротьби за виживання); географічний, який акцентує увагу на ролі ландшафту і кліматичних умов; етнічний, пов'язаний зі специфікою формування етносів або етнічних спільностей. Особливо слід наголосити на етнопсихологічному факторі, значення якого до недавнього часу не враховувалось. або недооцінювалось. Цей фактор має справу з більш глибинними характеристиками тієї чи іншої історико-культурної спільноти (народ, етнос, нація тощо), оскільки кожна з них по-своєму сприймає навколишню дійсність, уявляє та оцінює її, ставиться до ' умов свого буття, самого буття.

 Література Латинської Америки

Вступ Розділ 1 Загальна характеристика літератури Латинської Америки Розділ 2 Література Колумбії – найвідоміші письменники і твори Розділ 3 Габріель Гарсіа Маркес – визначний представник латиноамериканської літератури Розділ 4 Роман «Сто років самотності» - короткий аналіз твору Висновки Список використаних джерел Вступ Латиноамериканська література - література народів Латинської Америки, для яких характерні спільність історичного шляху (колонізація після вторгнення європейців і звільнення більшості з них після скидання колоніалізму в 19 ст.) і загальні риси соціального життя. Для більшості латиноамериканських країн характерна також спільність мови - іспанського, і звідси - вплив іспанської культурної спадщини. Частково має місце, окрім цього, португальський вплив, як в Бразилії, і французьке, як на Гаїті, що позначилося також на мові. Складність культурних процесів, що відбуваються в Латинській Америці, полягає в трудності самоідентифікації як окремих народів, так і всього регіону в цілому. У даній роботі ми у загальних рисах розглянемо літературу латиноамериканського культурного регіону і творчість Габріеля Гарсіа Маркеса як одного із найвизначніших її представників, і більш конкретно роман «Сто років самотності».

 Методологічні проблеми історії філософії

Методом такої інтерпретації тексту є герменевтика. Герменевтика (грец. пегтепеуеіп — пояснювати, тлумачити) — філософський метод тлумачення та розуміння феноменів культури, зокрема текстів, що враховує їх залежності від контексту культури, в якому вони існували, і від культури суб'єкта, який здійснює їх інтерпретацію. Філософські ідеї зумовлені певним рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, вони виражають соціальні інтереси, на них позначається певне соціальне («(родовище. їх адекватне розуміння передбачає соціологічні/ інтерпретацію, яка виходить із соціальної детермінації ідей. І нарешті, філософія є справою особи. Який мислитель, така його філософія — стверджував німецький мислитель Йоганн Фіхте (1867—1953). Творець обов'язково втілюється у своєму творінні. Знання про мислителя мідкриває нові можливості для розуміння його ідей. Такий підхід може бути плідним, якщо ґрунтується на певній психологічній концепції особистості, зокрема на психоаналізі (проникненні у підсвідомість). Застосування конкретного методу інтерпретації ідей диктується відповідними умовами. Так, для розуміння ідей сучасних чи близьких за часом мислителів, які перебувають в одному культурному регіоні, достатньо логічного методу.

 Внешнеполитические связи Турции и Украины

Участь Туреччини в Північно-Атлантичному Альянсі є скоріше наслідком "холодної війни" та геостратегічних уподобань США, ніж усвідомлення спільних європейських інтересів. Тривалий конфлікт з більш "європейською" Грецією, Кіпрська проблема, особлива позиція в Боснійській кризі, у ставленні до курдів - все це не сприяє скорішому включенню Туреччини в інші європейські структури.Турецькі амбіції в Балканському регіоні грунтуються на переконанні, що розпад СРСР і СФРЮ дав Туреччині унікальний шанс повернути в нових формах свій політичний, економічний, культурний і воєнний вплив у межах колишньої Османської імперії. Саме мусульманське населення повинно стати одним з основних інструментів цього впливу.Особливу сміливість Туреччині надає могутня підтримка з боку Сполучених Штатів. Для турецьких аналітиків характерним є уявлення, що всі так звані кола євразійської безпеки, які включають в себе ЦЄ, Балкани, регіон Чорного моря, Кавказ, Східне Середземномор'я, Близький Схід і Центральну Азію, накладаються і перетинаються саме в тому місці, де розташована Туреччина, що з урахуванням нових умов значно підвищує її значення як члена НАТО й імовірність переростан ня її в регіонального лідера.

 Загальна характеристика священної книги ісламу – Корану

Коран є одною з таких книг. Це головна священна книга однієї з найбільш розповсюджених та відносно молодих релігій – ісламу. Шанування Корану є одним з догматів цієї релігії. У даній роботі поставлено завдання визначити характеристики, основні риси Корану, умови його виникнення, зміст та його значення загалом. 1. Написання Корану 1.1 Історично-політична версія У п яткою та культурним здобутком. Справді, в ньому відбилася історія арабів та їхні звичаї. Хоча створення книги мало політичні причини, але у мусульман все ж є підстави вірити в те, що в ньому написано, і слідувати тим настановам, які він проповідує. І слідують вони цим настановам до цих пір, деякі мусульманські країни і зараз мають законодавство, де основні положення запозичені з Корану. Звичайно ж, серед них є дуже специфічні норми, але найголовніші принципи – це загальнолюдські етичні й моральні норми, які притаманні чи не усім світовим релігіям. Коран все ж був створений в ті часи, з яких давно вже багато чого змінилося в суспільному житті. Але значення його для віруючих арабів не слід недооцінювати - як літературний шедевр, як енциклопедія давніх звичаїв арабів.

 Узбекистан

Узбекско-таджикское двуязычие, — широко бытующее явление, особенно в районах смешанного расселения этих на­родов. Каракалпакский язык относится к кип­чакской группе тюркских языков. До Октябрьской революции он не имел своего алфавита и общенародной пись­менности, а немногочисленные грамот­ные представители каракалпакского на­рода (0,2 % населения) пользовались араб­ской графикой. Одними из первых дости­жений культурного строительства в Ка­ракалпакии были создание письменно­сти и разработка грамматических норм каракалпакского литературного языка. Сейчас каракалпакский литературный язык — основной язык автономной рес­публики, применяющийся во всех обла­стях общественно-политической, куль­турной, научной и повседневной жизни. Значительная часть населения Каракал­пакии двуязычна. По религиозной принадлежности веру­ющая часть узбеков и каракалпаков — мусульмане-сунниты. Для ислама в Узбе­кистане, как и во всей Средней Азии, было характерно слияние ортодоксальной его формы с мистическим направлением — суфизмом, а также присутствие многих элементов древних доисламских верова­ний.

 Мусульманский тип культуры

В проповедях Мухаммеда основную часть занимает строгое требо- вание почитать только единого Аллаха и быть безусловно покорным его воле.Само слово “ислам” означает покорность.”Свидетельству- ет Аллах,что нет божества,кроме него,и ангелы,и обладающие знанием,которые стойки в справедливости:нет божества,кроме не- го,великого,мудрого! Поистине,религия пред Аллахом - ислам.” Сам Аллах изображается В Коране,как существо с чисто человечес- кими моральными качествами,но в превосходной степени.Важнейшее же качество Аллаха - это его бесконечное могущество и величие. Поэтому и важнейшее догматическое и моральное предписание в Коране-это требование полной,безоговорочной покорности человека воле Аллаха. 2.Ислам настолько трансформировал социально-культурную структуру стран(Египет,Мессопатания,Индия,Иран,Средняя Азия,Африка, Испания),что при всей их отдаленности от арабов и специфичности их традиционной культуры они восприняли огромное количество элементов арабской культуры. Более того, даже свою специфическую форму ислама некоторые из них, как шиитский Иран, опять-таки восприняли у арабов. К этому необходимо добавить, что Коран долгие века существовал только на арабском -перевод его на другие языки воспрещался.

 Лекции по культурологии

Путь к нирване ведет через жизнь – страдание, отрешение от земных радостей, интенсивное самоуглубление, самопознание. Основа китайской культуры – философия конфуцианства. Конфуцианство – государственная религия, освящающая власть земного правителя, императорскую власть как власть Сына Неба, утверждающая неизменность иерархического строя в государстве. Отмеченная специфика миропонимания обусловила и особенности культурного развития каждого из крупнейших культурных регионов Древнего Востока. Так, Двуречье, где возникли культуры Шумера и Аккада, Вавилона и Ассирии, всегда было открыто внешним влияниям и воздействиям. Сюда стремились и здесь укоренялись многие этнические группы, постоянно смешиваясь друг с другом. Гончарный круг и колесо, металлургия бронзы и железа, боевая колесница как принципиально новое средство ведения войн, различные формы письма – все это и многое другое восходит именно к Западной Азии, откуда эти нововведения распространялись далее по остальному миру. Через античные Грецию и Рим, Византию, Иран эпохи Сасанидов, арабов, а затем и крестоносцев многие образцы культуры этого региона дошли до нашего времени.

 Культура, природа, человек. Проблемы и пути их решения

Можно быть наполовину французом и наполовину арабом, но нельзя быть наполовину христианином и наполовину мусульманином. Сейчас популярны исторические учения, рассматривающие все явления мировой политики сквозь призму глобальной борьбы цивилизаций. У нас в этом направлении работал Л.Н.Гумилев, на западе сейчас популярны работы Сэмюэла Хантингтона. Они весьма интересны, так как он является директором института стратегических исследований при Гарвардском университете, где сейчас и разрабатываются перспективные модели нового мирового устройства. С точки зрения Хантингтона, "Мировая политика вступает в новую фазу, в которой основным источником конфликтов будет уже не идеология и не экономика. Великие раздоры в среде человечества будут порождены культурно-историческими различиями. Столкновение цивилизаций станет доминирующим фактором в мировой политике.". Среди существующих сейчас цивилизаций профессор указывает западно-христианскую, мусульманскую, славяно-православную, индуистскую, конфуцианскую, японскую, африканскую и латиноамериканскую.

 История Крыма

Це пов’язано також зі зміною специфіки регіону – від економічно та політично відсталого, населеного “людьми іншої релігії” – татарами – до курортного району з потужним військово-морським портом Севастополем. Культура відображає прогрес людства, тому вона постійно розвивається, і культурні пам’ятки Криму впевнили нас у цьому.

 Государство Киевская Русь

Купцам разрешалось жить в предместье Константинополя (около церкви св. Мамонта), входить в город без оружия, но не больше чем по 50 человек через одни ворота и в сопровождении византийского чиновника. В 911 г. договор 907 г. был дополнен. Он определял правовые нормы в отношениях русских с греками, которыми следовало руководствоваться в случае возникновения споров между ними. Стороны несли ответственность за совершенные преступления — убийства, драки и кражи, обязывались оказывать помощь друг другу при несчастных случаях в море. Какие-то соглашения, вероятно, были заключены между Киевом и Константинополем и в военной области. Известно, что в 911 г. 700 русских дружинников воевали в составе византийского войска с критскими арабами. Заключение договоров Руси с Византией было актом большой исторической важности, поскольку они показали силу молодого восточнославянского государства. В договорах нашло отражение много сторон общественной жизни Руси — общественный строй, политическая структура государства, уровень ее культурного развития.

 Информационное противостояние в арабо-израильском конфликте на Ближнем Востоке

В условиях, когда Палестина была под иностранным военным административным управлением, арабы рабы опасались, главным образом, сионистской экспансии и сконцентрировали свое внимание на проблемах Палестины и борьбе против сионизма. Они считали, что сионизм представляет угрозу для всех арабов, но является непосредственной опасностью именно для Палестины. Палестинские арабские политики разделились на два лагеря по вопросу будущего своего народа. Старшее поколение считало необходимым создание крупного арабского государства «Великой Сирии» и борьбу с сионизмом объединенными силами. Молодое поколение, подобно младотуркам, хотели, в первую очередь, создать свое независимое государство. Борьба двух лагерей привела к отставанию в формировании арабской самоидентификации, сохранению экономического и культурного отставания арабов и пассивному отношению к сионистской экспансии. Тем не менее, в период британского мандата в Палестине прошло три крупных восстания: в 1918-19 гг., в 1924 г., 1936-39 гг. Они были направлены против сионистов и британских оккупационных властей.

 Шпаргалка по политологии (на укр. языке)

Виникнення нових комунікаційних можливостей ЗМІ, зростання їх впливу на всі сфери життя і поведінку людини, перетворення їх в «четверту владу» на реальній основі стимулюють взаємозв’язок між вищими формами духовної діяльності людини і технічними засобами, що використовуються для передачі інформації. 36. Світовий політичний процес. Система міжнародних політичних відносин. Міжнародна політика - комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб’єктами. Як спосіб взаємодії між суспільними групами міжнародні політичні відносини виникають разом з виникненням цих суспільних груп. У структурі міжнародних політичних відносин розрізняють відносини між державами та діяльність недержавних суб’єктів. Важливим елементом міжнародної політики є відносини між регіональними міждержавними об’єднаннями: військово-політичним і економічними коаліціями та союзами, інтеграційними організаціями.