![]() 978 63 62 |
![]() |
Сочинения Доклады Контрольные Рефераты Курсовые Дипломы |
![]() |
РАСПРОДАЖА |
все разделы | раздел: | Иностранные языки |
Художня культура стародавнього світу | ![]() найти еще |
![]() Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок |
Втм, «антропоцентричнсть» вропейсько культури також не була ан однозначною тотальною, ан такою тяглою, як редуковано представля автор: «Нововропейська художня культура вд Дон-Кхота до Улсса, вд 'лизаветинцв Шекспра включно до театру абсурду, вд ренесансних малярства музики до того мистецтва, що його тепер прийнято називати новтнм, модерним, а то вже й постмодернстським ця культура зробила свом наскрзним гером людину, до того ж пдхоплену гераклтовим потоком цього Часу, всма стихями його стор. Людсько стор». Переконливим доказом теоцентричного розумння всесвту людського життя «золотий вк» спансько лтератури XVIXVII столть, зокрема мстичн трактати св.PТерези вд ¶суса, св.P¶вана вд Хреста генальн драми та «ауто сакраменталь» Кальдерона. Останнй на противагу французькй класицистичнй драм, сформованй ренесансом гуманзмом як драма антропоцентрична, ставить людину на сцен theatrum mundi, режисером-глядачем котрого як, до реч, в Шекспра, в поетв англйсько «метафзично школи» першо половини XVII столття,P залишаться Бог
Греки називали її лабіринтом. Після повстань (описаних у відомій пам’ятці стародавньої єгипетської літератури “Речення Іпусера”) і вторгнення кочевників-гіксосів, які встановили на століття свої династії, до влади прийшов фараон Яхмос. Його правлінням починається епоха Нового царства (близько 1580-1088 рр. до н.е.). Це був період найбільшої політичної і воєнної могутності Стародавнього Єгипту. Водночас посилюється каста жерців, особливо в храмових комплексах Карнак і Луксер, присвячених головному богу Фів – Амону. Особливе місце в історії цієї цивілізації займає так звана “давньоєгипетська реформація”, пов’язана з ім’ям фараона Аменхотепа IV (Ехнатона), який, намагаючись звести весь політеістичний пантеон до культу єдиного бога, вступив у жорстоку боротьбу з жерцями, котрі противилися його нововведенням. Ехнатон переносить столицю з Фів в Ахетатон (сучасна Ель- Амарна). Це місто відоме найцікавішим періодом в історії древньоєгипетського образотворчого мистецтва, який одержав назву ель- амарнського. Розглядуваний у розвитку художньої культури Єгипту етап характеризується пильною увагою до внутрішнього світу людини, точним зображенням драматизму життєвих переживань, не схожим на статичні рельєфи попередніх царств.
Те, що ми просимо вас, одночасно його дорученням. В житт Руденко вдкрилася сторнка, яку вона визнала за краще випустити навть у свой сповд, написанй псля вйни: вона стала спвробтником продажно нацоналстично газетки. Одна за одною з'являлися у «Новому укранському слов» кореспонденц, пдписан А. Руденко. Той, хто зрадив один раз, вже не спиняться н перед чим. Статт Руденко ставали дедал все бльш брудн пдлотн. Спочатку вона писала про бльшовикв, як немовби знищили у Кив «понад дванадцять стародавнх сторичних пам'яток церков, як мають важливе нацональне культурне значення». Потм почали з'являтися статейки з наклепницькими, мерзенними назвами: «Могильники культури», «Зруйнован напвзруйнован церкви» таке нше. Змст х цлком вдповдав заголовкам. Але й це було тльки початком «журналстсько дяльност» Руденко. Незабаром вона написала пдвальну статтю, озаглавлену «Ставлення бльшовикв до культурних цнностей в теор на практиц». Тут було все. ¶ знущання з найважливших постанов парт та уряду, спрямованих на збереження пропаганду художнх цнностей, наклепницьке твердження, нби роки Радянсько влади були перодом занепаду нацонально культури, епохою варварського знищення культурних цнностей
На ній зображено велику групу музикантів, що грають на струнних, ударних та духових інструментах. Фреска «Скоморохи» жваво й образно розповідає про давньоруське музичне та циркове мистецтво. Фрескові розписи башт Софійського собору є надзвичайно цінним історичним джерелом. На них представлені портрети історичних діячів середньовічної Русі та Візантії, вони дають цікаві різнобічні відомості про придворний побут, про тваринний світ, мисливський промисел, про музичну культуру стародавньої Русі. Ці фрески виконані з великим знанням малюнка, кольору, законів композиції, що свідчить про високий рівень майстерності художників, які їх створювали. Своїм змістом і художньою цінністю розписи башт Софії Київської є унікальними пам’ятками світового мистецтва. Х О Р И Піднявшись гвинтовими сходами башт на другий поверх, відвідувач потрапляє на хори Софійського собору. Освітленість і пишність хорів різко контрастують з низькими затемненими приміщеннями на верхніх сходових площадках башт. Західна частина хорів була перебудована у 18-19 ст.
Націоналізм не так стиль і доктрина політики, як форма культури - ідеологія, мова, міфологія, символізм і свідомість, - що здобула глобальний резонанс, а нація - це тип ідентичності, чиє значення і пріоритет зумовлені цією формою культури. В цьому розумінні націю і національну ідентичність слід розглядати як витвір націоналізму та його поборників; значення та уславлення нації й національної ідентичності - теж творіння націоналістів. Ця теза трохи допомагає нам пояснити роль мистецтв у націоналізмі. Націоналісти, сповнені прагнення звеличувати або уславлювати націю, відчувають потяг до драматичних /100/ і творчих можливостей художніх засобів і жанрів у малярстві, скульптурі, архітектурі, музиці, опері, балеті й кіно, а також у гуманітарних науках і ремеслах. Завдяки цим жанрам націоналістичні митці можуть прямо або немов воскрешуючи «реконструйовувати» картини, звуки й образи нації в усій її конкретній специфічності і з «археологічною» правдоподібністю. Отже, не дивно, що наприкінці XVIII ст., у добу розпукання націоналізму, західні митці відчули потяг до «археологічної драми» відтворених образів стародавніх Риму і Спарти або середньовічних Франції, Англії та Німеччини і їхньої політичної спадщини «духовного історизму», до зображення прикладів громадянських чеснот з минувшини, аби прищепити сучасним поколінням прагнення дорівнятися до них
Художні образи, створені протягом стародавності і середньовіччя китайським народом, настільки різноманітні і відзначені такою яскравою самобутністю, що мало кого залишають байдужим. Китайські майстри, віддалені від нас багатьма сторіччями, залишили після себе грандіозну спадщину, що включає неповторні по красі пам'ятники архітектури, скульптури, живопису, художніх ремесел. Китайські поети і прозаїки зуміли донести до наших днів побожне-захоплене почуття краси природи, інтерес до різноманітних явищ життя, і хоча художня культура древнього і середньовічного Китаю вміщає в себе світ уявлень, багато в чому відмінний від сформованих у європейських країнах і живучий по власних законах, особливості розвитку мистецтва Китаю розкриваються у всьому багатстві перед тим, хто не пошкодує зусиль, щоб відчути його аромат і осягти світосприймання його творців. Однією з важливих рис, що відрізняють китайську культуру минулого, є безперервність її розвитку і надзвичайна життєстійкість. Незважаючи на війни, заколоти і набіги кочівників, художнє життя в цій країні аж до пізнього середньовіччя не втратили ні своєї активності, ні своєрідної монолітності, сплавляючи в собі всі зовнішні впливи, зберігаючи свою самостійність і оригінальність.
Зміст: 1. Вступ. 2. Кирило та Мефодій – просвітники слов'ян. 3. Володимир Великий у культурному розвитку. 4. Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі. 5. Розвиток писемності. Освіта. 6. Наука, література, книг описання. 7. Архітектура та образотворче мистецтво. 8. Розвиток медичних знань. 9. Художня культура Київської Русі. 10. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі. 11. Літературні пам'ятки Київської Русі. 12. Музичне мистецтво Київської Русі. 13. Театральне мистецтво. Музика. Танок. 14. Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра. 15. Ткацтво, килимарство та вишивка. 16. Внесок Київської Русі у розвиток культури. 17. Список лiтератури. . Вступ. Київська Русь — одна з могутніх держав Європи IX—XII ст. Вона відіграла велику роль в історії східних слов'ян та інших слов'янських народів. Давньоруська держава сприяла їх суспільно-політичному, економічному та культурному розвитку. Древня Русь впливала на міжнародне життя Європи, підтримувала і розвивала торговельні, політичні й культурні зв'язки з багатьма країнами Заходу і Сходу.
Виділяють три етапи її розвитку: 1)ранній - 3500- 3000, 2)середній - 3000-2000, 3)пізній - 2000-1700 до н.е. Характерні особливості матеріальної культури трипільців такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд. Житло будувалося по колу, одне біля другого, середина кола залишалася незабудованою. Будинки споруджувалися каркасні, двоповерхові, проміжки між каркасом запліталися лозою та мастилися ззовні і зсередини товстим шаром глини. Розмір їх сягав 100-140 кв.м. Житло ділилося на кімнати, які опалювалися печами, складеними з глини. В кожному будинку проживало по 20 осіб. Все поселення нараховувало по 500-600 чоловік. Центр селища використовувався як загін для худоби. Це були скотарсько-землеробські племена з колективною власністю на стада худоби. Значного поширення у трипільців набуло виготовлення керамічних виробів побутового призначення - столовий та господарський посуд: миски, глечики, горшки, макітри, декоративна кераміка. Художня культура трипільців обмежувалася декоративно-ужитковим мистецтвом та культовими статуетками і малюнками на камені та стінах печер. Вона відзначається високим художнім смаком та технікою. Орнамент. Характерна ознака художнього оздоблення керамічних виробів - яскравий декоративний орнаментальний розпис.
Як і Винниченко, Куліш активно уводив до концептуальної формації та архітектоніки своїх п'єс характерні риси, композиційно-структурні прийоми модерного драматичного мислення. Особливо це відчутно в світоглядних драматичних творах - "Народному Малахієві", "Патетичній сонаті", "Вічному бунті". Симптоматично, що простежуються певні художні паралелі між найсильнішими п'єсами В.Винниченка й М.Куліша - символіко-фантасмагорійними трагедіями "Чорна Пантера і Білий Ведмідь" та "Народний Малахій". Обидві характеризуються рисами метатворів, якостями "вічних" і концентрових художніх явищ, широкою філософсько-етичною зосередженістю, екстравагантними фабулами, акцентуйованимй головними дійовими особами, підтекстовою напруженістю, заглибленістю в потаємний підсвідомості, якостями химерної, підкреслено умовної сценічної дії, елементами художнього абсурдизму (в "Народному Малахієві" вони представлені значно концентро-ваніше, сформованіше), кульмінаційними фіналами, необмеженою палітрою поліінтерпретаційності. Варто зазначити, що Куліш уважно стежив за динамікою творчості Винниченка (насамперед драматургії) і у його емігрантський період. Кулішеві думки, спостереження другої половини 20- х років свідчать про те, він вважав Винниченкові драми, створені в еміграції, вагомою часткою сучасної української художньої культури і висловлювався зате, щоб вони ставилися в Україні.
Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особиво календарно-обрядові пісні. Наприклад, український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка "А ми просо сіяли" існувала в Україні вже у І тисячолітті до н.е. Невже вона співалась якоюсь іншою мовою? А колядки про сотворіння світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби. Багато наукових дискусій викликає також питання про існування писемності в українських землях. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби. Чи це було фонетичне, чи ієрогліфічне письмо – певної відповіді дослідження поки що не дали. Свою писемність мали племена трипільської, катакомбної культури бронзової доби, зарубинецької та черняхівської культур. Стародавні автори свідчать, що це було грецьке або руське письмо. Так іранський письменник Марваруді констатує, що у "хазар є також письмо, що походить від руського", і що воно схоже на грецьке.
На відміну від правових норм, норми моралі не закріплені юридично , а регулюються в суспільстві силою громадської думки. Моральна свідомість особистості найкраще проявляється в її активній життєвій позиції, бо справжня мораль - це мораль активної діяльності. 97. ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ, в основі естетичної свідомості лежить художня культура, головним у якій є художнє виробництво та споживання. Художня культура включає в себе естетичну активність особистості, її естетичне виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які реалізуються в художній творчій діяльності людей. В основі естетичного ставлення людини до світу, її естетичної активності лежить соціально культуротворча діяльність, котра не обмежується лише сферою художньої творчості, а має поширюватися на все суспільне життя. 98. РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ, релігія як форма суспільної свідомості охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію. Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами.
Термін «постмодернізм» набув популярності завдяки Ч. Дженксону («Мова постмодерністської архітектури», 1977). Дженксон зазначав, що хоча цей термін використовувався в американській літературній критиці 60—70-х років для позначення ультрамодерністських експериментів, сам він надає йому принципово іншого змісту. Постмодернізм означає в Дженксона відхід від екстремізму та нігілізму неоавангарду, часткове повернення до традицій, акцент на комунікативній ролі архітектури. Специфіка постмодерністської естетики пов єктивні прагнення до самовиразу в споживанні. Література Затонський Д. Про модернізм і модерністів. — К., 1972. Затонський Д. Художні орієнтири ХХ ст. — К., 1988. Дженксон Ч. А. Язык архитектуры постмодернизма. — М., 1985. Ивбулис В. Модернизм и постмодернизм. — М., 1988. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1997. Постмодернизм // Современная западная философия: Словарь. — М., 1991. Українська художня культура: Навч. посібник. — К., 1995. Шестаков В. Массовая культура. — М., 1990. Інтернет-джерела:
Вчитель повинен відбирати ті засоби образотворчого мистецтва: картини, репродукції картин, діафільми, художні фотографії, малюнки, ілюстрації, які допомагають найбільш повно і зрозуміло пояснити учням тему уроку. Підкреслюючи складність формування емоційно-почуттєвої сфери, В. Сухомлинський писав, що вчити відчувати - це найскладніше що є у вихованні. Естетичне виховання важливе не само по собі, а тими результатами, яких можна досягти за його допомогою, формуючи кращі якості та риси характеру особистості. Немає вражень, викликаних мистецтвом, котрі б так чи інакше не переходили у моральні. Навчання читанню неможливе без учительської щирості, поваги до школярів. Читання безпосередньо спрямоване до почуттів, а через них до думки, сприяє вихованню певних поглядів, смаків, прагнень. Таким чином, гнучкість структури уроку, відображення в ній особливостей пізнавальної діяльності учнів є неодмінною умовою вдосконалення уроків читання. Учитель повинен розвивати в учнів уміння бачити і сприймати прекрасне у навколишньому, оцінювати явища художньої, культури, розуміти роль мистецтва в суспільстві.
Негативне – а, б, д, е; Позитивне – в, г, ж; є – має позитивні і негативні сторони. 2) Прогрес у розвитку науки – 1953 – воднева бомба, 1957 – перший штучний супутник Землі (радянський), міжконтинентальна балістична ракета, 1954 – перша в світі АЕС, 1958 – перший в світі атомний криголам “Ленін”, 1961 – перший політ людини в космос (Ю. Гагарін). Збільшення кількості науковців, наукових установ. Певна лібералізація науки, що призвело до пожвавлення розвитку гуманітарних дисциплін. 3) Суперечливі процеси в розвитку художньої культури. Митці розділились на “старе покоління” (консерваторів) та “молоде покоління” (лібералів). Консерватори – “придворні митці” – творили в дусі “соціалістичного реалізму” : журнали “Жовтень”, “Нева”, “Література і життя”. Ліберали - зустрічались по суботах з 29. 07. 1958 біля памятника Маяковському у Москві. Традиції “критичного реалізму”. “Самвидав” – перший журнал “Синтаксис” Гінзбурга. Журнали “Новий світ” (Твардовський), “Юність”. Формування “шістдесятників” – інтерес до неофіційної історії, опозиційність, бажання висловити свою думку, інтерес до духовного світу особистості. “Відлига” закінчилась спочатку саме у культурному житті. 1957-58 рр. Критика Пастернака за “Доктора Живаго”, змусили відмовитись від Нобелівської премії. 1961 – критика Гроссмана за роман “Життя і доля”.
Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різні варіанти зведень, тосканський ордер, інженерні споруди, храми і житлові будинки та ін.), настінним монументальним живописом, скульптурним і мальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури і характеру. У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливали місцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культури внесли грецькі колоністи в Південній Італії і Сицилії, їхні багаті міста були центрами наукового життя і художньої культури античності. Широта містобудування, що розвивалося не тільки в Італії, але й провінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греків раціонально організоване, строге планування, римляни удосконалили її і втілили в містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умовам життя: торгівлі величезного розмаху, духу вояччини і суворій дисципліні, тяжінню до розваг і парадності. У римських містах у певній мірі враховувалися потреби вільного населення, санітарні нестатки, тут зводилися парадні вулиці з колонадам, арками, монументами.
Гуманістична етика його театру, його альтернативні духовні смисли, акценти на національних культурних пріоритетах і відкритість естетикам Заходу і Сходу стали звинуваченням митцю. В 1933 році Курбаса заарештували і відправили в один з концтаборів радянського ГУЛАГу - на Соловки. 1937 року його, разом з 1100 інших українських інтелігентів і інтелектуалів, "на честь ювілею Великої Жовтневої революції" було розстріляно. Лесь Курбас - фігура світового контексту, він - один з лідерів українського Розстріляного Відродження. Книгу написано на перетині мистецтвознавства, культурології, семіотики, з виходом у елементи метафізики. Вона розрахована на професіоналів і всіх тих, кому цікаво відкривати для себе нові імена, нові ідеї, відкривати "білі плями" історії. Автор - доктор мистецтвознавства, культуролог і соціолог художньої культури, театрознавець. Лауреат Премії імені Леся Курбаса (1998).Джерело: Вшанування митця. Столична громада вшанувала великого українського театрального діяча Леся Курбаса. Пам’ятник йому (роботи скульптора Миколи Рапая) відкрили у центрі міста — на вулиці Прорізній неподалік від Молодого театру. На урочистостях були Київський міський голова Олександр Омельченко, голова Національної спілки театральних діячів Лесь Танюк, парламентарії та урядовці.Олександр Степанович (повне ім’я Курбаса) сидить на стільці, як під час репетиції.
Не існує ніякого вічного, незмінного «я», ніякої дійсної субстанції (анікка),шо переходить від одного втілення до іншого. Існування для буддиста — лише набірпочуттів, вражень та миттєвих турбот. Буддистський святий прагне стати незалежнимвід випадкової природи світу, в якому він живе, набути абсолютної свідомості, досконалого існування. Це і є просвітлення. Досягши нірвани, особистість звільняється від невідворотності нових народжень та карми. ХРИСТИЯНСТВОВиникнення Християнство — найбільш поширена і одна з найбільш розвинених релігійних систем сучасного світу. Християнство багатьма своїми коренями сягає в культуру стародавнього Сходу, звідки черпало свій багатий догматичний і ритуальний потенціал. Однак це саме та єдина релігія (якщо не враховувати її поділу на численні церкви, віросповідання, секти), яка характерна саме для західного світу на противагу східному з йо го дуже різними релігійними системами. Важко знайти куточок землі, де б не здійснювали роботу християнські місіонери. Християнська релігія розпадається на ряд самостійних напрямів. Зберігаючи в основному ортодоксальні положення християнської догматики, ці напрями відрізняються один від одного своєрідним тлумаченням деяких догматів, окремими особливостями культу.
У юні роки він працював робітником ливарного цеху на Харківському тракторному заводі. У 1930 р. він закінчив хімічну профтехшколу, працював на заводі “Електросталь”. Учився на вечірньому відділенні філологічного факультету Харківського університету, який закінчив 1939 року, уже будучи відомим поетом, автором кількох книг. Життя поета було часткою життя країни, а творчість – часткою української літератури ХХ ст. Початок тридцятих років у поезії І.Муратова позначений впливами лефівських “теорій”: проповідь фактографізму, плакатності й заперечення класики. Це відбилося на ранніх поезіях І. Муратова, зокрема першій поетичній збірці “Комсографік” (1933). У другій поетичній книжці “Загибель синьої птиці” (1934) теж відчувалися залишки цих впливів. Звернення до Метерлінка було спробою пов’язати нові потреби, нові світоглядні критерії з класикої, отже, встановити наступність поетичних пошуків із традиціями. Молодий поет у цей час створює вірші й поеми з робітничого життя, але йому не вистачало художньої майстерності. Дослідники цей період називають "передісторією" творчого розвитку І. Муратова. Справжня історія його поетичної творчості починається із середини тридцятих років, коли постало питання про підвищення змістової якості творчості, про художню культуру, яка неможлива без освоєння класичної спадщини.
![]() | 978 63 62 |