телефон 978-63-62
978 63 62
zadachi.org.ru рефераты курсовые дипломы контрольные сочинения доклады
zadachi.org.ru
Сочинения Доклады Контрольные
Рефераты Курсовые Дипломы

РАСПРОДАЖАТовары для дачи, сада и огорода -30% Рыбалка -30% Все для ремонта, строительства. Инструменты -30%

УПА у вирі боротьби

Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты
Молочный гриб необходим в каждом доме как источник здоровья и красоты + книга в подарок

поискв заголовках в тексте в маркете

Реформи Солона і Клісфена, тиранія Пісістрата

Він провів реформу, після котрої будь-яка людина незалежно від походження могла стати власником високого статусу, підвищуючи свій майновий ценз. Люди одержали стимул для роботи. Короткі біографічні відомості СОЛОН (Solo ) (народився близько 640 - помер близько 560 р. до н.е.) - грецький державний діяч і поет. Був сином Ексекестида з афінського аристократичного роду Медонтидів, по материнській лінії був родичем майбутнього тирана Афін Пісістрата. Зіграв важливу роль під час довгої війни Афін із Мегарою за острів Саламін, закликаючи співвітчизників до боротьби в знаменитій елегії, із якої нам відомо декілька віршів. Близько 594 р. до н.е. був обраний архонтом і посередником, завданням якого було вирішення важкої політичної і господарської ситуації в Аттиці. Солон провів ряд господарських реформ, серед яких: скасування боргів, що лежали на селянських господарствах, і рабства за борги, грошова реформа, уніфікація мір і ваг, одержання афінського громадянства осілими тут чужоземцями, ремісниками і купцями. Ці реформи оздоровили сільське господарство і заклали основи розвитку ремесла і торгівлі. За основу політичних реформ Солон прийняв поділ населення, що уже існував, на чотири класи за майновою ознакою.

Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст

Ватикан вирішив створити нову, уніатську церкву, яка мала стати перехідним містком до повного навернення православних до католицизму, зберігаючи при цьому обряди православ’я, відправу церковнослов’янською мовою і календар, але визнаючи адміністративну зверхність Ватикану, приймаючи догмати католицизму, передусім про непогрішність і божественність папи римського та про “Дух святий”. Все це не відповідало настроям широких мас українського населення — селянства і міщан, частини середньої та дрібної шляхти. Для них православна віра (“руська”, “батьківська”) зберігала традиційну роль гасла національно-визвольної боротьби, католицька ж церква була символом і знаряддям іноземного поневолення . Православні і знеохочені непорядками в Церкві, приймали чутки про унію в значній мірі індиферентно. Пішов за унією Тишкевич, один із стовпів Православної церкви. Інакше поставився до тієї справи князь Костянтин Острозький. На Собор, що відбувся 1593 р., він надіслав “артикули”-умови, на яких Українська Церква може об’єднатися з Католицькою: 1) збереження обряду; 2) заборона католикам забирати православні церкви; 3) заборона переходити на латинський обряд; 4) зрівняння православного духовенства з католицьким; 5) повідомлення в справі унії патріархів; 6) повідомлення про те Москви і Молдовії; 7) відкриття шкіл для православного духовенства.

Боротьба Василя Стуса

Він не може відмовитися від «природного почуття зненависті» Його самоцезура не дозволяє виповісти це прямо. Та й, крім того, Стуса ніхто не зрозумів би, бо тоді найрадикальніші інтелігенти мали смертельних ворогів свого етносу за найщиріших братів. Тому після вбивства Алли Горської Стус дозволить собі тільки сказати: Ярій, душе. Ярій, а не ридай. Лише в період заслання, «убивши цензора в собі» і не зважаючи на те, як його зрозуміють (бо розуміти вже не було кому), він напише: Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютості всенаученої нам на всечас відпусти. У відсутності «гніву пречистого» Стус звинувачував православ'я, «пасеїстичний дух» якого «тяжким каменем упав на молоду невизрілу душу народу . Може, це одна з причин нашої національної трагедії». Либонь, Стус до своєї боротьби не зміг зрекрутувати жодного бійця. Таких людей в Україні вже не було. Побутував лише «патріотизм», про який Стус був дуже невисокої думки: «чесноти на гидкому ґрунті, квітка, виросла з учорашніх нужників. І цей педерастизм, ця чеснота навпаки, ця гангрена болю видається за патріотизм».

Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.

Поразка самодержавства в російсько-японській війні, хронічна економічна криза та безробіття, які охопили країну, політична реакція, поразки визвольного руху на Україні призвели до того, що значна кількість різних верств населення, які раніше співчували соціалістичним партіям, влилася в ряди анархістів. Разом з поширенням анархізму на Україні починається і процес його диференціації — утворилися такі три основних напрями: анархо-синдикалісти, анархо-комуністи та анархо-індивідуалісти. Анархо-синдикалісти групувалися навколо журналу "Хлеб и воля", а згодом — "Новый мир". Діяли вони переважно в Чернігівській губернії, Києві, Одесі, Кривому Розі. Основні їхні програмні вимоги: побудова бездержавного комунізму, ігнорування будь-яких інших етапів розвитку суспільства, відмова від революційної диктатури будь-якого класу або групи людей. Для вирішення цих завдань "хлібовольці" радили готуватися до загального страйку. Серед засобів боротьби пропонували різні масові виступи, в тому числі й терористичні акти. Однак прибічники цього напряму висловлювалися проти так званого невмотивованого терору (тобто терористичну боротьбу з будь-яким представником панівної верстви тільки за приналежність до того чи іншого класу).

Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.

Щоб приборкати селян, великі землевласники (здебільшого це були поляки) домоглися в адміністрації, щоб проти страйкарів направили жандармів і навіть військо. I хоча були жертви, проте селяни вистояли в цій нерівній боротьбі, в результаті чого примусили уряд піти на задоволення деяких економічних вимог. На засіданні Народного комітету УНДП 29 вересня 1902 р., розглядаючи питання про страйки, було ухвалене рішення, яким визнано страйки корисними для українського народу. Для подальшої організації хліборобських страйків вирішено створити окремий фонд. Отож, громадське, економічне и політичне життя Галичини розвивалося у тісному взаємозв’язку. Співпраця селян та інтелігенції зблизила щ дві соціальні верстви, що відчутно допомогло розвиткові української національної справи. Діяльність різноманітних організацій та угруповань була загалом цілеспрямованою, оскільки вони працювали для спільної мети — добра українського народу. Однією з проблем, до розв'язання якої були залучені політичні сили Галичини на початку XX ст., стала боротьба за український університет у Львові.

страницы 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Список и указатель трудов, исследований и материалов, напечатанных в повременных изданиях Императорского общества истории и. Тиханов П.Н.
Книга представляет собой репринтное издание 1888 года. Несмотря на то, что была проведена серьезная работа по восстановлению
617 руб
Раздел: Гуманитарные науки
Список и указатель трудов, исследований и материалов, напечатанных в повременных изданиях Императорского общества истории и. Тиханов П.Н.
Книга представляет собой репринтное издание 1888 года. Несмотря на то, что была проведена серьезная работа по восстановлению
336 руб
Раздел: Прочие издания
О сборнике, именуемом Тверской летописью.. Тихомиров И.А.
Книга представляет собой репринтное издание 1876 года. Несмотря на то, что была проведена серьезная работа по восстановлению
1157 руб
Раздел: Прочие издания
телефон 978-63-62978 63 62

Сайт zadachi.org.ru это сборник рефератов предназначен для студентов учебных заведений и школьников.