Мать Мария

Один из немногих, Лева корпел над энциклопедиями и вел дневники, которые его и прославили. Считается, что он — мальчик-пророк, предугадал войну. Вот цитата из Тетради XIV: «Хотя сейчас Германия находится с нами в дружественных отношениях, но я убежден (и это известно всем), что это только видимость. Я думаю, этим самым она думает усыпить нашу бдительность, чтобы в подходящий момент вонзить нам отравленный нож в спину.» Это написано за 17 дней до начала войны. Так мальчик Лева оказался в чем-то прозорливее и Сталина, и Гитлера с его «блицкригом». Сам он просился на фронт неустанно. Сначала его не брали: эпилепсия, близорукость. Потом взяли. Но до фронта он так и не дошел — в учебной части под Тулой он попал под бомбежку в военном грузовике. Много лет спустя его мать, обитающая в однокомнатной квартире Дома одна, ходила в солдатских зашнурованных ботинках и, как многие люди, потерявшие в жизни все, казалась не в себе. Потом гениальность ее сына оценила пресса и разнесла по всей стране. В этот период мать немного ожила. А потом умерла И гениальные, и менее гениальные дети обитателей дома учились в школе № 19 имени В.Г. Белинского на Софийской набережной (в прошлом — Мариинское женское училище, находившееся под патронатом вдовствующей императрицы Марии Федоровны).

Перегорнемо сторінки життєпису Володимира Винниченка. Для цього треба перекинутися уявою в 1880 рік, на одну з вулиць повітового міста Єлисаветграда колишньої неосяжної Херсонської губернії. Саме тут 16 липня (28 липня за н. Ст.) і народився Володимир Винниченко. Батько, кирило Васильович, безземельний селянин, був наймитом при економії поміщика Бодіско. Мати, Докія Павленко, від першого шлюбу вже мала трьох дітей – Андрія, Василя, Марію. Отже, Винниченко з’явився на світ і зростав на півдні України. В той час це місце було зіткненням двох стихій – молодої індустрії, могутньої цивілізації і гарячого козацького духу, що витав над безмежними просторами. Хлопця оточував строкатий світ, і враження дитинства виявились настільки сильними, що пізніше він так напише: “Ви уявіть собі: я родився в степах. Ви розумієте, добре розумієте, що то значить “в степах?” Там, перш усього, немає хапливості. Там люди, наприклад, їздять волами. Запряжуть у великий, поважний віз пару волів, покладуть надію на Бога і їдуть. Воли собі ступають, земля ходить круг сонця, планети творять свою путь, а чоловік лежить на возі і їде. Трохи засне, трохи підкусить, пройдеться з батіжком наперед, підожде волів, крикне задумливо “гей!” і знов собі поважно піде уперед.

Дані конккурси стимулюють творчість і винахідливість дітей, позбавляють їх можливості копіювати колись бачене. Помітну роль в організації розваг відіграють музичні ігри. Вони повинні бути нескладними, одноголосими, доступними всім. Мелодії мають бути короткими, яскравими, легкими для запам”ятовування, фразової побудови із застосуванням репризних повторень, а текст пісень – близьким дітям світовідчуттям, зрозумілим і доступним, з тонким гумором,образним змістом. Так, наприклад у гуртківців “ Витівної майстерні” Київського міського палацу дітей та юнацтва великою популярністю користуються ігри: “Мар”я та Іван”, “ Великий апетит”, “Дощик” та інші. Ці ігри розучені один раз можуть повторюватися у різних розважальних програмах .Відомі мелодії приваблюють дітей і можуть бути камертоном настрою початку масового заходу. Особливу категорію розважальних ігор являють собою ігри –жарти, фокуси. Вони вимагають впевненої поведінки ведучого ,переконливості рухів і дій, що досягається певними тренуваннями. Показувати фокуси потрібно так, щоб приносити дітям максимум задоволення. Виконавець фокусів повинен мати незвичайний одяг чи окремі незвичні його деталі- капелюх, краватка, окуляри тощо, незвичне імя, наприклад –Бон-Бад, Гоп-Заде-Паша, декілька заклинаньрізного змісту, на зразок «шурум-бурум», «фокус-покус-морокус», “абра-ка-дабра-мра-кабра” Чудово справляються з показом фокусів і самі діти, що довело проведення в школі “Учнівських ігор” під-час минулорічної практики.

Императрица, помимо уже существовавшего Смольного института, учредила Воспитательный дом (1797), Мещанское училище (1797), училище ордена св. Екатерины (1798) и др. Она продумала не только сам процесс воспитания девочек: практичная немка хорошо представляла себе, какое именно будущее ждёт взрослую девушку - выпускницу учебного заведения. В инструкциях начальнице Московского Екатерининского училища Мария Фёдоровна, заботившаяся об особом подходе к каждому, писала: "надо стараться, чтобы воспитанницы привыкли к мысли о бедности., многие из них будут жить в деревне, у некоторых есть родители, не получившие хорошего воспитания, но нужно приучаться жить с людьми всякого рода". Главнейшей задачей Мария Фёдоровна считала воспитание матери. Именно так: главной целью образования девочек провозглашалась необходимость воспитания "добрых супруг, хороших матерей и хороших хозяек" - вместо екатерининской книги "О должностях человека и гражданина" девочкам стали читать "Отеческие советы моей дочери" . В это время в общественном сознании утверждается представление о важности воспитания и образования детей, в котором главную роль играет семья, в особенности - мать.

Хуан Диего отнес накидку архиепископу Мексики, и после этого изумительное чудо было признано. Вместе с признанием чуда испанцы признали наличие души и у индейцев. А на месте явления Девы было решено построить собор. Сегодня самая величайшая базилика Мексики ежедневно посещается тысячами верующих, приходящих посмотреть на хранящуюся под стеклом накидку с чудесным образом Девы Марии. Некоторые идут сюда сотни миль пешком, а последний отрезок пути проходят на коленях, произнося молитву. Место видения Хуана Диего совпадает со священным холмом, связанным с культом ацтекской богини - матери Тонанцин. В Мексике существует множество местных образов Пресвятой Девы: Пресвятая Дева Лос-Ремедиос, Пресвятая Дева Канделариа Сан-Хуан де лос Лагос, Запопанская Дева. Но Дева Гваделупская занимает особое место, так как объединяет индейцев и испанцев, метисов и индейцев, испанцев и метисов в общество единой веры. Мы можем видеть различные образы и значения, связываемые с Гваделупской Девой в течение долгой истории ее культа в Мексике. Во-первых, она кормящая мать, любящая народ Мексики. Она прощает грехи, добра и любвеобильна.